Рішення

від 20.11.2024 по справі 350/1177/24

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1177/24

Номер провадження 2/350/439/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 листопада 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Левицького Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Перегінської селищної ради про позбавлення батьківських прав, -

установив:

Стислий виклад позицій сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивує тим, що 08 січня 2009 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від шлюбу у них є спільні малолітні діти, сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рожнятівського районного суду від 08 жовтня 2015 року шлюб між ними розірвано, малолітніх дітей залишено на проживання зі матір`ю.

23 серпня 2017 року вона одружилась з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 ».

Рішенням Рожнятівського районного суду від 28 грудня 2017 року змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей з 500 гривень до 1000 гривень на кожну дитину щомісячно. Проте відповідач аліменти на утримання дітей не сплачує.

Діти постійно проживають разом з нею і фактично перебувають на її утриманні і вихованні. Відповідач ОСОБА_2 взагалі не приймає участі у вихованні дітей та не виконує свої батьківські обов`язки і свідомо нехтує ними, перестав цікавитись життям дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дітьми взагалі і навіть в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, залишивши малолітніх дітей на її утримання і виховання. Наведені обставини свідчать про те, що відповідач по справі ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своїх малолітніх дітей, і ним свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є не просто мінімальною та недостатньою, але повністю відсутня, що в свою чергу свідчить про його свідоме умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, направила суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, просила про задоволення позову, не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Представник служби у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився повторно, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 12.07.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено провести підготовче судове засідання за участю сторін.

30.10.2024 представник служби у справах дітей Перегінської селищної ради подала рішення №146 від 23.09.2024 «Про затвердження висновку комісії з питань захисту прав дитини щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 " та висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ( далі- висновок, висновок комісії) ( а.с.32-34).

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 01.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивача суду не надала, хоча повідомлялася про розгляд даної справи належним чином.

З висновку органу опіки та піклування " Про доцільність позбавлення батьківських прав" вбачається, що ОСОБА_2 інформований про наявність спору про позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.

Згідно із ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, хоча і повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав, позивачка не заперечила проти заочного розгляду справи, а тому протокольною ухвалою від 20.11.2024 суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, оскільки відповідач не прибув, а позивачка та представник третьої особи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 247, 280-282 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Копіями свідоцтв про народження (а.с.3,4) підтверджено, що відповідач є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копією рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2015 року (а.с. 5) підтверджено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, діти після розірвання шлюбу залишені проживати з матір`ю.

Рішенням виконавчого комітету Перегінської селищної ради Івано-Франківської області №146 від 23.09.2024 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав" затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини ( а.с.38-40), яким визначено за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Отже, між сторонами виник спір з приводу позбавлення батьківських прав відповідача.

Оцінка суду:

Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, представлені позивачем на виконання вимог ст. 80, 81 ЦПК України, які він вважає достатніми для обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування Рожнятівської селищної ради, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Даючи оцінку вимозі позивачки щодо позбавлення відповідача батьківських прав та доказам, які надані на її обґрунтування, суд керується положеннями сімейного законодавства.

Так, згідно із ч. 2 ст. 1 СК України, регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Частиною 3 статті 4 СК України встановлено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Згідно із частинами 1-3 ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Як визначено в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до вимог ст.ст. 150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Частиною 7 статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 2 та 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, провадження № 61-4022 св 19).

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Згідно із роз`ясненнями, які містяться у п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ніхто не чинив і не чинить.

Суд вважає, що наявність вини належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, характеризуються негативно. Відповідач маючи можливість утримувати і займатися вихованням дітей, свої бажання не проявляє, не цікавляться дітьми.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Аналізуючи всі обставини справи, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про умисне ухилення відповідача від обов`язків по вихованню дітей, та з урахуванням наведених конкретних обставин справи, вважає що є достатньо підстав для застосування до ОСОБА_2 вказаного крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав.

У цій справі наявні виняткові обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно зі законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").

У даному випадку таке втручання здійснюється для захисту емоційного здоров`я та моралі неповнолітньої дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав також відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Як зазначалося вище, позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак, таке втручання в даному випадку є виправданим і пропорційним, оскільки цього нагально потребують інтереси дітей, батько яких не виявляє про них піклування, хоча вони такого особливо потребували. Поведінка батька відносно своїх дітей дає підстави для обґрунтованих сумнівів у його спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов`язки і вказує про ризик неналежного виховання дітей.

З урахуванням усіх встановлених обставин справи суд констатує, що рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей відповідатиме їхнім найкращим інтересам, якими є забезпечення розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

При цьому суд звертає увагу, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає позовні вимоги позивачки обґрунтованими, такими, що підтверджені належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат:

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в розмірі 1211.20 грн.

На підставі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, ст.ст. 51 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 80, 81, 141 ЦПК України, ст.ст. 1, 3-5, 7, 19, 141, 150, 155, 157, 164-167 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 12, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись ст.ст.1-4, 19, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Перегінської селищної ради про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя с.Небилів, Калуського району, Івано-Франківської області батьківських прав відносно неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя с.Небилів, Калуського району, Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 1211.20 грн. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , житель с.Небилів, Калуського району Калуського району, Івано-Франківської області.

Третя особа: Орган опіки і піклування Перегінської селищної ради Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44083573, місце реєстрації: смт.Перегінське, вул.Сагайдачного,26 Калуського району Івано-Франківської області.

Повний текст рішення складено 25.11.2024.

Суддя: