Рішення

від 25.11.2024 по справі 613/1129/24

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1129/24 Провадження № 2/613/544/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Харченка С.М., за участю секретаря Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою,-

встановив:

Представник позивача - адвокат Колєснік І.А. звернувся до суду з позовною заявою до Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою, у якій просить: визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право постійного користування земельною ділянкою площею 1,82 га, за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР №04-00-013258 виданим 16.06.1995 Улянівської сільською радою на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Позивач одноособово прийняв спадщину батька, як спадкоємець за законом першої черги спадкування. Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області на майно ОСОБА_2 заведено спадкову справу за № 444/2019. ОСОБА_2 на час смерті належало право постійного користування земельною ділянкою площею 1,82 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, на території колишньої Улянівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (правонаступник Богодухівська міська рада Харківської області). Правовстановлюючим документом на земельну ділянку є Державний акт на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-013258, виданий 16.06.1995 Улянівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 195. Право постійного користування цією земельною ділянкою є спадковим майном (речовим правом) ОСОБА_2 . Богодухівською державною нотаріальної конторою позивачу повідомлено про відмову у видачі свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 , оскільки нотаріусом встановлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна (письмова відмова в спадковій справі). Відтак, між сторонами виник спір щодо визнання за позивачем речового права на земельну ділянку, набутого ним в порядку спадкування. Позивач вважає, що він успадкував це речове право після батька, а тому спір має бути вирішений в судовому порядку.

Ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 5 липня 2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 липня 2024 року витребувано з Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа №444/2019).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву відповідно до змісту якої просить суд розглянути і вирішити справу по суті за наявними в ній матеріалами без участі в судовому засіданні сторони позивачки та ухвалити рішення, яким позов задовольнити; судові витрати позивачки залишити за нею, без їх розподілу між сторонами.

Представник відповідачаБогодухівської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, уточнив, що у вирішенні справи по суті не заперечує проти позову.

Таким чином, від усіх учасників справи надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності в судовому засіданні.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, що передбачено ч.3 ст.211 ЦПК України.

Згідно з ч.1ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У ч.ч. 2, 4 ст. 247, ч. 4 ст. 268ЦПК України унормовано, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється; суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням цих обставин судом здійснено судовий розгляд справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності учасників справи в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до актового запису про народження, ідентифікатор запиту 00009976711, батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до змісту копії довідки від 17 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 проживав в с.Мар`їне Богодухівського району Харківської області, разом з ним проживав та був зареєстрований ОСОБА_1 , 1989 р.н.

15 жовтня 2019 року заведено спадкову справу №444/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 , 1989 р.н. подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Згідно копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №57905533 від 15 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 значиться як спадкодавець.

Позивач ОСОБА_1 згідно копії заяви від 15.10.2019 року, що міститься в матеріалах спадкової справи, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Відомостей про інших спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.

ОСОБА_1 після смерті батька отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.11.2019 року, на спадщину (земельну ділянку площею 4,9458 га) ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належало йому на момент смерті.

В силу положень ст.1216ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч.5 ст.1268ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, дослідженими матеріалами спадкової справи достовірно встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом, спадщину вона прийняла у встановленому порядку.

Згідно копії Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-04-00-013258 від 16 червня 1995 року, виданого на підставі рішення ХІ сесії Ульянівської сільської Ради народних депутатів Богодухівського району Харківської області від 19 лютого 1993 року №ХХ склик., ОСОБА_2 була надана в постійне користування земельна ділянка площею 1,82 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Ульянівської сільської Ради.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернулася до Богодухівської держнотконтори із заявою з приводу можливості отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Богодухівська держнотконтора листом за №1137/01-16 від 09.11.2024 повідомила позивачу про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, з посиланням на невизначеність у чинному законодавстві правових підстав для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину.

Конституція України закріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (ст.ст. 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ч. 3 ст. 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Тому право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином для ведення особистого підсобного господарства є майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Згідно з нормами ч.2 ст.407 ЦК України та ч.2 ст.102ЗКУкраїни право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5ст.7ЗКУкраїни від18.12.1990 (чинного на час набуття спадкодавцями права постійного користування спірною земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення»ЗК України України у редакції Закону від 25.10.2001, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим ЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним) положення п. 6розділу X «Перехідні положення»ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Тому громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

Суд у даному спорі застосовує вказані положення законодавства та з урахуванням встановлених у справі обставин зазначає, що на момент смерті ОСОБА_2 йому на законних підставах належало право постійного користування спірною земельною ділянкою.

У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених уст.141ЗКУкраїни від25.10.2001 підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених уст. 141 ЗК України від 25.10.2001, є такими, що порушують це право.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений уст. 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало.

Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020, справа № 179/1043/16-ц, у постанові від 23.06.2020, справа № 922/989/18.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2019 у справі № 368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц і від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Згідно з ч. 4 ст.263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, ані відсутність у ЗК України2001року такого права на земельну ділянку, як право постійного користування, ані смерть особи, якій належало таке право, самі по собі не припиняють права постійного користування вказаною земельною ділянкою та не виключають права постійного користування земельною ділянкою зі складу спадщини.

ЗК України в чинній редакції встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Суд зауважує, що ані за життя, ані після смерті ОСОБА_2 належне йому право постійного користування спірною земельною ділянкою не було припинене. Доказів того, що це право було припинено в установленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Отже, право постійного користування спірною земельною ділянкою входить до складу спадщини позивача після батька, а тому він успадкував це речове право на земельну ділянку.

Відповідно до ч.2 ст.15ЦК України та ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.16ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті Кодексу визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від30.05.2008№7«Просудову практикуу справахпро спадкування» надано роз`яснення про те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частинами 2, 3 ст.152ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

За обставин справи судом встановлено та підтверджено доказами, що позивачу було відмовлено в нотаріальному оформленні успадкованого права постійного користування спірною земельною ділянкою, що означає про невизнання цього права, а отже він мав належні підстави заявити до суду вимоги про визнання цього права в судовому порядку.

Суд визнає обраний позивачем спосіб судового захисту невизнаного права належним та ефективним.

За положеннями п.24 розділу Х«Перехідні положення»ЗК України розпорядником земельної ділянки є Богодухівська міська рада, а тому саме вона є відповідальною особою за даними вимогами позивача та є відповідачем у цьому спорі.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч.1 ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з наведених мотивів суд визнає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а тому позов в межах заявлених вимог підлягає задоволенню.

Згідно ст.141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Проте, сторона позивача не ставить вимогу про стягнення на користь позивача судового збору, згідно поданої заяви просить судові витрати позивача залишити за ним,без їх розподілу між сторонами, отже суд залишає судовий збір за позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 20, 1216, 1218, 1220, 1222, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81,141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право постійного користування земельною ділянкою площею 1,82 га, за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР №04-00-013258, виданим 16.06.1995 Улянівською сільською радою на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Богодухівська міська рада Харківської області, адреса: 62103 Харківська область м.Богодухів пл.Соборності,2, ЄДРПОУ 04058640.

СУДДЯ