Рішення

від 22.11.2024 по справі 727/6547/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 727/6547/24

Провадження №2/726/365/24

Категорія 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., за участю секретаря судових засідань Житар С.А. представника позивача Фойчука В.К. , представника Чернівецького міського центру соціальних служб Чернівецької міської ради Гулейчук М.А., представника відповідачки ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи №727/6547/24 за позовною заявою Виконавчого комітету міської ради, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи на стороні позивача Центр соціально - психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецький міський центр соціальних служб Чернівецької міської ради про відібрання дітей від матері та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

Представник Виконавчого комітету міської ради, як орган опіки та піклування звернувся до суду, в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , треті особи на стороні позивача Центр соціально - психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецький міський центр соціальних служб Чернівецької міської ради про відібрання дітей від матері та стягнення аліментів.

07.08.2024 року ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівці відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

За клопотанням представника відповідачки ОСОБА_2 , ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівці від 21.10.2024 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

В позові посилається на те, що малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перебувають на повному державному утриманні в центрі соціально - психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької державної адміністрації на підставі актів прийому дітей до центру від 27.11.2023 року.

Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громади №00032871129 та №00032871805 від 30.09.2021 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Питання відібрання малолітніх дітей від матері порушується у зв`язку із неналежним виконанням своїх батьківських обов`язків, а також у зв`язку із тим, що ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_9 вчиняють домашнє насильство відносно дітей, чим створюють безпосередньо загрозу життю та здоров`ю дітей.

До Чернівецького районного управління поліції 25.10.2023 року звернулась ОСОБА_7 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 із заявою про те, що 24.10.2023 року близько 19:00 год. її малолітні доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 самовільно залишили місце проживання та їхнє місцезнаходження їй не відоме. В ході проведення розшукових дій працівниками поліції було встановлено їх місцезнаходження. Під час опитування дітей встановлено, що причиною самовільного залишення місця проживання стало саме те, що їх мати вчиняє відносно них домашнє насильство фізичного характеру. Відносно матері працівниками поліції було складено адміністративний протокол за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Як наслідок, працівниками поліції було складено відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 акти органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 25.10.2023 року.

25.10.2023 року о 11:35 малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були доставлені до комунальної некомерційної установи «Міська дитяча клінічна лікарня» з метою їх повного та всебічного обстеження.

Враховуючи перебіг зазначених вище подій, наказом служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 26.10.2023 року №2/122 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взято на облік як таких, що опинились в складних життєвих обставинах, у зв`язку з неналежним виконанням матір`ю своїх батьківських обов`язків.

В подальшому до служби дітей Чернівецької міської ради надійшов лист комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня» від 02.11.2023 року № 625/01-21 відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю обстежені, здорові та готові до виписки з лікувального закладу. У зв`язку із цим, малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було переведено до центру на підставі актів прийому дитини від 27.11.2023 року.

З метою перевірки створення умов для проживання малолітніх дітей, фахівцями Чернівецького міського центру соціальних служб Чернівецької міської ради 28.11.2023 року здійснено спільний виїзд працівниками служби у справах дітей Чернівецької міської ради до ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_9 . Під час візиту сімейна пара поводила себе надто емоційно, не заперечували, що інколи застосовують фізичні покарання до дівчат. Санітарно - гігієнічні умови помешкання не відповідають нормі. Кімнати потребують косметичного ремонту, в помешканні холодно, окремих спальних місць для дітей не має, разом сплять в одній кімнаті з матір`ю та вітчимом.

Питання повернення малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на виховання в сім`ю до матері розглянуто на засіданні з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 29.11.2023 року, на якому було прийнято рішення про надання часу матері ОСОБА_7 для збору всіх необхідних документів для повернення малолітніх на виховання в сім`ю, налагодження стосунків з доньками та було рекомендовано матері працювати з психологом.

В подальшому, згідно із висновками психологічного обстеження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 03.01.2024 року, наданих центром встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мають високий рівень ситуативної та особистої тривожності, пов`язаної із психологічним, фізичним та економічним насильством вітчима стосовно дівчат. Враховуючи особистості сімейних стосунків, діалогів між всіма членами сім`ї, їх способу життя - недоцільно повертати малолітніх дітей в ці незмінні умови сім`ї.

Як наслідок, питання повернення малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на виховання в сім`ю до матері, повторно розглянуто на засіданні комісії з писань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 24.01.2024 року, на якому було прийнято рішення про недоцільність повернення дітей в сім`ю та збору документів для подальшого винесення питання щодо надання до суду висновку про доцільність відібрання малолітніх дітей від матері без позбавлення її батьківських прав на засідання комісії з писань захисту прав дитини.

Доцільність відібрання малолітніх дітей від матері ОСОБА_7 без позбавлення батьківських прав підтверджується та регламентується рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.03.2024 року та відповідним висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету міської ради від 12.03.2024 року.

Просить суд відібрати малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без позбавлення батьківських прав.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь тих осіб або установ, яким будуть передані діти аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по ? частці ( на кожну дитину) всіх вихід її заробітку ( доходу) але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дітей, враховуючи інфляційні показники.

Відповідачка ОСОБА_6 спрямувала до суду відзив, в якому зазначає, що в пред`явленому позові позивач обгрунтовує доцільність відібрання малолітніх дітей від матері ОСОБА_7 , без позбавлення її батьківських прав фактами вчинення відносно малолітніх дітей фізичного насильства, які мали місце 25.10.2023 року. Жодних інших доказів, як б підтверджували наявність підстав для відібрання дітей від матері, станом на час звернення до суд з відповідним позовом, позивачем не надано.

Як вбачається із висновку психологічного обстеження ОСОБА_4 за результатами проведено обстеження практичним психологом зазначається наступне: «За весь період перебувати ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в ЦСПРД їх мати регулярно провідує. Дані зустрічі є тривалими в часті та змістовними. Під час спостереження за особливостями спілкування, аналізом контактів та діалогів можна зазначити, що між дітьми та мамою існує емоційний зв`язок. В даних діалогах присутній виховний момент, інтерес зі сторони мами, що супроводжується тактильним контактом.

Стосовно подальшого свого проживання та перебування ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зазначають, що дуже люблять маму, додому, не хочуть, щоб з ними проживав дядя ОСОБА_13 . Бо він б`є маму та всі кошти витрачає на алкоголь…» Аналогічні твердження наводяться практичним висновком і висновку психологічного обстеження ОСОБА_14 від 03.01.2022 року.

Крім цього, підтвердженням того, що відповідачка постійно навідує дітей в центрі соціально - психологічної реабілітації дітей та підтримує з ними зв`язок, є згода адміністрації центру, з відмітками про день відвідувань.

Зазначене узгоджується із висновком про те, що високий рівень ситуативної та особистої тривожності малолітніх дітей пов`язаний із психологічним, фізичним та економічним насильством саме вітчима ОСОБА_9 відносно них та їх матері ОСОБА_3 . При цьому, підтвердженням того, що відповідачка ОСОБА_3 зазнавала від свого чоловіка домашнього насильства, що підтверджується постановою Садгірського районного суду м.Чернівці про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-1 КУПП від 26.08.2024 року у справі №726/2266/24.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, можна прийти до висновку, що саме дії вітчима ОСОБА_9 та їх спільне подальше проживання однією сім`єю створювало несприятливі умови для повернення дітей матері ОСОБА_3 , однак зазначені обставини припинили своє існування, оскільки відповідачка припинила з ним спільне проживання та пред`явила позов про розірвання шлюбу, який перебуває на розгляді Садгірського районного суду м.Чернівці ( справа №726/3347/24). Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник позивача Виконавчого комітету міської ради, як органу опіки та піклування, який діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачка ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_2 в судовому засідання надали пояснення згідно відзиву.

Представник третьої особи на стороні позивача Чернівецького міського центру соціальних служб Чернівецької міської ради Гулейчук М.А. підтримала позовні вимоги позивача.

Опитані в судовому засіданні малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили повернути їх до мами.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 пояснив, що він племінник відповідачки, проте вона виховує його з дитинства як мати, зазначив, що ОСОБА_6 ніколи не ображала дітей, хороша мати.

Допитана в якості свідка ОСОБА_16 пояснила, що вона подруга відповідачки та хрещена дівчаток, зазначає, що ОСОБА_6 ніколи не ображала дітей, вони були завжди доглянуті та нагодовані, гарно одягнені, відповідачка хороша мати, просить вимоги не задовольняти, повернути дітей матері.

Допитана в якості свідка ОСОБА_17 пояснила, що вона сусідка відповідачки, добре знає дівчаток, зазначає, що ОСОБА_6 ніколи не ображала дітей, вони були завжди доглянуті та нагодовані, гарно одягнені, відповідачка хороша мати, просить вимоги не задовольняти, повернути дітей матері.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_18 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 10 листопада 2013 року(а.с.4).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_18 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_2 від 19 листопада 2013 року (а.с.5).

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00032871805 від 30 вересня 2021 року підтверджується, що відомості про батька ОСОБА_4 записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного Кодексу України (а.с.7).

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00032871129 від 30 вересня 2021 року підтверджується, що відомості про батька ОСОБА_5 записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного Кодексу України (а.с.8).

ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані разом з матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.20).

10 серпня 2023 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уклав шлюб з ОСОБА_7 , який зареєстрований Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №31. Після одруження ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_19 » (а.с79).

Актами органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 25.10.2023 року підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були знайдені за адресою АДРЕСА_2 та були доставлені комунальної некомерційної установи « Міська дитяча клінічна лікарня» (а.с. 9-12).

Витягом з Наказу №2/122 від 26.10.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на облік, які опинилися в складних життєвих обставинах, у зв`язку з неналежним виконанням свої батьківських обов`язків (а.с. 13,14).

Листом заступника начальника управління поліції ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області з превентивної діяльності від 01.11.2023 року підтверджується, що ОСОБА_7 вчиняла відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домашнє насильство фізичного характеру, що і стало причиною що вони залишили постійне місце проживання (а.с.16).

Актами Центру соціально - психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації від 27.11.2023 року підтверджується, що малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направлено до центру соціально - психологічної реабілітації дітей (а.с.18,19).

З метою перевірки створення умов для проживання малолітніх дітей, фахівцями Чернівецького міського центру соціальних служб Чернівецької міської ради 28.11.2023 року здійснено спільний виїзд працівниками служби у справах дітей Чернівецької міської ради до ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_9 . Під час візиту сімейна пара поводила себе надто емоційно, не заперечували, що інколи застосовують фізичні покарання до дівчат. Санітарно - гігієнічні умови помешкання не відповідають нормі. Кімнати потребують косметичного ремонту, в помешканні холодно, окремих спальних місць для дітей не має, разом сплять в одній кімнаті з матір юта вітчимом, що підтверджується листом директора Чернівецького міського центру соціальних служб Чернівецької міської ради (а.с. 21).

Згідно із висновками психологічного обстеження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 03.01.2024 року, наданих Центром соціально - психологічної реабілітації дітей встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мають високий рівень ситуативної та особистої тривожності, пов`язаної із психологічним, фізичним та економічним насильством вітчима стосовно дівчат (а.с.25-28).

Висновком Служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 24.01.2024 року №1/63 визнано недоцільним повернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на виховання в сім`ю матері ОСОБА_7 та вітчима ОСОБА_9 (а.с.29).

Висновком Органу опіки та піклування від 12.03.2024 року №152/5 встановлено, що з метою соціального захисту інтересів малолітніх Злати та Кіри, виконавчий комітет Чернівецької міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне відібрання малолітньої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від матері ОСОБА_7 без позбавлення її батьківських прав (а.с. 31-32).

Як зазначено в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них, та на піклування батьків.

Статтею 12 «Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом ст. ст. 151, 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Згідно з приписами частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У такому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

За ч. 2 ст. 170 СК у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У такому разі орган опіки та піклування зобов`язаний у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

В обґрунтування вимог відібрання дітей позивачем наведено лише подію, що сталася із малолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебування їх не за місцем проживання матері, та їх небажання повертатися додому.

За даних обставин, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в підтвердження наявності зазначених у ст. 170 СК України підстав для відібрання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у матері ( ОСОБА_6 , та доказів вчинення нею домашнього насильства відносно дітей, оскільки саме дії ОСОБА_20 та їх спільне подальше проживання однією сім`єю створювало несприятливі умови для повернення дітей.

Суд зазначає, що за п. 8 «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров`я проводить оцінку рівня безпеки дитини. У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров`ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров`я для обстеження стану її здоров`я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована відповідно до п. 31 цього Порядку. Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільській, селищній раді об`єднаної територіальної громади клопотання про невідкладене відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення. У разі надходження та підтвердження інформації про загрозу життю або здоров`ю дитини, яка проживає на території села, селища, виконавчий орган відповідної сільської, селищної ради протягом одного календарного дня приймає рішення про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, забезпечує її тимчасове влаштування та в день відібрання дитини письмово повідомляє про це службі у справах дітей. Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, про відібрання дитини в матері, батька без позбавлення батьківських прав. У разі прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав служба у справах дітей протягом тижня інформує центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за місцем проживання сім`ї для надання соціальних послуг сім`ї. Результати проведеної центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді роботи враховуються службою у справах дітей під час підготовки висновку про доцільність поновлення або позбавлення батьків батьківських прав. Якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини. Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов`язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав. У виняткових випадках рішення про негайне відібрання дитини від батьків має право постановити орган опіки та піклування. Виняткові обставини при цьому можуть полягати у загостренні хвороби батьків, наявності у дитини тяжких тілесних ушкоджень, крайньому виснаженні дитини внаслідок недостатнього харчування чи виснажливої праці тощо. У вказаних випадках дитина потребує негайної медичної допомоги в умовах стаціонару. Таким чином, відібрання дитини за рішенням органу опіки та піклування є тимчасовим засобом захисту прав дитини. Тривалим засобом захисту прав дитини є рішення суду. Якщо суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав чи позову про відібрання дитини, рішення органу опіки та піклування про відібрання дитини має вважатися таким, що втратило чинність, а дитина має бути повернута тому, з ким вона проживала. Якщо ж протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини не усунуті причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

Відповідно до ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 9 «Конвенції про права дитини» держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

При цьому за принципом № 6, закріпленим у «Декларації про права дитини» від 20 листопада 1959 року, вбачається, що малолітня дитина не повинна бути розлучена із своєю матір`ю, окрім випадків, коли є виключні обставини, що свідчать про необхідність розлучення з матір`ю.

Згідно із ст. 8 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на повагу до свого … сімейного життя… Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

На підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України», яке набуло статусу остаточного 18 березня 2009 року, було визнано порушення ст. 8 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», а саме: було доведено відсутність необхідності у демократичному суспільстві на втручання у здійснення права на повагу до свого сімейного життя.

Крім цього Верховний Суд у постанові від 3 травня 2018 року по справі №214/1048/15-ц зазначив, що відповідно до практики ЄСПЛ, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Суд виходить із того, що найкращим для малолітніх дітей є їх проживання в рідній сім`ї.

ОСОБА_7 систематично навідувалася до малолітніх дітей у центр, любить своїх малолітніх дітей, які в свою чергу також прив`язані до неї та бажають повернутися додому. Вона подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , який здійснював фізичне насильство над дітьми, яке було не сприятливим для їхнього проживання в сім`ї.

Порівнюючи вагомість тих обставин, на які як на підставу для відібрання дитини посилається позивач, а також враховуючи, що відібрання дитини від матері може бути застосовано лише як крайня міра, коли без відібрання не можна усунути загрозу для життя та здоров`я дитини у інший спосіб, то при наданих доказах і при вставлених судом конкретних обставинах, - суд не вбачає підстав для відібрання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від матері ОСОБА_7 , без позбавлення батьківських прав.

Так само, не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідачів аліментів, оскільки зазначена вимога є похідною від попередньої вимоги про відібрання малолітніх дітей, без позбавлення батьківських прав, в задоволенні якої відмовлено.

Судові витрати віднести за рахунок держави, відповідно до п.14 ст.3 Закону України «Про судовий збір», Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету міської ради, як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи на стороні позивача Центр соціально - психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецький міський центр соціальних служб Чернівецької міської ради про відібрання дітей від матері та стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду , шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30-ти з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Л. В. Байцар