Рішення

від 18.11.2024 по справі 175/11142/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/11142/24

Провадження № 2/243/1750/2024

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого суддіВоронкова Д.В.,

за участю секретаряКаліберди А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дейниченко Вячеслав Ігоревич до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець Дніпропетровської області Григорчук Павло Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних за ним коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за підсудністю з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла вказана позовна заява. На обґрунтування якої зазначено, що 28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис № 12569 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості у розмірі 44336,17 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчуком П.В. було відкрито виконавче провадження № 67725582. Вказує, що виконавчий напис, який оскаржується, було вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та з порушеннями законодавства, а саме: виконавчий надпис було вчинено без належної перевірки та встановлення безспірності боргу; позивача не було повідомлено належним чином про виникнення заборгованості, нараховані суми пені, штрафів. Крім того, виконавчий напис вчинено за договором, який не посвідчений нотаріально. У зв`язку з зазначеним просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача утримані з позивача кошти у розмірі 48043,79 грн та стягнути з відповідача судові витрати: зі сплати судового збору 2466 грн, та витрати на правничу допомогу 9000 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник ТОВ «Сіроко фінанс» до судового засідання не з`явився, надав заяву про зменшення витрат на правову допомогу з 9000 грн до 2000 грн, яка обґрунтована там, що вартість витрат неспіврозмірна із складністю справи та не обґрунтовано завищені, немає обґрунтування в чому саме полягає складність справи, до того ж, не підтверджено фактично сплачених сум за надання таких послуг. Розгляд справи відбувався без участі представника позивача, що значно зменшує час, який був витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг) з професійної правничої (правової) допомоги.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. до судового засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином, заяв про розгляд справи у її відсутності не надала.

Приватний виконавець Дніпропетровської області Григорчук П.В. до судового засідання не з`явився, заяв про розгляд справи у її відсутності не надав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчуком П.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67725582 на підставі виконавчого напису № 12569, вчиненого 28.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.

З вказаного виконавчого напису вбачається, що боржником є ОСОБА_1 , стягувачем - ТОВ «Сіроко фінанс», який є правонаступником всіх прав та обов`язків за Договором факторингу № 019-010721 від 01.07.2021 є ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів", заборгованість за договором позики № 75778789 від 21.05.2021 року у розмірі 44336,17 грн.

Згідно копії договору позики № 75778789 від 21.05.2021, вбачається відсутність домовленості між позивачем та ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" про стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як вбачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 відкритому в АТ «Ощадбанк» за період з 21.04.2024-24.05.2024 з картки були утримані кошти на погашення арештованої суми: 02.05.2024 932,07 грн; 14.05.2024 25605,07 грн; 23.05.2024 21506,65 грн, в загальному розмірі 48043,79 грн.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік документів затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі Перелік).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662Перелік доповнено розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662набрала чинності 10.12.2014 року.

Таким чином, з 10.12.2014 року нотаріуси мали право вчиняти виконавчі написи на документах, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, зокрема, за кредитними договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

Колегія суддів апеляційного суду в цій справі прийшла до висновку про те, що позивачами доведено факт застосування до них оскаржуваного нормативно-правового акту, оскільки запропоновані оскаржуваною постановою КМУ зміни у процедуру вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних і іпотечних договорах створюють можливість при наявності злого умислу, недбалості чи з інших причин кредитору та/чи його посадовим особам або пов`язаним із ними третім особам, незаконно заволодіти коштами або майном, як позивачів так і інших громадян України, шляхом введення в оману нотаріуса, який керуючись спірним актом буде вимушений вчинити виконавчий напис на підставі документів, що не є належними доказами безспірності заборгованості, та згодом стягнення майна чи коштів виконавчою службою на підставі такого виконавчого напису

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі № 826/20084/14.

З огляду на викладене, пункт 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку втратив чинність з 22 лютого 2017 року, а тому, з цієї дати нотаріуси не мають права вчиняти виконавчі написи на документах, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, зокрема, на підставі кредитних договорів та виписок з рахунку боржника.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно підпунктів 1.1.-1.3 п. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказана правова позиція узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування доводів позивача про недотримання вимог законодавства під час звернення відповідача з заявою про видачу виконавчого надпису, у тому числі на підтвердження безспірності нарахованих сум (розрахунку заборгованості та відсотків), доказів надсилання боржнику вимоги про повернення заборгованості, тощо.

За вказаних обставин суд визнає виконавчий надпис, що оскаржується, таким що не підлягає виконанню, та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача утриманих з нього коштів у розмірі 48043,79 грн суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігає його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц щодо застосування норм ст. 1212 К України вказала на те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи: в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Як було встановлено судом, з заробітної плати ОСОБА_1 було стягнуто кошти, направлені на погашення арештованої суми у розмірі 48043,79 грн. на користь ТОВ «Сіроко фінанс».

Враховуючи, що підставою отримання відповідачем ТОВ «Сіроко фінанс» коштів у розмірі 48043,79 грн, було стягнення з позивача на підставі виконавчого напису, який судом було визнано таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається такою, що підлягає поверненню, оскільки правова підстава її набуття відповідачем відпала.

Відповідач ТОВ «Сіроко фінанс» не спростував відсутності підстав для подальшого утримання належних позивачеві коштів у розмірі 48043,79 грн.

Крім цього, позивачем в позовній заяві зазначено про понесення витрат на правову допомогу в розмірі 9 000 грн.

До інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката до позовної заяви додано ордер серії АН № 1277932 від 24.05.2024 року, договір № 89 про надання правничих послуг в04.05.2024, укладений між позивачем та адвокатом, квитанція № 89 від 24.05.2024, згідно якої клієнт сплатив 9000 грн за юридичні послуги аналіз і вивчення наданих позивачем документів 2 год вартість 2000 грн, обґрунтування правової позиції та вивчення нормативної бази 5 годин вартість 2000 грн, надана консультацій позивачу та роз`яснень з усіх правових питань 3 години варість 500 грн, збір доказів: спрямування запитів та їх послідуючий аналіз та вивчення, отримання доказів з АСВП та їх вивчення - години 2000 грн, підготовка, написання та спрямування до суду позовної заяви 7 годин 2500 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши додані докази суд дійшов висновку, що відшкодування позивачу витрат на надання правничої допомоги в сумі 9 000 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності.

З урахуванням встановлених обставин та того, що справа не представляє значної складності, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, розмір витрат на правову допомогу є завищеним.

В даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, даний позов для підготовки його до розгляду є однотипним, позовні вимоги задоволенні, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4500 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір є об`єктивним, справедливим та співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з долучених до позовної заяви квитанцій позивачем за звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2466 грн.

Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_1 від 25.01.2024 та копії посвідчення про відрядження № НОМЕР_2 від 03.05.2024 ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відповідно доп.13ч.1ст.5Закону України «Про судовий збір» від сплати збору, зокрема, звільняються: 1) військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків (п. 12); 2) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Як вбачаєтьсяз постановиТретьої судовоїпалати Касаційногоцивільного судуу складіВерховного Суду від03.07.2024року усправі №567/79/23застосування п.13ч.1ст.5Закону України «Про судовий збір» має відбуватися при зверненні осіб, які в ньому зазначені, до суду у зв`язку з порушеннямбудь-яких їхніх прав, а не тільки тих, які безпосередньо пов`язані з відповідним їхнім статусом (учасник бойових дій, постраждалий учасник Революції Гідності, Герой України), незалежно від характеру, предмета й підстав їхніх позовів. При цьому відповідне звільнення від сплати судового збору має відбуватися на всіх стадіях судового процесу.

Таким чином, позивач звільнений від сплати суми судового збору за подання вказаної позовної заяви. З огляду на викладене суд вважає за необхідне роз`яснити, що у відповідності до ч.1 ст. Закону України «Про судовий збір», позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення суми судового збору.

Оскільки позов задоволений судом повністю, позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,128,131, 133,141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дейниченко Вячеслав Ігоревич до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець Дніпропетровської області Григорчук Павло Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних за ним коштів задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12569, вчинений 28.10.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс»</a> у розмірі 44336,17 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс»</a> (ЄРДПОУ 42827134, адреса: 03035 м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, офіс 510-А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 48043 (сорок вісім тисяч сорок три) грн 79 коп. та судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс»</a> (ЄРДПОУ 42827134, адреса: 03035 м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, офіс 510-А) на користь держави на рахунок отримувача: UA598999980313111206000005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030101, код банку отримувача (МФО) 899998 судовий збір в сумі1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Повний текст рішення виготовлений 22.11.2024.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Д.В. Воронков