Рішення

від 19.11.2024 по справі 175/3958/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 175/3958/24

провадження 2/175/616/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в смт. Слобожанське цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорський урожай» до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2024 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла вищезазначена позовна заява Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорський урожай» до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.07.2013 року серії ВТІ № 825642, зареєстрованого в реєстрі за №2287 (спадкова справа № 237/2012), ОСОБА_2 , який є громадянином Російської Федерації набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:05:000:2484 площею 3,6581 га, яка знаходиться на території Краматорської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1919849814129). Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку 18.09.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно.

Разом з тим, набувши право власності на зазначену земельну ділянку, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 протягом року не виконав покладений на нього обов`язок та не відчужив їх, у зв`язку з чим вона підлягає конфіскації на користь держави Україна.

За викладених обставин, позивач просить: конфіскувати у громадянина ОСОБА_1 , на користь Держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1412900000:05:000:2484 площею 3,6581 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Краматорської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1919849814129), відомості про яку зареєстровані Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 18.09.2019 за №33333629, шляхом припинення права власності за відповідачем та визнання права власності за Державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області; покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито в порядку загального позовного провадження.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник Краматорської окружної прокуратури в судове засідання не з`явився, натомість надав заяву про розгляд справи без його участі.На позові наполягав та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в судове засідання не з`явився, натомість через систему «Електронний суд» подала клопотання в якому просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та здійснити розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже неодноразово, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що чергова заява про перенесення слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Незалежно від явки чи неявки представника відповідача сама особа в судове засідання не з`явилася без поважних причин і навіть не повідомила суд про причини неявки в судове засідання. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Статтями1,2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. інтересів держави.

Уст. 3 ЦК Українипередбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогамистатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На прокуратуру відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Згідно ч. 4 статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який є громадянином російської федерації, що підтверджується посвідкою на постійне проживання від 24 липня 2007 року серія НОМЕР_2 , успадкував за законом (спадкова справа № 493/2013) успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) в майні КСП «Веселий», розташований у м.Краматорськ, Донецької області, на території Краматорської міської ради, розміром 5,41 в умовних кадастрових гектарах, що належав спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), серія ДН N? 0164578 від 24.09.1997, зареєстрованому у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 03.12.1997 року за N? 468, яке успадковане останнім за заповітом від ОСОБА_4 (свідоцтво про право на спадщину від 27.10.2005, про що у сертифікаті 09.11.2011 Краматорською міською радою зроблено відмітку про передачу права на земельну ділянку(пай).

В подальшому, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованому у реєстрі за N? 1-312 від 07.02.2014, рішенням Краматорської міської ради від 09.08.2019 N? 57/VII-424 громадянину ОСОБА_1 виділено в натурі (на місцевості) 3 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,544 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:05:000:2484 площею 3,6581 га, розташовану на території Краматорської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку 18.09.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно. 26.09.2019 ОСОБА_1 передав за договором оренди вищевказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорський урожай» (ЄДРПОУ 33199860) строком дії до 26.09.2029, відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки відповідач, будучи іноземним громадянином (російської федерації), в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1412900000:05:000:2484 площею 3,6581 га, розташовану на території Краматорської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1919849814129), добровільно її не відчужив, тому слід припинити його право власності та конфіскувати зазначену земельну ділянку, шляхом припинення права власності на неї за відповідачем, та визнання права власності за державою, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту, в даному випадку, спрямований на поновлення порушених прав держави та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу, зокрема належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорський урожай» до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до матеріалів справи у відповідності до вимогЗУ «Про судовий збір», Донецькою обласною прокуратурою були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 4542,00 гривень, з яких: 3028,00 гривень за звернення до суду із позовною заявою; 1514,00 гривень за подання заяви про забезпечення позову, вимоги якої задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України,з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури, якою понесено судові втрати, підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 4542,00 гривень, з яких:3028,00 гривень за звернення до суду із позовною заявою; 1514,00 гривень за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.204,215,216,376,391 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорський урожай» до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.

Конфіскувати у власність держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1412900000:05:000:2484 площею 3,6581 га, розташовану на території Краматорської об`єднаної територіальної громади Краматорського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1919849814129), що на праві власності належать громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (посвідка на постійне проживання від 24 липня 2007 року серія НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), шляхом припинення права власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку, що зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 18.09.2019 року за № 33333629, та визнання права власності на неї за державою, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39767332 (місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Уютна, буд. 23).

Стягнути з громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (посвідка на постійне проживання від 24 липня 2007 року серія НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура), судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4242,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г. Васюченко