Рішення

від 25.11.2024 по справі 175/7551/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/7551/23

Провадження № 2/175/1954/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"25" листопада 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районнийсуд Дніпропетровськоїобласті ускладі:головуючого суддіЖуравель Т.С.,за участюсекретаря судовогозасідання ВербицькоїК.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (місце проживання:

АДРЕСА_1 ) звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пров. Свободи, буд. 2/1) про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З січня 2019 року сторони проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шлюб між сторонами розірвано. Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. При цьому відповідач аліменти не сплачує, що підтверджується довідкою з виконавчої служби про наявність заборгованості. Позивач також зазначає, що станом на 2022 рік ОСОБА_2 знаходився під вартою в державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4», проте де перебуває наразі, їй невідомо. З донькою відповідач не спілкується, не цікавиться життям дитини, не бере участь у її вихованні, розвитку та матеріальному забезпеченні.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Представник позивача засобами електронного зв`язку надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення повістки за місцем проживання особи, що підтверджується поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , про що 10.01.2019 року зроблено актовий запис №28, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Заводським районним у місті Кам`янське відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Батьком записаний ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтвапро шлюбсерії НОМЕР_2 ,виданого Заводськимрайонним умісті Кам`янськевідділі державноїреєстрації актівцивільного стануГоловного територіальногоуправління юстиціїу Дніпропетровськійобласті, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 10.01.2019 року, про що було зроблено актовий запис №08. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до актом про проживання без реєстрації від 19.03.2019 року, затвердженого КП КМР «УКОЖФ», з грудня 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкає разом з матір?ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Акт підписано мешканцями будинку АДРЕСА_3 .

28.03.2019 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.04.2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання від 28.01.2022 року, виданої Слобожанським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), станом на 01.01.2022 року за виконавчим провадженням №59620842 у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 30485, 63 грн.

Як вбачається з довідки, виданої в.о. начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 19.04.2024 року №4/5-7089, ОСОБА_2 перебуває на обліку в установі з 08.09.2020 року по теперішній час, рахується за Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

19.04.2024 року службою у справах дітей Кам?янської міської ради було направлено листа до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)»для з?ясування думки гр. ОСОБА_2 щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Відповідно до заяви від 24.04.2024 року ОСОБА_2 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 .

Враховуючи інтереси малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та те, що ОСОБА_2 перебуває в місцях позбавлення волі і не може в повній мірі виконувати свої батьківські обов?язки, беручи до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради від 08.07.2024, орган опіки та піклування виконавчого комітету міської ради вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 не доцільним, про що було складено висновок від 15.07.2024 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ч. 1 ст. 164 СК Українипередбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У відповідності до ст. 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбаченихстаттею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У відповідності до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як на підставу позбавлення батьківських прав позивач посилається, зокрема, на наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки.

Суд зауважує на тому, що з 2020 року і наразі відповідач перебуває під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», що є об`єктивною причиною унеможливлення виконання ним його батьківських обов`язків з вказаного часу.

Натомість у відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про попереднє ув`язнення», взяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в межах території місця попереднього ув`язнення за їх згодою і з дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження. Праця таких осіб оплачується за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із заробітку ув`язнених за виконавчими документами провадяться відрахування в порядку, встановленому законодавством України. Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув`язнених, не підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування місця попереднього ув`язнення та поліпшення умов тримання під вартою.

При цьому жодних доказів того, що державний виконавець надсилав постанову про стягнення коштів з боржника до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», в якій відповідач перебуває під вартою, матеріали справи не містять.

Таким чиномнаявність заборгованостізі сплатиаліментів не свідчить безумовно про те, що батько не бажає брати участь в утриманні дитини, а тому не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Жодних інших доказів на підтвердження того, що відповідач свідомо, умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки, позивачем надано не було.

Крім того, при вирішенні спору, суд враховує висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, а орган опіки та піклування вважає позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не доцільним.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, надавши оцінку кожному доказу, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, що відповідач свідомо, умисно нехтує батьківськими обов`язками, у зв`язку з чим позовна заява є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 247, 258, 263, 265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішеннянабирає законноїсили,якщо протягомстроків,встановлених ЦПКУкраїни,не поданізаява проперегляд заочногорішення абоапеляційна скарга,або якщорішення залишенов силіза результатамиапеляційного розглядусправи.

Суддя Т. С. Журавель