Рішення

від 25.11.2024 по справі 197/1247/21

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 197/1247/21

Номер провадження 2/213/1633/24

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нестеренка О.М.,

секретар судового засідання Близнюк Є.О.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в приміщенні Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядкуспрощеного позовногопровадження зповідомленням (викликом)сторін цивільнусправу запозовом адвоката Новака Артура Михайловича який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3231719212/173483 від 27.11.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУФІНГОУ", та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позов обґрунтовано обставинами:

В обґрунтування позову зазначено, що 27.11.2019 позивач через офіційний сайт ТОВ «Гоуфінгоу» уклав індивідуальну частину Договору про надання фінансового кредиту №3231719212/173483, за яким відповідно до п.п.1 Договору ТОВ «Гоуфінгоу» надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно п.1.2 Договору, кредит надано строком на 30 днів, тобто до 26.12.2019. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 675,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Згідно п.4.3 Договору, у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього Договору та/або в додатку до цього договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Після підписання Договору, від відповідача позивач отримав Індивідуальну частину Договору про надання фінансового кредиту №3231719212/173483 та лише після її отримання, позивач дізнався, що за користування кредитом зобов`язаний сплатити відповідачу 672,25% річних від суми кредиту (п. 1.3 Договору), що є явно несправедливими умовами. Під час формування заявки на кредит відповідачем старанно приховувалась інформація про реальну річну ставку з щоденною відсотковою ставкою у розмірі 1,85% на день, що створює ілюзію посильності виконання умов Договору.

Таке замовчування в повній мірі є підставою для визнання Договору недійсним, оскільки в розумінні ст.230 ЦК України обман має місце у випадку замовчування інформації, що має істотне значення у Договорі. Таким чином, позивач уклав цей Договір під впливом помилки, оскільки відповідач своїми умисними діями спровокував виникнення такої помилки.

Крім того, несправедливими є умови Договору про встановлення вимоги щодо сплати позивачем непропорційної суми пені 5% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за Договором. Тобто за умовами Договору, пеня складає: 3500 (сума фінансового кредиту)*5% (пеня)*100 (календарних днів) = 17500 грн., що в 5 разів перевищує суму фінансового кредиту.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суд з даним позовом.

Позиція відповідача

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, жодних заяв, клопотань від нього не надходило. Поштова кореспонденція, яка направлялась відповідачу, повернулася до суду. У судове засідання відповідач повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223та ст.280 ЦПК України.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

20.12.2021 позовна заява надійшла до Широківського районного суду Дніпропетровської області.

10.01.2022 ухвалою вказаного суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі розпорядження №849 від 29.07.2024 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024, дана справа передана у провадження судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Нестеренка О.М.

12.08.2024 ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за заявою, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

22.11.2024 на електрону пошту суду, від представника позивача адвоката Новака А.М. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Заявлені вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити, не заперечують проти винесення заочного рішення по справі. Просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Фіксування судового засідання технічними засобами, у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України, не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 27.11.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 3231719212/173483.

Відповідно до п. 1.1. умов договору Товариство надало клієнту ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 3500 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надано строком на 30 днів, тобто до 26.12.2019 (п. 1.2 договору). Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 1.3 передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п. 1.6. невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства.

Відповідно до п. 1.7 договору клієнт підтверджує, що на правовідносини за цим договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 2.1. передбачено, що сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та /або і Додатку до цього договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Згідно п. 6.1. договору цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6.4. підписанням цього договору клієнт дає свою згоду на те, щоб Графік розрахунків розміщувався в особистому кабінеті клієнта, зареєстрованому на веб-сторінці Товариства.

Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, що вбачається з п.6.8. договору.

Розділом 7 визначені реквізити та підписи сторін, а саме: підписом директора ТОВ «ГОУФІНГОУ» Іващенко І.В., та електронним підписом фізичної особи ОСОБА_1 R81793.

Пунктом 1.4. Публічної пропозиції (договір оферти) ТОВ «ГОУФІНГОУ» на укладення договору про надання фінансового кредиту, передбачено, що клієнт, виконуючи дії передбачені даною офертою, зокрема шляхом подання заявки на сайті Товариства за зазначеною адресою, виражає свій намір отримати фінансовий кредит та акцептує пропозицію (оферту) Товариства, приєднуючись до договору в цілому в відповідності до вимог статті 634 ЦК України.

Електронними підписами підписано додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №3231719212/173483 від 27.11.2019, в якому визначено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Крім того, позивач підтвердив ознайомлення з усіма істотними умовами Договору позики з моменту підтвердження електронним и одноразовим ідентифікатором на сайті Товариства.

Тобто, позивачу до укладення договору була надана уся споживча інформація.

Отже, підписанням оферти одноразовим ідентифікатором позичальник засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти.

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626,628 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

V. Висновки судута мотивиприйнятого рішення.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Частинами 1, 3статі 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1,2,8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оцінивши спірний договір, суд зазначає, що договір позики №3231719212/173483 від 27.11.2019 року укладено від імені ТОВ «ГОУФІНГОУ» уповноваженою на те особою - директором ОСОБА_2 , що діяв на підставі статуту. Правочин вчинений у передбаченій чинним законодавством письмовій формі. Зміст правочину не суперечить нормам чинного на момент укладення договору законодавства та містить всі істотні умови, передбачені законом для такого виду договорів, які були погоджені сторонами, про що свідчить підписання договору та його подальше виконання. Отже, матеріалами справи підтверджено, що волевиявлення сторін договору на його укладення було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

За таких обставин укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, який в свою чергу вчинив певну сукупність дій, спрямованих на отримання позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Твердження позивача про те, що на момент укладення договору йому не було повідомлено всю необхідну інформацію про умови договору, зокрема про реальну річну ставку за щоденною відсотковою ставкою у розмірі 1,85% на день, суд розцінює критично, оскільки дані доводи спростовуються індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту, у якому чітко викладені умови надання коштів, а саме: предмет та строки дії Договору; порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за Договором; відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; попередження позичальника про недійсність Договору. Крім того, підписанням договору позичальник засвідчив, що він надав свою згоду на те, щоб графік розрахунків розміщувався в електронному вигляді в Особистому кабінеті клієнта зареєстрованому на сайтіhttps://www.gofingo.com.ua/.

Аналізуючи умови оспорюваного договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в ньому несправедливих умов чи його здійснення відповідачем з використанням нечесної підприємницької практики, а твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як небажання виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та спосіб захисту власних інтересів.

Крім того, незгода позивача з умовами Договору про встановлення вимоги щодо сплати непропорційної суми пені 5% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за Договором, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства (дана обставина викладена у Постанові Верховного Суду КЦС справа №756/6038/20 від 12.04.2022 р.).

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову щодо визнання недійсним договору позики, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до вимогст. 141 ЦПК України, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставіст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись статтями 3-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУФІНГОУ" про захист прав споживачів відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку - до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2024 року.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУНФІНГОУ», код ЄДРПОУ 42059219, місцезнаходження: вул. Хорива, буд. 1-А, м. Київ, 04071.

Суддя О.М. Нестеренко