Рішення

від 19.11.2024 по справі 295/8388/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/8388/24

Категорія 38

2/295/2181/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Савченко Т.В.

розглянувши y відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач шляхом використання системи "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №17.09.2019-010001252 від 17.09.2019 в розмірі 19580,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 11000,00 грн, заборгованість за відсотками 3080,00 грн, штраф 5500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 17.09.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 17.09.2019-010001252 шляхом прийняття оферти, підписаний відповідачем в електронному вигляді, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит в розмірі 11000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

В порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 19580,00 грн.

29.02.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №290224/11, відповідно до умов якого ТОВ «СпоживчийЦентр»відступило на користь ТОВ «Новий Колектор» права грошової вимоги до боржника за договором №17.09.2019-010001252 від 17.09.2019.

Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідача, позивач посилається на положення ст.ст. 512, 514 ЦК України, вказує, що на підставі укладеного договору факторингу позивач набув права кредитора у зобов`язаннях, набув права вимоги до боржника на заборгованість, яка утворилась на дату відступлення права грошової вимоги, яка станом на 29.02.2024 становить 19580,00 грн, яку просить стягнути з відповідачки на свою користь.

ІІ. Процедура та позиції сторін

17.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засіданні не з`явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 5).

Відповідач в судові засідання 13.08.20204 та 19.11.2024 не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Копія ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання (а.с. 29), проте поштові рекомендовані відправлення повернулись на адресу суду не врученими (а.с. 33-34, 37-38).

Відповідно до ч. 1 ст.280ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що позивач скористався своїм правом і подав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в установлений строк відзив на позов не подав, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі ст. 259 ЦПК України складення повного тексту судового рішення відкладено до 5 днів.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 17.09.2019 ОСОБА_1 підписав заявку, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) ТОВ "Споживчий центр", з якою позичальник ознайомився 17.09.2019. Відповідач підписав також підтвердження (акцепт) на пропозицію щодо укладення кредитного договору №17.09.2019-010001252.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надається кредит у розмірі 11 000,00 грн, строком на 14 календарних днів з дня його отримання; проценти 3080,00, що становить 28% в процентному значенні (фіксована процентна ставка); сума кредиту 11000,00 грн та проценти 3080,00 сплачуються до 01.10.2019 включно (а.с. 8-12).

Згідно з п.1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.3 договору протягом 3 робочих днів з дати прийняття пропозиції позичальником кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Договір підписаний відповідачем в електронному вигляді з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

17.09.2019 кредитні кошти у розмірі 11000,00 грн перераховані на платіжну картку ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою (карточкою) субконто за №17.09.2019-010001252 (а.с. 15).

ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Відповідно до п. 1 ч. 2ст.11ЦКУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно частини 1 статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК Українипередбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннямистатті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір шляхом накладення електронного підпису, що відповідає положенням ст.ст. 205, 207, 639 ЦК України, отже договір є укладеним в письмовій формі.

Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем в належній формі був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит та можливість користуватись кредитними коштами зі сплатою відсотків за користування кредитом, та сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору кредиту.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши кредитні кошти, порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тобто допустив неналежне виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14080,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 11000,00 грн, заборгованість за відсотками 3080,00 грн.

29.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» був укладений Договір факторингу №290224-11, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» відступило на користь ТОВ «Новийколектор» права грошової вимоги до боржника за Договором №17.09.2019-010001252 від 17.09.2019, який був укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 (а.с. 16-20).

Згідно Реєстру боржників до Договору факторингу №290224-11 від 29.02.2024 ОСОБА_1 за Договором №17.09.2019-010001252, укладеним 17.09.2019, має загальну суму заборгованості за кредитомв сумі 19580,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 11000,00 грн, заборгованість за відсотками 3080,00 грн, штраф 5500,00 грн (а.с. 21-22).

Частиною 1 статті 512ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України, до ТОВ «Новий колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №17.09.2019-010001252, укладеним 17.09.2019.

Щодо стягнення шрафу в розмірі 5500,00 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Звертаючись до суду з позовною заявою в частині стягнення з відповідача штрафу позивач посилається на п. 5.4 кредитного договору №17.09.2019-010001252 від 17.09.2019.

Нормами п. 5.4 договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2% починаючи від 2% у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.

Отже, зі змісту пункту 5.4 кредитного договору неможливо визначити порядок нарахування штрафу, період, за який він нараховується тощо.

До позовної заяви позивач не долучив розрахунок суми штрафу, яка заявлена до стягнення, з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити, з якого розрахунку виходив позивач, заявляючи таку вимогу, за який період він нарахований, яким максимальним розміром він обмежений, оскільки норми ЦК України не містять таких положень, суд вважає, що позивач не довів на підставі належних і допустимих доказів правомірність нарахування штрафу та його розмір, а відтак суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання умов договору, а відтак наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сумі 14080,00 грн. В задоволенні вимоги про стягнення штрафу в сумі 5500,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

На підставіст. 141 ЦПК України, оскільки судом позовні вимоги задоволені частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2180,16 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №17.09.2019-010001252 від 17.09.2019, яка утворилась станом на 29.02.2024 і становить 14080 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 11000,00 грн, заборгованість за відсотками 3080,00 грн, а також стягнути судовий збір в розмірі 2180,16 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачемдо Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, код ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач:, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текстрішення складений22.11.2024.

Суддя О.В.Стрілецька