Рішення

від 13.11.2024 по справі 535/312/24

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/312/24

Провадження № 2/535/338/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Шолудько А.В., за участі: секретаря судового засідання Плотник І.А., розглянувши в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 535/312/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» в особі директора Маханька Олександра Миколайовича звернулося до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом, надісланим поштою 09 квітня 2024 року, до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в розмірі 286600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 01.11.2023 був прийнятий на посаду водія ТОВ «Пілігрим Захід». Для виконання посадових обов`язків та поставлених завдань водію ОСОБА_1 було надано вантажний автомобіль та причіп, що підтверджується письмовим трудовим договором від 01.11.2023 та актом приймання передачі транспортного засобу від 01.11.2023. ТОВ «Пілігрим Захід» 18.10.2023 уклало з ПП «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» заявку-договір на перевезення вантажу за маршрутом с. Вороняки до с. Упите, Литовська Республіка. Виконання перевезення доручено відповідачу, який 06.11.2023 завершив перевезення за вказаним маршрутом. 07.11.2023 ТОВ «Пілігрим Захід» уклало заявку-договір з ФОП ОСОБА_2 на перевезення вантажу за маршрутом м. Клайпеда, Литовська Республіка м. Львів, вартістю 233000,00 гривень. Однак, виконавши вказане раніше перевезення, водій ОСОБА_1 перестав відповідати на телефонні дзвінки та самовільно покинув ввірений йому транспортний засіб з причепом, місце знаходження якого було з`ясовано за допомогою GPS-навігації в передмісті Клайпеди, Литовська Республіка. У зв`язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_1 був звільнений з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗПП України. На повернення транспортного засобу до м. Клайпеда було відряджено водія ОСОБА_3 з виплатою коштів на відрядження в сумі 7000,00 гривень. Відповідачем завдано ТОВ «Пілігрим Захід» шкоду в розмірі 286600 гривень, яка складається з: 1) 46600,00 грн реальна шкода (штраф за не виконання заявки сплачений контрагенту); 2) 7000,00 грн витрати на повернення транспортного засобу в Україну; 3) 233000,00 грн майнова шкода у вигляді упущеної вигоди, що підтверджується невиконаною заявкою-договором від 07.11.2023 з ФОП ОСОБА_2 Розпорядження ТОВ «Пілігрим Захід» про утримання згідно зі ст. 136 КЗпП України із заробітної плати ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, не видавалося.

Крім того, позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 17.04.2024 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з викликом сторін (а.с. 37).

Представник відповідача адвокат Салашний Михайло Олексійович, який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВІ №1229782 від 02.08.2024 (а.с.87), подав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позов, у якому зазначив, що відповідачем визнається факт укладення трудового договору 01.11.2023 між ТОВ «Пілігрим Захід» та ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортного засобу з окладом 6800 грн. 02.11.2023 ОСОБА_1 разом із іншим водієм ОСОБА_4 , який також є працівником ТОВ «Пілігрим Захід» виїхали разом із с. Вороняки Золочівського району Львівської області до с. Упите Литовська Республіка, відстань між якими становить 945 км з однаковим вантажем, який 06.11.2024 було відвантажено вантажоодержувачу. 06.11.2024 від менеджера ТОВ «Пілігрим Захід» надійшло повідомлення водію ОСОБА_5 їхати разом з водієм ОСОБА_1 у місто Клайпеду, Литовська Республіка, та чекати на заявку під завантаження. 07.11.2024 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 прибули в порт м. Клайпеда, Литовська Республіка та зупинились на парковці для вантажних автомобілів неподалік від місця завантаження. Через деякий час об 11 год. 00 хв. 07.11.2024 ОСОБА_1 через погане самопочуття, що унеможливлювало керування транспортним засобом передав ключі ОСОБА_5 . Про вказану подію ОСОБА_1 через месенджер Viber повідомив менеджера ТОВ «Пілігрим Захід», після чого пішов шукати найближчий медичний заклад. Таким чином, позивачу було достовірно відомо про місце знаходження належного їм автомобіля, а також те, що ОСОБА_1 , у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, не зможе керувати транспортним засобом, а отже і виконати заявку, якої станом на 11 год 00 хв. 07.11.2024, ще не було. Відповідач ОСОБА_1 залишив переданий йому автомобіль на спеціально відведеній для цього стоянці при цьому автомобіль був у справному стані та не пошкоджений. Також автомобіль був без вантажу, тобто втрати погіршення або зниження цінності майна не було і не могло бути, необхідності для підприємства провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей не було, що власне підтверджується і змістом позовної заяви. Отже, ОСОБА_1 своєю поведінкою не заподіював ТОВ «Пілігрим Захід» прямої дійсної шкоди. Крім того, оскільки відповідальність за неодержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами, ОСОБА_1 який працював водієм автотранспортного засобу не може нести відповідальність за майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди.

Крім того, представник відповідача зазначив, що межі повної матеріальної відповідальності, визначені п. 6 трудового договору, укладеного 01.11.2013 між ТОВ «Пілігрим Захід» та ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 , підписавши трудовий договір, не взяв на себе зобов`язання відшкодовувати ТОВ «Пілігрим Захід» шкоду у вигляді упущеної вигоди та витрат на повернення транспортного засобу в Україну в розмірі 7000 грн. та не підписував з позивачем договору про повну матеріальну відповідальність, а тому він, якщо і повинен нести матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Крім того, беручи до уваги умови укладеного 01.11.2023 трудового договору, ОСОБА_1 не є тією особою, яка повинна нести перед ТОВ «Пілігрим Захід» матеріальну відповідальність за сплачений контрагенту штраф у розмірі 46600 грн, оскільки перелік штрафів, які ОСОБА_1 повинен сплачувати повністю, перелічені в трудовому договорі та їх перелік є вичерпним.

Враховуючи вище викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Також зазначив, що сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу не обґрунтована та не є співмірною із складністю справи та реальним обсягом наданих послуг, а перелік наданих адвокатом послуг містить послуги, які не мають відношення до справи, а тому заявив клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката до нуля (а.с. 100-111).

28 серпня 2024 року представник позивача адвокат Богданов Олександр Володимирович, який діє на підставі ордера про надання правничої (правової) допомоги серія АВ № 1117127 від 22.03.2024 (а.с. 49), подав через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, у якому зазначив, що до відзиву на позовну заяву не надано доказів щодо поганого самопочуття водія ОСОБА_1 та доказів повідомлення посадових осіб ТОВ «Пілігрим Захід» через меcенджер Viber про вказані обставини. ОСОБА_1 з часу самовільного залишення робочого місця і по даний час не з`являвся ні на робочому місці, ні за місцем проживання, ні, взагалі, на території України. Очевидним є факт, що ОСОБА_1 не мав на меті виконувати свої трудові обов`язки згідно з укладеним договором, а, здійснив працевлаштування до позивача, з метою виїзду за межі території України по системі «Шлях», щоб уникнути можливої мобілізації до Збройних Сил України.

Крім того, представник позивача вважає, що відповідачем вчинені дії по самовільному використанню транспортного засобу та бездіяльність щодо повернення транспортного засобу, всупереч вимогам до ч.2 ст.131 КЗпП України, відповідно до якої працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді. На підставі ч.1 ст. 134 КЗпП відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами що підтверджується актом приймання передачі транспортного засобу від 01.11.2023; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків що підтверджується самовільним відхиленням від маршруту 07.11.2023.

Крім того, відповідно до положень Посадової інструкції «Водія автотранспортних засобів», водій автотранспортних засобів зобов`язаний: здійснювати оперативний зв`язок в разі виникнення непередбачуваних обставин на шляху (п. 2.9.); повідомляти керівникові робіт про нещасні випадки, що сталися з ним або колегами по роботі, надавати першу допомогу при нещасних випадках (п. 2.17). Водій автотранспортних засобів несе відповідальність за завдання матеріального збитку підприємству в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством (п. 4.6.); неправомірне використання посадового становища та наданих матеріальних цінностей, а також використання їх в особистих цілях (п. 4.7).

Протиправні дії ОСОБА_1 полягали у самовільній зміні маршруту, поміщенні без згоди роботодавця переданого йому Актом прийому-передачі від 01.11.2023 вантажного автомобіля та причепу на паркувальний майданчик та подальше залишення свого робочого місця, та спричинили матеріальну шкоду позивачу у розмірі 286600 гривень.

У протиправній поведінці ОСОБА_1 вбачається ознаки умислу, оскільки, він усвідомлював що такі його дії йтимуть всупереч волі роботодавця, зважаючи на те, що знав про існування наступної заявки-договору на перевезення автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 07.11.2023 за маршрутом Республіка Литва, м. Клайпеда Україна, м. Львів, передбачав негативні наслідки своїх дій для роботодавця та свідомо припускав їх настання. Пункт 1 ч.1 ст.133 КЗпП встановлює обмежену матеріальну відповідальність. За умисне знищення та умисне зіпсуття того ж майна п. 5 ч.1 ст. 134 КЗпП встановлена повна матеріальна відповідальність. У даному випадку шкода заподіяна роботодавцеві не сторонньою особою, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових правовідносинах на підставі трудового договору.

З вищенаведеного представник позивача вважає, що шкода завдана працівником ОСОБА_1 ТОВ «Пілігрим Захід» підлягає відшкодуванню у повному обсязі, оскільки, в його діях наявний склад трудового майнового правопорушення, вчиненого не при виконанні трудових обов`язків.

Додатково представник позивача зазначив, що відповідач був проінформований про обов`язок не залишати транспортний засіб за межами України повернутися в Україну, що підтверджується власноручним підписом про таке інформування від 01.11.2023. Крім того, відповідач надав гарантійний лист від 01.11.2023, яким взяв на себе матеріальну відповідальність у випадку неповернення на територію підприємства в розмірі 100000 євро. ТОВ «Пілігрим Захід» на власний розсуд вправі розпорядитися своїми вимогами, а тому вважає достатньою компенсацією, відшкодування завданої шкоди у встановленому в Акті розмірі.

Щодо клопотання представника відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката до нуля, представник позивача вказав, що зазначена в позовній заяві сума витрат 18000 грн є орієнтовною та вказана на виконання п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України. Остаточна сума визначена згідно з договором про надання правової допомоги в Акті виконаних робіт, а тому підлягає стягненню з відповідача, відповідно до правил розподілу судових витрат

Представники позивача та відповідача, відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про час і дату судового розгляду повідомлені належним чином, у тому числі відповідач відповідно до вимог ч.4 ст.128, ч.5 ст.130 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили (а.с. 171-174, 175-176).

Представник позивача ТОВ «Пілігрим Захід» адвокат Богданов О.В. подав до суду 13.11.2024 через систему «Електроний суд» заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.179-189).

Представник відповідача адвокат Салашний М.О. подав до суду 13.11.2024 через систему «Електроний суд» заяву про розгляд справи без його та відповідача участі, проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, які викладені у відзиві, додаткових пояснень не має (а.с. 177-178).

Під час судового розгляду представник позивача адвокат Богданов О.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, та пояснив, що автомобіль на момент його виявлення у м. Клайпеда був у технічно справному стані. Оскільки відповідач відхилився від заданого маршруту, кількість пального була меншою, але вимоги у цій частині позивач не заявляє.

Під час судового розгляду представник відповідача ОСОБА_6 позов визнав у частині відшкодування відповідачем витрат позивача на повернення транспортного засобу в Україну у сумі 3090,00 грн, виходячи із середньоденної заробітної плати відповідача; у решті вимог позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Згідно з Витягом «Детальна інформація про юридичну особу» Товариство з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» (код ЄРПОУ 40878323) здійснює такі види діяльності: вантажний автомобільний транспорт (основний), надання послуг перевезення речей (переїзду), транспортне оброблення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, інша поштова та кур`єрська діяльність та ін. Керівником юридичної особи є ОСОБА_7 (а.с. 5-6).

01.11.2023 на ім`я директора ТОВ «Пілігрим Захід» ОСОБА_7 . ОСОБА_1 була подана заява про прийняття його на посаду водія автотранспортного засобу на основне місце роботи з 02.11.2023 (а.с. 11).

01.11.2023 між ТОВ «Пілігрим Захід» в особі директора Маханька О.М. та ОСОБА_1 укладено трудовий договір, відповідно до умов якого роботодавець надає працівнику роботу водія по перевезенню вантажів в межах України та за її межами, а працівник зобов`язується виконувати свої обов`язки згідно з даним договором. Для цього роботодавець передає працівнику вантажний автомобіль DAF FT XF 105. 410, випуску 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп (марка: SCHMITZ), реєстраційний номер НОМЕР_2 , якими працівник користується на підставі водійського посвідчення номер НОМЕР_3 (а.с.12).

Пунктами 2, 3 зазначеного вище трудового договору передбачено, що роботодавець має право при невиконанні працівником умов договору застосувати до нього заходи дисциплінарного та матеріального характеру. Роботодавець зобов`язується забезпечити працівнику належні умови праці, оформити (внести запис) працівнику трудову книжку, виплачувати щомісяця працівнику заробітну плату не нижче встановленого в Україні рівня мінімальної заробітної плати, нести витрати по утриманню автомобіля.

Пунктом 4 трудового договору встановлено обов`язки працівника, відповідно до яких працівник зобов`язується: якісно виконувати свої обов`язки, розпорядження роботодавця, вимоги трудової дисципліни; використовувати автомобіль відповідно до його призначення та з умовами договору; експлуатувати автомобіль без права передачі його іншим юридичним та фізичним особам; повернути автомобіль роботодавцю по закінченню строку дії договору в належному (справному) стані. Працівник є відповідальним за належне отримання, перевезення та здачу вантажів, повинен приділяти особливу увагу вантажам, які транспортуються під температурним режимом.

Згідно з пунктом 5 трудового договору у випадку виявлення нестачі матеріальних цінностей (згідно з актом прийому-передачі) (в тому числі коштів, які виділяються на рейс), наднормативного природного зменшення або їх псування з провини працівника, він зобов`язаний відшкодувати роботодавцю повну вартість зіпсованих, або тих, що бракує, матеріалів. Вартість матеріальних цінностей, що їх бракує, стягується за діючими роздрібними цінами.

Відповідно до пункту 6 трудового договору працівник несе повну відповідальність за збитки, нанесені з його вини роботодавцю внаслідок накладання адміністративних штрафів, податковими правоохоронними органами, органами державної влади, пожежної охорони, санепідемстанції, дорожньої поліції, іншими контролюючими органами, і повністю сплачує суму даних штрафів (а.с 12).

На підставі наказу керівника підприємства ТОВ «Пілігрим Захід» О. Маханька №53 від 01.11.2023 ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортного засобу з 02.11.2023 з окладом (тарифною ставкою) 6800,00 грн (а.с.14).

Водій ОСОБА_1 01.11.2023 повідомлений про наслідки відповідальності водія та надано гарантійний лист щодо забезпечення неушкодженості й цілісності довірених йому матеріальних цінностей, а саме: транспортного засобу та товару, вказаного у договорі - заявці (а.с.139, 140).

Згідно з актом прийому-передачі BC4230ОО/BC8164XT від 01.11.2023, роботодавець ТОВ «Пілігрим Захід», в особі директора Маханька О.М., надав працівнику ОСОБА_1 для перевезення вантажів у межах України та за її межами вантажний автомобіль DAF FT XF 105410, 2008 року випуску, V двигуна 12902, тягач номер шасі НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп (марка: SCHMITZ) номер шасі НОМЕР_5 , техпаспорт НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 . Вантажний автомобіль НОМЕР_8 та причіп НОМЕР_2 перебувають у задовільному справному стані (а.с. 13).

18 жовтня 2023 року Приватне підприємство «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» в особі директора Масника З.М та ТОВ «Пілігрим Захід», в особі ОСОБА_7 уклали заявку-договір для здійснення перевезення насіння ріпаку за маршрутом: с. Вороняки, Золочівський район, Львівська область с. Упите, Литва. Реєстраційний номер транспортного засобу: BC4230ОО, BC8164XT, що підтверджується заявкою-договором № 18/10/2023-1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 18.10.2023 (а.с. 15).

Відповідно то Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 06090029 перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом DAF BC4230OO/ВC8164XT, митний контроль вантажу проведено 03.11.2023, вантаж отримано в місці розвантаження 06.11.2023 (а.с. 16).

Згідно з актом наданих послуг № 964 від 06.11.2023 заявка-договір № 18/10/2023-1 від 18.10.2023 на надання міжнародної транспортної послуги за маршрутом: с. Вороняки, Золочівський район, Львівська область Паневежис, с. Успите, Литва вантажним автомобілем реєстраційний номер BC4230OO/ВC8164XT виконана. Сторони претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт не мають (а.с.17).

07 листопада 2023 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Пілігрим Захід», в особі ОСОБА_7 укладено заявку-договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за маршрутом: Литва, м. Клайпеда Україна, м. Львів. Вантаж риба і морепродукти, 21 т. Водій ОСОБА_8 , реєстраційний номер транспортного засобу: BC4230OO/ВC8164XT. Місце, час, адреса завантаження дата 07.11.2023, Литва, Клайпеда; місце, час, адреса розмитнення дата 13.11.2023, «ВМК Термінал», м. Ковель Волинська область; місце, час, адреса розвантаження 18.11.2023 м. Львів. Вартість перевезення 233000,00 грн, форма оплати безготівкова на рахунок. У випадку невиконання даної заявки в строк, неподачі транспортного засобу на завантаження, відмови від перевезення перевізник сплачує замовнику на його вимогу штраф у розмірі 20% від вартості перевезення (а.с. 18).

Позивачем надано роздруківку відстеження транспортного допомогою Системма глобамльного позиціювамння GPS, транспортний засіб DAF BC4230OO, переданий ОСОБА_1 із 05.11.2023 по 08.11.2023 знаходився неподалік м. Клайпеда, Литва (а.с. 19).

Відповідно до наказу (розпорядження) керівника ТОВ «Пілігрим Захід» О. Маханька № 56 від 15.11.2023 «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортного засобу 15.11.2023 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 20).

10.11.2023 ФОП ОСОБА_2 на адресу ТОВ «Пілігрим Захід» було направлено претензію, відповідно до якої, у зв`язку із невиконанням умов заяви-договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Клайпеда Львів, укладеного 07.11.2023 (вартість перевезення 233000,00 грн, номер транспортного засобу BC423000/BC8164ХТ, водій ОСОБА_8 ), згідно з умовами заявки-договору від 07.11.2023 за неподання транспортного засобу на завантаження нараховано штраф 20% від суми замовлення, що складає 46600 гривень. До претензії додано рахунок на оплату штрафу № 501 від 10.11.2023. З цих же підстав 18.03.2023 ФОП ОСОБА_2 на адресу ТОВ «Пілігрим Захід» було направлено повторну претензію (а.с. 23-25).

Згідно з платіжною інструкцією № 904 від 04.04.2024 ТОВ «Пілігрим-Захід» перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_2 штраф у сумі 46600,00 грн відповідно до рахунку № 501 від 10.11.2023 (а.с.26).

Відповідно до акту від 05.04.2024 «Про встановлення розміру шкоди», складеного за участю менеджера з логістики відділу логістики ОСОБА_9 , слюсаря ОСОБА_10 , представника юридичної служби ОСОБА_11 , розмір збитків, завданих ТОВ «Пілігрим Захід» внаслідок самовільного залишення транспортного засобу водієм ОСОБА_1 у Литовській Республіці та нез`явлення на робоче місце починаючи з 07.11.2023 складає 286600,00 грн, із яких: упущена вигода 233000,00 грн, реальна шкода (штраф за невиконання заявки) 46600,00 грн, витрати на повернення транспортного засобу в Україну 7000,00 грн (а.с. 27).

Відповідно до посадової інструкції водія автотраспортних засобів в автотранспортному підприємстві «Пілігрим Захід», затвердженої директором товариства 01.01.2023 (а.с. 142-143), водій автотранспортних засобів відноситься до професійної групи «Робітники». Водій автотранспортних засобів бере на себе зобов`язання: нести повну матеріальну відповідальність та дбайливо ставитись до ввірених йому документів, товару та переданого йому транспортного засобу; брати участь у вантажно-розвантажувальному процесі; дотримувати графік руху і режим робочого часу і часу відпочинку; здійснювати оперативний зв`язок у разі виникнення непередбачуваних обставин на шляху; повідомляти керівникові робіт про нещасні випадки, що сталися з ним або колетам роботі, надає першу допомогу при нещасних випадках; відшкодувати завдану підприємству шкоду; водій автотранспортних засобів несе відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання покладених цією посадовою інструкцією обов`язків та (або) невикористання наданих прав; недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки виробничої санітарії та протипожежного захисту; невиконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів підприємства та законних розпоряджень керівництва; завдання матеріальної шкоди підприємству в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством; неправомірне використання посадового становища та наданих матеріальних цінностей, а також використання їх в особистих цілях, передачу їх третім особам.

Згідно з ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за неодержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно зі ст. 131 КЗпП України роботодавець зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Статтею 132 КЗпП України встановлено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Перелік випадків, при настанні яких працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, визначений статтею 134 КЗпП України.

До них належать випадки коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;

10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та:

1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей.

Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

Отже, перелік вказаних посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність має бути затверджений в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Попри цю законодавчу норму, чинною наразі є постанова Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24, якою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва (надалі Перелік посад і робіт), яка діє на території України відповідно до Постанови Верховного Ради України від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», яка Законом України «Про дерадянізацію законодавства України» від 07.05.2022 за №2215-ІХ не скасована. Чинна Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» дотепер передбачає, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Інший підхід до тлумачення вказаних нормах актів не відповідає принципу правової визначеності та верховенству права.

Згідно з Переліком посад і робіт посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

Пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» передбачає, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Верховний Суд у справі №743/1641/15-ц від 29.01.2018 року сформулював правовий висновок, відповідно до якого водій не належить до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Тобто, враховуючи вищезазначене, водій автотранспортних засобів ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а отже він не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за вказаним договором.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Відповідно до статті 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.1992 (зі змінами), розглядаючи спори щодо відшкодування шкоди працівником, суд у кожному окремому випадку зобов`язаний дослідити обставини, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема з`ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, що забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

У пунктом 4 цієї ж постанови Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що за правилами ст.132 КЗпП під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов`язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов`язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 №348, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Враховуючи наведені вище норми та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами трудового права, норми цивільно-правової відповідальності не застосовуються, отже на працівника може бути покладена матеріальна відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, тому не підлягає задоволенню вимога про стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди в розмірі 233000,00 грн.

Згідно з наказом керівника ТОВ «Пілігрим Захід» О. Маханька № 78 від 07.11.2023 «Про відрядження ОСОБА_3 » у зв`язку із необхідністю повернення транспортного засобу, водія ОСОБА_3 відряджено до населеного пункту Клайпеда, Литовська Республіка (а.с. 21).

На підставі відомості розподілу витрат ТОВ «Пілігрим-Захід» від 08.11.2023 здійснено авансування витрат на відрядження ОСОБА_3 в розмірі 7000,00 грн шляхом виплати йому вказаної суми коштів (а.с. 22).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Представником відповідача адвокатом Салашним О.М. під час судовоого розгляду визнаються обставини щодо спричинення шкоди у вигляді витрат позивача на відрядження, виплачених водію ОСОБА_3 . З урахуванням обставин справи, викладених вище, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин, які визнаються представником відповідача, або добровільності їх визнання.

Штраф, сплачений ТОВ «Пілігрим Захід» на рахунок ФОП ОСОБА_2 у розмірі 46600,00 грн належить до прямої шкоди, завданої з вини відповідача. Вказана шкода та її розмір підтверджена належними доказами у справі.

Водночас, під час розгляду справи судом не встановлені обставини, перелік яких передбачений ст. 134 КЗпП України, та за наявності яких працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації, на які посилається представник позивача: оскільки представником позивача визнається, що майно, що було одержано працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами на підставі акту приймання-передачі транспортного засобу від 01.11.2023, перебувало у непошкодженому та технічно справному стані; не доведено наявність шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, оскільки надані представником позивача докази (а.с. 149-156) щодо перебування відповідача на військовому обліку та обставин звернення до правоохоронних органів з приводу використання ОСОБА_1 можливості укладення трудового договору з позивачем для виїзду за межі України під час дії воєнного стану, без чого за звичайних умов він виїхати не зміг би, не є доказами заподіяння майнової шкоди відповідачем; не доведено, що шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків, оскільки відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем з 02.11.2023 по 15.11.2023.

Не встановлено під час розгляду справи і доказів самовільного використання транспортного засобу позивача відповідачем у власних цілях.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2023 у справі № 502/415/21 (провадження № 61-13193св22) зазначив, що чинним законодавством поряд із поняттям матеріальної відповідальності визначена категорія цивільно-майнової відповідальності. Ці види відповідальності за правовою природою істотно відрізняються одне від одного. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено у КЗпП України. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Тому норми ЦК України, спрямовані на правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності, не поширюються на трудові правовідносини. Отже, галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок недотримання трудової дисципліни, норми цивільного законодавства не застосовуються.

Отже, до спірних правовідносин має бути застосована ч. 1 ст. 132 КЗпП України, згідно з якою за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Порядок обчислення середньомісячної заробітної плати визначений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, відповідно до якої середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзацівтретього-п`ятогопункту 4 цього Порядку, згідно із якими: якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу ; якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору ; якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати 6700,00 грн, який діяв на період існування спірних трудових відносин.

У наказі «Про прийняття на роботу» № 53 від 01.11.2023 вказано, що ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортного засобу із 02.11.2023, із окладом (тарифна ставка) 6800,00 грн. Припинено трудовий договір із відповідачем на підставі наказу № 56 від 15.11.2023, тобто у відповідача відсутній розрахунковий період для визначення середньомісячної заробітної плати, отже її розрахунок для визначення розміру відшкодування шкоди необхідно проводити з установленого йому в трудовому договорі розміру заробітної плати та визначеного в наказі про прийняття на роботу окладу (тарифної ставки) 6800,00 грн, без визначення розміру будь-яких надбавок та доплат (а.с.13, 14).

Враховуючи положення ст. 12, 76-83 ЦПК України, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які давали суду підстави вважати, що ОСОБА_1 може за законом нести повну матеріальну відповідальність перед ТОВ «Пілігрим Сервіс».

Інших обставин, які б з врахуванням положень ст. 134, 135-1 КЗпП України, давали суду підстави для висновку про можливість покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за завдану товариству шкоду, при розгляді справи не встановлено.

За викладених обставин, суд вважає, що на відповідача не поширюються положення законодавства щодо повної матеріальної відповідальності. А відтак, згідно зі ст. 132 КЗпП України його матеріальна відповідальність обмежується середнім місячним заробітком.

Позивачем не проводилося покриття шкоди працівником ОСОБА_1 згідно з частинами 1 та 2 ст. 136 КЗпП України.

На виконання вимог ст. 81 ЦПК України, відповідач також не підтвердив належними та допустимими доказами відшкодування ним шкоди в розмірі його середньомісячного заробітку.

Згідно з довідкою про доходи від 10.09.2024 №10/09 середньоденна заробітна плата водія автотранспортного засобу в ТОВ «Пілігрим Захід» ОСОБА_1 за період з 01.11.2023 до 15.11.2023 склала 309 грн 09 коп. Інформація про кількість робочих днів у довідці не зазначена, та у матеріалах справи відсутня, оскільки відповідач відповідно до наказу №53 від 01.11.2023 прийнятий на роботу з 02.11.2023 та був звільнений з роботи 15.11.2023 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України (у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин) згідно з наказом №56 від 15.11.2023 (а.с.14, 157).

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 , яку необхідно стягти на користь позивача ТОВ «Пілігрим Захід» складає 6800,00 грн.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; згідно з ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 5-7, статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Пілігрим Захід» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в розмірі 286600,00 грн необхідно задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 6800,00 грн. У іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із заявленої позивачем ціни позову 286600,00 грн позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4299,00 грн. Судом вимоги позивача задоволено частково, стягнуто із відповідача на користь позивача 6800,00 грн, а отже розмір судового збору, який необхідно стягти підлягає відшкодування складає 102,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на надану позивачу ТОВ «Пілігрим Захід» професійну правничу допомогу у справі №535/312/24 у Котелевському районному суді Полтавської області, наданої адвокатом Богдановим Олександром Васильовичем, позивачем надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1117127 від 22.03.2024 (а.с. 28), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №681 від 29.03.2010; договір про надання правової (професійної правничої) допомоги ТОВ «Пілігрим Сервіс» Адвокатським бюро «Богданова» в особі керуючого бюро Богданова Олександра Васильовича від 22.03.2024 у Котелевському районному суді Полтавської області у справі про стягнення шкоди, завданої ОСОБА_1 , згідно з яким за надання правової (професійної правничої) допомоги клієнт сплачує бюро плату, визначену в розрахунку витрат. Остаточна сума визначається сторонами в акті виконаних робіт.

Позивачем надано акт виконаних робіт про надання правової (професійної правничої) допомоги ТОВ «Пілігрим Захід» у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди від 08.07.2024, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), їх тривалість та вартість (залежно від виду послуг), на загальну суму 11300,00 грн, та квитанцію до прибуткового касового ордера №16 від 08.07.2024 на суму 11300,00 грн (а.с.74, 75).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №922/445/19).

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц(постанова від 19.02.2020).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про відсутність реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру в частині зазначених у детальному описі робіт (надання послуг) адвокатом, що зазначений в акті прийому-передачі від 08.07.2024, а саме: послуг з правового аналізу ухвали суду про відкриття провадження у справі, роз`яснення суті на суму витрат 300 грн; підготовка акту та обрахування розміру шкоди, оскільки такий акт складено за участю ОСОБА_11 як працівника юридичної служби ТОВ «Пілігрим Захід». Крім того, надані 19.03.2024 правові послуги з правового аналізу претензії ФОП ОСОБА_2 (за невиконання перевезення) від 10.11.2023 та від 18.03.24, роз`яснення наслідків на суму витрат 800 грн, не можуть бути враховані судом, оскільки договір про надання правничої допомоги у даній справі укладено позивачем з адвокатом/адвокатським бюро 22.03.2024.

Таким чином, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і неспростований представником відповідача факт надання адвокатом Богдановим О.В. правничої допомоги позивачу ТОВ «Пілігрим Захід», суд дійшов до висновку про наявність часткового підтвердження надання адвокатом Богдановим О.В. обсягу наданих послуг та часткового підтвердження відповідності критерію реальності таких витрат (їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, на суму 9700,00 грн (11300,00 800,00 500,00 300,00 = 9700,00 грн), у зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правову (правничу) допомогу слід задовольнити частково.

Отже, з відповідача слід стягти витрати позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 229,89 грн.

Відповідач не заявив про понесення ним судових витрат у даній справі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 259, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в розмірі 286600,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» завдану шкоду в розмірі 6800,00 грн (шість тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілігрим Захід» витрати по сплаті судового збору в розмірі 102,00 грн (сто дві гривні 00 копійок), та витрати на правову допомогу у сумі 229,89 грн (двісті двадцять дев`ять гривень 89 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІЛІГРИМ ЗАХІД», місцезнаходження: вул. Володимира Великого, 16, м. Львів, 79053, ЄДРПОУ 40878323.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Повне рішення суду складено 18.11.2024.

Суддя А.В.Шолудько