Рішення

від 19.11.2024 по справі 139/322/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/322/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року с-ще Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участю: секретаря судових засідань Слободянюк О.С.,

представника позивача адвокатаШоломіцького І.В., (який приймає участь в режимі відеоконфе ренції)

представника відповідача адвоката Валігури О.О., (який приймає участь в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» про розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шоломіцького Івана Валентиновича(повноваження на а.с.4) звернулась до суду з позовом до ТОВ «Рівнянське» про розірвання договору оренди земельної ділянки. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,3609 га, кадастровий номер 0522886200:04:003:0015, що розташована на території Рівненської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. 01 грудня 2020 року позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3609 га із ТОВ «Рівнянське» строком на 25 років. Умовами договору передбачено сплату орендної плати у грошовій або натуральній формі. Однак, з часу укладення договору оренди (за 2021-2023 роки) позивач кошти за орендну плату жодного разу не отримувала.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд розірвати договір оренди землі, укладений 01 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» і стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 30 квітня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 06 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Шоломіцького І.В. та витребувано від Головного управління ДПС у Вінницькій області відомості із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів у вигляді орендної плати за користування землею ТОВ «Рівнянське» за 2021-2023 роки (а.с.18). Витребуваний доказ-відповідь в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області надійшла до суду 18.06.2024 року (а.с.41).

11 червня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача отримано заяву про продовження пропущеного строку на подання відзиву (а.с.23-32).

18 червня 2024 року через систему «Електронний суд» представник відповідача директор ТОВ «Рівнянське» Чичановський О.П. подав відзив (а.с.34-36) у якому він не погоджується із позовними вимогами, вважає їх необгрунтовними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема зазначає, що умовами договору оренди землі передбачено дві форми орендної плати грошову та натуральну. Як наслідок в обов`язки орендаря входило виключно своєчасність внесення орендної плати за користування земельною ділянкою. Натомість умовами договору не передбачено, яким чином і куди така орендна плата мала бути внесена зі сторони орендаря. На свій розсуд, відповідачем виносився наказ по товариству про нарахування такої орендної плати, із визначенням особи якій нараховується така орендна плата та зазначенням строків її отримання. У свою чергу до обов`язків орендодавця віднесено своєчасність отримання такої орендної плати, однак суду не надано доказів, що ОСОБА_1 зверталася до орендаря із вимогою своєчасної виплати орендної плати. Не надано доказів і про те, що позивач зверталась до відповідача із будь-якими претензіями щодо неотримання орендної плати та нереагування останнього на такі вимоги. Так п. 32 Договору оренди передбачено, що у разі якщо Орендодавцем не було отримано орендну плату з його вини до 31 грудня поточного року орендар не несе за це відповідальності і така несплата не буде вважатись невнесенням орендної плати чи її простроченням. Таким чином позивач має довести відсутність своєї вини у своєчасності отримання орендної плати. Крім того, відсутність в умовах договору чітко визначеної процедури виплати усуває вину відповідача. Вказані обставини ще раз доводять, що саме орендодавець зобов`язаний був звернутися у межах визначеного у договорі строку до відповідача із зазначенням форми виплати, її строку, повідомити свої банківські реквізити або виявити бажання отримати орендну плату у натуральній формі. А тому, всі згадані вище обставини усувають вину відповідача у неотриманні орендної плати ОСОБА_1 і не можуть вважатись невнесенням орендної плати. Просив відмовити у позові.

21 червня 2024 року від представника позивача - ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив (а.с.42-44) у якій він не погоджується із доводами відповідача з огляду на наступне: у 2021, 2022, 2023 році протягом встановленого у договорі оренди землі строку позивач та інші орендодавці неодноразово звертались до відповідача за адресою вказаною ним у договорі (с. Рівне), однак дане товариство було постійно зачинено, а його відповідальні особи відсутні, поштову кореспонденцію ніхто не отримував, мобільний не відповідав, а в приміщенні сільської ради де розташоване товариство листів багато, однак вручити їх немає кому. Зазначає, що отримати орендну плату від відповідача у натуральній формі також неможливо, тому що земельні ділянки жодним чином не оброблялись і являють собою старі сади. Земельного податку відповідач також не сплачував. Впевнений, що спірні умови договору, щодо їх нечіткості в розумінні принципу Contra Proferentem, слід тлумачити проти самого відповідача, як особи, що запропонувала таку умову договору. Для позивача метою укладення договору було отримання від орендаря прибутку, орендної плати, а тому незвернення позивача за її отриманням суперечить меті укладення цього правочину, оскільки укладаючи його позивач розраховував щорічно отримувати дохід. Умовами договору також не передбачено, що орендодавець повинен стимулювати орендаря щодо виплати орендної плати та щорічно надсилати йому письмові повідомлення з проханням виплати орендної плати. Пунктом 32 Договору, на який вказує відповідач, чітко передбачено обов`язок орендодавця своєчасно отримувати внесену орендарем орендну плату. Просив задоволити позов.

25 червня 2024 року ухвалою суду заяву представника відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву задоволено. Продовжено строк встановлений ухвалою суду від 30 квітня 2024 року та прийнято відзив на позов ОСОБА_1 (а.с.46).

26 червня 2024 року з метою забезпечення прав сторін та процесуальних строків, визначених цивільним-процесуальним законодавством судом прийнято рішення про розгляд справи у загальному позовному провадженні. Підготовче засідання призначено на 17 липня 2024 року (а.с.47).

Ухвалою суду від 17.07.2024 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про визнання явки позивача в судове засідання обов`язковою та відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, що підтверджують обсяг повноважень представника позивача в суді (а.с.79-81).

За результатами підготовчого засідання ухвалою суду від 14.08.2024 (а.с.115) закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

02.10.2024 судове засідання за клопотанням представника відповідача було відкладене на 15.10.2024.

15.10.2024 судове засідання у зв`язку з неявкою позивача та відсутністю відомостей про належне її повідомлення відкладено до 05.11.2024.

05.11.2024 судове засідання було відкладено через технічні проблеми, що унеможливлювали участь представника відповідача в режимі відеоконференції.

19.11.2024 позивач в судове засідання не зявилася, про дату, час і місце цього засідання була повідомлена своєчасно та належним чином. Судом без виходу до нарадчої кімнати було відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про відкладення справи та повторний виклик у судове засідання позивача, оскільки при визнанні явки позивача обов`язковою судом було враховано посилання представника відповідача на те, що позивач не наділений жодною достатньою та достовірною інформацією про предмет та підстави розгляду справи в суді щодо земельної ділянки, яку передано в оренду. Разом з тим, позивач зявлялася в судові засідання, 14.08.2024 в підготовчому судовому засіданні позов підтримала, просила його задоволити. В подальшому з будь якими заявами (про відкладення розгляду справи, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду) до суду не зверталася, тому судом було ухвалено продовжити розгляд справи у відсутності позивача.

Представник позивача адвокат Шоломіцький І.В. позов своєї довірительки підтримав за обставин у ньому викладених. Додатково суду пояснив, що в договорі оренди землі в розділі реквізіти сторін місцезнаходження ТОВ «Рівнянське» зазначено с.Рівне, вул. Центральна, 6, проте з моменту створення товариство жодного дня за вказаною адресою не знаходилося. Відповідачем не здійснювалися будь-які дії щоб повідомити орендаря про отримання орендної плати.

Представник відповідача адвокат Валігура О.О. позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що з боку ТОВ «Рівнянське» виконувалися умови договору, які передбачають виплату орендної плати, як в грошовій так і в натуральній формі. ТОВ «Рівнянське» намагалося здійснити оплату орендної плати позивачці в натуральній формі у вигляді пщениці. Дана форма була усною згодою з боку позивачки, яку вона бажала отримати для ведення власного господарства. Про можливість надати таку форму оплати шляхом передачі пшениці позивачці було запропоновано забрати пшеницю власними силами з місця її знаходження. Однак, жодного разу вона цього не здійснила, у зв`язку з цим, оплата оренди не була здійснена. Вважає, що обставини не отримання орендної плати виникли виключно з бездіяльності з боку позивачки. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Наявною у матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №374274573 сформованої 15 квітня 2024 року (а.с.8) встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки площею 0,3609 гектарів, кадастровий номер 0522886200:04:003:0015 що розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір), за яким позивач передала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3609 гектарів, кадастровий номер 0522886200:04:003:0015, що знаходяться на території Рівненської сільської ради Могилів-Подільського (колись Мурованокуриловецького) району Вінницької області.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано 21 грудня 2020 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (зворот а.с.8) строком на 25 років із автоматичним продовження дії договору та правом передачі у піднайм (суборенду).

Пунктом 10 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі (з урахуванням ринкових цін на момент розрахунку) та становить 600 гривень. Вноситься орендна плата один раз на рік з 01 вересня до 31 грудня (п.12 Договору).

Пункт 31 вищевказаного договору визначає право орендодавця вимагати своєчасного внесення орендної плати, а п. 34 вказує на обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою, що передана в оренду (а.с.5-7).

Одночасно орендодавець зобов`язаний своєчасно отримувати внесену орендарем орендну плату, при цьому, в разі, якщо Орендодавцем не буде отримано орендну плату з його вини до 31 грудня поточного року, орендар не несе відповідальності щодо неотримання орендної плати вчасно. Така несплата не буде вважатись невнесенням орендної плати та/чи простроченням оплати.

В будь-якому випадку за орендодавцем залишається право отримати орендну плату в будь-який час, але орендодавець за таких умов не має права вимагати сплати неустойки (п. 32 Договору, а.с.6).

Позиція сторонивідповідача зводитьсядо того,що умовами договору оренди не встановленочітку процедурувнесення орендноїплати,відповідач погодиласяна отриманняорендної платиу натуральнійформі,однак не зверталась та не з`являлась до ТОВ «Рівнянське» для отримання орендної плати у визначені в договорі строки, а тому з врахуванням п.32 Договору оренди землі, орендар не може нести відповідальності за систематичну несплату орендної плати.

Суд не погоджується із такою думкою сторони по справі, оскільки передбачений пунктом 32 Договору оренди землі обов`язок орендаря своєчасно отримувати орендну плату, у цьому ж пункті поставлений в залежність від виконання орендарем обов`язку внести таку орендну плату. Отже наведене ніяким чином не звільняє орендаря ТОВ «Рівнянське» від обов`язку щодо сплати орендної плати.

При цьомуумовами договоруоренди невстановлено обов`язкуорендодавця з`явитисьдо офісуорендаря дляотримання орендноїплати абонадати банківськіреквізити дляїї безготівковогоперерахування.

У свою чергу, відповідач для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки та розмірах, передбачених умовами договору оренди, не вчинив необхідні дії відповідно до звичаїв ділового обороту у спірних правовідносинах, а саме: не надіслав орендодавцю листи з проханням отримати орендну плату. Як і не надав доказів про те, що ОСОБА_1 відмовилась прийняти належне виконання, запропоноване орендарем, а саме: отримати орендну плату за вказаний період.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Тлумаченнястатті 629 ЦК Українисвідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Зазначений висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №199/1917/19 (провадження № 61-16444св20)

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України). Тлумачення п. 3 ч. 1 ст.3та ст.627 ЦК Українисвідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Закон України «Про оренду землі»визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина першастатті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Зокрема, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України) (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Положеннямистатті 24Закону України«Про орендуземлі» визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Судом встановленота незаперечується відповідачем,що дійсно позивач не отримувала орендну плату за 2021, 2022 та 2023 роки.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.ч. 3, 4ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до вимогстатті 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі, і несплату орендної плати.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 479/210/21 дійшов до висновку, що систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором, є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання такого договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено і у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Отже,оскільки законодавецьвизначає однієюіз істотнихумов договоруоренди земліорендну плату,то основнийінтерес особи,яка передаємайно воренду,полягає вотриманні орендноїплати затаким договором.Порушення цьогоінтересу маєнаслідком завданняшкоди,через щосторона (орендодавець)значною міроюпозбавляється того,на щовона розраховувалапри укладеннідоговору орендиземельної ділянки.

Представник відповідача, крім іншого, стверджує, що позивач зобов`язаний довести відсутність своєї вини у своєчасності отримання орендної плати, надати докази своєчасності звернення до відповідача та докази ігнорування такого звернення.

Представник позивача зазначає, що позивач та інші орендодавці особисто звертались до відповідача за адресою вказаною ним у договорі ( АДРЕСА_1 ), однак там будь-які уповноважені особи відсутні, поштову кореспонденцію ніхто не отримує, а мобільний не відповідає.

Суд надає віри таким поясненням, оскільки вони частково узгоджуються із доказами наданими стороною позивача щодо не надання протягом 2021-2024 років відділом культири, молоді та туризму Мурованокуриловецької селищної ради в оренду приміщення Рівненського сільського будинку культури, Товаристу з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» (а.с.122).

Крім того, вважає за правильне зазначити, що долучені до матеріалів справи накази директора ТОВ «Рівнянське» за 2021-2023 роки (а.с.38-39) не вказують, що рішення про виплату орендної плати було прийнято саме щодо орендодавця ОСОБА_1 і що вона була повідомленою будь-яким чином про можливість отримання орендної плати у грошовій чи натуральній формі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Очевидно, що дії відповідача, який уклав у 2020 році договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_1 є недобросовісними, оскільки розуміючи для себе обов`язок своєчасного внесення орендної плати, та мету з якою було укладено договір для позивача, він покладаючись на двозначні та не чіткі умови договору оренди, свідомо розраховував на уникнення виконання свого обов`язку пов`язаного із використанням орендованої землі.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд зазначає, що згідно з чинним законодавством України розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у справі № 144/692/21.

Представник позивача у судовому засіданні стверджує, що позивач орендну плату за 2021-2023 роки не отримувала. Ця обставина підтверджується довідкою в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області № 7503/5/02-32-12-01-15 від 11 червня 2024 року (а.с.41), з якої вбачається, що відомості з інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб - платників податку щодо ТОВ «Рівнянське» за користування землею ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по IV квартал 2023 року - відсутні.

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту спроби відповідача сплатити орендну плати вчасно, в обумовлений у договорі строк, та факту ухилення позивача від отримання такої плати.

При цьому, суд виходить з того, що сплата орендної плати є обов`язком відповідача відповідно до умов договору. А самі лише наміри сплатити орендну плату не свідчать про виконання зобов`язання відповідно до постанови Верховного Суду від 20.11.2023 року у справі № 499/793/21.

Таким чином, окільки, факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з боку відповідача є доведеним - наявні підстави для розірвання такого договору.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн (а.с.9).

У зв`язку з тим, що позов задоволено повністю з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 610, 611, 612, 628, 629, 638, 651 ЦК України, ст.ст. 90, 93, 141, 152 ЗК України, ст..ст. 13,14. 15, 21, 24. 25, 32 Закону України «Про оренду землі». ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди землі без номера від 01 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» (місце знаходження юридичної особи: 23425, вул. Центральна, 6 с.Рівне Могилів-Подільського району Вінницької області, ЄДРПОУ 43722528), щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,3609 га, кадастровий номер 0522886200:04:003:0015.

Стягнути ізТовариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнянське», ЄДРПОУ 43722528, місце знаходження юридичної особи: 23425, вул.Центральна, 6 с.Рівне Могилів-Подільського району Вінницької області, місце розташування та знаходження посадових осіб: 32600, вул.Українська, 18, смт Нова Ушиця, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Повний текст рішення складено 25.11.2024.

Суддя: