Рішення

від 12.11.2024 по справі 127/18595/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/18595/24

Провадження № 2/127/2526/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.М.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Герасимишиної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Герасимишину Т.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Позов мотивовано тим, що 20 січня 2009 року сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народився син - ОСОБА_4 . 22 квітня 2014 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/6380/14-ц шлюб між сторонами розірваний. Позивач вказує, що після розірвання шлюбу син ОСОБА_5 проживає з ним, знаходиться на його утриманні та вихованні. У позивача повна родина, постійна робота, стабільний заробіток, стан здоров`я задовільний, шкідливих звичок немає. Відповідачка проживає окремо, не працює, виїхала за межі України, участі в утриманні та вихованні сина ОСОБА_5 не приймає. На підтвердження вказаного позивач надає довідку Старости Вінницько-Хутірського старостинського округу №3 та №188 від 13.03.2024, акт оцінки потреб сім`ї, складений 19.04.2024 Вінницьким міським центром соціальних служб. 13 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 .

Позивач має неповну вищу освіту, у 2009 році закінчив коледж економіки і права Вінницького кооперативного інституту за спеціальністю «Правознавство» і здобув кваліфікацію юриста, працював по спеціальності, проходив військову службу по мобілізації, є військовослужбовцем Збройних сил України з березня 2022 року. На праві приватної власності позивачу належать земельні ділянки площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у с. Вінницькі Хутори з 25.11.2020 та площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у Липовецькому районі Вінницької області з 12.02.2019. Проживає з родиною у приватному будинку з усіма зручностями, загальною площею 109,5 кв.м, належному на праві приватної власності його батькові ОСОБА_7 .

Таким чином, оскільки син ОСОБА_5 вже тривалий час проживає з позивачем, знаходиться на його вихованні та утриманні, відповідачка участі у вихованні не приймає, проживає окремо, виїхала за межі України, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, навчанням, лікуванням сина займається позивач, та й усіма іншими питаннями щодо виховання сина, вважає за необхідне позбавити відповідачку батьківських прав. Окрім того, у зв`язку з тим, що мати ОСОБА_5 виїхала за межі України, у позивача виникають складнощі з оформленням документів для сина, зокрема, реєстрації його місця проживання, вступу в навчальний заклад. Вказане й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі Службу у справах дітей Вінницької міської ради та зобов`язано надати письмовий висновок щодо заявлених позовних вимог.

Наданим законом правом подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалася. Разом з тим, подала заяву (вх. №73025 від 21.08.2024) за змістом якої позовну заяву підтримала, вказала, що вимоги визнає.

Службою у справах дітей Вінницької міської ради надано висновок Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.10.2024 №01/00/011/166204 відповідно до якого орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за недоцільне позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Герасимишина Т.В., яка діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1091653, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Адвокат Герасимишина Т.В. пояснила, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно з 2014-2015 року проживає з батьком ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 періодично виїжджає за кордон, жодної матеріально допомоги сину ОСОБА_5 не надає, у добровільному порядку аліменти не сплачує. Позивач здійснює одностороннє виховання сина ОСОБА_5 , що негативно відображається на питаннях реєстрації його місця проживання, вступі у навчальні заклади, виїзді за кордон для навчання. Вказала, що відповідач ОСОБА_2 самоусунулася від виховання дитини та не підтримує сімейні стосунки. Вважає, що суд критично має оцінити висновок Служби у справах дітей, зважаючи на наявність інших доказів по справі.

Позивач ОСОБА_1 пояснив, що з десятирічного віку син ОСОБА_5 постійно проживає з ним. На початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_5 разом із своєю матір`ю виїжджали за кордон, де перебували приблизно два місяці.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, проте у заяві (вх. №73025 від 21.08.2024) просила розгляд справи провести у її відсутність.

Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради у судове засідання не з`явився. 10.10.2024 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника та підтримання висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.10.2024 №01/00/011/166204.

Судом також було заслухано думку дитини ОСОБА_8 , який пояснив, що з 2020 року постійно проживає з батьком, мачухою, братом та сестрою. Пояснив, що з матір`ю йому не комфортно та зазначив, що вона вживала алкоголь. Вказав, що на початку повномасштабного вторгнення разом з матір`ю приблизно три місяці перебував за кордоном.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, суд дійшов наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на вимогах ст. ст. 19, 150, 151-154, 164-166, 180-183, 191 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства».

Судом установлено, що сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 20.01.2009 у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зареєстрували шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2014 у справі №127/6380/14-ц розірвано (а.с. 12).

У шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.04.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с. 13).

Згідно інформаційної довідки з реєстру Вінницької міської територіальної громади №14841 від 25.03.2024 за відомостями Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради в реєстрі територіальної громади відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Відповідно до довідки Вінницько-Хутірського старостинського округу №3 від 13.03.2024 дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком та знаходиться на утриманні ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Разом з тим, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають та пов`язані спільним побутом (сімейні відносини): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає без реєстрації місця проживання; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає без реєстрації місця проживання; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає без реєстрації місця проживання, про що свідчить довідка Вінницько-Хутірського старостинського округу №188 від 13.03.2024 (а.с. 17).

Відповідно до Акту оцінки потреб сім`ї, складеного 19.04.2024 Вінницьким міським центром соціальних служб, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , мачухою - ОСОБА_9 та братом - ОСОБА_10 (а.с. 18-24).

Згідно характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 9-В класу, наданої Комунальним закладом «Вінницький ліцей №13» 25.04.2024 №01-21/073, ОСОБА_4 навчається в закладі з першого класу. Має навчальні досягнення середнього та достатнього рівнів. Навчається не в повну силу, потребує постійного контролю. Має довільну механічну пам`ять, виявляє конкретне мислення. Виявив нахил до вивчення інформатики, фізичної культури. Громадські доручення в класі виконує на прохання класного керівника чи представників учнівського самоврядування. Товариський, веселий. Підтримує рівні стосунки з усіма однокласниками. Правила поведінки виконує на вимогу вчителя. Адекватно реагує на зауваження (а.с. 25).

Згідно з протоколом звернення (візиту) до лікаря ПДМ від 11.04.2024 дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідував лікаря разом із батьком (а.с. 26).

Відповідно до довідки-характеристики виданої, старостою Вінницького-Хутірського старостинського округу, №38 від 12.04.2024 за час проживання в с. Вінницькі Хутори ОСОБА_1 у правопорушеннях не помічався, скарг на його поведінку від жителів старостинського округу не надходило (а.с. 28).

13.04.2021 позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 повторно виданого 20.04.2021 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 34).

Позивач ОСОБА_1 також є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 17.08.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 35).

Згідно довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №331741 від 19.04.2024 за результатами огляду у ОСОБА_1 відсутні психіатричні протипоказання, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин (а.с. 36).

Позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності: земельна ділянка, площею 0,05 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520681000:06:001:0060, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Завали; земельна ділянка, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522280400:06:000:1045, розташована за адресою: Вінницька область, Липовецький район, Брицька сільська рада (а.с. 37-41).

Згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 03.09.2010 житловий будинок з господаськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (а.с. 42-43).

Позивач ОСОБА_1 має кваліфікацію юриста, що підтверджується копією диплому серії НОМЕР_5 від 22.06.2009 (а.с. 29).

Матеріали справи також містять копію трудової книжки ОСОБА_1 , його службову характеристику, а також виписку по картці/рахунку на ім`я ОСОБА_1 щодо отриманої ним заробітної плати (а.с. 30-31, 32, 33).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 52).

Питання щодо позбавлення батьківських прав відповідача розглянуте Службою у справах дітей Вінницької міської ради. Як слідує з висновку Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.10.2024 №01/00/011/166204 орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за недоцільне позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які злісно не виконують батьківських прав, крім того, відсутні інші документи, які б вказували на невиконання матір`ю встановлених законом батьківських обов`язків по догляду за дитиною (а.с. 88-90).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтями 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, оскільки більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. Разом із тим, спір виникає у надчутливих правовідносин, де в центрі повинні стояти інтереси дитини, а тому суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі, з урахуванням того, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, а поведінку батьків (матері/батька) змінити неможливо.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позивачем та його представником не доведено, що поведінка відповідача відносно сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини.

Крім того, зважаючи на те, що орган опіки і піклування Вінницької міської ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд прийшов до висновку, що на теперішній час відсутні підстави для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач та його представник не довели та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно сина.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів умисного ухилення відповідачкою від виконання своїх батьківських обов`язків, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Також позивачем не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем.

Та обставина, що на час розгляду справи, вихованням і розвитком дитини займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає брати участь у його утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Посилання позивача на те, що матір не піклується про дитину, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, яке тягне за собою надзвичайні правові наслідки.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, при її розгляді мати дитини ОСОБА_2 подала до суду заяву про те, що вона позовні вимоги визнає.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постанові Верховного суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23) зазначено, про те, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Суд, оцінюючи письмову заяву про визнання позову разом з усіма іншими доказами, враховуючи конкретні обставини даної справи, приходить до висновку, що підстави для позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 відсутні, позов не обґрунтований підставами щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , вважає, що у такому випадку визнання відповідачем позову суперечить закону, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Позивач не надав суду беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення її від виконання своїх обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини, про умисне та свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, а тому суд дійшов висновку про недоведення позивачем обставин свідомого ухилення матері дитини від виконання нею своїх батьківських обов`язків та відсутність підстав для застосування такого крайнього заходу впливу на відповідача ОСОБА_2 як позбавлення її батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору при подачі позову до суду, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 19, 150, 151-155, 164 - 166, 169 СК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 13, 77-79, 81, 89, 200, 206, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 44566028, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 50, м. Вінниця, Вінницька область.

Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2024 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна