Рішення

від 14.11.2024 по справі 619/2511/21

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/2511/21

провадження № 2/631/70/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі ордеру на надання правничої (правої) допомоги серії АХ № 1050803 від 25 травня 2021 року та договору про надання правової допомоги № АО-290421 від 29 квітня 2021 року діє адвокат Очиченко Олена Григорівна, звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, в якій просив розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 23 липня 2018 року Виконавчим комітетом Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 16, визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із батьком ОСОБА_1 , судові витрати, пов`язані із розглядом справи покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог сторона позивача зазначила, що 23 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, про що складено актовий запис № 16 від 23 липня 2018 року. Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які наразі проживають разом із матір`ю. Як вказав представник позивача, сімейне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини. На думку позивача сумісне життя і збереження сім`ї стало неможливим, фактичні шлюбні відносини припинені з листопаду 2020 року, з цього часу подружжя мешкає окремо. Жодна із сторін не цікавиться життям іншого, можливості зберегти шлюб не має, а отже подальше спільне життя суперечить інтересам позивача та інтересам дітей.

Також представник позивача зазначила, що між подружжям існує спір про місце проживання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після того, як з листопада 2020 року подружжя перестало жити разом, донька позивача, ОСОБА_4 , певний час проживала разом із бабусею та дідусем (батьками позивача) за адресою: АДРЕСА_1 .

У лютому 2021 року відповідачка забрала від позивача доньку та разом із двома дітьми почала проживати у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Наразі діти проживають з матір`ю, однак через неналежний догляд за дітьми з боку ОСОБА_2 та незабезпечення їм гідних умов проживання, ОСОБА_1 переконаний, що в інтересах дітей є визначення місця їх проживання разом із ним.

Мати дітей створює перешкоди для спілкування з відповідачем, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був змушений звернутися із заявою про визначення участі батька у вихованні малолітніх дітей до компетентних органів. На підставі заяви позивача представниками Служби у справах дітей було здійснено обстеження умов проживання позивача та відповідача. Так, згідно Акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 , складеного 11 березня 2021 року, було зафіксовано неналежні умови проживання дітей, проте відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року, умови для проживання дітей визначено як задовільні.

Сторона позивача звернула увагу, що мати ОСОБА_2 (бабуся дітей) працює кожного дня з восьмої до п`ятої години, батько ОСОБА_2 також працює, тому вони навряд чи мають змогу доглядати дітей кожного разу, як відповідач вимушена їхати на роботу.

Як вказав представник позивача, рішенням Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 квітня 2021 року визначено участь батька, ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , місця та часу їх спілкування, участь у спілкуванні та вихованні дітей з вільним графіком за домовленістю сторін. Відповідач стверджує, що перешкод для спілкування батька з дітьми вона не чинить, однак жодного разу у позивача не було можливості взяти дітей до себе чи поспілкуватись з ними без присутності сторонніх осіб. Фактично покладених на неї обов`язків, зазначених у рішенні Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 квітня 2021 року ОСОБА_2 не виконує.

У будинку, де проживає ОСОБА_2 разом із дітьми, також мешкають її батьки, троє братів й сестра; будинок старий, умови проживання вкрай незадовільні. Крім того, позивачеві стало відомо, що відповідачка проживає із чоловіком, який веде аморальний спосіб життя, і своєю поведінкою може нести загрозу для спільних дітей позивача та відповідачки. Натомість, ОСОБА_1 є здоровим, працездатним чоловіком, алкогольними напоями не зловживає, судимостей не має, ознаки наркологічних захворювань відсутні, має стабільний дохід, веде підсобне господарство, мешкає разом із батьками - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які отримують доходи від надання в оренду та оброблення належних їм земельних ділянок. Будинок, де мешкають батьки позивача, великий та у ньому для проживання, виховання та утримання дітей, дідусем та бабусею можуть бути створені належні умови, що підтверджується Актом обстеження умов проживання, складеним 09 квітня 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на приписи статтей 141, 161 Сімейного кодексу України, а також практику Верховного Суду, сторона позивача вважала, що за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із батьком.

Скориставшись правом, передбаченим статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідачем у справі - ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , що був зареєстрований за вхідним № 5753/21-вх. від 20 жовтня 2021 року, відповідно до якого відповідач вказала, що проти задоволення позовних вимог в частині розірвання шлюбу з відповідачем не заперечує, оскільки дійсно подружжя мешкає окремо, спільного господарства не веде, збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. Стосовно визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 відповідач заперечувала, посилаючись на те, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, надуманими та такими, що не підтверджені жодними об`єктивними доказами, а викладенні позивачем факти не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Так, ОСОБА_2 зазначила, що вона є здоровою, працездатною жінкою, яка офіційно працевлаштована - працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Джонас Трейд», де характеризується позитивно, має стабільний дохід; судимостей не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, алкогольними напоями не зловживає, аморального способу життя не веде й ніколи не вела.

Натомість, за версією відповідача, ОСОБА_1 протягом останнього часу матеріально дітей не забезпечував, одягу, ліків, продуктів харчування не купував, додаткових витрат на дітей не ніс, що змусило ОСОБА_2 звернутись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, який позивачем не виконується. Фактично вихованням, доглядом та утриманням дітей займається саме відповідачка, створюючи всі необхідні умови для їх розвитку. Їх спільний з позивачем син ОСОБА_7 відвідує Григорівський заклад дошкільної освіти ясла-садок комбінованого типу «Усмішка» Солоницівської селищної ради Харківської області, а донька Софія навчається у 1 класі Комунального закладу «Дворічнокутянський ліцей» Солоницівської селищної ради Харківської області, до яких їх приводить та забирає саме відповідачка.

Діти забезпечені усім необхідним, продуктами харчування, одягом, іграшками, відповідач здійснює належний догляд за ними, рішення комісії з прав захисту дитини про участь батька у вихованні дітей матір`ю виконуються, а саме батько спілкується з дітьми без перешкод, що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 21 вересня 2021 року. Разом із тим, як зазначила ОСОБА_2 , позивач не виконує рекомендації рішення Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 квітня 2021 року щодо забезпечення дітей. Останній не надав жодного доказу на підтвердження своїх вимог, у тому числі щодо отримання ним доходів та витрачання їх на утримання дітей.

Також відповідачка зазначила, що ОСОБА_1 вводить суд в оману, оскільки він разом із батьками не мешкає, фактично проживає з жінкою за іншою адресою у селі Дворічний Кут, а надані ним Акти обстеженням умов проживання стосуються місця проживання його батьків. ОСОБА_2 вважає надані позивачем копії письмових заяв сусідів не належними доказами у справі, оскільки всі вони були складені у 2017 році на прохання батьків позивача та цим особам нічого не відомо про обставини даної справи. Інші наведені ОСОБА_1 доводи, на кшталт проживання відповідача з чоловіком, який веде аморальний спосіб життя, тощо не відповідають дійсності та не підтвердженні жодним доказом. Просила взяти до уваги інтереси дітей та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дітей з батьком - відмовити.

З метою реалізації права на надання відповіді на відзив у відповідності до статті 179 Цивільного процесуального кодексу України, 07 грудня 2021 року за вхідним № 6966/21-вх від представника позивача - адвоката Кондратенко Тетяни Володимирівни, яка діє на підставі ордеру серії ХВ № 1320 від 10 листопада 2021 року, надійшло клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву разом із самою відповіддю на відзив, відповідно до якої представник позивача зазначила, що спільну доньку сторін до школи відводить не ОСОБА_2 , а її родичи. Дитину до школи збирала саме родина позивача, у тому числі його цивільна дружина. Наданий відповідачем Акт обстеження умов проживання, складений 21 вересня 2021 року підтверджує відсутність належних умов для проживання дітей, оскільки у будинку, де вони мешкають, відсутнє газове опалення, речі не розпаковані. За твердженням представника позивача, ОСОБА_2 постійно змінює своє місце проживання, що створює певні обмеження для позивача у спілкуванні з дітьми. Так, у позивача наявна інформація про те, що відповідачка на даний час з дітьми взагалі проживає за іншою адресою: АДРЕСА_4 , де умови проживання не відповідають належним умовам проживання малолітніх дітей, що можуть підтвердити свідки.

Посилання ОСОБА_2 на те, що позивач не виконує рекомендації, визначені у рішенні Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 квітня 2021 року не відповідає дійсності, оскільки належним чином піклуючись про своїх дітей, ОСОБА_1 купує їм необхідний одяг, продукти харчування, іграшки, канцелярські приладдя, ласощі, турбується про них, гуляє, грає з ними, приймає участь у особистому розвитку дітей.

Стосовно оплати аліментів сторона позивача вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 знає про існування судового рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання дітей та має намір його виконувати. Для цього позивач здійснює моніторинг Єдиного реєстру виконавчих проваджень. Позивачеві відомо, що на даний час судове рішення не знаходиться на примусовому виконанні, оскільки відповідачкою при зверненні з відповідною заявою невірно визначено належну за територіальністю виконавчу службу. Позивачеві також відомо, що він не позбавлений права перерахувати кошти в рахунок сплати аліментів на картку відповідачки, однак ОСОБА_1 стурбований тим, що значені кошти можуть бути витрачені відповідачкою на власні потреби, зважаючи на наявність у неї заборгованості перед кредитними установами. За цих підстав позивач вважає необхідним здійснювати оплату аліментних зобов`язань шляхом перерахування коштів лише в рамках відкритого виконавчого провадження, на зазначений державним виконавцем рахунок, під контролем виконавчої служби.

Як вказала представник позивача, ОСОБА_1 в жодному разі немає наміру ухилятися від сплати аліментів на утримання своїх дітей, а при задоволенні його позову про визначення місця проживання дітей з ним, взагалі має намір їх утримання здійснювати особисто.

Також сторона позивача зазначила, що ОСОБА_1 фактично мешкає у селі Дворічний Кут, Дергачівського району Харківської області разом із цивільною дружиною ОСОБА_8 , а Акт обстеження умов проживання був складений у тому числі за місцем проживання батьків позивача, оскільки за цією адресою позивач має зареєстроване місце проживання та їх спільна з відповідачем донька ОСОБА_9 мешкала там певний час.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області та Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради своїм правом надати письмові пояснення у відповідності до статті 181 Цивільного процесуального кодексу України не скористались.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області, постановленої 07 липня 2021 року під головуванням судді Нечипоренко І.М., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей передано на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області, оскільки останнє зареєстроване місце проживання відповідача - ОСОБА_2 було за адресою: АДРЕСА_1 , за яким остання була знята з реєстрації згідно рішення суду від 25 жовтня 2019 року та на час постановлення ухвали іншої адреси реєстрації не має.

08 вересня 2021 року за вхідним № 5023/21-вх з Дергачівського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа з єдиним унікальним № 619/2511/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 13 вересня 2021 року враховуючи приписи статті 32 Цивільного процесуального кодексу України прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей й відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; за клопотанням позивача залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, зобов`язано позивача - ОСОБА_1 не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити залученій в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку підготовчого судового засідання.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 30 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Очиченко Олени Григорівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, через не виконання заявником приписів частини 2 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенко Тетяни Володимирівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, через порушення заявником вимог частини 2 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 листопада 2021 року відкладено проведення підготовчого судового засідання по справі № 619/2511/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенко Тетяни Володимирівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, визначено проведення судового засідання у цивільній справі з єдиним унікальним № 619/2511/21 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, а саме за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалами Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 січня 2022 року та від 07 лютого 2022 року відкладено проведення підготовчого судового засідання по справі № 619/2511/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 16 січня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей й призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 лютого 2023 року, від 02 березня 2023 року, від 04 квітня 2023 року, 19 жовтня 2023 року, 12 грудня 2023 року, 19 лютого 2024 року, 27 травня 2024 року та 18 вересня 2024 року відкладено розгляд справи з єдиним унікальним № 619/2511/21 позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, судом не вживалось.

Позивач, ОСОБА_1 , у судовому засіданні повідомив про можливість розгляду справи без участі його представників, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити й у вступному слові стисло виклав зміст та підстави позову, надавши необхідні пояснення щодо них, які відповідають змісту позовної заяви. Вважав за необхідне визначити місця проживання їх спільних з відповідачем дітей з ним за адресою його місця реєстрації, повідомивши, що його родина та він зможе забезпечити належні умови для їх виховання та утримання. Також ОСОБА_1 зазначив, що наразі мешкає у селі Дворічний Кут, Харківського району Харківської області, а ОСОБА_2 разом із дітьми на початку повномасштабного вторгнення військових формувань Російської Федерації на територію України виїхала за межі України й наразі вони перебувають за кордоном, десь у Чеський Республіці. Позивач останнім часом з дітьми не спілкується, оскільки зв`язок з ними був втрачений. Вважає, що виїзд відповідача разом із дітьми за кордон не мав необхідності, оскільки на початку військових дій на території Солоницівської селищної ради було більш менше безпечно. ОСОБА_1 зауважив, що на засіданні комісії Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дітей, відповідач була особисто присутня, факти наведені у висновку комісії частково знайшли своє підтвердження, тому було вирішено за доцільне, щоб діти проживали саме з батьком. Крім того, у судовому засіданні позивач відмовився від допиту свідків, які були заявлені на підготовчому судовому засіданні, вважав що не має необхідності у їх допиті, оскільки останні не мають змоги з`явитись до суду.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно та належним чином у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, у тому числі шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді відповідно до її заявки на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою sms-повідомлення від 04 жовтня 2021 року. Про причини своєї неявки суд не повідомила, ніяких клопотань на адресу суду не направляла, у тому числі щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції або щодо можливості розгляду справи за її відсутності. Разом із тим, суд виходиться з того, що відповідач обізнана про наявність на розгляді у суді даного спору, оскільки остання раніше була присутня у підготовчому судовому засіданні. Крім того, ОСОБА_2 направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому виклала свої доводи з приводу заявлених позовних вимог.

Уповноважені представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області та Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання також не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, начальник Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Наталія Шевченко направила на електронну адресу суду заяву, що була зареєстрована за вхідним № ЕП-12/24-вх від 04 січня 2024 року, відповідно до якої повідомила, що на даний час мати дітей проживає за кордоном, інформація про неї відсутня. 09 лютого 2022 року за № 02-22/578 орган опіки та піклування надав висновок згідно якого вважав за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з батьком, дана думка залишається незмінною та у зв`язку з тим, що представник Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області не може бути присутнім у судовому засіданні, просила розглядати справи без участі їх представника.

Про причини неявки свого представника Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради суд не повідомили, ніяких клопотань на адресу суду не направляли.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Крім того, приписами частини 1 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Із матеріалів справи убачається, що відповідач, ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку не повідомляла суд про зміну свого місця проживання або місцезнаходження, адресу місця роботи та електронної пошти не зазначала, а отже вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи.

У частині 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області свідчить їх відповідна заява, долучена до матеріалів справи.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору вважаються такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору будучи завчасно належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явились у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки цих учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, а позивач у судовому засіданні їх вже надав, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за відсутності ОСОБА_2 та уповноважених представників Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області та Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради.

Вислухавши пояснення та доводи позивача, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують правовідносини, що виникли, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положення частини 2 статті 129 Конституції України визначають основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Як убачається із матеріалів справи, 23 липня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб, про що Виконавчим комітетом Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області складений відповідний актовий запис за № 16, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 25 лютого 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка зазначено як « ОСОБА_11 », дружини - « ОСОБА_11 » (т. 1, а. с. 12).

Сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 28 грудня 2017 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому батьками зазначено громадян України: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_10 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 04 березня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому батьками зазначено громадян України: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 50, 51).

Отже, із наданих позивачем доказів, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 є рідними батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Як було вказано позивачем, діти подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з листопада 2020 року, проживають з їх матір`ю ОСОБА_2 . Зазначена обставина учасниками справи не оспорювалась та належним чином не спростована, а тому у суду не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання, а отже відповідно до частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вона не підлягає доказуванню.

З копії довідки про склад сім`ї/зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої Центром надання адміністративних послуг Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 26 лютого 2021 року за № 216 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (заявник), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (батько), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (мати), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (донька) (т. 1, а. с. 52).

Житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у якому зареєстрований ОСОБА_1 , на праві власності належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого 18 листопада 1997 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Зміївською Т. М. та зареєстрованого у реєстрі за № 2821 (т. 1, а. с. 39).

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_5 , власником якого є ОСОБА_6 , станом на 02 вересня 1997 року загальна площа житлового будинку складає 50,4 кв.м. (т. 1, а. с. 40 - 45).

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого в заочному порядку 15 серпня 2019 року у справі з єдиним унікальним № 631/336/18 (провадження № 3/631/280/19), задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_12 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнано ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , втратившею право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 20 вересня 2019 року (т. 1, а. с. 22 - 26).

З копії Акту обстеження житлово-побутових умов від 11 березня 2021 року, затвердженого начальником служби у справах дітей та сім`ї Солоницівської селищної ради Н. Шевченко 11 березня 2021 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 . Будинок орендований, газове опалення (конвектор), функціонує електропостачання, колонка на території подвір`я. Умови проживання незадовільні: шпалери обірвані, іграшки розкидані, одна із кімнат облаштована під кухню, є шафа для речей, телевізор в ремонті, гардини на вікнах обірвані, на підлозі в кімнаті є палас, в кухні на підлозі ДВП, є газова плита для приготування їжі, шафа для посуду, холодильник, рукомийник. Для виховання та розвитку дітей створені такі умови: у Софії є окреме ліжко, ОСОБА_7 спить з мамою, є іграшки, дитячі книжки, опалення газове, продуктів харчування недостатньо, в необхідній кількості є сезонний одяг, взуття, є шафа для речей. В сім`ї довірливі стосунки, діти емоційно прив`язані до матері, яка працює. Коли мати на роботі, догляд за дітьми здійснює дідусь, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 54).

Відповідно до копії Акту обстеження житлово-побутових умов від 11 березня 2021 року, затвердженого начальником служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Н. Шевченко 11 березня 2021 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає без реєстрації з співмешканкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_3 . Будинок орендований, газове опалення, функціонує водовідведення, забезпечений електропостачанням. Умови проживання задовільні: в помешканні три кімнати, є ванна, кухня, водопостачання проведено до будинку, є гаряча вода; будинок обладнаний меблями в достатній кількості, сучасною побутовою технікою, предметами сучасного вжитку, в кімнатах чисто, прибрано, постільна білизна чиста. Для виховання та розвитку дітей створені такі умови: є окремі ліжка, телевізор. Стосунки в сім`ї доброзичливі, ОСОБА_1 мешкає разом із ОСОБА_8 , його діти мешкають разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 . В усній бесіді з ОСОБА_1 було з`ясовано, що за даною адресою він не планує проживати з дітьми (т. 1, а. с. 53).

З копії Акту оцінки потреб сім`ї/особи та висновку оцінки потреб сім`ї, складених 07 квітня 2021 року фахівцями Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради, за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що будь-які потреби, що спричиняють складні життєві обставини відсутні, сім`я соціального супроводу не потребує (т. 1, а. с. 28 - 38).

Рішенням Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 квітня 2021 року № 92 «Про участь громадянина ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » визначено участь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місця та час їх спілкування, а саме брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми з вільним графіком за домовленістю сторін. Рекомендовано батькові ОСОБА_1 не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дітям увагу і турботу, виховувати їх, матеріально утримувати. Рекомендовано матері ОСОБА_2 поважати батьківські права ОСОБА_1 , не чинити перешкод у спілкуванні батька з дітьми (т. 1, а. с. 21).

19 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до органів поліції та просив вжити заходів до своєї дружини ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , яка мешкає з невідомим чоловіком, який веде аморальний спосіб життя та своєю поведінкою може нести загрозу для їх спільних дітей (т. 1, а. с. 48).

Листом від 06 травня 2021 року начальник відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковник поліції А. Аргунов повідомив ОСОБА_1 , що за результатами його звернення від 19 квітня 2021 року працівниками Сектору ювенальної превенції відділу поліції Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області була розпочата відповідна перевірка під час якої було встановлено, що громадянка ОСОБА_2 на теперішній час ні з ким не співмешкає, своїх дітей виховує самостійно. Факти, наведені у заяві, не знайшли свого підтвердження. Громадянці ОСОБА_2 було роз`яснено про настання наслідків та відповідальності за невиконання рішення № 92 від 16 квітня 2021 року Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області (т. 1, а. с. 49).

01 квітня 2021 року у селі Старовірівка депутатом Старовірівської об`єднаної територіальної громади по виборчому округу № 3 Макогононом Анатолієм Борисовичем складений Акт на предмет того, що у домоволодінні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , проживала їх онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і по теперішній час та була на повному їх матеріальному забезпеченні. Разом з ними зареєстрований ОСОБА_1 , який також приймав участь у вихованні та матеріальному забезпеченні своєї доньки. Мати - ОСОБА_2 з ними не проживала й не приймала участі у вихованні своєї доньки. Вищевказаний факт своїми підписами підтверджують свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (т. 1, а. с. 60, т. 2, а. с. 50).

Відповідно до копії Акту обстеження житлово-побутових умов від 09 квітня 2021 року, затвердженого начальником служби у справах дітей Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області В. Несміян, судом встановлено, що комісією проведено обстеження умов проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок цегляний, має 4 житлові кімнати; у будинку є газове та пічне опалення, електропостачання, необхідні меблі, побутова техніка, телевізор, пральна машина, комп`ютер; родина забезпечена продуктами харчування, веде підсобне господарство: 3 корови, кінь, 2 поросят, кури. На момент проживання ОСОБА_9 за вказаною адресою у дитини було окреме ліжко, шафа для одягу, парта для навчання, дитячі іграшки, книжки, на подвір`ї - пісочниця. На час огляду в будинку зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - бабуся, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дідусь, власник будинку, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - онука, яка на даний час в будинку не проживає. Між бабусею та дідусем, а також ОСОБА_9 були доброзичливі стосунки, Софія, коли мешкала з ними - відвідувала дитячий садок у селі Старовірівка. У результаті відвідування родини комісією встановлено, що для проживання, виховання та утримання дідусем та бабусею можуть бути створені належні умови (т. 1, а. с. 55 - 56).

Копією довідки № 45 від 26 квітня 2021 року сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицина села Старовірівка Волобуєвої А. А., виданої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підтверджено, що остання зверталась на прийом лікаря за медичною допомогою у зв`язку із хворобою та профілактичними щепленнями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1, а. с. 46).

Також на ім`я ОСОБА_5 Комунальним закладом «Старовірівська гімназія Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області» видана довідка № 01-19/36 від 01 квітня 2021 року, якої підтверджено, що її онука - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідувала дошкільний підрозділ Старовірівської гімназії Старовірівської сільської ради Харківської області з 01 вересня 2018 року по 25 лютого 2021 року. Бабуся ОСОБА_5 займалась вихованням онуки, забезпечувала її всім необхідним, мати ОСОБА_2 вихованням дочки не займалася (т. 1, а. с. 47).

Згідно копій довідок про доходи та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_5 , встановлено, що на протязі 2020 року ОСОБА_5 отримувала дохід від надання в оренду земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Агролатінвест» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Агролатінвест Холдінг» (т. 1, а. с. 15, 16 - 17, 18, 19, 20).

Даних щодо наявності будь-яких доходів у позивача - ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, як й не містять того, що останній мав або має офіційне працевлаштування.

З копії сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 10ААЖ № 073865, виданого 22 квітня 2021 року Комунальним некомерційним підприємством «Нововодолазька центральна лікарня», убачається, що у ОСОБА_1 , ознак наркотичних захворювань не встановлено (т. 1, а. с. 14).

Відповідно до довідки 21118553940390037925, одержаної через ТСЦ № 6342 ГСЦ МВС в Харківській області, за обліками МВС України громадянин ОСОБА_1 на території України станом на 08 травня 2021 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т. 1, а. с. 13).

Також до позовної заяви ОСОБА_1 надані заяви ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , складені 28 грудня 2017 року, в яких останні підтвердили той факт, що ОСОБА_5 займалась вихованням та утриманням онуки Софії, її син - ОСОБА_19 та невістка ОСОБА_20 проживали по сусідству. Юлія без поваги відносилась до батьків свого чоловіка, донькою майже не займалась (т. 1, а. с. 57, 58, 59, 61).

В свою чергу із наданих до відзиву відповідачем доказів, судом встановлено, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштована, протягом 2021 року працювала у Товаристві з обмеженою відповідальності «Джонас Трейд» на посаді розбирач субпродуктів, де за останні шість місяців отримала сукупний дохід у розмірі 36 750 гривень 00 копійок, що підтверджено відповідною копією довідки № 000000000004 від 04 жовтня 2021 року (т. 1, а. с. 134).

Згідно характеристики, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонас Трейд» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18 лютого 2021 року працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Джонас Трейд» на посаді розбирач субпродуктів. На роботі співробітниця добре працює не тільки у звичайній, але і в стресовій ситуації, завжди стримана, має витримку і позитивне ставлення до роботи і колег взагалі. В порушеннях трудової дисципліни непомічена. В колективі проявила себе гідним товаришем, готовим надати допомогу співробітникам організації і підтримати їх в будь якій ситуації. Не палить і не вживає спиртні напої. Несе корисне суспільне навантаження, сторониться конфліктних ситуацій. При спілкуванні, хоч і відкрита, але має високі особисті амбіції, здатна на прийняття обдуманих самостійних рішень. Відповідальна за прийняті рішення і виконані дії (т. 1 а. с. 135).

Відповідно до копії довідки № 19, виданої 18 травня 2021 року Григорівським закладом дошкільної освіти ясла-садок комбінованого типу «Усмішка» Солоницівської селищної ради, встановлено, що вона видана ОСОБА_2 , в тому, що її діти, ОСОБА_4 , 2015 року народження, та ОСОБА_3 , 2018 року народження, дійсно відвідують Григорівський заклад дошкільної освіти ясла-садок комбінованого типу «Усмішка» Солоницівської селищної ради з 17 травня 2021 року. Приводить у дитячий садок вранці та забирає ввечері дітей їх мама, ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 136).

З копії довідки № 57, виданої 04 жовтня 2021 року Григорівським закладом дошкільної освіти ясла-садок комбінованого типу «Усмішка» Солоницівської селищної ради, убачається, що ОСОБА_3 , 2018 року народження, дійсно відвідує Григорівський заклад дошкільної освіти ясла-садок комбінованого типу «Усмішка» Солоницівської селищної ради з 17 травня 2021 року. Приводить у дитячий садок вранці та забирає ввечері дитину мама, ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 137).

Згідно копії довідки № 136, виданої 18 жовтня 2021 року Комунальним закладом «Дворічнокутянський ліцей» Солоницівської селищної ради Харківської області, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно навчається у 1 класі Комунального закладу «Дворічнокутянський ліцей» Солоницівської селищної ради Харківської області (т. 1, а. с. 139).

Відповідно до копії Акту обстеження житлово-побутових умов від 21 вересня 2021 року, затвердженого начальником служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Н. Шевченко 21 вересня 2021 року, судом встановлено, що відповідними фахівцями було проведено обстеження житлових умов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_7 , в якому також мешкають ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Будинок загальною площею 90 кв.м., житловою площею 40 кв.м., складається із 3 кімнат, допоміжних приміщень, коридору, кухні, ванної кімнати. Зручності знаходяться на вулиці, приготування їжі здійснюється на електроплиті, продуктів харчування достатньо, є молоко, м`ясо, яйця, в наявності готова їжа. Родина щойно переїхала у будинок, речі не всі розпаковані. У Софії окрема кімната, в наявності стіл для проведення занять, іграшки, дитячі речі. Софія навчається в Комунальному закладі «Дворічнокутянський ліцей», ОСОБА_7 відвідує дитячий садок. На час обстеження діти були вдома, мали ознаки респіраторного захворювання. Мати дітей здійснює належний догляд за ними. Рішення комісії з прав захисту дитини про участь батька у вихованні дітей матір`ю виконується, а саме батько спілкується з дітьми без перешкод (т. 1, а. с. 138).

Окрім цього, відповідачем було вказано на ту обставину, що 16 червня 2021 року Нововодолазьким районним судом Харківської області був виданий судовий наказ у справі з єдиним унікальним № 631/541/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначена обставина позивачем у справі не заперечувалась. У відповіді на відзив сторона позивача вказала, що ОСОБА_1 має намір його виконувати, для чого здійснює моніторинг Єдиного реєстру виконавчих проваджень, але на даний час судове рішення не знаходиться на примусовому виконанні. Позивачеві також відомо, що він не позбавлений права перерахувати кошти в рахунок сплати аліментів на картку відповідачки, однак ОСОБА_1 стурбований тим, що значені кошти можуть бути витрачені відповідачкою на власні потреби, зважаючи на наявність у неї заборгованості перед кредитними установами. За цих підстав позивач вважає необхідним здійснювати оплату аліментних зобов`язань шляхом перерахування коштів лише в рамках відкритого виконавчого провадження, на зазначений державним виконавцем рахунок, під контролем виконавчої служби.

Факт того, що на даний час позивач не сплачує аліменти на утримання дітей, оскільки судовий наказ не пред`явлений до виконання у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 підтвердив особисто й у судовому засіданні.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області № 02-22/578 від 09 лютого 2022 року «Про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одним із батьків», останній, беручи до уваги думку членів комісії, вважав за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 .

Зі змісту наведеного висновку убачається, що органом опіки та піклування встановлено, що 11 липня 2015 року у громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_10 народилася донька ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_8 у вже подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 . Відповідно до інформації сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицина села Дворічний Кут малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 (оселя батьків Юлії), діти перебувають на обліку у сімейного лікаря ОСОБА_21 , догляд за дітьми здійснює мама, виконує призначення лікаря, діти доглянуті. На прийом до лікаря діти приходять у супроводі матері ОСОБА_2 , всі призначення та рекомендації сімейного лікаря щодо лікування та нагляду за дітьми виконувались матір`ю в повному обсязі, що підтверджується інформацією Комунального некомерційного підприємства Солоницівської селищної ради «Медичний центр «Здоров`я +» від 12 січня 2022 року № 16.

Відповідно до інформації Григорівського закладу дошкільної освіти ясла-садок комбінованого типу «Усмішка» Солоницівської селищної ради № 59 від 30 листопада 2021 року ОСОБА_3 за останній місяць відвідував дитячий садок 12 днів, 14 днів пропущено у зв`язку із його хворобою. Приводить дитину у садок вранці та забирає увечері мати - ОСОБА_2 , мати активно контактує із вихователями, догляд за дитиною також здійснює мати.

Відповідно до інформації Комунального закладу «Дворічнокутянський ліцей» Солоницівської селищної ради від 29 листопада 2021 року № 178 та від 25 січня 2022 року № 191, ОСОБА_4 , навчається у закладі з 01 вересня 2021 року. Софія має багато пропусків, за три місяці навчання дівчинка проступила 19 днів через хворобу та з поважних причин. Батьки здійснюють зв`язок з класним керівником відповідно до того, з ким проживає дитина. Зараз ОСОБА_9 проживає з мамою, тому саме вона тримає зв`язок з класним керівником. У другому семестрі учениця активно відвідувала школу та має лише три пропуски з поважних причин. Дівчинка проживає разом зі своєю мамою в селищі міського типу Вільшани, АДРЕСА_4 . Мама займається вихованням доньки та приділяє достатньо уваги дівчинці. Мама завжди підтримує зв`язок з класним керівником та цікавиться успіхами дитини. Софія має охайний вигляд.

Згідно листа Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради від 03 лютого 2022 року № 01-21/79, ОСОБА_1 , здатний виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею, має позитивне ставлення до їх виконання.

Відповідно до листа Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради від 03 лютого 2022 року № 01-21/78, фахівцями з соціальної роботи здійснено візит за адресою: АДРЕСА_4 , в сім`ю ОСОБА_2 , яка виховує малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за висновками оцінки потреб, в сім`ї наявні складні життєві обставини, проте ОСОБА_2 здатна виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання дітей та догляду за ними, має позитивне ставлення до їх виховання.

Відповідно до листа служби у справах дітей Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, був складений акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та відібранні пояснення. Згідно акту обстеження умов проживання за вищевказаною адресою, умови проживання: задовільни, родина утримує підсобне господарство, для виховання та розвитку дитини створено такі умови: на момент проживання ОСОБА_9 за вищевказаною адресою у дитини було окреме ліжко, шафа для одягу, парта для навчання. В наявності багато дитячих іграшок, дитячих книг розвиваючі книги, гойдалки. На подвір`ї обладнана пісочниця для Софій. В поясненнях громадянка ОСОБА_5 , бабуся дітей, зазначила, що малолітня ОСОБА_9 деякий час проживала разом з нею, відвідувала дитячий садок; громадянкою ОСОБА_5 була подана позовна заява про позбавлення батьківських прав обох батьків, яку остання забрала назад.

Раніше органом опіки та піклування було винесено рішення «Про участь громадянина ОСОБА_1 , у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Пізніше на ім`я начальника служби у справах дітей Солоницівської селищної ради надійшла заява від ОСОБА_1 , щодо не виконання умов рішення ОСОБА_2 , після чого була проведена бесіда з останньою.

Згідно листа старости селища міського типу Вільшани від 15 грудня 2021 року № 02-35, зі слів сусідів встановлено, що громадянка ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , рано іде з двору і пізно повертається додому, має дітей, навідують громадяни чоловічої статі.

Батько дітей повідомив, що володіє достовірною інформацією, шо колишня дружина веде аморальний спосіб життя та допускає випадки вживання наркотичних речовин, які вживаються шляхом куріння. Матері було запропоновано пройти тест на вміст наркотичних речовин, на що вона погодилась, щоб спростувати цю інформацію. Але на чергове засідання комісії з питань захисту прав дитини 09 лютого 2022 року результати не надала.

Відповідно до довідки Полівського старостинського округу від 02 лютого 2022 року № 13-11/04 громадянин ОСОБА_1 на території населених пунктів Полівського старостинського округу не зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_3 проживає без реєстрації по усній домовленості з господарем будинку. За час його проживання за даною адресою, до старостинського округу від сусідів та односельців скарг та нарікань про його негідну поведінку не надходило.

Мати дітей часто змінює місце проживання, а тому дослідити житлово-побутові умови не має можливості. Також, мати дітей звільнилася з роботи та наразі не має постійного доходу.

Батько дітей офіційно не працевлаштований, має випадкові заробітки. В матеріалах позовної заяви міститься інформація про те, що позивач проживає разом із матір`ю та батьком, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , але згідно акту обстеження умов проживання громадянина ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , останній проживає разом зі своєю співмешканкою саме за даною адресою (т. 1, а. с. 216 - 218).

Будь-яких інших письмових доказів сторонами, які були вільні у використанні своїх цивільних прав, надано не було.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України та Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 року.

Так, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , судом встановлено, що подружжя сімейно-шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, тривалий час мешкають окремо, кожен живе самостійним життям. На поступки примирення сторони не згодні. Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог про розірванні шлюбу, а відповідач відповідно до поданого відзиву не заперечувала проти розірвання шлюбу з позивачем. Надавати строк для примирення сторони не просили.

Із наданих позивачем у судовому засіданні пояснень, а також зі змісту наданих сторонами заяв по суті спору, судом не встановлено наявності у подружжя на утриманні спільних дітей віком до одного року, а також те, що відповідач вагітна.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Крім того, відповідно до статті 5 Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколу першого та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод декларує, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до положень статті 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Також через призму, зокрема, статтей 5 та 8 вказаного міжнародного договору безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2013 року у справі «Валліанатос та інші проти Греції» (заяви № 29381/09 та 32684/09) передбачено: «суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».

Крім того, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини від 12 червня 2014 року у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява № 56030/07) встановлено: «що стосується права на приватне та сімейне життя, суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в пункті «с» частини 1 статті 16 Конвенції «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», а саме: забезпечення на основі рівності чоловіків і жінок однакових прав та обов`язків під час шлюбу і після його розірвання.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде протирічити інтересам чоловіка та дружини.

Таким чином, можливість припинення браку на підставі волевиявлення кожного з подружжя являється проявом принципу свободи браку і рівності подружжя. Оскільки вступ до браку здійснюється вільно і добровільно, то ніхто не може бути змушений до збереження подружніх стосунків, якщо їх основи втрачені.

Прийшовши до такого висновку також суд бере до уваги приписи статті 56 Сімейного кодексу України, які встановлюють, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 1 статті 104 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України (частина 3 статті 105 Сімейного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

При розгляді справи про розірвання шлюбу суд, відповідно до положень статті 112 Сімейного кодексу України, з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При цьому, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 Сімейного кодексу України).

За змістом указаної норми права заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу передбачених статтею 110 Сімейного кодексу України та небажання сторін відновити сімейні відносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу з ОСОБА_2 задовольнити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дітей разом з батьком, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами статтей 51 та 52 Конституції України, пунктом 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства».

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (стаття 11, частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров`я, а також право на сімейне виховання та збереження сімейних зв`язків.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункт 1 статті 18 Конвенції про права дитини).

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом статей 15, 18 України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків, або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що будь-хто з батьків не наділений пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Також із аналізу вищезазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Подібний висновок Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного стану зробив у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18882св19).

За змістом статтей 150, 155 Сімейного кодексу України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися усупереч інтересам дитини.

У статті 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статтей 150 - 152, 154 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 Сімейного кодексу України).

За змістом частин 1 та 2 статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Нормами статті 157 Сімейного кодексу України урегульовано, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, яка обумовлює, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно із положеннями частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 Сімейного кодексу України).

У частині 1 статті 161 Сімейного кодексу України визначено що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у своїй постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) зробила правовий висновок, відповідно до якого вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Об`єднана палата зауважила, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);

- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

- стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Наведене тлумачення положень статті 161 Сімейного кодексу України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (постанови Верховного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц (провадження № 61-722св20), від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19 (провадження № 61-8647св23).

Так, із матеріалів справи судом встановлено, що сторони мають двох спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які останні декілька років (близько чотирьох) мешкають разом із матір`ю - ОСОБА_2 .

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, саме відповідачем - ОСОБА_2 за місцем проживання дітей створені відповідні умови для їх проживання, розвитку та відпочинку, про що зазначено у відповідних актах обстеження житлово-побутових умов від 11 березня 2021 року та від 21 вересня 2021 року (т. 1, а. с. 54, 138). Діти відвідують навчальні заклади за місцем їх фактичного проживання (т. 1, а. с. 136, 137, 139) та їх навчанням займається матір, яка їх приводить до навчальних закладів та забирає після навчання, спілкується з педагогами, здійснює за ними догляд, що також знайшло своє відображення у висновку Органу опіки та піклування Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області № 02-22/578 від 09 лютого 2022 року «Про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одним із батьків» (т. 1, а. с. 216 - 218). При цьому, як відображено в Акті обстеження житлово-побутових умов від 11 березня 2021 року, затвердженого начальником служби у справах дітей та сім`ї Солоницівської селищної ради Н. Шевченко 11 березня 2021 року, в сім`ї ОСОБА_2 створені довірливі стосунки, діти емоційно прив`язані до матері.

До того ж, як убачається з акту обстеження житлово-побутових умов від 21 вересня 2021 року, затвердженого начальником служби у справах дітей та сім`ї Солоницівської селищної ради Н. Шевченко 21 вересня 2021 року, рішення комісії з прав захисту дитини про участь батька у вихованні дітей ОСОБА_2 виконується, а саме батько - ОСОБА_1 спілкується з дітьми без перешкод.

Звертаючись до суду з позовними вимоги про визначення місце проживання дітей з батьком, позивач зазначив, що відповідач здійснює неналежний догляд за дітьми та нездатна забезпечити їм гідних умов проживання, веде аморальний спосіб життя, а тому в інтересах дітей є визначення місця проживання разом із батьком, який здатний належним чином займатись їх розвитком та вихованням.

Разом із тим, із наданих позивачем доказів не встановлено, що ОСОБА_2 має негативний вплив на дітей, не здатна виконувати своїх батьківських обов`язків по відношенню до них, зокрема забезпечити нормальні умови проживання дітям, їх виховання і розвитку або ухилялась від виховання та утримання дітей. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б підтверджували нестабільний психічний стан відповідачки та негативний вплив на розвиток і виховання дітей й те, що остання веде аморальний спосіб життя.

Більшість наданих ОСОБА_1 доказів, стосується його батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які мають у власності певне майно та доходи й до 2021 року приймали участь у вихованні онуки - ОСОБА_4 , створюючи належні умови для її проживання та виховання. При цьому, у цих доказах не має жодної вказівки на те, що вони приймали будь-яку участь у вихованні онука - ОСОБА_3 .

Також позивачем на виконання свого процесуального обов`язку не надано жодного належного та допустимого доказу, у розумінні статтей 77 та 78 Цивільного процесуального кодексу України, щодо його особистої участі в матеріальному забезпеченні, вихованні, розвитку та утриманні спільних з відповідачем дітей.

Окрім цього, жодних обставин, які б створювали реальну небезпеку для життя та здоров`я дітей або обставин, що вказують на зміну обставин, які б суперечили інтересам дітей, позивачем не наведено та в рамках даної справи не встановлено. Як вже зазначалось, не встановлено й протиправної поведінки матері у відношенні до малолітніх дітей.

У частині 4 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5 статті 19 Сімейного кодексу України).

Згідно з пунктом 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» у разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В даному випадку суд не може погодитись з висновком Органу опіки та піклування Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області № 02-22/578 від 09 лютого 2022 року «Про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одним із батьків», відповідно до якого орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 , оскільки в ньому не вмотивовано причини прийняття такого рішення. Більш того, в основу вказаного висновку покладені здебільш доводи ОСОБА_1 щодо аморального способу життя ОСОБА_2 , які не підтверджені жодним чином. Також у висновку не знайшло свого відображення з яких саме міркувань, враховуючи найкращі інтереси дітей, виходив орган опіки та піклування при прийнятті рішення, чи враховувалась думка малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з приводу визначення їх місця проживання, їх емоційне прихилення до батьків та психологічний стан.

Таким чином, орган опіки та піклування Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області формально підійшов до вирішення питання про визначення місця проживання дітей, наданий ними висновок є неповним та необ`єктивним, а також таким, що не узгоджується з іншими зібраними у справі доказами.

При цьому, ані позивачем у позові не вказано, а ні у висновку органу опіки та піклування не відображено, де мають мешкати неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , але, як повідомив позивач, фактично він тривалий час мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до копії Акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , складеного 11 березня 2021 року та цього ж дня затвердженого начальником служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Н. Шевченко, в усній бесіді з ОСОБА_1 було з`ясовано, що за даною адресою він не планує проживати з дітьми (т. 1, а. с. 53).

У частині 1 статті 171 Сімейного кодексу України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Тлумачення частини 2 статті 171 Сімейного кодексу України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить, зокрема вирішення питання про місце проживання дитини (статті 160, 161 Сімейного кодексу України).

Аналогічна норма також міститься у пункті 1 частини 1 статті 45 Цивільного процесуального кодексу України.

Проте, під час судового розгляду справи вислухати думки малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд не має можливості, оскільки останні перебувають за межами України.

Також суд приймає до уваги, той факт, що починаючи з ведення в Україні режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, відповідач ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виїхали за межі України та досі перебувають за кордоном.

А отже , вирішуючи спір, що стосується прав та інтересів дітей, першочерговим завданням держави є забезпечення їх безпеки і права на життя.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20 (провадження № 61-9115св22), від 24 травня 2023 року у справі № 127/9377/21 (провадження № 61-3709св23), від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21 (провадження № 61-5668св23), від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22), першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя.

Отже, внаслідок загрози життю та здоров`ю дітей через масові ракетні обстріли, у тому числі Харківської області та зокрема Солоницівської територіальної громади, безумовно дітям сторін безпечніше залишатись з матір`ю за кордоном у стійкому та безпечному середовищі.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, беручи до уваги, що малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вже досить тривалий час проживають разом із матір`ю, емоційно прив`язані до неї, мають певні соціальні зв`язки та психологічну прив`язаність до нового місця проживання за кордоном, де їм, з урахуванням активних бойових дій на території Харківської області, безпечніше залишатися разом із матір`ю, враховуючи, що позивач не надав достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дітей з батьком з огляду на інтереси самих дітей, які переважають над інтересами і бажаннями їх батьків, суд виходячи з найкращих інтересів дітей, вважає що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дітей разом із батьком, слід відмовити.

При цьому, суд наголошує, що визначення місця проживання дітей з матір`ю не позбавляє позивача батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обоє з батьків, спір між якими вирішено судом. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо їх спільних дітей.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд у відповідності до положень підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у 2021 року та його позов містить дві позовні вимоги немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України № 1082-ІХ від 15 грудня 2020 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2270 гривень.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1816 гривень 00 копійок, що підтверджено квитанцією № 1, виданою 09 березня 2021 року Акціонерним товариством «Ощадний банк України», ТВБВ № 10020/0425.

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме задоволення позову в частині розірвання шлюбу, з огляду на що, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 гривень 00 копійок (за одну вимогу немайнового характеру).

З огляду на вище викладене, керуючись статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 141, 178, 179, 211, 214, частиною 1 статті 223, статтею 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 23 липня 2018 року Виконавчим комітетом Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 16 - розірвати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) 00 копійок.

Роз`яснити сторонам, що рішення суду про розірвання шлюбу є документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу, і той вважається припиненим у день набрання ним законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку виконання рішення, що набрало законної сили, його копію надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , останнє відоме місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44025794, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище Солоницівка, вулиця Визволителів, будинок № 6.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26489104, адреса місцезнаходження: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок № 55.

Повний текст рішення складений та підписаний 25 листопада 2024 року.

Суддя: Т. М. Трояновська