Ухвала

від 22.11.2024 по справі 462/8101/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8101/24

провадження 1-кс/462/2070/24

У Х В А Л А

22 листопада 2024 року м.Львів

Слідчий суддя Залізничного районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про арешт майна, подане в межах кримінального провадження №42024142080000105 від 24.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,

встановив:

Прокурор Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 20.11.2024 року звернувся в суд з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: автомобіля марки «AUDI», моделі «A5», номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та один ключ запалювання, які були виявлені та вилучені під час обшуку 19.11.2024 року.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що дане майно вилучене під час обшуку, та відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42024142080000105. Оскільки вказане майно може бути приховане, пошкоджене чи знищене, з огляду на положення п.1 ч.2 ст.170 КПК України, просить на таке накласти арешт.

Слідчий суддя вважав за можливе розглядати клопотання за відсутності прокурора та володільця майна ОСОБА_4 , які, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить телефонограма, в судове засідання не з?явилися. При цьому, прокурор у клопотанні просить розглядати справу у його відсутності.

Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, перевіривши матеріали кримінального провадження №42024142080000105, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №42024142080000105, 24.09.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 02.09.2024 року ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області надійшло письмове звернення від ОСОБА_5 , який просить вжити заходів щодо візуально знайомої йому особи, яка зловживаючи його довірою, під приводом проведення ремонту автомобіля, 18.09.2023 року заволоділа його автомобілем марки «Аudi», модель «А5», 2011 року випуску, який в подальшому продала, а грошові кошти в повному обсязі не повернула законному володільцю.

19.11.2024 року на підставі ухвали слідчого судді від 11.11.2024 року було проведено обшук в ході якого було вилучено автомобіль марки «AUDI», моделі «A5», номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та один ключ запалювання.

Частиною 2 ст.168КПК України визначено, що під час обшуку, огляду може здійснюватися тимчасове вилучення майна.

Відповідно до вимог ч.5, 7 ст.237 КПК України при огляді слідчий, прокурор має право вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно з ч.1 ст.167, ч.5 ст.171КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій статті 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Дослідженням матеріалів клопотання встановлено, що таке подано в строк, визначений ч.5 ст.171 КПК України.

Стаття 167КПК України дає визначення критеріїв, яким повинно відповідати тимчасово вилучене при обшуку майно. Так, згідно ч.2 ст.167КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстав вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Зазначений перелік критеріїв є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Тому, зважаючи на положення ст.167, 237 КПК України, тимчасово вилучатися можуть лише речі та документи, які відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.167 КПК України. Інші речі під час огляду не можуть бути тимчасово вилучені. А отже у випадку тимчасового вилучення під час огляду речей, слідчий повинен при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна навести переконливі мотиви, що зазначені речі відповідають критеріям ч.2 ст.167КПК України та може ставити питання про їх арешт лише з правових підстав, що визначені у ч.2 ст.170 КПК України. Посилатися на інші правові підстави слідчий не може, оскільки, якщо речі не відповідатимуть критеріям ч.2 ст.167 КПК України, вони будуть вважатися такими, що вилучені та зберігаються органом досудового розслідування поза дозволеним законом порядком. Відповідно слідчий суддя не може розглядати таке майно як предмет арешту і накладати на нього арешт.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачаєтьсяіз постановислідчого СВ ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 від 19.11.2024 року майно, на яке просить накласти арешт слідчий, визнане речовим доказом у кримінальному провадженні №42024142080000105.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.170-174 КПК України, та згідно з ч.2 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч.2 ст.167 КПК України.

Таким чином, з огляду на положення ч.2 ст.167, ч.2 ст.170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що вказані речі вилучені під час обшуку, мають статус тимчасово вилученого майна та відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.167 КПК України, прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що дані речі можуть бути приховувані, пошкоджені, зіпсовані, втрачені, знищені, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки встановлено наявність для цього правових підстав.

Керуючись ст.131, 132, 167, 170-173, 237, 309 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_7 задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль марки «AUDI», моделі «A5», номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , володільцем якого являється ОСОБА_8 , шляхом заборони користування, розпорядження цим майном та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та один ключ запалювання до вказаного автомобіля, які вилучені 19.11.2024 року під час обшуку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня отримання її копії безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Слідчий суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Слідчий суддя: ОСОБА_1