Ухвала

від 20.11.2024 по справі 752/24396/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/24396/24

Провадження № 2-з/752/295/24

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва: у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дворнікової Анни Юріївни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок гасіння пожежі та залиття житлового приміщення, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшла вищенаведена позовна заява.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В. від 20 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18 листопада 2024 року канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дворнікової Анни Юріївни про забезпечення позову та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано судді Слободянюк А.В. 19 листопада 2024 року.

Представник позивача адвокат Дворнікова А.Ю. просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться у власності ОСОБА_2 , а саме:

- квартиру, загальною площею 50.4 кв.м., житловою площею 29.2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2221543463101 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення для зберігання велосипедів (комора) загальною площею 3,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2083159080000, за адресою: АДРЕСА_2 ;

Подана заява обґрунтована тим, що позивачка є власницею майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 . У зв`язку із недотриманням ОСОБА_2 вимог щодо збереження житлового приміщення та правил пожежної безпеки, 02 липня 2024 року в квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_1 завдано значних пошкоджень. Зокрема, звітом підтверджено розмір збитків які складають 107 906,00 грн. Відповідач намагається уникнути відповідальності, оскільки відразу після виникнення пожежі в квартирі АДРЕСА_5 , відповідач 06 липня 2024 року здійснив продаж даної квартири, що свідчить про його намагання перешкоджати судовому процесу та унеможливити в майбутньому виконання рішення суду щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок гасіння пожежі та залиття квартири позивачки, розмір якої складає 107 906 грн. Тож заявлені заходи забезпечення позову є співмірними позовній вимозі та забезпечить збалансованість інтересів сторін учасників судового процесу під час вирішення спору.

Відповідно до положень ч.1 ст.153 ЦПК України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З урахуванням положень ст.153 ЦПК України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликались, у зв`язку з чим, фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Предметом даного позову є відшкодування відповідачем матеріальної шкоди, завданої власнику майнових прав ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 , внаслідок гасіння пожежі та залиттям в зв`язку із цим квартири, яка відбулася 02 липня 2024 року о 21:30 годині на терасі в квартирі АДРЕСА_6 , що розташована на 9-10 поверсі вказаного багатоквартирного житлового будинку в розмірі 107 906,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_7 та нежитлове приміщення, приміщення для зберігання велосипедів (комора) загальною площею 3,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається із наданої суду Інформації з Державного реєстру речових прав №399342438 та №399342541 від 15 жовтня 2024 року.

За даними вказаної вище Інформації з Державного реєстру речових прав №399342438 та №399342541 від 15 жовтня 2024 року, ціна належного відповідачу приміщення для зберігання велосипедів (комори) за адресою: АДРЕСА_2 , встановлена у розмірі 50 041,00 грн., дані щодо вартості кв. АДРЕСА_7 у матеріалах позовної заяви та заяви про забезпечення позову відстутні.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22та постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі№ 922/1583/23, від 26.09.2023 у справі№ 911/1518/22.

Водночас вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі№ 905/448/22та постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.

Разом з тим, у липні 2024 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Республіка 2" пред`явлено позов до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3 490 000,00 грн, завданої в результаті гасіння пожежі в квартирі АДРЕСА_5 . Провадження у справі відкрито.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2024 року заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Республіка 2" про забезпечення позову у цій справі задоволено частково. Накладено арешт: на квартиру АДРЕСА_8 ; на нежитлове приміщення, приміщення для зберігання велосипедів (комора) загальною площею 3,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

В той же час вбачається, що кв. АДРЕСА_5 на підставі договору дарування від 06 липня 2024 року зареєстрована за ОСОБА_3 , попереднім власником квартири був ОСОБА_2 , що вбачається із наданих суду Витягів з Державного реєстру речових прав №321636997 від 01 лютого 2023 року та №386268965 від 10 липня 2024 року.

Отже, наразі за встановлених судом обставин, вбачається, що між сторонами у справі дійсно існує спір щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну позивачки, внаслідок гасіння пожежі, яка відбулася 02 липня 2024 року на терасі в квартирі, яка належала на праві приватної власності відповідачу та яку останній відчужив на підставі договору дарування після виникнення пожежі. Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідачем вчиняються дії щодо відчуження належного йому майна, що може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди.

Таким чином, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно: нежитлове приміщення для зберігання велосипедів (комора) загальною площею 3,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_9 , є саме тим заходом, який є співмірним із позовними вимогами та унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення або частково задоволення позову, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача адвоката Дворнікової А.Ю. про забезпечення позову є обґрунтовано та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині накладення арешту на нежитлове приміщення - приміщення для зберігання велосипедів (комора) загальною площею 3,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . В частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_8 заява задоволенню не підлягає через очевидну неспівмірність із заявленими позивачем вимогами, ціна яких встановлена у розмірі 107 906,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дворнікової Анни Юріївни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок гасіння пожежі та залиття житлового приміщення - задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення - приміщення для зберігання велосипедів (комора) загальною площею 3,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2083159080000.

В задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_10 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_11 .

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання ухвали - три роки.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Слободянюк