Рішення

від 25.11.2024 по справі 485/2070/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2070/24

Провадження №2/485/549/24

Рішення

іменем України

25 листопада 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Снігурівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Снігурівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17 жовтня 1998 року, укладеного між ними та ОСОБА_3 , вони є власниками в рівних частках житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0762 га, за кадастровим номером 4825710100:38:009:0037, яка на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 10 березня 1994 року Снігурівською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1662, до теперішнього часу належить ОСОБА_4 , який як їм стало відомо вже помер.

Посилаючись на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу діяла ст. 30 Земельного кодексу УРСР, 1990 року, позивачі вважаютьє, що до них разом з будинком перейшло й право власності на земельну ділянку для його обслуговування, у зв`язку з чим просять суд визнати за ними право спільної часткової власності, по 1/2 частці кожному, на земельну ділянку площею 0,0762 га, кадастровий номер 4825710100:38:009:0037, для будівництва і обслуговування житлого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

У підготовче засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно поданої письмової заяви просили справу слухати у їх відсутність, позов підтримують.

Представник відповідача також подав суду заяву, в якій просить справу слухати за відсутності представника Снігурівської міської ради, позов визнають.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 200 ЦПК України суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, суд ухвалив слухати справу у підготовчому судовому засіданні.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу від 17 жовтня 1998 року, посвідченого державним нотаріусом Снігурівської державної нотаріальної контори Середою Н.І. за реєстровим № 2-1010, ОСОБА_5 продав, а позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили (кожний по одній другій частці) цілий житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, жиловою площею 51,8 кв.м,, що розташований за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Пунктом 6 договору, нотаріусом роз`яснено сторонам, в тому числі зміст ст.ст. 22, 30 ЗК України.

На підставі вище вказаного договору купівлі-продажу, право спільної часткової власності на житловий будинок зареєстровано за позивачами Снігурівською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 17 грудня 2002 року та записано в реєстрову книгу №19-б за реєстровим № 1757.

В натупному, речове право на придбаний житловий будинок за позивачами, по 1/2 частці за кожним, зареєстровано державним реєстратором Снігурівської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 вересня 2024 року, номер відомостей про речове право: 56882540, що підтверджується відповідним витягом № 397018140 сформованого 30 вересня 2024 року (а.с.17-18).

Позивач ОСОБА_1 також зареєстрований та проживає у вище вказаному житловому будинку, що підтверджується відповідним записом в його паспортних даних про зареєстроване місце проживання (а.с. 9-10).

Одночано,як вбачаєтьсяз Державногоакту направо приватноївласності наземлю серіїМК,виданого Снігурівськоюміською Радоюнародних депутатів10березня 1994року,зареєстрованого вКнизі записівдержавних актівна правоприватної власностіна землю№1662,та Витягуз Державногоземельного кадаструпро земельну ділянку№ НВ-1200614932024сформованого 13серпня 2024року,земельна ділянкаплощею 0,0762га,з цільовимпризначенням длябудівництва іобслуговування житлого будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка)за адресою: АДРЕСА_1 ,на правіприватної власностіналежить ОСОБА_4 (а.с. 25, 28-33).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00047417942 сформованого 11 жовтня 2024 року та копієюактового запису про смерть № 58 від 18 лютого 1999 року (а.с. 50-53).

На судовий запит, завідувачем Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_6 надано повідомлення за №682/01-16 від 21 жовтня 2024 року про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилася (а.с. 54-55).

Питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним кодексом України.

У відповідності до частин 1,2 ст.78 ЗК України (2001 року) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ст.81 ЗК громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.

Згідно положень ч. 1 ст.30 ЗК України (яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу 17 жовтня 1998 року), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

У постанові від 11 лютого 2015 року Верховний Суд України висловив правову позицію про загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Висновок про те, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства, зазначив також Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 (провадження № 61-6807св19).

Крім того, пунктом "є" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Вищезазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та земельної ділянки та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Дослідженими судом доказами підтверджено, що позивачі у встановленому законом порядку набули, кожний по одній другій частці, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка під вказаним будинком раніше набула ознак об`єкта права власності, однак рахується за померлим ОСОБА_3 на підставі державного акта, у зв"язку з чим позивачі не можуть отримати правовстановлюючий документ на землю у позасудовому порядку.

При цьому, те, що позивачі не посвідчили перехід права на землю жодним чином не вплинуло на наявність в них права власності на цей об`єкт, оскільки таке посвідчення є лише підтвердженням з боку держави права. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.

Судом перевірено, що за наявною інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, станом на 25 листопада 2024 року, відомості про право власності, заборону відчуження, іпотеку спірної земельної ділянки відсутні.

Оціночна вартість пірної земельної ділянки, відповідо до довідки про оціночну вартість об"єкта нерухомості з єдиної бази даних звітів про оцінку, станом на 02 жовтня 2024 року складає 13649,93 грн (а.с. 34-35).

Таким чином, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи щоспадкоємці післясмерті ОСОБА_7 відсутні, відповідач Снігурівська міська рада позов визнала у повному обсязі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набувши в свою чергу право власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 1998 року, набули також і право власності на земельну ділянку, на якій він розташований, а тому з метою захисту прав позивачів на безперешкодне обслуговування та користування належним їй на праві спільної часткової власності житловим будинком, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.

На прохання позивачів суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 142, 200, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Снігурівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , у рівних частках (по 1/2 частці), право власності на земельну ділянку площею 0,0762 га, кадастровий номер 4825710100:38:009:0037, для будівництва і обслуговування житлого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 1662 за ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії МК, виданого Снігурівською міською радою 10 березня 1994 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 25 листопада 2024 року.

Суддя О. В. Соловйов