Ухвала

від 22.08.2024 по справі 756/10316/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22.08.2024 Справа № 756/10316/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10316/24

1-кс/756/1953/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2024 слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12014100050000780 від 08.03.2024,

в с т а н о в и в:

16.08.2024 до провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно.

Клопотання обґрунтовано тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014100050000780 від 08.03.2024за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що 10.12.2023 невстановлена досудовим розслідуванням особа, шляхом обману, в умовах воєнного стану, заволоділа грошовими коштами з банківської картки банку АТ «ПриватБанк», чим спричинила ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значну шкоду на загальну суму 183 170,76 грн (ЄО 8879 від 07.03.2024).

Обгрунтовуючи вимоги клопотання слідчий посилається на те, що допитана в якості потерпілої ОСОБА_4 показала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її син ОСОБА_5 та вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_1 , відповідно до якого спадщина складається з грошових коштів, що знаходяться в ПАТ КБ «ПриватБанк» з відповідними відсотками та нарахуваннями.

Після чого потерпіла звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з вище вказаним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, однак працівниками банківської установи їй було повідомлено, про те що грошові кошти, які знаходились на даних банківських рахунках, вже виплачені особі за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.10.2023 на бланку серії НОМЕР_2 посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за заповітом від 17.10.2023 посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 06.06.2020 за реєстром №6-1346, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , являється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яка і отримала вказані кошти.

Згідно відповіді Державного нотаріусу П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 , встановлено, що остання заповіт від 06.06.2020 за реєстром №6-1346 щодо майна ОСОБА_5 не посвідчувала.

Згідно відповіді Державного нотаріусу П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 , встановлено, що копію свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 остання не посвідчувала.

Відповідно до вилученої інформації з АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що 10.12.2023 з рахунку померлого ОСОБА_5 було перераховано грошові кошти з приміткою «Виплата спадщини» на рахунок ОСОБА_7 .

Прокурор у клопотанні стверджує, що під час огляду предмету на якому міститься відеозапис з AT КБ «ПриватБанк» (який було вилучено на підставі ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів) було встановлено, що 08.12.2023 до відділення «Столичний VIP-центр «Софійський» AT КБ «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Софіївська, 14), ОСОБА_7 прибула спільно з чоловіком, який схожий на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В процесі оперативно-розшукових заходів також було встановлено, що ОСОБА_9 з 27.11.2003 року по 09.11.2004 року перебував у шлюбі з громадянкою ОСОБА_7 .

Відповідно до вилученої інформації з AT КБ «ПриватБанк» було встановлено, що 11.12.2023 ОСОБА_7 здійснила переказ з власного банківського рахунку на рахунок ГО «Ярославичі» (код ЄДРПОУ 41278454) в сумі 57 003,00 грн, керівником якої згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється ОСОБА_9 .

Таким чином, як стверджує прокурор, вказані особи, усвідомлювали те, що перерахування грошових коштів на рахунок ГО «ЯРОСЛАВИЧІ» (код ЄДРПОУ 41278454) мало завуалювати (приховати) кінцеву мету, а саме заволодіння майном (грошовими коштами) потерпілого.

На думку прокурора, у даному кримінальному провадженні застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна у повній мірі виправдовує такий ступінь втручання у права особи та є безумовною потребою досудового розслідування, оскільки в інший спосіб неможливо запобігти можливості збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а тому просить накласти арешт на майно, а саме грошові кошти, які знаходяться на рахунку ГО «ЯРОСЛАВИЧІ» (код ЄДРПОУ 41278454, юридична адреса: 07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова 1а).

В судове засідання прокурор не з`явився. До суду надійшла заява прокурора К.Хворостян, в якій остання просить розглядати клопотання за її відсутності, клопотання підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Частиною 1 статті 172 цього Кодексу передбачено, що неприбуття учасників судового розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки прокурора/слідчого обов`язковою не має, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з`явились.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до положень КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя відповідно до вимог статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Положення вказаних норм КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону, оскільки ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошує на тому, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (рішення у справах «Жушман проти України» від 28.05.2009, «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008).

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами. Зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» від 25.06.1996, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 та «Малама проти Греції» від 01.03.2001).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Такий арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

На переконання слідчого судді, сторона обвинувачення у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилається у клопотанні.

Не зважаючи на те, що прокурор у тексті клопотання посилається на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку ГО «Ярославичі» (код ЄДРПОУ 41278454) визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, матеріали клопотання не містять процесуального рішення сторони обвинувачення з відповідними мотивами його прийняття та обґрунтуванням відповідності ознак цього майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, що свідчить про недоведеність наявності підстав для арешту грошових коштів вказаної громадської організації з метою забезпечення збереження речових доказів.

Накладення арешту на майно на стадії досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за результатами вмотивованого клопотання, яке за своїм змістом та процесуальною формою має відповідати вимогам, імперативно визначеним положеннями статей 132 та 171 КПК України, оскільки у разі недотримання такої форми, слідчий суддя позбавлений можливості ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення внаслідок неможливості встановити обставини, які підлягають встановленню при здійсненні судового контролю на стадії досудового розслідування, визначені положеннями ч. 5 ст. 173 КПК України.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України клопотання не містить переліку банківських рахунків, на яких знаходиться грошові кошти ГО «Ярославичі», а також не зазначено суму грошових коштів, які необхідно арештувати. Вищевказане позбавляє можливості оцінити слідчим суддею розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власників і працівників вказаного товариства.

Слідчий суддя відмічає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України). Дотримання належної кримінальної процесуальної форми на виконання вимог кримінального процесуального закону неодноразово було предметом аналізу Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду (зокрема, у постановах від 22.02.2021 у справі №754/7061/15 (провадження №51- 4584кмо18), 04.10.2021 у справі №724/86/20 (провадження №51-1353кмо21), 14.02.2022 у справі №477/426/17 (провадження №51-4963кмо20).

Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечується дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов`язане з дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження.

На даний час досудове розслідування здійснюється тривалий час і в ході досудового розслідування кримінального провадження, зокрема з долучених на обґрунтування клопотання документів, не вбачається встановлення органом досудового розслідування обставин, які давали б підстави «поза розумним сумнівом» стверджувати про причетність ГО «Ярославичі» до обставин, які є предметом досудового розслідування. В рамках даного кримінального провадження посадовим особам ГО «Ярославичі» не повідомлялось про підозру, процесуальний статус ГО «Ярославичі» у цьому кримінальному провадженні не визначений.

Що стосується посилання прокурора у клопотанні як на підставу накладення арешту на майно - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні), то слідчий суддя вважає їх такими, що не грунтуються на вимогах закону з огляду на таке.

У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З огляду на вищевикладені норми КПК України та встановлені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено необхідність накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ГО «Ярославичі» (код ЄДРПОУ 41278454), оскільки долучені до клопотання матеріали не містять жодних належний та достатніх доказів як на підтвердження пред`явленого цивільного позову у кримінальному провадженні №12024100050000780, так й того, що майно (грошові кошти, які знаходяться на рахунку ГО «Ярославичі» (код ЄДРПОУ 41278454), належать підозрюваному у цьому кримінальному провадженні, який, на думку органу досудового розслідування, може приховати та відчужити зазначене майно. Крім того, прокурор не довів тієї обставини, що фактичний власник вищевказаного майна, питання про арешт якого ставить прокурор у клопотанні, згідно статей 62, ч. 6 ст. 170 КПК України є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В рамках даного кримінального провадження ані директору, ані іншій посадовій особі ГО «Ярославичі» на момент звернення прокурора із клопотанням не повідомлено про підозру, процесуальний статус вказаних осіб у цьому кримінальному провадженні не визначений.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ГО «Ярославичі» (код ЄДРПОУ 41278454), не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи зазначеної організації і за вказаних обставин явно порушує справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, про що просить прокурор.

Таким чином, сторона обвинувачення в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості згідно ст. 94 КПК України належним чином оцінити докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому клопотання прокурора про накладення арешту на майно задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 3, 7, 16, 94, 98, 100, 107, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12014100050000780 від 08.03.2024 за ч. 4 ст. 190 КК України,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1