Рішення

від 28.05.2024 по справі 758/8647/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8647/23

Категорія 47

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт», про відшкодування збитків, завданих залиттям квартири

У С Т А Н О В И В :

26.0.2023 до Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач, замовник) до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт», про відшкодування збитків, завданих залиттям квартири у розмірі 224 390,74 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Суду від 08.05.2024 стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування збитків від затоплення квартири у розмірі 224 390 гривень та витрати з оплати складання звіту з експертної оцінки нанесених збитків у розмірі 19 000,00 гривень.

10.04.2024 до суду від позивача надійшла заява, у якій позивач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

У Рішенні Суду від 08.05.2024 було призначено дату судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 28.05.2024 року.

У судове засідання 28.05.2024 прибув представник позивача, який підтримав заяву про стягнення судових витрат, відповідач у підготовче судове засідання не прибув.

Заслухвши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

27.04.2023 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Агенція правового захисту» (надалі за текстом - виконавець) було укладено Договір про надання правничої допомоги (надалі за текстом - Договір послуг), відповідно до п.1.1. замовник в порядку і на умовах визначених цим договором, надає завдання, а виконавець бере на себе зобов`язання відповідно до завдання Замовника надавати йому правничу допомогу (адвокатські послуги). які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.4.1. Договору послуг за надання правничої допомоги Замовник сплачує виконавцю грошові кошти/винагороду за здійснення представництва інтересів (в т.ч. складання процесуальних документів) в судах загальної юрисдикції - по 30 000,00 грн. за судове провадження в суді кожної інстанції.,

Виконавцем було надано замовнику звіт про виконання Договору послуг.

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 08.04.2024 виконавцем було надано змовнику послуги згідно переліку загальною вартістю 30 000,00 грн.

Замовник сплатив виконавцю 30 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 08.04.2024.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн підтверджуються належними доказами.

Поруч з цим, суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 137 ЦПК України. Разом із тим, у частині 4 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

За змістом ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

У такому випадку суд, керуючись частинами 4 статті 137 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, позивач звернувся до суду з позовом в кому просив стягнути з відповідача відшкодування збитків, завданих залиттям квартири у розмірі 224 390,74 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Поруч з цим, розмір судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи складаються з судового збору у розмірі 2443,91 грн., 19000,00 грн. витрат пов`язаних із проведенням експертизи та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що позовна заява про стягнення збитків не містила розрахунку позовних вимог, адже грунтувалась на висновку експерта у цій частині, та значної кількості доказів, не вимагала складного нормативно-правового обгрунтування, поза-як позиція суддів у цій категорії справ є сталою.

Крім цього, суд враховує, що ціна позову була визначена у сумі 224 390,74 грн.

Відтак, суд з урахуванням вищевказаних обставин та зважаючи на ціну позову вважає за можливе обмежити розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн., а відтак покладає на відповідача витрати позивача на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог ((14000,00/244390,74)*224390,00).

Поруч з цим, судом у рішенні не було вирішено питання щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення (п. 1 ч.1 ст.270 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Враховує суд при цьому й те, що, хоча до практики Європейського Суду з прав людини, судом й визнано презумпцію моральної шкоди, що полягає у тому, що у разі порушення майнових або немайнових прав середня нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку, людина відчуває страждання (моральну шкоду), однак у цій справі позивачем не надано жодного доказу в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди у зв`язку неналежним утриманням відповідачем сантехнічних мереж. Відтак, у відшкодуванні моральної шкоди, слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву позивача у справі №758/8647/23 від 10.04.2024 - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 854 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 25 копійок та судовий збір у розмірі 2 243 (дві тисячі чотириста сорок три) гривні 90 копійок;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35624398);

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гребенюк