Вирок

від 12.11.2024 по справі 759/21450/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/21450/24

пр. № 1-кп/759/1806/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м.Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 1202410008003154, внесеного 06 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Генічеськ Херсонської області, громадянина України, з вищою освітою, ФОП, неодружений, пільг та утриманців не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти.

ОСОБА_3 6 жовтня 2024 року приблизно о 12 год. 50 хв., зайшов до магазину «ZARA», що за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, де перебуваючи в торгівельному залі, почав обирати товари, однак не маючи при собі достатньої кількості грошових коштів, вирішив таємно їх викрасти з метою подальшого обернення на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 користуючись тим, що його дії не викликають підозри в оточуючих, взяв з полиць товар, а саме: сорочку вартістю 1207 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ), футболку вартістю 790 грн. 83 коп. (без урахування ПДВ), брюки вартістю 1207 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ), а всього товару на загальну суму 3205 грн 83 коп. (без урахування ПДВ), з яким направився до приміщення примірочної, де зняв з одягу бирки, а сам товар склав до свого рюкзака.

Після чого, ОСОБА_3 , приблизно о 13 год. 30 хв., пройшов повз касову зону, не оплативши взяті ним товари, що знаходились у рюкзаку та перетнув сигнальні рамки магазину «ZARA», виконавши тим самим всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Однак не довів кримінальне правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони разом з викраденим при ньому чужим майном.

В судовому засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав, у вчиненому щиро каявся. Пояснив, що дійсно за обставин, встановлених в мотивувальній частині вироку, він, перебуваючи в магазині «ZARA», взяв сорочку, футболку, брюки та зайшов у примірочну, де зняв з бірки з метою непомітно винести з магазину. Коли він пройшов сигнальні рамки його разом з викраденим зупинили працівники охорони. Перед цим він намагався придбати зазначений товар, але не працювала оплата картою, а готівки в нього з собою не було, тому вирішив здійснити крадіжку. Зазначив, що розуміє неприпустимість подібних вчинків. Просив його суворо не карати.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні; обставину, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він не одружений, має вищу освіту, ФОП, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами є призначення покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, не вбачаючи підстав для призначення іншого виду покарання.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичних обставин справи та характеру злочинного діяння, те, що злочин має лише одну кваліфікуючу ознаку, позицію прокурора, який просив встановити іспитовий термін, з огляду на особу винного, наявності по справі обставини, що пом`якшує покарання, відсутності обставин, що його обтяжують, відношення обвинуваченого до вчиненого, який обіцяв в судовому засіданні не допускати в подальшому протиправної поведінки та довести те, що він став на шлях виправлення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 зможе довести своє виправлення без реального відбування покарання, і тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків, встановлених ст. 76 КК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: сорочку, футболку та брюки, які передані на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Індітекс Україна» - залишити ТОВ «Індітекс Україна» за належністю.

Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1