Ухвала

від 20.11.2024 по справі 759/23736/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/8023/24

ун. № 759/23736/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотанняпрокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочиністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023000000000338, відомості про яке внесено в ЄРДР від 23.02.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотанняпрокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023000000000338, відомості про яке внесено в ЄРДР від 23.02.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України.

Клопотання обґрунтоване наступним.

В ході досудового розслідування встановлено, що група осіб, зокрема службові особи податкового органу та ряд суб`єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ «Аттіка-2007», ТОВ «Сучасні бізнес-системи», ТОВ «Основа Інфо», ТОВ «Оптова сигаретна асоціація», ТОВ «Тютюнова компанія Слобожанщини», ТОВ «Тоскана Трейдінг», за результатами реалізації підакцизних товарів - тютюнових виробів через оптово-роздрібну мережу, систематично формують значні масиви необлікованої готівки, які за «комісію», що складає два-три відсотки від суми, вказаними учасниками акцизного ринку реалізуються учасникам транзитно-конвертаційних центрів, при цьому до податкової звітності суб`єктів господарської діяльності обох сторін вносяться відомості про фіктивні фінансово-господарські операції, що не оподатковуються податком на додану вартість з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.

Зокрема, встановлено, що з метою реалізації зазначеної неправомірної діяльності, використовуються наступні суб`єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності, а саме: ПП «Новік Груп» (нова назва - ПП «Тандерг Трейд», код ЄДРПОУ 45147009), ТОВ «Гран-Прі 2023» (нова назва - ТОВ «Бджілка 2023», код ЄДРПОУ 44913345), ТОВ «Фініган» (код ЄДРПОУ 44920567), ТОВ «Девіксон» (код ЄДРПОУ 43999039).

У відповідності до аналітичних досліджень за № 256/99-00-08-01-04-20/38397793 та № 257/99-00-08-01-04-20/34630835 від 14.10.2024, проведених спеціалістами Державної податкової служби України, у період з 2023 по 2024 рік суб`єктами господарської діяльності ТОВ «Аттіка-2007» та ТОВ «Сучасні бізнес-системи» з метою легалізації (відмивання) коштів отриманих злочинним шляхом здійснено удаваних фінансово-господарських операцій з суб`єктами господарської діяльності з ознаками фіктивності на загальну суму 142, 8 млн. грн. та занижено податок на прибуток за відповідний період на 25, 7 млн. грн.

Згідно з отриманими в ході досудового розслідування матеріалами ПП «Новік Груп»,ТОВ «Гран-Прі 2023», ТОВ «Девіксон» та ТОВ «Фініган» за 2023-2024 роки сплачено податків на загальну суму близько 32 тис. грн. незважаючи на те, що сумарний оборот коштів по їх розрахункових рахунках у банківських установах за вказаний період становить понад 1 млрд грн.

Також було встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетні наступні особи, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Під час досудового розслідування встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У ході досудового розслідування проведено обшук у належній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M30S» синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора «Київстар» (номер НОМЕР_3 ) та сім-картою оператора «Київстар» (номер НОМЕР_4 ).

На підставі 3 ст. 170 КПК України прокурор просить накласти арешт на вилучене під час обшуку майно.

У судовому засіданні 18.11.2024 р. прокурором та представником власника майна надано пояснення з приводу клопотання.

20.11.2024 р. прокурор у судове засідання не з`явився, своєю заявою просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

20.11.2024 р. представник власника майна у судове засідання не з`явився, своєю заявою просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

На підставі ч.4 ст. 107 КПК України судове засідання проводилось без технічної фіксації.

Беручи до уваги надані сторонами пояснення, розглянувши матеріали клопотання з доданими до нього письмовими доказами та процесуальними документами, а також матеріали справи №759/21870/24, слідчий суддя доходить наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000338, зареєстрованому в ЄРДР 23.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

21.10.2024 р. слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку у належній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу обшуку 07.11.2024 р. на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва проведено обшук квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено у ОСОБА_4 наступне майно: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M30S» синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою оператора «Київстар» (номер НОМЕР_3 ) та сім-картою оператора «Київстар» (номер НОМЕР_4 ).

Разом із цим, дослідивши матеріали справи №759/21870/24 про проведення обшуку, встановлено, що згідно інформації про особу підозрюваний ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_4 .

Окрім того, за квартирою АДРЕСА_3 зареєстровано обтяження нерухомого майна на підставі іпотечного договору №1271, виданого 14.06.2017 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 Іпотекодержатель (особа в інтересах якої встановлено обтяження) ОСОБА_4 , іпотекодавець (майнові права якої обтяжуються ОСОБА_4 ).

Таким чином, квартира у якій проводився обшук належить на праві власності ОСОБА_4 . А реєстрація обтяження нерухомого майна не є переходом права власності.

При цьому, ОСОБА_4 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні обвинуваченою або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, відповідно п. 1 до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Сторона обвинувачення звертаючись з вказаним клопотанням вказує на необхідність збереження речового доказу.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Арешт майна має на меті забезпечити докази у кримінальному провадженні, оскільки речі та документи, що були вилучені в ході огляду місця події підпадають під ознаки ст. 98 КПК України, тобто мають ознаки речового доказу, і вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження та є достатні підстави вважати, що вказані речі та документи можуть бути прихованим, пошкодженим, зіпсованим, знищеним чи відчуженими.

При розгляді зазначеного клопотання у відповідності дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище нормиКПК Україниузгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Аналізуючи вищенаведене, слідчий суддя доходить висновку, що органом досудового розслідування не доведена така мета забезпечення арешту, як збереження речових доказів, для запобігання його приховування, пошкодження, втрати, знищення, використання або перетворення.

Прокурор у клопотанні визначив метою накладення арешту на вилучене майно, його збереження як речових доказів, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положенняст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.

Так, слідчому судді незрозуміло з яких підстав прокурор прийшов до висновку, що вилучене під час обшуку майно може містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження та які саме відомості воно може містити, відповідно до чого неможливо встановити мету накладення арешту на майно.

Прокурором у клопотанні та у судовому засіданні не було доведено відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене у ОСОБА_4 майно, зокрема, не було доведено його відношення до розслідуваного № 12023000000000338 від 23.02.2023 р., яке значення для кримінального провадження має майно, яке було вилучене у третьої особи під час обшуку квартири, яка не належить підозрюваному на праві власності та якою він не користується та яким чином зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 1ст. 98 КПК Українидля речових доказів.

Прокурор у клопотанні зазначає про те, що вилучене майно є речовими доказами та відноситься до речей, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема підтвердження або спростування факту вчинення кримінальних правопорушень.

Однак, до клопотання про арешт майна жодного доказу на обґрунтування відповідності тимчасово вилученого майна категорії речових доказів та підстав для накладення арешту на вилучене майно додано не було.

Постанова слідчого про визнання вилучених під час обшуку грошових коштів речовими доказами є формальною, оскільки у мотивувальній частині постанови слідчий зазначає про те, що вилучений під час обшуку мобільний телефон містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, на думку слідчого судді прокурором не доведено на даний час, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна ОСОБА_4 , про який йдеться в клопотанні.

Прокурором не зазначено та необґрунтовано, що вилучене в ході проведення обшуку майно відповідає хоча б одному із критеріїв речових доказів в рамках кримінального провадження, відсутнє також обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначене майно, що позбавляє можливості встановити відповідність вилученого майна категорії речових доказів. Прокурор лише формально посилається на норми кримінального процесуального законодавства.

З доданих до клопотання документів не вбачається, які слідчі дії було проведено з метою встановлення значення вилученого під час обшуку майна для кримінального провадження та яке відношення власник майна має до вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження.

Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим не доведено необхідність арешту зазначеного в клопотанні майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, тому воно задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 370-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочиністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023000000000338, відомості про яке внесено в ЄРДР від 23.02.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1