Ухвала

від 25.11.2024 по справі 499/279/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/279/24

Провадження № 2-о/499/24/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

"25" листопада 2024 р. селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванівка Одеської області справу № 499/279/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця по справі звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Провадження у зазначеній справі відкрите та призначене судове засідання, сторонам роз`яснено їх права та обов`язки за цим Кодексом, здійснено їх виклик.

В ході судового розгляду справи судом задовольнялись клопотання заявниця пор витребування доказів та відкладались судові засідання.

У зв`язку з витребуванням доказів судове засідання 18.07.2024 року було відкладено на 09.09.2024 року.

09.09.2024 в телефонному режимі знайома заявниці, особу якої не вдалося встановити, повідомила, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні. Засідання було відкладено на 26.09.2024 року.

26.09.2024 заявниця особисто в телефонному режимі повідомила, що ще не може з`явитися в судове засідання за станом здоров`я, розгляд відкладено на 04.11.2024 року.

04.11.2024 заявниця також не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Розгляд справи було відкладено на 25.11.2024 року.

25.11.2024 ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином СМС-повісткою, про причини неявки не повідомила.

Отже суд аналізуючи причини відкладення розгляду справи починаючи з 09 вересня 2024 року вбачає, що судову засіданя відкладаються в звязку з неявкою заявниці у судове засідання.

Повідомлені суду причини неявки суд не може визнати поважними, так як жодна неявка не підтверджена доказом, що підтверджує поважність причини неявки.

Починаючи з вересня 2024 року заявниця не вжила будь якої спроби надати суду підтвердження причин своєї неявки.

Отже станом на 25 листопада 2024 року має місце чотирикратне відкладення справи через неявку заявниці, без підтвердження причин неявки.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що за період з вересня 2024 року позивачка, яка подала позов жодного разу не цікавилась станом розгляду справи, жодного разу не з`явилась до суду за викликом або з власної ініціативи та не надала жодного доказу або підтвердження поважності причин неявки у судове засідання.

Отже судом було вжито всі можливі заходи, щодо виклику позивача по справі до суду.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Тому, в зв`язку з наведеним положенням п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, яким передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, повторно не повідомив про причини неявки та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до правосуддя.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» від 15.07.2002 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні у справі «Тойшлер проти Германії» Європейський Суд наголошував, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №658/1141/18 наголосив на тому, що системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

З метою дотримання розумних строків розгляду справи та рівноваги інтересів сторін щодо розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає що заявник втратив зацікавленість у розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене у суду є підстави вважати, що заявниця повідомлена належним чином, повторно (неодноразово) не з`явилася до суду, чим зловживає процесуальними правами та затягує розгляд справи тому, вважає за можливе залишити дану заяву без розгляду та роз`яснити заявниці, що залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному звернення до суду.

Керуючись п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України ,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома.

Роз`яснити, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до статті 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяР. М. Тимчук