Рішення

від 12.11.2024 по справі 504/3642/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3642/24

Номер провадження 2/504/2417/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вінської Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Доброслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

27.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, просить суд позбавити батьківських прав відповідача по відношенню до її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідачка є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних стосунків, ще на початку літа 2022 року син, ОСОБА_3 , постійно проживає з позивачем в АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні, а матір (відповідачка) інтересами дитини не переймається, з сином вона не спілкується, не телефонує йому, тобто не приймає участі у його житті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про проведення судового розгляду у їх відсутність, позовні вимоги підтримають та просять задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, заяви та клопотання не надавала.

Згідно ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 25 червня 2011 року виконавчим комітетом Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Кіровоградській області, актовий запис №1108. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області №236 від 23 травня 2023 року, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із батьком за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики з місця навчання ОСОБА_3 навчається в Сербківському ліцеї Курісовської сільської ради Березівського районного суду Одеської області у 7 класі. На уроках проявляє активність, працює, виконує поставлені завдання, навчається в міру своїх сил. Грає у футбол, читає. Хлопчик працелюбний, відповідально ставиться до виконання доручень, допомагає іншим у разі потреби. За характером веселий та щирий, товариський, доброзичливий, привітний. Легко знаходить спільну мову з ровесниками, має дружні стосунки з однокласниками. До дорослих ставиться з повагою. Бере участь у громадському житті класу та школи.Денис проживає з батьком, який приділяє належну увагу вихованню та навчанню сина. Мати у вихованні дитини участі не бере, в школі не з`являлась, навчанням сина не цікавилась.

Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області №669 від 30 жовтня 2024 року служба у справах дітей вважає за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Перевіривши матеріали справи, оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов`язання піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 1 статті 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін., що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Постановою КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст.164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі №404/6391/16-ц (провадження №61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідач ОСОБА_2 не спілкується із сином, не цікавиться його життям, тобто свідомо обрала такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини є недостатньою, що у свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України. При цьому суд приймає до уваги, що хоч відповідач, згідно до висновку органу опіки та піклування, заперечувала проти позбавлення її батьківських прав будучи обізнаною про перебування на розгляді суду позову про позбавлення її батьківських прав, не скористалась правом на подання відзиву на позов, не з`явилась у судове засідання та взагалі не вчинила будь яких активних дій.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» заява №70879/11 встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Враховуючи вище зазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останній положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законом України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності з 08.07.2017 року, до ч. 2 ст. 182 СК були внесені зміни стосовно того, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду, згідно ч. 3 ст. 181 СК України, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів батько дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища матері може бути підставою для її вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум дітей віком до 6 років до 18 років: з 1 січня - 3 196 гривень.

При розгляді справи суд позбавлений можливості врахувати доводи відповідача, щодо відмовлення в задоволенні позову в частині стягнення аліментів, оскільки відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на позовну заяву.

Тому при винесенні рішення суд виходить з позовних вимог, які вважає справедливими, розумними та співмірними.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Стаття 183 СК України визначає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1).

Відповідно до положень ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.150,164,165,167,171, Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, ст.ст. 6-13, 19, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКОПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 27.08.024 року, і до досягнення дитиною повноліття..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Вінська Н. В.