Рішення

від 22.11.2024 по справі 320/41054/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 320/41054/23

Провадження № 2-а/761/403/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина ВО.,

при секретарі: Бражніченко І.О.

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2023р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № АСВП: НОМЕР_2 від 12 травня 2023р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на виконанні у відповідача перебуває вищезазначене виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите 12 травня 2023р., на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022р. по справі № 761/21000/22. Однак, на думку позивача вказане виконавче провадження було відкрито помилково, оскільки виконавчий документ пред`явлений до виконання після спливу встановленого законом строку пред`явлення до виконання, а тому відповідно до ст. 303 КУпАП є такою, що не підлягає виконанню.

Зазначив, що оскільки строк постанови Шевченківського районного суду м. Києва сплив ще до її отримання органом ВДВС, то виконавче провадження підлягає закриттю на підставі ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно з позовом, стороною позивача було подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом про оскарження постанови державного виконавця, оскільки цей строк пропущений з поважної причини, а саме внаслідок тривалого лікування.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023р. матеріали справи були передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2024р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановленому законом порядку, учасники справи були оповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзив на позов стороною відповідача не подавався.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022р. по справі № 761/21000/22, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 850,0 грн.; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496,2 грн.

23 березня 2023р. Шевченківським районним судом м. Києва на виконання п. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» було надіслано на адресу відповідача виконавчий домен - копію вищезазначеної постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022р. по справі № 761/21000/22.

Судом вставнолено, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите 12 травня 2023р., на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022р. по справі № 761/21000/22.

Постановою судді Київського апеляційного суду від 05 липня 2023р. по справі № 761/21000/22, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022р., скасовано цю постанову суду першої інстанції, та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, і закрито провадження у справі, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022р. по справі № 761/21000/22, була пред`явлена до виконання в органи ДВС лише 23 березня 2023р.

Частиною 2 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», визначено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, згідно частини першої вказаної статті, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

При цьому, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями п. 1-5, ч. 2 ст. 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 ст. 12 Закону).

Відповідно до ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Згідно з ст. 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

За приписами ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За приписами ч. 5 ст. 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Так судом було встановлено, що станом на 23 березня 2023р. строку для пред`явлення постанови до виконання сплинув, коли позивачем було подано апеляційну скаргу.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, з урахуванням зазначених норм чинного законодавства, державним виконавцем було прийнято до виконання виконавчий документ - постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022р., з пропущеним встановленого законом строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому підстави для відкриття виконавчого провадження 12 травня 2023р. були відсутні.

При цьому, відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов, із викладенням заперечень проти нього, а також доказів правомірності своїх дій під час відкриття виконавчого провадження - не надав.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 цієї статті, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295, 297 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст. ст. 15, 16 ЦК України; ст. ст. 4, 11, 12, 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 35008087, місцезнаходження: м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, буд. 76-Б) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № АСВП: НОМЕР_2 від 12 травня 2023р.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: