Постанова

від 13.11.2024 по справі 183/11214/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6666/24 Справа № 183/11214/23 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2024 року

у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023 року ПрАТ «СК«Арсенал Страхування» звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 12 лютого 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ауді», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Форд», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , яка порушила положення правила дорожнього руху. На підставі договору страхування та рахунку №478 від 15 лютого 2022 року, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало потерпілій стороні 303364,20 грн. на відновлення пошкодженого автомобіля «Ауді», д.н. НОМЕР_1 , що є збитками страхової компанії. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», яке відшкодувало позивачу частину завданої відповідачем шкоди у розмірі 127500,00 грн в межах ліміту відповідальності за вирахування франшизи, невідшкодована частина збитків складає 175864,20 грн, яку просили стягнути з відповідача, як з винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2024 року позов ПАТ «СК «Арсенал Страхування» задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Арсенал Страхування» кошти у розмірі 175864,20 грн. Вирішено питання про судові витрати (а.с.57,58).

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки за встановленою судовим рішенням виною ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність якої на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», та відшкодувало позивачеві виплату страхового відшкодування у розмірі 127500 грн, тоді як позивачем було виплачено потерпілій особі 303364,20 грн, позивач набув право вимоги до винної особи в частині різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та сумою виплати, отриманою від ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що є матеріальними збитками, які відповідач у добровільному порядку не відшкодовує.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування заочного рішення суду від 21 лютого 2024 року.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2024 року у справі №183/11214/23 залишено без задоволення (а.с.89,90).

Не погодившись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не була присутня під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки належним чином не була повідомлена про розгляд справи та дізналась про наявність цієї справи у суді першої інстанції та про судове рішення, випадково. 29 серпня 2022 року відповідач виїхала за межі України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та повномасштабним вторгненням російського війська на територію України, де знаходиться і дотеперішнього часу. Вважає, що суд першої інстанції помилково не залучив до участі у справі в якості третьої особи ПАТ "НАСК "Оранта", на яку покладено обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої потерпілій особі та не витребував документи, на підставі яких було здійснено виплату страхового відшкодування. Вважає, що оцінена страховою компанією вартість шкоди у розмірі 7738,88 доларів США, не відповідає вартості реально заподіяної шкоди.

Позивач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12 лютого 2022 року о 09 год. 20 хв. на перехресті вул.Янтарної та вул.Ціолковського у м.Дніпрі ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Форд», д.н. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, не переконалась у безпеці та скоїла зіткнення з автомобілем «Ауді», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася у попутному напрямку. Транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдано матеріальні збитки.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 липня 2022 року (справа №199/1487/22) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.16-17).

04 березня 2021 року до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи (а.с.10-13).

Згідно Страхового акту №006.00325522-1 від 20 травня 2022 року, розрахунку страхового відшкодування та рахунку на оплату ПП «Аеліта Моторс» розмір страхового відшкодування власнику транспортного засобу «Ауді», д.н. НОМЕР_1 , склав 303364,20 грн (а.с.18,19,20,).

23 травня 2023 року страхове відшкодування у розмірі 303364,20 грн було виплачено ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ПП «Аеліта Моторс» (а.с.21).

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» є страховиком забезпеченого транспортного засобу «Форд», д.н. НОМЕР_2 , згідно полісу АТ №0094759, який діяв станом на 12 лютого 2022 року, про що наявні відомості у Відповіді НПУ (а.с.14-15).

Як свідчить платіжне доручення №45193 від 03 жовтня 2022 року, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виплатило на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 127500,00 грн. (а.с.39), отже, різниця між виплаченим позивачем страховим відшкодуванням та сумою виплати, отриманою від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» становить: 175864,20 грн (303364,20 грн - 127500,00 грн).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи та застосував матеріальні норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, суд першої інстанції зазначив, що ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Отже, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, потрібно враховувати положення статті 1192 ЦК України.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а також моральну шкоду (частина перша статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Таким чином, потерпілий має право вимоги до страховика в договірному зобов`язанні згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страховик здійснює виплати відповідно до умов договору, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде визнана страховим випадком, виключно в межах страхової суми.

Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підвередила зазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди (настання страхового випадку) винуватець дорожньо-транспортної пригоди не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування».

Суд першої інстанції, з`ясовуючи характер спірних правовідносин та застосовуючи норми матеріального права, які такі правовідносини регулюють, вірно визначився, що правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією, що передбачає відшкодування винною у дорожньо-транспортній пригоді особою, різниці між виплаченим повним страховим відшкодуванням позивачем та виплаченою позивачеві сумою страхового відшкодування в межах ліміту страхування страхової компанії, де була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , що не виключає деліктні обов`язки відповідача у повному покритті збитків, які поніс позивач.

Доводи апеляційної скарги про те, що вартість пошкоджень значно перебільшує дійсні пошкодження та їх вартість, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано будь-яких тому доказів як до суду першої інстанції при розгляді її заяви про перегляд заочного рішення суду, так і при розгляді її апеляційної скарги, отже, в силу положень ст. 79-81 ЦПК України, є недоведеними. При цьому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (див. постанову Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19).

У розумінні положень ст. 81 ЦПК України, позивачем приведено суду докази страхового відшкодування, розрахованого страховою компанією, де застрахована цивільно-правова відповідальність потерпілої сторони, як і дійсної вартості відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді авто потерпілої особи. Також, суду надано докази перерахування позивачем до ПП "Аеліта Моторс" вказаної суми для проведення відновлювального ремонту автомобіля потерпілої особи у відповідності до наданого рахунку на оплату №478 від 15 лютого 2022 року, складеного ПП "Аеліта Моторс".

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача в порядку суброгації майнових збитків у розмірі, що не була покрита страховою компанією, де застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, враховуючи, що нових обставин та письмових доказів скаржник не надав, які б не були досліджені судом першої інстанції та яким не було б надано належної правової оцінки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна