Ухвала

від 25.11.2024 по справі 517/1516/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/1516/24

Провадження № 2/517/310/2024

УХВАЛА

25 листопада 2024 року с-ще Захарівка

Суддя Фрунзівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки і піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Орган опіки і піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки і піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Орган опіки і піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст. 175 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.5 ст.177 ЦПК України).

У роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Із позовної заяви вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 не створюють необхідних умов проживання для своєї малолітньої дитини, ухиляються від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї дочки.

При цьому в позовній заяві зазначені загальні відомості, які на думку позивачки, вказують виключно на неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

У свою чергу, щодо обставин на підтвердження ухилення відповідачем ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків в позовній заяві відомостей не зазначено.

Замість зазначення конкретних для даної справи обставин щодо відповідача ОСОБА_3 , позивачкою вказані лише загальні правові норми, а фактично ці обставини переписані із відповідної статті СК України без їх підтвердження та обґрунтування, однак, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Отже, з огляду на викладене позивачці необхідно усунути дані недоліки позовної заяви.

Також, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 ставить питання про позбавлення батьківських прав батьків малолітньої дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому до участі у справі в якості третіх осіб просить залучити Орган опіки і піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Орган опіки і піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За приписами ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У ч. 5 ст. 177 ЦПК України зазначається, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як визначено п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Процедура отримання висновку про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав здійснюється на підставі звернення особи до органу опіки і піклування з відповідною заявою про надання такого висновку.

Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільність позбавлення батьківських прав. Для підготовки такого висновку комісія спілкується з обома батьками та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Тобто, процедуру отримання висновку ініціює сама особа, яка бажає позбавити батьківських прав іншу особу та вона починається із подання до органу опіки та піклування відповідної заяви.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних підтверджень того, що ОСОБА_1 зверталась до Органу опіки і піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради або ж до іншого органу опіки і піклування із заявою щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських ОСОБА_3 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 або вмотивованої відмови даних органів у розгляді її звернення.

Також, ОСОБА_1 у позовній заяві та доданих до неї документах жодним чином не обґрунтовано необхідність залучення до участі у справі саме Органу опіки і піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та чому даний орган має надавити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 .

Варто зазначити, що зі змісту положень Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 вбачається, що звернення до органу опіки і піклування з відповідною заявою про надання висновку про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав здійснюється за зареєстрованим місцем проживання того з батьків (родичів), з ким проживає дитина.

З матеріалів справи вбачається, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає спільно з бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена вище адреса відноситься до діяльності Органу опіки і піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

Із позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що відносно відповідачки ОСОБА_2 , позивачка зверталася до Органу опіки і піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області із заявою про надання висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав, про що свідчить наявні в матеріалах справи висновок та інші документи на підставі яких він затверджувався.

Отож, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві необхідно визначити відповідний орган опіки і піклування із наведенням належного обґрунтування залучення його до справи та звернутися до нього із заявою про надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Варто зауважити, що ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості розглянути справу в строки встановлені законом, оскільки сама по собі процедура складення висновку про доцільність позбавлення батьківських прав потребує певного часу та може вийти за рамки строків розгляду цивільної справи.

Також слід зазначити, що долучена позивачкою до матеріалів справи копія рішення суду виготовлена в поганій якості та є нечитабельною, внаслідок чого суд позбавлений можливості повністю встановити його зміст, а відповідно перевірити обставини, на які ці докази вказують, а також направити іншим учасникам для належного їх ознайомлення з даним документом.

Отже, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивача.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

При цьому суд наголошує, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє виключно позовну заяву на відповідність її вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Суд не надає оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів.

Ураховуючи викладене в сукупності, є законні підстави для залишення вказаної позовної заяви без руху з наданням позивачці строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 43, 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки і піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Орган опіки і піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав - залишити без руху та надати позивачці строк на усунення недоліків терміном три дні з моменту отримання копії ухвали, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.

Копію ухвали направити позивачці та її представнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: