Постанова

від 19.11.2024 по справі 916/862/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/862/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: Д.В. Марченко

від відповідача: О.Є. Гула

від третьої особи: А.С. Савіна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» та Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст складено 08.05.2024)

у справі №916/862/23

за позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

про стягнення 1130416,08 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. Коротка історія справи

У березні 2023 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 845700,06 грн, 3% річних у розмірі 13206,82 грн, пені у розмірі 214321,25 грн та інфляційних втрат у розмірі 57187,95 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем в порушення умов укладеного між сторонами договору №89/дп від 13.05.2021 про надання послуг плавзасобами портового флоту не були оплачені надані позивачем послуги.

За вказаною позовною заявою Господарським судом Одеської області ухвалою від 06.03.2023 відкрито провадження у справі №916/862/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 залучено Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» основний борг у розмірі 563800,04 грн, 3% річних у розмірі 7761,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 36687,83 грн, пеню у розмірі 62751,72 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11006,30грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що за актами здачі-прийняття послуг №3819 від 08.08.2022 та №3818 від 16.09.2022 обґрунтованими та доведеними сумами наданих послуг є 281900,02грн по кожному акту, що загалом становить 563800,04 грн, які відповідачем не сплачено, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 563800,04 грн підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми боргу розмірі 281900,02 грн, яка нарахована за надані послуги згідно рахунку та акту №3819 від 08.08.2022 по судну «Afanasiy Matyushenko» щодо 100% надбавки за військовий стан на послуги буксирів у сумі 281900,02 грн, додатково нарахованої на вартість послуг буксирів на суму 281900,02 грн, то в її задоволенні місцевим господарським судом відмовлено з підстав того, що позивач всупереч умовам пункту 3.7. договору не пізніше ніж за 25 календарних днів до зміни тарифів не повідомив відповідача про збільшення вільних тарифів, зокрема про застосування надбавки у розмірі 100% на період дії військового стану, у зв`язку з чим ціна за надані позивачем послуги відносно судна «Afanasiy Matyushenko» по рахунку №3819 від 08.08.2022 має становити 281900,00 грн, а не 563800,04 грн, як зазначено позивачем, отже, за висновком суду, позивач неправомірно нарахував відповідачу 281900,00 грн (застосування надбавки у розмірі 100% на період дії військового стану) по рахунку та акту №3819 від 08.08.2022.

Перевіривши правильність виконаних позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх помилковість. За розрахунком суду, загальна сума пені становить 125503,44 грн, загальна сума інфляційних втрат становить 36687,83 грн та загальна сума 3% річних становить 7761,90 грн.

Водночас місцевий господарський суд, врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені на 50% від суми, яка була визнана судом обґрунтованою, з огляду на що стягнув з відповідача 62751,72 грн пені.

У задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних суд першої інстанції відмовив з посиланням на те, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України 3 % річних не є штрафними санкціями, а тому відсутні правові підстави для їх зменшення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА»

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23 скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7761,90 грн та пені у сумі 62761,72 грн, та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1000,00 грн та пеню у розмірі 1000,00 грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що судна «Afanasiy Matyushenko» та «Vasiliy Bozhenko» зайшли до порту Чорноморськ перед початком військової агресії РФ проти України. Без експлуатації вони вимушено перебували на стоянці в порту протягом тривалого часу у зв`язку з блокуванням Чорного моря збройними силами агресора та зупинкою судноплавства в Україні. Таким чином, тривале перебування суден в порту було викликане надзвичайними та невідворотними обставинами, які унеможливили вихід суден з порту та змусили використовувати акваторію порту як схованку та місце стоянки. Крім того, перешвартування суден із застосуванням буксирів від одних причалів до інших під час вимушеної стоянки відбувалося на вимогу диспетчерів позивача, а не для здійснення вантажних операцій чи задоволення потреб суден.

На переконання відповідача, вищевказані обставини є підставою для значного зменшення розміру неустойки.

При цьому скаржник звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Позиція Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА»

Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» просило поновити строк на його подання та врахувати викладені в ньому висновки.

Зокрема, третя особа зазначила, що станом на 06.03.2023 (тобто дату прийняття позовної заяви Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ») оригіналів актів приймання передачі наданих послуг, оригінальних дисбурсментських рахунків підписаних зі сторони агента, з додаванням всіх документів, які підтверджують факт надання послуг, Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» від відповідача не отримувало, а отже, не мало правових підстав для оплати послуг плавзасобів, які надавались суднам, що спростовує твердження скаржника про те, що причиною неперерахування коштів за послуги, надані позивачем відповідачу, є неналежне виконання обов`язку з перерахування коштів судновласником.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» також не погодилось з рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23, у зв`язку з чим подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» зазначило, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про неправомірність застосування надбавки у розмірі 100% на період дії військового стану, не врахував наявні в матеріалах справи: акт здачі приймання послуг №3819 від 08.08.2022, підписаний з боку відповідача без жодних зауважень, рахунок №3819 від 08.08.2022, який є складовою підписаного акту та скріплений власною печаткою відповідача, а також заявку про надання відповідних послуг із гарантією оплати. Також скаржник звернув увагу на те, що в силу частини другої статті 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був надати свої заперечення до акту у семиденний строк, проте таких зауважень до акту у визначений строк не надав, при цьому подання відповідачем зауважень у ході розгляду даної справи не може свідчити про добросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Крім того, за доводами апелянта, місцевий господарський суд зменшив розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені на 50% за відсутності правових підстав для цього.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» щодо апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

У відзиві на апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення у частині, яка оскаржується позивачем, залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача, відповідач зазначив, що позивачем не надано суду доручення, видане агентом, тобто доказу наявності у осіб, які підписали заявки на послуги та акти виконаних робіт, відповідних повноважень на їх підписання, та, крім того, застосування 100% надбавки за військовий стан додатково нарахованої позивачем на вартість послуг буксирів на суму 281900,02 грн у рахунку та акті №3819 від 08.08.2022 по судну «Afanasiy Matyushenko» суперечить умовам укладеного між сторонами договору №89/дп від 13.05.2021 та чинному законодавству України.

При вирішенні питання правомірності зменшення судом першої інстанції суми пені на 50% відповідач просив врахувати його доводи, викладені в його апеляційній скарзі стосовного цього питання.

Позиція Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» щодо апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» у відзиві на апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просило поновити строк на його подання та врахувати викладені в ньому висновки.

Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» зазначило, що позивач всупереч умовам пункту 3.7. договору не пізніше ніж за 25 календарних днів до зміни тарифів не повідомив відповідача про збільшення вільних тарифів, зокрема на застосування надбавки у розмірі 100% на період дії військового стану, а відтак, суд першої інстанції, врахувавши зазначені обставини, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про неправомірне застосування позивачем надбавки у розмірі 100% за військовий стан у рахунку та акту №3819 від 08.08.2022. Окрім вказаного вище порушення умов договору №89/дп з боку позивача, останнім надбавку у розмірі 100% за військовий стан застосовано без її затвердження наказом директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», а також, як неодноразово було підтверджено позивачем в ході судових засідань, офіційний сайт позивача не містив в собі інформації про вільні тарифами порту, чинні на день надання цих послуг, що також суперечить умовам договору.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 24.05.2024 за вх.№1984/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/862/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Разом з тим, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» також не погодилось з рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23, у зв`язку з чим 28.05.2024 подало на нього апеляційну скаргу (вх.№2029/24 від 28.05.2024).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.05.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

31.05.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів доплати судового збору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів відповідачу та третій особі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23. Встановлено учасникам справи строк до 28.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23. Встановлено учасникам справи строк до 28.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» об`єднано з апеляційним провадженням за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА». Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» постановлено розглянути одночасно з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА».

27.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» надійшов відзив (вх.№2029/24/Д3) на апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» та Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» та Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23 призначено на 03.09.2024 о 10:00 год.

04.07.2024 від Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» надійшли відзиви на апеляційні скарги (вх.№1984/24/Д2 та вх.№1984/24/Д3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» та Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», в яких Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» просило поновити строк на їх подання.

Між тим, у зв`язку із перебуванням судді-учасника колегії суддів С.В.Таран у відпустці з 23.08.2024 по 08.09.2024 відповідно до наказу в.о.голови суду від 22.08.2024 №223-в, судове засідання, призначене на 03.09.2024, не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, колегія суддів ухвалою від 09.09.2024 повідомила учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» та Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23 відбудеться 08.10.2024 о 14:00 год.

У судовому засіданні 08.10.2024, яке за клопотанням третьої особи проводилось в режимі відеоконференції, було порушено питання щодо розгляду клопотань Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про поновлення строку на подання відзивів на апеляційні скарги.

Згідно із частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Колегією суддів встановлено, що клопотання про поновлення строку на подання відзивів на апеляційні скарги разом із відзивами на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» та Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» сформовано в системі «Електронний суд» та надійшли до суду 04.07.2024, тоді як ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 та 19.06.2024 встановлено учасникам справи строк для надання відзивів на апеляційні скарги до 28.06.2024. Отже, Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» пропущено строк на подання відзивів на апеляційні скарги.

Клопотання Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про поновлення строку на подання відзивів на апеляційні скарги мотивоване тим, що у період з 17.06.2024 по 30.06.2024 його представник, адвокат Савіна А.С., перебувала у відпустці за межами території України, внаслідок чого встановлений судом строк для подання відзивів був пропущений. На підтвердження зазначеного, Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» долучено до відзивів копію паспорта громадянина України для виїзду закордон Савіної А.С. №FU780395 з відмітками про перетин кордону 19.06.2024 та 28.06.2024.

Згідно із частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України поновлюється лише такий процесуальний строк, який встановлено законом, а строк на подання відзиву на апеляційну скаргу був встановлений судом, а не законом, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотань Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про поновлення строку на подання відзивів на апеляційні скарги.

Разом з тим, колегія суддів, визнавши причини неподання Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» відзивів на апеляційні скарги у встановлений строк поважними, з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, а також зважаючи на те, що період пропуску вчинення відповідної процесуальної дії є незначним, керуючись частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе з власної ініціативи продовжити Приватному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» строк для подання відзивів на апеляційні скарги до 04.07.2024 (фактичної дати подання відзивів до суду) та врахувати їх під час вирішення спору.

У судовому засіданні, яке відбулось 08.10.2024, оголошено перерву до 19.11.2024 об 11:00 год.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

13.05.2021 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (надалі -підприємство) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» (надалі - агент) укладено договір №89/дп про надання послуг плавзасобами портового флоту (надалі - договір).

18.10.2022 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» була підписана додаткова угода до договору №89/дп (надалі - додаткова угода), відповідно до якої деякі пункти договору були викладені у новій редакції та згідно із пунктом 7 якої ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами і діє протягом дії договору; відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України дана додаткова угода поширює свою дію на взаємовідносини сторін, які виникли з 01.01.2022.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору (в редакції додаткової угоди) предметом даного договору є надання підприємством агенту комплексу послуг з буксирних операцій, а саме: введення судна в акваторію морського порту Чорноморськ, постановку до причалів підприємства і причалів сторонніх організацій в акваторії морського порту Чорноморськ, а також при внутрішньопортовій перешвартовці суден та виведенні суден з підприємства, а також надання підприємством інших послуг із забезпеченням оплати цих послуг судновласниками; надання організаційно-технічних послуг, які надаються агентським компаніям.

Згідно із підпунктами 2.2.1., 2.2.2. пункту 2.2. договору агент зобов`язаний своєчасно надавати підприємству заявки на виконання робіт з буксирування суден та інших робіт, пов`язаних з використанням плавзасобів у необхідній кількості та потужності для виконання буксирних операцій; вчасно сплачувати рахунки підприємству за комплекс послуг з швартовних операцій та використання плавзасобів в строки, визначені в розділі 3 цього договору.

У підпункті 2.2.5. пункту 2.2. договору агент підтвердив, що він ознайомлений з вільними тарифами підприємства, що існують на день укладення цього договору та застосовуються підприємством в процесі виконання цього договору і згодний з їхнім застосуванням.

Порядок розрахунків врегульовано у розділі 3 договору.

Так, пунктом 3.1. договору (в редакції додаткової угоди) передбачено, що агент сплачує послуги підприємства за вільними тарифами підприємства, а саме:

3.1.1. Плата за послуги підприємства, які надаються агентським компаніям: 0,068 грн за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. метр).

Плата стягується в обов`язковому порядку, і незалежно від приналежності буксирів (ДП «МТП «Чорноморськ» або залучені агентом у сторонніх організацій), якими виконуються буксирні та швартовні роботи.

Примітка: для суден, що заходять до підприємства для перевантаження навалочних вантажів, тариф використовується наступним чином: умовний об`єм яких перевищує 37000куб.м, до розрахунку приймається 37000 куб.м.

3.1.2. Буксирні та швартовні операції та інші послуги надаються підприємством на підставі заявок агента та сплачуються за вільними тарифами підприємства, чинними на день надання цих послуг, і затвердженими наказами директора підприємства, що розміщено в мережі Інтернет на офіційному сайті підприємства за адресою: http://seaport.com.ua/.

За умовами пункту 3.2. договору інші послуги, не зазначені в пункті 3.1., надаються підприємством на підставі заявок агента та сплачуються за вільними тарифами підприємства, чинними на день надання цих послуг. У випадках відсутності вільних тарифів, плата за ці послуги здійснюється за фактичними витратами з урахуванням затвердженого по підприємству рівня рентабельності. У заявці, згідно зразку, агент вказує, що він ознайомлений і згодний з вартістю вільних тарифів підприємства, чинних на день надання послуг, що зазначені у заявці.

Згідно із пунктом 3.3. договору підтвердженням надання підприємством послуг є:

-буксирування суден - оригінал або завірена копія лоцманської квитанції або наряд-завдання. На підставі інформації, яка міститься у перелічених документах, формується рахунок та акт приймання-здачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів після надання послуг буксирування суден;

-для комплексу послуг зі швартовних операцій - оригінал або завірена копія лоцманської квитанції.

Для комплексу послуг зі швартових операцій на підставі інформації, яка міститься у оригіналі або завіреній копії лоцманської квитанції виробником послуг (портофлот, 5 термінал тощо), формується акт наданих послуг, який підтверджує одержання агентом послуг. На підставі інформації, яка міститься у перелічених документах, формується рахунок та акт приймання - здачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів після надання послуг зі швартових операцій.

Відповідно до умов пунктів 3.4., 3.5. договору заявка агента на послуги, надані підприємством, і акт наданих послуг повинні підписуватись уповноваженими представниками агента. Підтвердженням повноважень є видане агентом доручення (доручення повинно бути надано агентом у відділ банківських операцій та розрахунків з клієнтами підприємства протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору). Сторони погодили, що акт приймання-здачі наданих послуг зокрема, але не виключно, містить інформацію про господарську операцію. Прийом-передача акту приймання-здачі наданих послуг для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженому представнику під особистий підпис у реєстрі пред`явлених рахунків. Агент зобов`язаний не пізніше 4-го робочого дня після надання підприємством послуг, направити до підприємства уповноваженого представника для отримання 2-ох екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг та повернути підприємству підписаний та засвідчений власною печаткою належний підприємству екземпляр акту. У разі невиконання агентом зазначених зобов`язань, акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного агентом. При цьому, у разі неотримання агентом за його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту приймання-здачі наданих послуг надсилається підприємством на адресу агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 3.6. договору визначено, що вартість послуг підприємства за даним договором сплачується агентом протягом 8 банківських днів з моменту надання послуг. Сторони погодили, що рахунок на оплату може бути вручений підприємством наступними способами: 1) одночасно з передачею уповноваженому представнику на підпис акту приймання-здачі наданих послуг; 2) одночасно з відправленням рекомендованим листом акту приймання-здачі наданих послуг. Фактичною датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства.

У пункті 3.7. договору (в редакції додаткової угоди) сторонами погоджено, що підприємство має право в однобічному порядку змінювати вільні тарифи та тарифи, які вказані в пункті 3.1. цього договору. При збільшенні рівня вільних тарифів, що зазначені в цьому договорі, підприємство повідомляє агента про таку зміну рекомендованим листом з повідомленням про вручення, під опис змісту конверта, та сканованою копією листа на електронну адресу агента, яка зазначена в договорі (у разі наявності електронної адреси), не пізніше, ніж за 25 календарних днів до зміни тарифів. При зниженні рівня вільних тарифів повідомлення не надсилається. При цьому датою отримання агентом повідомлення про зміну вільних тарифів є дата відправлення такого повідомлення підприємством рекомендованим листом.

Оплата рахунків підприємству здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII та іншими актами валютного законодавства України. Оплата здійснюється в українській національній валюті за курсом НБУ на дату виставлення рахунку, у випадку, якщо судно ходить під прапором України. В інших випадках, що не суперечить чинному законодавству України, оплата здійснюється в доларах США. Оплата рахунків підприємству за роботу буксирів при швартових операціях та розміри збору і плат за послуги, що надаються суднам закордонного та каботажного плавання, можуть сплачуватися у євро (пункт 3.9).

Відповідно до пункту 4.2. договору (в редакції додаткової угоди) сторона, щодо якої трапилась неможливість виконати прийняття на себе зобов`язання внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, зобов`язана протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин письмово повідомити іншу сторону про їх настання, очікуваний термін дії і припинення таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про настання форс-мажорних обставин позбавляє іншу сторону, що посилається на них, права посилатися на них з метою звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що за порушення строків оплати, агент оплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Даний договір набуває чинності від дня його укладання і діє до 31.12.2022. У випадку, якщо за 30 днів до дати закінчення дії договору зацікавлена сторона не повідомить іншу сторону про своє бажання припинити дію договору, то договір вважається продовженим (пролонгованим) на кожний наступний календарний рік. При цьому подальше продовження (пролонгація) договору обмежене 3 календарними роками, починаючи з першого року автоматичної пролонгації (включно) (пункт 7.1. договору в редакції додаткової угоди).

В матеріалах справи міститься копія договору про надання послуг з морського агентування №АСК/-35, укладеного 07.02.2022 між Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (судновласником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП УКРАЇНА» (агентом), відповідно до пункту 1.1. якого агент, діючи від імені, за завданням (дорученням/заявкою) та за рахунок судновласника, зобов`язується надавати послуги щодо організації обробки і обслуговування суден каботажного плавання останнього при їх заходах в порт Чорноморськ, а судновласник зобов`язується прийняти надані агентом послуги, виплатити йому винагороду, а також відшкодувати погоджені з судновласником витрати, понесені агентом у зв`язку з виконанням зобов`язань, прийнятих на себе згідно цього договору.

Також матеріали справи містять копії наказів позивача №678 від 25.11.2016, №676 від 25.11.2016, №734 від 21.12.2017, №24 від 23.01.2023, №677 від 25.11.2016, №744 від 22.12.2017, №347 від 03.07.2018, №415 від 15.08.2018, №615 від 14.12.2018, №40 від 23.01.2019, №440 від 06.12.2019, №148 від 30.04.2020, №187 від 27.05.2020, №211 від 16.06.2020, №286 від 26.07.2021 та копію витягу з протоколу засідання Інвестиційно-технічної тарифної ради Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 22.07.2022.

Зокрема, із наданих доказів вбачається, що наказом т.в.о. директора порту №677 від 25.11.2016 «Про затвердження порядку справляння та розміри збору і плат за послуги, що надаються суднам закордонного та каботажного плавання» затверджено та введено в дію з 01.01.2017 Порядок справляння та розміри збору і плат за послуги, що надаються ДП «МТП «Чорноморськ» суднам закордонного та каботажного плавання (додаток 1).

Наказом позивача №734 від 21.12.2017, зокрема, дію наказу №677 від 25.11.2016 продовжено до розробки та затвердження нових тарифів. Згодом низкою наказів позивача, а саме: №744 від 22.12.2017, №347 від 03.07.2018, №415 від 15.08.2018, №615 від 14.12.2018, №40 від 23.01.2019, №440 від 06.12.2019, №148 від 30.04.2020, №187 від 27.05.2020, №211 від 16.06.2020, №286 від 26.07.2021, до наказу №677 від 25.11.2016 «Про затвердження порядку справляння та розміри збору і плат за послуги, що надаються суднам закордонного та каботажного плавання» вносились неодноразові зміни.

Зі змісту Положення про Інвестиційно-технічну тарифну раду Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», затвердженого наказом директора порту №510 від 20.12.2019 (надалі Положення) вбачається, що це Положення визначає основні завдання, функції та порядок діяльності інвестиційно-технічної тарифної ради Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (пункт 1.1. Положення). Рада є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», який створено з метою колегіального розгляду важливих питань виробничої та фінансово-господарської діяльності (стратегія розвитку, інвестиційних, технічних, комерційних, договірних та інших питань) (пункт 1.2. Положення). До функцій ради належить, зокрема: визначення та встановлення вільних тарифів на роботи та послуги з основної та неосновної діяльності підприємства, що не оплачуються за державними тарифами, а формуються відповідно до ринкових умов та економічної доцільності діяльності підприємства; прийняття рішень щодо встановлення та зміни тарифів на роботи та послуги з основної та неосновної діяльності підприємства та ефективність їх впровадження (пункт 2.1. Положення). Наказом №510 від 31.12.2019 в Положення було внесено зміни, а саме, пункт 3.7. Положення викладено у новій редакції, відповідно до якої прийняті та оформлені протоколом рішення ради мають функції розпорядчого документу, обов`язкового для виконання підрозділами та посадовими особами підприємства. Отже, Інвестиційно-технічна тарифна рада Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» є консультативно-дорадчим органом, наділеним повноваженням з розробки пропозицій та рішень щодо вдосконалення тарифної політики, розробки та погодження тарифних умов.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з протоколу засідання Інвестиційно-технічної тарифної ради Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 22.07.2022, тарифною радою вирішено:

-з 22.07.2022 та на період до закінчення військового стану до розміру зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного та каботажного плавання відповідно наказу від 25.11.2016 №677 «Про затвердження порядку справляння та розміри збору і плати за послуги, що надаються суднам закордонного та каботажного плавання» (зі змінами та доповненнями) застосовувати надбавку у розмірі 100% за військовий стан;

-усі знижки, надбавки, понижуючі коефіцієнти або спеціальні умови відповідно наказу від 25.11.2016 №677 «Про затвердження порядку справляння та розміри збору і плати за послуги, що надаються суднам закордонного та каботажного плавання» зі змінами та доповненнями залишаються без змін;

-остаточний розрахунок послуг: базова ставка з урахуванням знижки/надбавки/понижуючі коефіцієнти/спеціальні умови відповідно до наказу від 25.11.2016 року №677+100% базової ставки.

07.08.2022 відповідачем було подано позивачу заявку №0708/2, в якій відповідач просив забезпечити роботу, буксирів портофлоту для перешвартовки т/х «Afanasiy Matyushenko» (прапор Україна), а також заявку №0708/4, в якій просив забезпечити роботу, буксирів портофлоту для перешвартовки т/х «Vasiliy Bozhenko» (прапор Україна). У заявках відповідач гарантував здійснити оплату відповідно до виставлених рахунків.

На підтвердження обставин щодо надання відповідачу послуг з буксирування вищевказаних суден та комплексу послуг агенту, позивачем до матеріалів справи надано наряд №2 та №3 та виконання наряду №2 та №3.

Для здійснення оплати вартості наданих послуг позивачем були виставлені відповідачу рахунки: від 08.08.2022 №3819 за надані послуги на суму 563800,04 грн; від 16.09.2022 № 3818 за надані послуги на суму 281900,02 грн. Для узгодження та підписання позивачем також складені акти здачі-прийняття вищевказаних послуг, а саме №3819 та №3818.

Доказів здійснення відповідачем оплати вартості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем виставлених позивачем рахунків стала підставою для звернення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з позовною заявою про стягнення з відповідача 1130416,00 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 845700,06 грн, сума 3% річних у розмірі 13206,82 грн, сума пені у розмірі 214321,25 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 57187,95 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегією суддів установлено, що між позивачем та відповідачем виникли договірні господарські відносини щодо надання позивачем відповідачу послуг плавзасобами портового флоту.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» морський порт визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

У відповідності до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Статтею 21 Закону України «Про морські порти України» визначено, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Предметом позову є стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційного збільшення за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати наданих 08.08.2023 послуг буксирів при перешвартуванні двох суден - «Afanasiy Matyushenko» та «Vasiliy Bozhenko», які зайшли у 2022 році до порту Чорноморськ для виконання вантажних операцій та були заблоковані у порту у зв`язку з початком військової агресії російської федерації проти України. Судновласником цих суден є третя особа у справі - Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот», що не заперечується жодною із сторін.

Як зазначалось, у відповідності з укладеним між позивачем та відповідачем договором від 13.05.2021 №89/дп про надання послуг плавзасобами портового флоту, позивач зобов`язався надавати комплекс послуг з буксирних операцій, у тому числі постановку суден до причалів в акваторії морського порту Чорноморськ, а також перешвартування суден та надання підприємством інших послуг із забезпеченням оплати цих послуг судновласниками.

За фактом надання послуг буксирів позивачем були виставлені відповідачу рахунок від 08.08.2022 №3819 за надані послуги на суму 563800,04 грн та рахунок від 16.09.2022 №3818 за надані послуги на суму 281900,02 грн, разом з актами здачі-прийняття послуг, а саме №3819 та №3818.

Відповідачем під час розгляду справи не заперечувалась заборгованість за рахунком та актом здачі-прийняття послуг від 16.09.2022 №3818 за надані послуги у розмірі 281900,02грн.

Рахунок та акт здачі-прийняття послуг від 08.08.2022 №3819 за надані послуги у розмірі 563800,04 грн відповідач визнав частково, лише у розмірі 281900,02 грн.

Як вбачається з рахунків та актів, відносно судна «Vasiliy Bozhenko» у рахунку №3818 від 16.09.2022 не застосована надбавка за військовий стан, а стосовно судна «Afanasiy Matyushenko»у рахунку №3819 від 08.08.2022 ця 100% надбавка застосована, з чим відповідач не погоджується.

Суд першої інстанції, проаналізувавши наявні у справі докази, дійшов висновку, що за актами здачі-прийняття послуг №3819 від 08.08.2022 та №3819 від 16.09.2022 обґрунтованими та доведеними сумами наданих послуг є 281900,02 грн по кожному акту, що загалом становить 563800,04 грн.

Проте, як встановив місцевий господарський суд, в порушення умов пункту 3.6. договору та частини першої статті 530 Цивільного кодексу України відповідач за надані послуги за актом №3819 від 08.08.2022 у строк до 18.08.2022 не здійснив оплату наданих позивачем послуг у загальному розмірі 281900,02 грн. Також в порушення умов пункту 3.6. договору та частини першої статті 530 Цивільного кодексу України відповідач за надані послуги за актом №3818 від 16.09.2022 у строк до 28.09.2022 не здійснив оплату наданих позивачем послуг у загальному розмірі 281900,02 грн.

З урахуванням викладеного, Господарським судом Одеської області задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 563800,04 грн.

Вказаний висновок суду першої інстанції не оспорюється жодною зі сторін.

Спірним у цій справі є питання правомірності стягнення з відповідача суми боргу розмірі 281900,02 грн, яка нарахована позивачем за надані послуги згідно рахунку та акту №3819 від 08.08.2022 по судну «Afanasiy Matyushenko» щодо 100% надбавки за військовий стан на послуги буксирів у сумі 281900,02 грн, додатково нарахованої на вартість послуг буксирів на суму 281900,02 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про неправомірність застосування позивачем при розрахунку оплати за надані відповідачу послуги 100% надбавки за військовий стан, додатково нарахованої позивачем на вартість послуг буксирів на суму 281900,02 грн у рахунку та акті №3819 від 08.08.2022 по судну «Afanasiy Matyushenko», виходячи з наступного.

Згідно із підпунктом 2.2.5. пункту 2.2. договору агент (відповідач) підтверджує, що він ознайомлений з вільними тарифами підприємства, що існують на день укладення цього договору (тобто на 13.05.2021) та застосовуються в процесі виконання цього договору і згодний з їхнім застосуванням.

За змістом підпункту 3.1.2. пункту 3.1. договору від 13.05.2021 №89/дп в редакції додаткової угоди від 18.10.2022, буксирні та швартовні операції та інші послуги надаються підприємством на підставі заявок агента та сплачуються за вільними тарифами підприємства, чинними на день надання цих послуг, і затвердженими наказами директора підприємства, що розміщено в мережі Інтернет на офіційному сайті підприємства за адресою: http://seaport.com.ua.

Таким чином, виходячи із підпункту 3.1.2. пункту 3.1. договору, обов`язковими умовами правомірного застосування тарифів та формування ціни у відповідності з умовами договору є (1) затвердження вільних тарифів наказом директора підприємства (позивача) та (2) розміщення тарифів в мережі Інтернет на офіційному сайті підприємства за адресою: http://seaport.com.ua.

Як зазначалось, згідно із рішенням засідання Інвестиційно-технічної тарифної ради Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 22.07.2022, з 22.07.2022 була встановлена 100% надбавка за військовий стан до розміру зборів та плат за послуги, із визначенням такого остаточного розрахунку послуг: базова ставка з урахуванням знижки/надбавки/понижуючі коефіцієнти/спеціальні умови відповідно до наказу від 25.11.2016 року №677+100% базової ставки.

Отже, із встановлених апеляційним судом обставин справи вбачається, що всупереч умовам підпункту 3.1.2. пункту 3.1. договору, у рахунку №3819 від 08.08.2022 позивачем застосовано надбавку у розмірі 100% за військовий стан без її затвердження наказом директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», та, крім того, як встановлено судом, відповідне рішення про затвердження тарифів/тарифи не було розміщено на офіційному сайті підприємства за адресою: http://seaport.com.ua.

Поряд з цим, у пункті 3.7. договору (в редакції додаткової угоди) сторонами погоджено, що підприємство має право в однобічному порядку змінювати вільні тарифи та тарифи, які вказані в пункті 3.1. цього договору. При збільшенні рівня вільних тарифів, що зазначені в цьому договорі, підприємство повідомляє агента про таку зміну рекомендованим листом з повідомленням про вручення, під опис змісту конверта, та сканованою копією листа на електронну адресу агента, яка зазначена в договорі (у разі наявності електронної адреси), не пізніше, ніж за 25 календарних днів до зміни тарифів. При зниженні рівня вільних тарифів повідомлення не надсилається. При цьому датою отримання агентом повідомлення про зміну вільних тарифів є дата відправлення такого повідомлення підприємством рекомендованим листом.

Однак в порушення умов пункту 3.7. договору позивач не пізніше ніж за 25 календарних днів до зміни тарифів не повідомляв відповідача про збільшення вільних тарифів, зокрема на застосування надбавки у розмірі 100% на період дії військового стану.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що позивач неправомірно нарахував відповідачу 281900,00 грн (застосування надбавки у розмірі 100% на період дії військового стану) по рахунку та акту №3819 від 08.08.2022.

Посилання Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на те, що акт здачі приймання послуг №3819 від 08.08.2022 відповідач підписав без жодних зауважень, як і не висловив свої заперечення в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк, колегія суддів відхиляє, оскільки за умовами договору акт приймання-здачі наданих послуг є підтвердженням обставин фактичного надання послуг (пункт 3.3. договору), а не ціни послуг, крім того, наявність підписаних актів приймання-здачі наданих послуг не спростовує наведений вище висновок суду про неправомірність застосування позивачем надбавки у розмірі 100% на період дії військового стану.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та суми інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань за актами здачі-прийняття послуг №3819 від 08.08.2022 (на суму 281900,02 грн) та №3818 від 16.09.2022 (на суму 281900,02 грн) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.6. договору вартість послуг підприємства за даним договором сплачується агентом протягом 8 банківських днів з моменту надання послуг.

Як зазначалось, місцевий господарський суд встановив, що в порушення умов пункту 3.6. договору та частини першої статті 530 Цивільного кодексу України відповідач за надані послуги за актом №3819 від 08.08.2022 у строк до 18.08.2022 не здійснив оплату наданих позивачем послуг у загальному розмірі 281900,02 грн. Також в порушення умов пункту 3.6. договору та частини першої статті 530 Цивільного кодексу України відповідач за надані послуги за актом №3818 від 16.09.2022 у строк до 28.09.2022 не здійснив оплату наданих позивачем послуг у загальному розмірі 281900,02 грн.

Відтак, у спірних правовідносинах відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору та положення вищенаведеного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати агент оплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Щодо рахунку та акту №3819 від 08.08.2022 суд першої інстанції зазначив, що позивач неправомірно визначив 17.08.2022, як перший день прострочення виконання відповідачем зобов`язання, оскільки з урахуванням умов пункту 3.6. договору саме 19.08.2022 є першим днем прострочення виконання відповідачем зобов`язання.

Стосовно рахунку та акту №3818 від 16.09.2022 суд також зазначив, що позивач неправомірно визначив 17.08.2022, як перший день прострочення виконання відповідачем зобов`язання, оскільки з урахуванням умов пункту 3.6. договору саме 29.09.2022 є першим днем прострочення виконання відповідачем зобов`язання.

Здійснивши перерахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків, погодженого сторонами, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що правомірним є стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних у такому розмірі:

-за період з 19.08.2022 по 17.02.2023 за рахунком та актом №3819 від 08.08.2022 сума пені становить 70668,09 грн, сума 3% річних становить 4355,93 грн, сума інфляційних втрат становить 21169,39 грн;

-за період з 29.09.2022 по 17.02.2023 рахунком та актом №3818 від 16.09.2022 сума пені становить 54835,35 грн, сума 3% річних становить 3405,97 грн, сума інфляційних втрат становить 15518,44 грн.

Отже, загальна сума пені становить 125503,44 грн, загальна сума інфляційних втрат становить 36687,83 грн та загальна сума 3% річних становить 7761,90 грн.

Щодо зменшення суми пені колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Південно-західний апеляційний господарський звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.

Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Разом з тим, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Колегія суддів зауважує, що визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Звертаючись із клопотанням про зменшення розміру пені до 1000,00 грн, відповідач, зокрема, зазначав, що судна «Afanasiy Matyushenko» та «Vasiliy Bozhenko» зайшли до порту «Чорноморськ» перед самим початком військової агресії рф проти України. У зв`язку з припиненням роботи морського порту Чорноморськ, судна вимушено перебували на стоянці в порту протягом тривалого часу. Отже, тривале перебування суден у порту було викликане надзвичайними та невідворотними обставинами, які унеможливили відхід суден з порту та змусили судновласника, попри його волевиявлення, використовувати акваторію порту як схованку та місце стоянки.

Також відповідач вказував про те, що в умовах воєнних дій, припинення судноплавства та діяльності портів, припинення вантажних операцій щодо суден та можливості входу виходу суден з порту - виконання судновласником та його представником - морським агентом своїх функцій та обов`язків стало неможливим. Крім того, перешвартування суден із застосуванням буксирів від одних причалів до інших під час вимушеної стоянки відбувалося на вимогу диспетчерів позивача, а не для здійснення вантажних операцій чи задоволення потреб суден.

Таким чином, відповідач наполягав на тому, що зазначені обставини є надзвичайними і невідворотними та об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем своїх обов`язків, відтак, у відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України наявні обставини, які мають істотне значення для виконання відповідачем договірних зобов`язань та є підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання, враховуючи наведені відповідачем доводи в якості підстав для зменшення штрафних санкцій, беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, та доказів настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов договору, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 % від суми, яка була визнана судом обґрунтованою, та стягнення з відповідача 62751,72грн пені.

Апеляційний суд вважає, що стягнення пені у розмірі 62751,72 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Зменшення пені до 1000,00 грн, на чому наполягає відповідач, фактично призведе до звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 218 Господарського кодексу України), тоді як зі змісту статті 233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Зменшення судом першої інстанції розміру пені до 62751,72 грн забезпечує дотримання балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки позивач, як кредитор, не позбавляється можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та враховані обставини справи.

Висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці.

Щодо зменшення розміру 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає таке.

Неустойка це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, зокрема, з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

Водночас у даній справі №916/862/23 позивачем заявлено до стягнення 3 % річних, тобто у передбаченому законодавством розмірі (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України), а тому відсутні підстави для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, адже обставини очевидної неспівмірності, несправедливості та непропорційності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом.

За таких обставин, фактичні обставини, які мають юридичне значення для зменшення загального розміру відсотків річних у справі №902/417/18, є істотно відмінними від обставин справи, яка розглядається.

З урахуванням викладеного, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП Україна» та Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/862/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржників.

Повний текст постанови складено 25.11.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

СуддяС.В. Таран