Постанова

від 25.11.2024 по справі 456/3619/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/3619/23 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р. Т.

Провадження № 22-ц/811/2510/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Ванівського О.М.

суддів:Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Водопийко Христини Тарасівни на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2023 року позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника за довіреністю - адвоката Водопийко Х.В., скориставшись підсистемою «Електронний суд» звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка дізнавшись, що надається фінансова підтримка сільськогосподарським товариствам, в тому числі і фізичним особам, які отримують від 3 до 100 корів у розмір 5300 грн. за кожну, маючи у власності 3 корів почала збирати усі необхідні документи, для отримання дотації. Так, дана підтримка надавалася лише тим виробникам, які зареєстровані у Державному аграрному реєстрі. Відтак, з усіма необхідними документами позивачка звернулася до Стрийської міської ради Відділу промисловості, аграрної політики та підприємництва для подачі заявки на отримання бюджетних коштів. Як зазначає позивачка, реєстрацію та дані про сільгоспвиробника - ОСОБА_1 до Державного аграрного реєстру фізичну особу (ДАР) вносились головним спеціалістом Відділу промисловості, аграрної політики та підприємництва ОСОБА_2 . Однак, заявка позивачки на дотацію за утримання корів була повернута заявнику на доопрацювання, у зв`язку з тим, що в реєстрі зазначена корова, котра не перебуває у власності ОСОБА_3 .. Відтак, головний спеціаліст Відділу промисловості, аграрної політики та підприємництва Стрийської міської ради ОСОБА_2 повторно подала заяву для реєстрації ОСОБА_1 в ДАР вже вказавши вірну кількість корів 3 штуки. Однак суму залишила ту саму, що була в попередній заявці за 4 корови. 22.12.2022 року позивачка отримала на електронну адресу повідомлення від ДАР про те, що її заявка відхилена, по причині неправильного зазначення бажаної суми коштів. Також у вищевказаному повідомлення було запропоновано звернутися до Мінагрополітики на підставі ЗУ «Про звернення громадян», або оскаржити дане повідомлення в судовому порядку. Відтак, позивачка вважає, що неправомірні дії посадової особи Відділу промисловості, аграрної політики те підприємництва Стрийської міської ради призвели до втрати доходів, які позивачка могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, якби посадова особа Відділу промисловості, аграрної політики та підприємництва Стрийської міської ради внесли правильні відомості до ДАР відносно кількості корів та вірної суми, котра підлягала виплаті, позивачка б отримала гарантовані державою кошти за утримання великої рогатої худоби. Окрім цього, посадова особа мала в наявності усі правдиві дані, проте чомусь двічі вказувала недостовірну інформацію. Враховуючи вищенаведене, позивачка просить стягнути на її користь з Відділу промисловості, аграрної політики та підприємництва Стрийської міської ради матеріальну шкоди в тому числі упущену вигоди в сумі 15 900 грн. та моральну шкоду в сумі 30 000 грн..

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Стрийської міської ради про відшкодування упущеної вигоди в сумі 15900 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. та моральної шкоди в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Водопийко Христина Тарасівна, подавши апеляційну скаргу.

З рішенням суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, так як на думку апелянта, судом першої інстанції було допущено неповноту та неправильність з`ясування обставин, які мають значення для справи.

Зазначає, що Реєстрацію та дані про сільгоспвиробника - фізичну особу ОСОБА_1 до Державного аграрного реєстру вносилось головним спеціалістом Відділу промисловості, аграрної політики та підприємництва ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю на адвокатський запит.

Позивачка виготовила електронний цифровий підпис, також виготовила для кожної корови Паспорт великої рогатої худоби, та інші необхідні документи. Таким чином, спеціаліст відділу ОСОБА_2 мала усі необхідні документи, в яких було вказано про трьох корів.

28.11.2022 року Львівським відділенням Державного фонду підтримки фермерських господарств було розглянуто заявку позивачки та повернуто її на доопрацювання, у зв`язку з тим, що в реєстрі зазначена корова, котра не перебуває у власності ОСОБА_3 .

А отже вважає, що неправдиві дані внесла до реєстру саме спеціаліст відділу, тому ОСОБА_1 не може нести відповідальність за подання в реєстр неправдивих даних, які внесла ОСОБА_2 .

Апелянт вказує, що неправомірні дії посадової особи Відділу промисловості, аграрної політики та підприємництва Стрийської міської ради призвели до втрати доходів, які позивачка могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачка особисто несе відповідальність за відхилення заявки в державному аграрному реєстрі на підставах недостовірності відомостей. Окрім цього, оскільки дотація не є обов`язковим видом фінансування господарської діяльності, то втрати від її неодержання не можуть вважатися невідворотними. А тому, не отримана сума бюджетної дотації не може вважатися, у розумінні статті 22 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, упущеною вигодою позивача

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що відповідно до листа Львівської обласної державної адміністрації Департаменту агропромислового розвитку від 23.08.2022 року №17-725/0/2/22 адресованому Голові територіальної громади «Про підтримку виробників сільськогосподарської продукції» Департамент агропромислового розвитку облдержадміністрації інформує про програму підтримки фермерським господарствам та іншим виробникам сільськогосподарської продукції у вигляді спеціальної бюджетної дотації за утримання корів усіх напрямів продуктивності.

Відповідно до абз. 4,6,7, п. 7 Порядку № 918 Граничний строк подання заявки до аграрного реєстру 30.11.2022 року. У разі використання бюджетних Державного коштів у повному обсязі заявки не реєструються та заявки, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

Так, позивачка, дізнавшись цю інформацію, маючи у власності 3 корів, виготовила для кожної Паспорт великої рогатої худоби. Також, 17.10.2022 року за адресою проживання позивачки був складений Акт ветеринарно-санітарного обстеження сімейно-фермерського господарства, відповідно до якого у господарстві за адресою проживання позивачки є 3 корови.

18.10.2022 року ОСОБА_1 була видана Довідка № 367 Виконавчим комітетом Стрийської міської ради Нежухівський старостинський округ, про те, що згідно поданих документів у її власності є наступні корови: 1) Чорнуля UA8016818663 паспорт LI 873805; 2) Сивуля UA8016818665 паспорт L1 873803, 3) Сорока UA8016818664 паспорт L1 873804.

23.10.2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася у відділ промисловості Стрийської міської ради для надання їй практичної допомоги щодо подачі заявки через ДАР. В цей день її відомості було внесено до Державного аграрного реєстру, однак не було можливості подати заявку, оскільки Міністерство аграрної політики та продовольства України ввечері 19.10.2022 року тимчасово призупинило подання заявок в системі ДАР, у зв`язку з надходженням заявок на суму, що перевищує передбачений обсяг асигнувань.

За повідомленнями відповідальних працівників Департаменту агропромислового розвитку в групі «Аграрії Львівщини ЛОДА», така можливість з`явилася 23 листопада 2022 року і в цей день було сформовано і подано заявку на основі актуальної інформації щодо кількості поголів`я, яке було внесено ОСОБА_1 до Реєстру тварин.

Судом встановлено, що станом на дату подання заявки в Реєстрі Тварин за фізичною особою ОСОБА_1 рахувалося 4 корови (корова НОМЕР_1 дата народження 15.12.2018р., корова НОМЕР_2 дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , корова А4600067207 дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , корова НОМЕР_3 дата народження 10.08.2014 року).

Перевірку заявки виконано 28.11.2022 року і надано відмову. Інформація про заявника потребувала уточнення, оскільки за домогосподарством рахувалася корова 2005 року народження. Цю інформацію доведено через провідного лікаря ветеринарної медицини Нежухівської ветдільниці ОСОБА_4 з метою отримання підтверджуючих документів по даному домогосподарству та подальшого їх надсилання у Львівське відділення державного фонду підтримки фермерських господарств.

При цьому, 06.12.2022 року гр. ОСОБА_1 , залучивши провідних лікарів ветеринарної медицини Стрийської дільничної лікарні, внесла до сірого списку корову НОМЕР_4 дата народження 10.04.2005 року, а відтак, було встановлено, що в даному господарстві утримуються 3 корови, що підтверджується довідкою Стрийської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 30.01.2023 року.

Після повторного подання заявки, позивачка 22.12.2022 року отримала на електронну адресу повідомлення від ДАР про те, що її заявка відхилена, по причині неправильного зазначення бажаної суми коштів. Також у вищевказаному повідомлення було запропоновано звернутися до Мінагрополітики на підставі ЗУ «Про звернення громадян», або оскаржити дане повідомлення в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди (й обґрунтування її розміру) та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач вважає, що її збитками, у вигляді упущеної вигоди, є неотримана нею сума дотації, яку вона б отримала в разі, якби посадова особа Відділу промисловості, аграрної політики та підприємництва Стрийської міської ради внесли правильні відомості до ДАР відносно кількості корів та вірної суми, котра підлягала виплаті.

Позивач, який має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинен довести, що гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено іншою особою. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Розглядаючи питання щодо того, чи може вважатися сума неотриманої дотації упущеною вигодою особи, яка її не отримала, судом враховано наступне.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).

Частиною 1 статті 16 ГК України передбачено, що держава може надавати дотації суб`єктам господарювання: на підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування, на виробництво життєво важливих лікарських препаратів та засобів реабілітації осіб з інвалідністю, на імпортні закупівлі окремих товарів, послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб`єктам господарювання, що опинилися у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою фінансування капітальних вкладень на рівні, необхідному для підтримання їх діяльності, на цілі технічного розвитку, що дають значний економічний ефект, а також в інших випадках, передбачених законом.

Бюджетна дотація це безоплатна і безповоротна фінансова допомога держави, кошти, які виділяються з бюджету іншим бюджетам чи суб`єктам.

Тобто, бюджетна дотація носить необов`язковий, але можливий характер. Здійснення господарської діяльності не може залежити виключно від отримання бюджетних дотацій.

Збитками же є невідворотні витрати тобто такі, яких не можна б було уникнути за будь-яких обставин.

Оскільки дотація не є обов`язковим видом фінансування господарської діяльності, то втрати від її неодержання не можуть вважатися невідворотними.

А тому, неотримана сума бюджетної дотації не може вважатися, у розумінні статті 22 ЦК України упущеною вигодою позивача.

Окрім цього, судом першої інстанції правильно зазначено, що отримання бюджетних коштів подаються через особистий електронний кабінет до ДАР отримувачем дотації. Відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у заявці, несе отримувач коштів. Відтак, позивачка особисто несе відповідальність за відхилення заявки в державному аграрному реєстрі на підставах недостовірності відомостей.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з`ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів того, що діями відповідача була спричинена моральна шкода, а тому в задоволенні такої слід відмовити.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Водопийко Христини Тарасівни - залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2024 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.