Постанова

від 11.11.2024 по справі 465/2786/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/2786/22 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В. Я.

Провадження № 22-ц/811/2461/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цьони С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Федяєва Сергія Володимировича на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал", з участю третіх осіб, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни та головного державного виконавця Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Стаднічук Вікторії Юріївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання,-

в с т а н о в и в:

В червні 2022 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал", з участю третіх осіб, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни та головного державного виконавця Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Стаднічук Вікторії Юріївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною вчинено виконавчий напис №21884 у зв`язку з боргом за кредитним договором, про стягнення з неї, позивачки, заборгованості в розмірі 15 578 (п"ятнадцять тисяч п"ятсот сімдесят вісім) гривень 24 коп.

15.02.2022р. головним державним виконавцем Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Стаднічук Вікторією Юріївною на підставі виконавчого напису №21884 від 15.06.2021р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2.

Вважала, що виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням норм діючого законодавства. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості, провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Зазначала, що відсутній нотаріально посвідчений кредитний договір як цього вимагає закон для вчинення нотаріусом виконавчого напису. Відтак, просила визнати виконавчий напис №21884 від 15.06.2021р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, таким, що не підлягає виконанню.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал", з участю третіх осіб, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни та головного державного виконавця Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Стаднічук Вікторії Юріївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання - задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною і зареєстрований в реєстрі за №21884 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором, на суму 15 578 (п"ятнадцять тисяч п"ятсот сімдесят вісім) гривень 24 коп. на користь стягувача товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал".

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал"(м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, корп.28, код ЄДРПОУ: 35234236) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 496 (чотириста дев"яносто шість) гривень 20 коп.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Федяєв Сергій Володимирович.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Зокрема покликається на те, що 01.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» укладено Договір про відступлення права вимоги № РтК/1-ЮО від 01.07.2022 року (надалі - Договір про відступлення права вимоги) відповідно до якого всі права та обов`язки за договором №009-22507-051012 від 05.10.2012 року, на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий документ перейшли до ТОВ «КОМПАНІ ФІНАНС».

Також 01.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір №01/07 надалі - Договір про відступлення права вимоги) відповідно до якого всі права та обов`язки за вищевказаним договором, на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий документ перейшли до ОСОБА_1 .

Отже з 01.07.2022 року належним Кредитором за Кредитним №009-22507-051012 від 05.10.2012 року є саме ОСОБА_1 , саме він має право вимоги до ОСОБА_2 та є належним Відповідачем по справі № 465/2786/22.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання, сторони та їх представники не з`явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України.

Від головного державного виконавця Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Стаднічук Вікторії Юріївни надійшло клопотання про слухання справи у її відсутності.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172, а саме: виконавчий напис нотаріуса вчинено за наявності спору про розмір боргу та за відсутності документів, передбачених вищевказаними нормативно-правовими актами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, вчинено виконавчий напис №21884 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на суму 15 578 (п"ятнадцять тисяч п"ятсот сімдесят вісім) гривень 24 коп. на користь стягувача товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал".

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 344/16101/17.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц.

Відповідно до частин другої та третьої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Таким чином, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал", з участю третіх осіб, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни та головного державного виконавця Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Стаднічук Вікторії Юріївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Ухвалою Франківського районного суду від 30.11.2022 року заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" - Бабич В.І. про залучення до участі у справі №465/2786/22 правонаступника відповідача - залишено без задоволення.

Позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Федяєва С.В. надав копію Договору відступлення прав вимоги № 01/07 від 01.07.2022, укладений між ТОВ «ФК «КОМПАНІ-ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за умовами якого ОСОБА_1 набув права вимоги, зокрема, за Кредитним договором № 009-22507-051012 від 5.05.2010 року, боржником за яким є ОСОБА_2 (а.с. 171-187).

Отже, право вимоги за Кредитним договором №009-22507-051012 від 5.05.2010 року, укладеним з AT «Дельта Банк», правонаступником якого за Договором відступлення права вимоги за кредитними договорами №2/К від 19.12.2016 стало ТОВ «КУА «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором відступлення права вимоги №01/06/21-КУА від 01.06.2021 стало ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», правонаступником якого стало ТОВ «ФК «КОМПАНІ-ФІНАНС» набув скаржник ОСОБА_1 за договором № 01/07 від 01.07.2022.

Таким чином, позовна вимога про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не може бути звернена до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», якого позивач визначив відповідачем, ні до ТОВ «ФК «КОМПАНІ-ФІНАНС», якого змінено в якості його правонаступника.

Належним відповідачем у справі є ОСОБА_1 , оскільки на час ухвалення рішення він вже набув права вимоги за Кредитним договором №009-22507-051012 від 05.05.2010 року, заборгованість за яким і стала підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про необхідність відмови в позові з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача, у зв`язку з чим заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2022 року слід скасувати на підставі п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки вони безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі, і не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом порушених прав з визначенням належного суб`єктного складу учасників процесу.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 376 ЦПК України необхідно скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПКУкраїни якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі адвокат Федяєв С.В. ставить питання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 3 000 грн. понесених ним витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи у Львівському апеляційному суді представляв адвокат Федяєв С.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 20-06/07/2023 від 06.07.2023 року.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн. адвокат Федяєв С,В. надав акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого надано послуги у цій справ тривалістю 9 год. вартістю 3000 грн. (а.с. 194).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заявленого розміру витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у зв`язку із апеляційним переглядом справи в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 2 п.1, 376, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федяєва Сергія Володимировича - задовольнити.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал", з участю третіх осіб, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни та головного державного виконавця Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Стаднічук Вікторії Юріївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 11.11.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.