Постанова

від 22.11.2024 по справі 452/2687/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 452/2687/24 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.

Провадження № 33/811/1653/24 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю захисника - адвоката Медвідя В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Медвідя Василя Осиповича на постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170(сто сімдесят)гривень.

Стягнуто із ОСОБА_1 у дохід держави 605,6грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , будучи членом відповідної комісії Самбірської РДА з питань охорони державної таємниці, а також особою, відповідальною за здійснення окремих заходів по забезпеченню режиму секретності, в порушення вимог ст. 21, 28 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 41, 42, 116 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939, взятого на себе письмового зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці, не вжила заходів щодо охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності та не забезпечила контролю за охороною державної таємниці, що призвело до порушень передбачених законодавством вимог щодо забезпечення режиму секретності в установі, які були виявлені та задокументовані в акті від 26.06.2024 року №62/265266дск у результаті проведеної комісією СБУ у Львівській області комплексної перевірки стану охорони державної таємниці в Самбірській РДА, - чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Медвідь В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду та закрити провадження в справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_1 та її захисник- адвокат Медвідь В.О. не були присутні в судовому засіданні в день прийняття судом оскаржуваної постанови.

Звертає увагу на те, що в ЄДРСР оскаржувана постанова була надана до загального доступу 31.09.2024 року, а ОСОБА_1 наручно видано 02.10.2024 року.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що будь-яких доказів (письмових, електронних, пояснень свідків, тощо) на підтвердження існування фактів порушень, зазначених у акті комплексної перевірки, до акту не долучено.

Зазначає, що сам акт перевірки є лише службовим документом, в якому зафіксовано проведення перевірки та висновки уповноважених осіб щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. У протоколі про адміністративне правопорушення від 09.07.2024 року фактично продубльований висновок, до якого прийшли уповноважені особи під час здійснення комплексної перевірки Самбірської РДА та який відображений в акті перевірки.

Крім цього, в судовому засіданні гр. ОСОБА_1 заперечила свою вину у вчиненні інкримінованих порушень, а до матеріалів справи не долучено належних, достатніх та допустимих доказів про порушення останньою пунктів 41, 42, 116 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, в установах і організаціях, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст.212-2 КУпАП.

Звертає увагу на те, що як вбачається з арк. 7 Акту перевірки стану охорони державної таємниці в Самбірській РДА Львівської області від 26.06.2024 року за №62/26/5266дск, строк проведення перевірки з 14.06.2024 року по 21.06.2024 року. Відтак, можливе порушення Порядку від 18.12.2013 року за №939, було виявлено працівниками УСБУ у Львівській області в період з 14.06.2024 року по 21.06.2024 року, а не 26.06.2024 року, коли було складено відповідний Акт, оскільки Акт перевірки є лише наслідком такої перевірки (документальним оформленням обставини, які були виявлені в період проведення такої перевірки, тобто, в період можливого виявлення порушення), де можливі порушення можуть бути виявлені лише та виключно у строки відведені для такої перевірки.

Акцентує увагу на тому, що постанова була прийнята судом після спливу трьох місяців із дня виявлення можливого порушення (з 14.06.2024 року по 21.06.2024 року), а відтак, суд першої інстанції зобов`язаний був закрити провадження у даній справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час, дату і місце судового засідання не з`явилась. Натомість захисник - адвокат Медвідь В.О. не заперечив про розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника - адвоката Медвідя В.О., який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Так, згідно диспозиції п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення законодавства про державну таємницю, а саме невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом №62/26/5656 про адміністративні правопорушення від 9 липня 2024 року, в якому зазначено визнання особою своєї вини, Витягом з акту перевірки стану охорони державної таємниці в Самбірській районній державній адміністрації Львівської області від 26.06.2024р. №62/26/5266дск, іншими матеріалами справи.

Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні.

Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно із ст.ст. 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, про що свідчить підпис останньої у такому.

При цьому, ОСОБА_1 в поясненнях до протоколу зазначила, що вину визнає та порушення будуть усунуті в подальшому.

Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не лише не заперечувала своєї винуватості у вчиненні правопорушення під час складання протоколу щодо неї, а фактично її визнавала.

Стосовно протоколу про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених при його складанні не встановлено.

Відтак, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, у якому в повній мірі відображені всі обставини правопорушення, що є достатнім для прийняття судом законного, обґрунтованого рішення.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що воно не вчиняв правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП, оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі вище переліченими доказами, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, а невизнання правопорушником своєї вини у скоєному, суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь його вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно правил ст.36 КУпАП.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, підстав для її скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника - адвоката Медвідя В.О., апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

поновити захиснику - адвокату Медвідю Василя Осиповича строк апеляційного оскарження постанови судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 вересня 2024 року.

Постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 вересня 2024 року якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Медвідя Василя Осиповича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф.Романюк