Постанова
від 12.11.2024 по справі 544/597/22
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/597/22 Номер провадження 22-ц/814/2581/24Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимівідеоконференції цивільнусправу за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2024 року, ухвалене суддею Ощинською Ю.О.,

у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Заудайське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Таїсія Миколаївна, державний реєстратор Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області Соловей Людмила Василівна про повернення земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

22червня 2022рокузаступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» звернувся до суду з зазначеним позовом, який було уточнено 26 липня 2022 року, в якому просить визнати недійсним рішення 17 сесії 6 скликання Харківецької сільської ради від 12.11.2012 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам» у частині надання такого дозволу ОСОБА_1 .

Визнати недійсним рішення 19 сесії 7 скликання Харківецької сільської ради від 02.08.2017 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Пирятинської міської ради Нечипоренко О.О. про державну реєстрацію прав та обтяжень від 04.09.2017 № 36882341 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 площею 1 га з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 від 25.07.2018 № 2, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Заудайське».

Скасувати рішення державного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.B. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2018 № 42299013 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, здійсненої на його підставі реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Заудайське» з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Заудайське» на земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 площею 1 га.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 від 21.01.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Михайліченко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.01.2021 № 56251251, здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на неї.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035.

Зобов`язати TOB «Заудайське» повернути з незаконного користування у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації і Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035.

Стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2024 року у задоволенні позовної заяви заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Заудайське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Таїсія Миколаївна, державний реєстратор Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області Соловей Людмила Василівна про повернення земельної ділянкивідмовлено.

При ухваленнірішення суддійшов висновку,щопрокурором не доведено той факт, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський».

Розроблений в установленому порядку проєкт створення парку відсутній, а з наявних документів встановити точне проходження межі природно-заповідної території неможливо.

Сільська рада правомірно своїм рішенням затверджувала технічну документацію на земельну ділянку кадастровим номером 5323886201:01:005:0035.

Позивачем не надано жодного письмового доказу на підтвердження зміни цільового призначення земельної ділянки та первісного її стану.

З цим рішенням не погодився заступник Генеральногопрокурора таподав апеляційнускаргу,в якійпросить рішеннясуду першоїінстанції скасуватита ухвалитинове прозадоволення позовнихвимог заступникаГенерального прокурора.

Наголошує, щоПрезидент України Указом від 11.12.2009 №1046/2009постановив створити на території Пирятинського району Полтавської області НПП «Пирятинський», що свідчить про проходження усіх етапів створення цього об`єкту, визначенихстаттями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», у тому числі й розроблення його проекту створення, що відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 910/3724/14 від 19.04.2018, завжди передує його створенню.

Зазначає, що законодавство не дає визначення поняття «проект створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду» і до 2018 року будь-яких вимог до форми та змісту проекту створення/оголошення об`єкта природно-заповідного фонду, у тому числі його оформлення за певними правилами діловодства чи формування як цілісного документа, законодавство не встановлювало.

Разом із цим, доказами на підтвердження «проекту створення» НПП «Пирятинський», наданих Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, а також безпосередньо парком, є: 1) наукове обґрунтування створення парку, розроблене Київським національним університетом імені Т.Г. Шевченка, що формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду; 2) картографічний матеріал з назвою «Проект НПП «Пирятинський» із відмітками про його погодження, у тому числі Харківецьким сільським головою, що формується на першому етапі; 3) клопотання про створення НПП «Пирятинський» від 11.03.2009, адресоване Пирятинською районною радою Полтавської області до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, що формується на першому етапі; 4) лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.04.2009 до Пирятинської районної ради Полтавської області про розгляд і схвалення клопотання, що формується на другому етапі; 5) рішення і листи власників та землекористувачів про погодження створення НПП «Пирятинський», зокрема, рішення Харківецької сільської ради від 17.03.2009, які формуються на другому етапі; 6) проект створення НПП «Пирятинський», розроблений співробітниками Канівського природного заповідника, що формується на третьому етапі; 7)Указ Президента України від 11.12.2009 №1046/2009про створення НПП «Пирятинський» на території Пирятинського району Полтавської області на землях площею 12 028,42 га, із них 5 555,14 га з вилученням, який формується на четвертому етапі.

Відхиляючи указані докази, суд першої інстанції вказав, що подані матеріали не сформовані як цілісний документ та не оформлені за правилами діловодства. Проте, судом не зазначено, яким саме нормативно-правовим актом встановлюються такі вимоги до проекту створення та яким правилам діловодства він повинен відповідати.

Також районним судом залишено поза увагою той факт, що усі документи створювалися на різних етапах різними суб`єктами, а тому не можуть бути оформлені як єдиний документ.

Вважає надмірним формалізмом висновки суду першої інстанції, що картографічні схеми територій парку - карта з назвою «Проект «НПП «Пирятинський» містять відмітку про "погодження", замість "створення" Харківецьким сільським головою.

Відтак вважає доведеним факт накладення сформованої земельної ділянки на територію НПП «Пирятинський», що серед іншого, підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30.11.2022 №8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та матеріалами, виготовленими Інститутом географії Національної академії наук України, зокрема: листами від 15.11.2021 №01-03/263, від 03.06.2022 №01-03/33.

Зазначає, що з поданих суду документів можна чітко та однозначно встановити, як площу, так і місцезнаходження переданих НПП «Пирятинський» земельних ділянок, а тому вважає помилковими висновки районного суду про зворотнє.

Наголошує, що Харківецька сільська рада була обізнана про місцезнаходження заповідних територій, про що свідчить підпис голови сільської ради на карті «Проект НПП «Пирятинський» та підписане ним 23.05.2012 Охоронне зобов`язання №575 про прийняття під охорону 100 га земель, наданих без вилучення.

Зауважує, що картографічні зображення території парку з проекту створення, розробленого у 2012 році проекту організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних компонентів та об`єктів та згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України є ідентичними. Тоді як, відповідачами не доведено наявність розбіжностей чи суперечностей у цих матеріалах, які унеможливлюють з`ясування дійсного розташування природно-заповідних територій на землях сільської ради.

Вважає, що експерти Полтавського відділення при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса» оцінювали подані прокурором докази відповідно до вимог, які самостійно встановили на підставі науково-освітньої літератури, а не нормативно-правових актів, а частину матеріалів узагалі не змогли опрацювати через відсутність технічної можливості. Проте будь-яких доказів того, що охоронювані території знаходяться у іншому місці та не мають перетинів із територією спірної земельної ділянки суду відповідачами не було не надано.

Зазначає, що за змістомстатті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються згідно з проєктами створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Тоді як в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що на день постановлення Указу Президента України №1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» (11.12.2009)стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»не містила норми щодо визначення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду відповідно до проєктів створення. Проте, ці висновки суду жодним чином не спростовують правову позицію прокурора, оскільки відповідні зміни до згаданої статті були внесені 16.02.2010, тобто указана норма існувала на день звернення ОСОБА_1 до Харківецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, на день прийняття рішення про надання відповідного дозволу та на день прийняття рішення про передачу земельної ділянки у її власність.

Зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку, що прокурором не надано жодних доказів зміни цільового призначення земельної ділянки і, що оскаржувані рішення сільської ради є законними, не врахував, що територія, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, після постановленняУказу Президента України №1046/2009про створення НПП «Пирятинський» в силу імперативної вказівки закону із 11.12.2009 набула статусу земель природно-заповідного фонду, тому, незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду внатурі під час відведення ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки для ведення сільського господарського фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки з порушенням вимог законодавства.

Отже як орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації, затверджуючи її і передаючи спірну ділянку у приватну власність, мав ураховувати зазначені обставини та пересвідчитися у тому, що відповідна земля не є територією НПП «Пирятинський».

Прокурором також указано на помилковість висновків суду першої інстанції щодо непропорційного втручання у право особи на мирне володіння майном, враховуючи спеціальний режим спірної земельної ділянки, яка не може перебувати ані в приватній власності, ані в оренді, та стверджував про відсутність непропорційного втручання у дане право з боку держави, оскільки питання захисту навколишнього природного середовища і забезпечення населенню доступу до об`єкта природно-заповідного фонду превалюють над індивідуальними правами окремих осіб.

29.07.2024 від представника Пирятинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

08.08.2024 від заступника генерального прокурора надійшла відповідь на відзив Пирятинської міської ради та розгляд справи з урахуванням викладених у ній доводів.

13.08.2024 від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник КМУ просить її задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову прокурора.

У суді апеляційної інстанції представники Офісу Генерального прокурора, Кабінету Міністрів України наполягали на задоволенні апеляційної скарги. Представник Пирятинської міської ради заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.

Інші учасники судового процесу в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення ч.2ст.372ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, які забезпечили участь своїх представників, та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 01.12.2008 року Президентом України постановлено Указ № 1129/2008 Про розширення мережі та території національного природного парку та інших природно-заповідних об`єктів.

На виконання даного Указу Пирятинська РДА Полтавської області просила Держуправління навколишнього природного середовища підняти клопотання перед Міністерством охорони навколишнього природного середовища України про надання дозволу на проведення робіт щодо попереднього погодження місця розташування НПП «Пирятинський», про що свідчить лист від 18.02.2009 вих. № 65 (том 1 а.с. 189).

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області листом за вих.№621/05-01 від 06.03.2009 «Про подання на розгляд клопотання про необхідність створення національного природного парку «Пирятинський» із додатком "Орієнтовна площа під створення НПП «Пирятинський», порушило клопотання перед Міністерством охорони навколишнього природного середовища України про необхідність створення НПП «Пирятинський» (том 1 а.с. 179).

11 березня 2009 року Пирятинська районна рада Полтавської області надіслала до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України клопотання «Про створення НПП «Пирятинський» (лист вих. № 86 ), де вказала про те, що територія запропонована для створення 11000 га, повністю знаходиться в адміністративних межах Пирятинського району Полтавської області, користувачі, зокрема і Харківецька сільська рада (том 1 а.с. 185-188).

Рішеннями Березоворудської сільської ради, Березоворудського технікуму Полтавської державної аграрної академії, Великокручанської сільської ради, Грабарівської сільської ради, Давидівської сільської ради, Дейманівської сільської ради, Каплинцівської сільської ради, Олександрівської сільської ради, Сасинівської сільської ради, Пирятинської міської ради, ВАТ «Каплинцівське», ДП «Пирятинське лісове господарство», ДП СГП «Березівське» попередньо погоджено створення НПП «Пирятинський» на території із вказанням площ вт.ч.з вилученням надавши їх у постійне користування(том 1 а.с. 168-173, 175-178).

Рішенням 28 сесії 5 скликання Харківецької сільської ради від 17.03.2009 погоджено створення НПП «Пирятинський» на території сільської ради загальною площею 880 га за рахунок земель сільської ради (боліт 443,9 га, луки416,1 га, лісових площ20,0 га.) в тому числі з вилученням 780 га та надання їх у постійне користування НПП «Пирятинський» (боліт443,9 га., луків336,1 га.) (том 1 а.с. 167).

09 квітня 2009 року листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від «Щодо розгляду клопотання» (том 1 а.с. 184) повідомлено Пирятинську районну раду, про розгляд та схвалення клопотання щодо створення НПП «Пирятинський».

Рішенням 27 сесії 5 скликання Пирятинської районної ради Полтавської області від 10.04.2009 «Про попереднє погодження матеріалів вибору земельних ділянок під створення Національного природного парку «Пирятинський» із додатком, попередньо погоджено матеріали вибору земельних ділянок загальною площею 12474,18 га, в т.ч. з вилученням7128,0 га під створення НПП «Пирятинський», та перелік земель, що входять до складу (том 1 а.с. 157-159).

Розпорядженням голови Пирятинської районної державної адміністрації «Про надання згоди на створення на території району Національного природного парку «Пирятинський» від 16.06.2009 № 205 із додатком (том 1 а.с. 160-161) враховуючи рішення сесії міської і сільських рад та подані документи, надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» загальною площею 12028,42 га, в тому числі із вилученням у відповідних місцевих радах 5555,14 га землі та надання її в постійне користування зазначеному парку.

Також розпорядженням голови Пирятинської районної ради Полтавської області, ураховуючи дані Експлуатації земель, що погоджуються для відведення під створення НПП «Пирятинський», складеної районним відділом Держкомзему у Пирятинському районі, уточнено площу земельних ділянок під створення НПП «Пирятинський» від 17.07.2009 №53 із додатком (том 1 а.с. 190-191).

Рішенням 22 сесії 5 скликання Полтавської обласної ради від 28.08.2009 «Про оголошення, зміну меж територій та об`єктів природо-заповідного фонду Полтавської області» вирішено «Дати згоду на оголошення національного природного парку "Пирятинський" та звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про необхідність створення об`єктів (додаток 4)" (том 1 а.с. 196-201).

Висновками: Пирятинської районної санітарно-епідеміологічної станції вих. №1530 від 29.09.2009; відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Пирятинської районної державної адміністрації вих.№165 від 29.09.2009; відділу Держкомзему у Пирятинському районі Полтавської області вих. № 01-01.11/1072 від 04.11.2009надання згоди на створення на території району НПП «Пирятинський» (том 1 а.с. 154, 162-163).

Також судом першої інстанції встановлено, що своїми листами Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства вих. № 06-02/1172 від 01.10.2009, управління культури Полтавської обласної державної адміністрації вих. №01-20/3164 від 07.10.2009, відділ з питань туризму і курортів Полтавської обласної державної адміністрації вих. № 01-20/278 від 12.10.2009 дали згоду на створення НПП «Пирятинський» (том 1 а.с. 164-166).

Указом Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009на території Пирятинського району Полтавської області з метою збереження, відтворення й ефективного використання цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів степової зони, що мають особливу природоохоронну, рекреаційну, наукову, культурно-освітню й естетичну цінність, створено Національний природний Пирятинський» (том 1 а.с. 42-43).

Відповідно до наданих охоронних зобов`язань від 23.05.2012 року Харківецька сільська рада Пирятинського району в особі сільського голови ОСОБА_3 дала зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження національного природного парку «Пирятинський» відповідно доУказу Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009у межах Харківецької сільської ради Пирятинського району загальною площею 100 га. (том 1 а.с. 59). Дане охоронне зобов`язання зареєстроване в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області 25.04.2012 за № 575.

Крім того, охоронні зобов`язання 24.05.2012 були підписані міським головою Пирятинської міської ради на 800 га та НПП «Пирятинський» на 5555,14 га (том 1 а.с. 60-61).

14 серпня 2014 наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 263 затверджено Проект організації територій НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, розроблений Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий комплекс «Курс» (відповідно до інформації з Реєстру юридичних осіб, вид діяльності останніх: Дослідження йекспериментальні розробкиу сферіінших природничихі технічнихнаук) (том 1 а.с. 210-250, том 2 а.с. 1-81).

Вказаний проект містить зміст, що складається із 7 розділів. Підпункт 1.1 розділу 1 інформує про місцезнаходження, склад земель, межі та загальну площу НПП в цифрах. Розділ 7 містить додатки, один з яких під №4Карти і Картосхеми (том 2 а.с. 66).

Судом першої інстанції також встановлено що до сесії Харківецької сільської ради надійшла заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться у с. Харківці у адміністративних межах Харківецької сільської ради (том 1 а.с. 91), (копія проекту землеустрою додано до том 1 а.с. 92).

Рішенням 17 сесії 6 скликання Харківецької сільської ради Пирятинського району від 12.11.2012, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок громадян ( том 1 а.с. 89-90).

Рішенням 19 сесії 7 скликання Харківецької сільської ради Пирятинського району від 02.08.2017 року, на підставі заяви ОСОБА_1 , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано йому у власність ділянку площею 1,0 га, кадастровий номер 5323886201:01:005:0035 для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 95).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Пирятинської міської ради Нечипоренко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2017 № 36882341 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_1 передав згадану ділянку в оренду TOB «Заудайське», що підтверджується рішенням державного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.B. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2018 № 42299013 і договором оренди від 25.07.2018. У подальшому ОСОБА_1 подарував спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Михайліченко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.01.2021 № 56251251 і договором дарування земельної ділянки від 21.01.2021 (том 1 а.с. 96-99).

При цьому під час розгляду справи по суті, місцевим судом встановлено, що станом на дату ухвалення органом місцевого самоврядування рішення щодо надання у власність та реєстрації за ОСОБА_1 земельної ділянки на Публічній кадастровій карті України відомості про об`єкти природно-заповідного фонду України, у тому числі національного природного парку «Пирятинський» були відсутні. Вказане підтверджується як представником НПП «Пирятинський» так і листом НПП «Пирятинський» від 27.05.2022 № 136. У рамках заходів з адміністрування Державного земельного кадастру з 2021 року були вжиті заходи з публікації як окремого шару на Публічній кадастровій карті відомостей про об`єкти природно-заповідного фонду України, у тому числі НПП «Пирятинський».

25 липня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заудайське» було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1 га, кадастровий номер 5323886201:01:005:0035 на 10 років (том 2 а.с. 82-83). Строк дії договору встановлено до 31.12.2028 року.

Також судом установлено, що ОСОБА_1 подарував спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Михайліченко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.01.2021 № 56251251 і договором дарування земельної ділянки від 21.01.2021 (том 2 а.с. 84-85).

На даний час, вказана земельна ділянка відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/5201/22-К) (том 2 а.с. 174-176) перебуває під обтяженням (арештом) за клопотанням Офісу Генерального прокурора у зв`язку з порушенням кримінального провадження за фактом невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків службовими особами КМУ, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та фактом незаконного заволодіння протягом 2019-2021 років частиною об`єкта природно-заповідного фонду України, шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах, за ч. 2 ст.367, ч. 4 ст.190 КК України. Викладене можна побачити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 179-81) та Витязі з ЄРДР від 29.07.2021 (том 2 а.с. 104-105).

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.04.2017 року встановлено, що відповідно до Протоколу розбіжностей по проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу національного природного парку «Пирятинський» без вилучення та закріплення їх межовими знаками і проектом створення НПП «Пирятинський» від 20.01.2015 року, сторони ТОВ «ТЕРРА КОМ» та національний природний парк «Пирятинський» дійшли згоди, продовження розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу національного природного парку «Пирятинський» без вилучення, та закріплення їх межовими знаками є неможливим. З огляду на те, що фактичні площі проекту землеустрою не відповідають графічним матеріалам проекту створення. За результатами проведення геодезичних вишукувань фактичні площі земельних ділянок склали 4844,22 гектарів, в той час як за Указом Президента площа становить 6473,28 га. Розбіжність складає 1629,06 гектарів (том 6 а.с. 70-76).

Про обізнаність НПП «Пирятинський» у тому, що площа земельних ділянок, які входять до складу територій останніх зменшилася та виявлені розбіжності між проектом створення та графічними матеріалами, свідчить надана відповідь Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.12.2021, де зазначено, що НПП «Пирятинський» у 2013 році направило листи до сільських рад про підтвердження рішень сільських рад про погодження передачі земельних ділянок для створення НПП «Пирятинський». Підтверджуючі матеріали які надійшли від Харківецької сільської ради не підтверджені графічними матеріалами про входження в територію (том 1 а.с. 122).

Прокурором до позову долучено відповідь Інституту географії HAH України від 15.11.2021 № 01-03/263 з картографічними матеріалами, надану на запит Спеціалізованої екологічної Офісу Генерального прокурора від 30.10.2021, щодо перебування земельних ділянок, зокрема спірної з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 в межах об`єкта природно-заповідного фондуНаціонального природного парку «Пирятинський». В останній зазначається, що було проведено просторове геоінформаційне співставлення меж вищеназваних земельних ділянок, у відповідності з даними публічної кадастрової карти України з межами Національного природного парку «Пирятинський», у відповідності з схемою Проекту створення НПП. В результаті проведеного аналізу встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена в південній частині урочища «Великі Солонці» в межах території об`єкта ПЗФНПП «Пирятинський»(том 1 а.с. 106-115).

У матеріалах справи мається висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МУЮ від 30.11.2022 №8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41 складений за результатами судової земельно-технічної та експертизи з питань землеустрою в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 42021000000001567.

За результатами проведених досліджень установлено, що земельні ділянки, зокрема спірна, повністю сформована за рахунок територій об`єкту природно-заповідного фондуНПП «Пирятинський». Проект землеустрою щодо відведення земельної 1,000 га. (код згідно КВЦПЗ-01.03) гр. ОСОБА_1 у межах населеного пункту на території Харківецької сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323886201:01:005:0035 не відповідають за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинним на дату державної реєстрації вказаних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі. Безпосередньо на місце розташування земельних ділянок експерти не виїжджали, з матеріалів справи вбачається, що об`єктами дослідження стали матеріали кримінального провадження у 9-ти томах, шейп-файли та в електронному вигляді графічні матеріали (том 4 а.с. 175, 185, 208).

Судова експертиза призначена в рамках цієї цивільної справи не була проведена, в результаті дослідження матеріалів наданих судом, експертом було складено Повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи № 2207 по цивільній справ, оскільки надані на дослідження копії документів та матеріалів не є розробленим в установленому законодавством порядку Проектом створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду Національного природного парку «Пирятинський» із каталогами координат (вСК63) поворотних точок меж території, земельних ділянок, що увійшли до його складу при створенні відповідно до проекту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наявний у справі проект організації територій НПП «Пирятинський» відображає лише його внутрішню організаційну структуру та не встановлює зовнішніх меж парку. Тоді як єдиним можливим документом, який би, в силу приписівстатті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»міг би слугувати підставою для встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду є проект створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який стороною позивача не надано.

Наданий стороною позивача систематизований пакет документів, який, як вказує позивач, і є в сукупності проектом створення НПП «Пирятинський», районний суд відхилив, пославшись на його невідповідність положенням статей7,52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», в редакції, чинній на момент видачі Указу Президента про створення НПП «Пирятинський», (із урахуванням положення щодо зворотної дії Закону в часі), зокрема, необхідності проведення робіт із землеустрою та його розроблення одночасно/послідовно спеціалізованими проектними та науковими установами.

Надаючи оцінку законності передачі Харківецькою сільською радою спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , місцевий суд виходив із того, що станом на дату ухвалення відповідного рішення на Публічній кадастровій карті України були відсутніми відомості щодо НПП «Пирятинський»; тоді як спірна земельна ділянка перебувала у межах населеного пункту, що підтверджує повноваження сільської ради щодо розпорядження нею без погодження із відповідними органами.

Стосовно перебування спірної земельної в оренді ТОВ «Заудайське» районний суд зазначив, що станом на час укладення договору оренди не існувало жодних ні законодавчих, ні технічних перешкод для укладення останнього. Повноваження власника підтверджувалися внесеними даними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутність арештів та обтяжень, про що у своїх письмових поясненнях також вказував приватний нотаріус (як реєстратор), який діяв в повній відповідності до приписів законодавства. Даний об`єкт дозволяв проведення з ним цивільного обороту. На час укладення договору оренди земельної ділянки власник у повній мірі мав право розпоряджатися своїм майном, шляхом його передачі в оренду, а ТОВ «Заудайське» в рамках своєї господарської діяльності мав право на оренду спірної земельної ділянки та став добросовісним набувачем відповідного речового права оренди.

Також власник земельної ділянки враховуючи відсутність будь-яких обмежень мав право подарувати спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

Апеляційний суд в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, з таких підстав.

Національний природний парк «Пирятинський» є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що створений на території Пирятинського району Полтавської області, метою створення кого є збереження, відтворення й ефективне використання цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів лісостепової зони, що мають особливу природоохоронну, рекреаційну, наукову, культурно-освітню й естетичну цінність.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів врегульованіЗаконом України «Про природно-заповідний фонд»(далі - Закон №2456-ХІІ), який відносить національні природні парки до природно-заповідного фонду України (стаття 3 Закону №2456-ХІІ).

За змістомстатті 4 Закону №2456-ХІІтериторії природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Порядок створення й оголошення території національним природним парком (НПП) врегульовано статтями51-53розділуVІІ Закону №2456-ХІІ, які передбачають певні етапи, серед яких, погодження клопотань щодо створення НПП, розробка спеціалізованими проектними та науковими установами проєкту створення НПП, який у подальшому передається уповноваженому приймати рішення про створення НПП, яким є Президент України. Кінцевим етапом створення НПП «Пирятинський» було прийняттяПрезидентом України Указу №1046/2009 від 11 грудня 2009 року./а.с.42-43 т.1/.

Таким чином, розробка проєкту створення об`єкта природно-заповідного фонду завжди передує створенню такого об`єкта. Прийняття відповідного рішення про створення засвідчує, що проект створення був розроблений. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №910/3724/14 від 19 квітня 2018 року.

Суд першої інстанції правильно дослідивши історію створення НПП «Пирятинський» за певними послідовними етапами, обґрунтовано констатував, що розробка проєкту створення об`єкта природно-заповідного фонду має передувати самому створенню такого об`єкту, однак дійшов безпідставного висновку, що прокурором у справі подано набір паперових погоджень та інших документів, не оформлених як цілісний документ згідно з правилами діловодства, що свідчить про нерозроблення проєкту створення НПП «Пирятинський» в установленому законодавством порядку і відсутність у нього статусу офіційного. Такі висновки суду не узгоджуються із нормами законодавства з огляду на наступне.

Так, спеціальнийЗакон №2456-ХІІне надає визначення поняттю «проєкт створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду» і не встановлює жодних правил діловодства для розробки такого проекту, як цілісного єдиного документу.

Уперше на державному рівні уніфіковано підхід до розроблення та затвердження проєктів створення природних територій і об`єктів природно-заповідного фонду України у 2018 році прийняттям Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, які затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 серпня 2018 року №306. До 2018 року будь-яких вимог до форми та змісту проєкту створення/оголошення об`єкта природно-заповідного фонду не передбачалось.

Враховуючи передбаченустаттями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»процедуру створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, слід дійти висновку, що проєкт створення - це сукупність документів (погоджувальних, проектних і проектно-планувальних), складення яких передувало прийняттю уповноваженим суб`єктом рішення простворення й оголошення відповідних територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Як убачається із матеріалів справи, прокурором до позову долучено отримані від центрального органу, що забезпечує формування державної політики у сфері організації охорони та використання природно-заповідного фонду - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а також від НПП «Пирятинський», наступні документи проєкту створення НПП «Пирятинський»:

- наукове обґрунтування створення Парку, розроблене доцентом кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, кандидатом біологічних ОСОБА_4 й асистентом цієї кафедри кандидатом біологічних наук ОСОБА_5 (документ, формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду відповідно до Закону);

- картографічний матеріал з назвою «Проект НПП «Пирятинський» із відмітками про його погодження, у тому числі, Харківецьким сільським головою, підпис якого міститься за №11 у переліку погоджень (документ, який формується на першому створення/оголошення території природно-заповідного фонду);

- клопотання про створення НПП «Пирятинський» від 11 березня 2009 року, адресоване Пирятинською районною радою Полтавської області до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (документ, який формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду);

- лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09 квітня 2009 року до Пирятинської районної ради Полтавської області про розгляд і схвалення клопотання (документ, який формується на другому етапі створення території природно-заповідного фонду);

- рішення і листи власників та землекористувачів про погодження створення НПП «Пирятинський», зокрема рішення Харківецької сільської ради від 17 березня 2009 року, згідно з яким під створення НПП «Пирятинський» виділено 880 га за рахунок земель сільської ради (боліт - 443,9 га, луки - 416,1 га, лісові площі - 20,0 га), у тому чисті з вилученням 780 га та надання їх у постійне користування НПП «Пирятинський» (низка документів, які формуються на другому етапі створення території природно-заповідного фонду);

- проєкт створення НПП «Пирятинський», розроблений старшим науковим співробітником Канівського природного заповідника, кандидатом біологічних наук ОСОБА_6 , доцентом кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка, кандидатом біологічних наук ОСОБА_4 і провідним інженером кафедри ботаніки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка ОСОБА_7 , який включає: вступ, опис місцезнаходження Парку, дані про фізико-географічні умови та природні ресурси; відомості про тваринний рослинний світ; соціально-економічну характеристику; оцінку історико-культурно спадщини; опис екскурсійних маршрутів; функціональне зонування; відомості про соціально-економічні та екологічні наслідки створення Парку (документ, який формується на третьому етапі створення території природно-заповідного фонду);

-Указ Президента України від 11 грудня 2009 року №1046/2009про створення НПП «Пирятинський» на території Пирятинського району Полтавської області на землях площею 12 028,42 га, з них 5 555,14 га з вилученням (документ, який приймається на четвертому (завершальному) етапі створення території природно-заповідного фонду).

Разом з тим суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та не надав належної оцінки таким документам, дійшовши необґрунтованого висновку, що наданий стороною позивача перелік (набір) погоджувальних та інших документів (один з яких має заголовком «Проект НПП «Пирятинський» (без слова «створення»), не може вважатися належною підставою для визначення меж природно-заповідного фонду, а отже не дає суду мотивів для висновку щодо їх порушення у спірних правовідносинах.

Відхиляючи доказове значення картографічної схеми територій НПП «Пирятинський» - карти з назвою «Проект «НПП «Пирятинський», на якій наявна відмітка про погодження, серед інших, головою Харківецької сільської ради, з підстави відсутності у назві слова «створення», районний суд не звернув уваги на зміст цього документу, який містить умовні позначення території Парку, у тому числі червоним кольором позначені землі, що запроєктовані до складу Парку з вилученням, а також перелік підписів землевласників та землекористувачів, якими вони погодили цю карту. Тоді як Проект створення НПП «Пирятинський» розроблений науковими співробітниками кафедр зоології та ботаніки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка і Канівського природного заповідника, що відповідно до своїх установчих документів можна віднести до спеціалізованих на розробку проектів створення територій і об`єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд»передбачала, що на підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення, серед іншого, національних природних парків.

Безпосередньо уЗаконі України «Про природно-заповідний фонд України»не вказано, які саме установи підпадають під ознаки зазначених устатті 52 цьогоЗакону. Проте відповідно до Методичних рекомендаціях щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, затверджених Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 серпня 2018 року №306, визначено, що спеціалізовані проектні та наукові установи - це установи, підприємства та організації, до видів діяльності яких згідно з установчими документами належать наукові дослідження та/або розробки.

Так,Указом Президента України від 25 листопада 1999 року №1496/99 «Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка»установлено, що він має непересічне значення як провідний вищий навчальний заклад України, є унікальним надбанням національної освіти, науки і культури з урахуванням сформованих у ньому авторитетних наукових шкіл.

Згідно зі Статутом Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка університет є багатогалузевим класичним закладом вищої освіти, що проводить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти, також фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових та науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність. Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності Університету є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробокта їх спрямування на створення й впровадження нових конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу.

Відповідно до Положення про Канівський природний заповідник він є неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою. До завдань заповідника належить проведення наукових дослідженьі спостережень за станом навколишнього природного середовища та розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, розробка наукових основзбереження, відновлення та відтворення рідкісних, зникаючих видів рослин, тварин, мікобіоти та природних комплексів, здійснення координації і проведення наукових досліджень на територіях природно-заповідного фонду в регіоні.

Проєкт створення НПП «Пирятинський» розроблений науковими співробітниками установ, до видів діяльності яких, згідно з установчими документами належать наукові дослідження та/або розробки, що повністю узгоджується зі змістомстатті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження. Відтак, висновок районного суду про те, що прокурором не надано розробленого у встановленому законодавством порядку проєкту створення НПП «Пирятинський» є помилковим і спростовується матеріалами справи.

Крім того відповідно до матеріалів справи, рішенням Харківецької сільської ради від 17 березня 2009 року погоджено створення НПП «Пирятинський» на території ради загальною площею 880 га, у тому числі з вилученням 780 га та наданням їх у постійне користування Парку.

Надалі рішенням Пирятинської районної ради від 10 квітня 2009 року попередньо погоджено матеріали вибору земельних ділянок загальною площею 12 474,18 га, у тому числі з вилученням 7 128,0 га, під створення НПП «Пирятинський».

Додатками до цього рішення є відомість матеріалів вибору земельних ділянок та перелік земель, що входять до складу НПП «Пирятинський», у розрізі місцевих рад, зокрема й Харківецької сільської ради (1 053 га усього, з них 780 га з вилученням).

Розпорядженням Пирятинської районної державної адміністрації від 16 червня 2009 року, з урахуванням рішень рад, надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га, у тому числі з вилученням у відповідних місцевих рад 5555,14 та землі та наданням її в постійне користування Парку згідно з додатком до вказаного розпорядження (з них 880 га за рахунок Харківецької сільської ради, у тому числі 780 та вилученням).

У подальшому розпорядженням голови Пирятинської районної ради від 17 липня 2009 року уточнено площі земельних ділянок під створення НПП «Пирятинський» згідно з експлікацією земель;загальна площа не змінилася і становить 12 028,42 га, у тому числі з вилученням - 5555,14 га,зокрема й за рахунок Харківецької сільської ради 880 га, із них 780 га з вилученням та переданням у постійне користування НПП «Пирятинський».

Після остаточного вибору й уточнення площ земельних ділянок НПП «Пирятинський», територія, що надавалася Парку із вилученням у Харківецької сільської ради, не змінилася і становила 780 га.

Рішенням Полтавської обласної ради від 28 серпня 2009 року надано згоду на оголошення НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га, у тому числі за рахунок 880 га земель Харківецької сільської ради (додаток 4 до рішення), у тому числі 780 га з вилученням земель Харківецької сільської ради Пирятинського району.

Межі НПП «Пирятинський» у натурі (на місцевості) не встановлювались у передбаченомуЗемельним кодексом Українипорядку та виділення їх у натурі (на місцевості) не вимагалось спеціальнимЗаконом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема статтею 7, що не свідчить про відсутність погоджених меж Парку, які визначались погодженою у визначеному законом порядку картографічною схемою територій НПП «Пирятинський», як складової Проекту створення Парку.

У 2010 роцістаттю 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»згідно ізЗаконом №1826-VI від 21.01.2010доповнено четвертою частиною, яка встановила, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються у натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються згідно з проєктами створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У справі, що переглядається, районний суд послався на застосування правила зворотної дії закону у часі до вказаної норми, та оскільки на день постановленняУказу Президента України №1046/2009про створення НПП «Пирятинський» (11 грудня 2009 року)стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»не містила указаної норми, отже визначення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду мало відбуватись за чинними раніше нормами Закону таЗемельного Кодексу України- з проведенням робіт із землеустрою, тощо.

Проте ці доводи жодним чином не спростовують викладену у позові правову позицію прокурора, оскільки відповідні зміни до згаданої статті внесені 16 лютого 2010 року, тобто указана норма існувала на день звернення ОСОБА_1 до Харківецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, на день прийняття рішення про надання відповідного дозволу і на день прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Крім того Харківецька сільська рада була обізнана про місцезнаходження заповідних територій, як вилучених, так і тих, що увійшли до складу Парку без вилучення, про що свідчить підпис голови Харківецької сільської ради на карті «Проект НП «Пирятинський» (№11 в переліку погоджень) та підписане ним 23 травня 2012 року охоронне зобов`язання №575 про прийняття під охорону 100 га земель, наданих без вилучення, що не спростовано відповаідачами.

Верховний Суд у справах №910/2323/18 від 07.10.2020, №734/1560/20 від 15.02.2023 дійшов висновку, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Отже, розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу НПП «Пирятинський» було припинене у зв`язку із розбіжністю між проектною та фактичною площею територій через передачу частини земельних ділянок у власність фізичним особам.

Однак, не виділення земель НПП «Пирятинський» в натурі (на місцевості) відповідно до порядку, передбаченогоЗК Українине спростовує статусу земель природно-заповідного фонду, що обумовлює їх особливий режим використання.

Стосовно перебування спірної земельної ділянки у межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський», колегія судді враховує настуне.

Так, у 2021 році ДП «Центр Державного земельного кадастру» внесено дані в інформаційно-довідковому шарі «Природно-заповідний фонд» до Публічної кадастрової карти України.

Картографічні зображення території НПП «Пирятинський» з проєкту створення, розробленого у 2013 році, проєкту організації території НП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (карти «Сучасне використання територій НП «Пирятинський», «Розташування територій та ділянок НПП») та згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України (інформаційний шар «Природно-заповідний фонд») є ідентичними.

Відповідачами не доведено наявність розбіжностей чи суперечностей у цих матеріалах, які унеможливлюють з`ясування дійсного розташування природно-заповідних територій на землях Харківецької сільської ради. Будь-яких доказів того, що охоронювані території знаходяться в іншому місці і не мають перетинів із територією спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Як убачається із матеріалів справи, прокурором подано картографічні матеріали, виконані провідною українською науково-дослідною установою - Інститутом географії Національної академії наук України (листи від 15.11.2021 № 01-03/263, від 03.06.2022 №01-03/33), а також висновок судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30.11.2022 №8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42021000000001567, порушеного за фактом незаконного вибуття земель НПП «Пирятинський», згідно з якими за результатами просторового геоінформаційного співставлення в ідентичному масштабі земельної ділянки з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 і території НПП «Пирятинський» встановлено їх повне накладення.

Районний суд належної оцінки таким доказам, наданим прокурором на підтвердження факту накладення спірної земельної ділянки на землі НПП «Пирятинський», не надав, та усупереч принципу змагальності у цивільному судочинстві не обґрунтував якими доказами спростовуються викладені обставини.

Разом із цим, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.ст.12,81,89 ЦПК України).

Висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №461/3675/17 від 05.02.2020.

Відхиляючи висновок експерта №8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, отриманий у межах розслідування у кримінальному провадженні по факту незаконного вибуття земель із складу НПП «Пирятинський», районний суд послався на камеральність проведення експертами даної експертизи, тобто без виїзду на місцевість, що на думку суду спростовує доказовість вказаного висновку.

Апеляційний із таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки доказовість значення доказу, зокрема його достовірність, не може бути спростована лише способом, який обрано експертом для проведення експертизи, однак може бути спростована іншими належними достовірними і достатніми доказами, наданими іншою стороною на рахунок своїх заперечень.

У межах цієї справи за клопотанням представника ТОВ «Заудайське» призначалася судова земельно-технічна експертиза та за результами дослідження експертом складено Повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи, вмотивоване тим, що на думку експерта, надані на дослідження копії документів та матеріалів не є розробленим в установленому законодавством порядку Проектом створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський» із каталогами координат (СК63) поворотних точок меж території, земельних ділянок, що увійшли до його складу при створенні відповідно до проекту.

Тобто, фактично експерт надав юридичну оцінку наданим для проведення експертизи документам (щодо проекту створення НПП «Пирятинський») із точки зору права, повноти, достатності та стилю оформлення, що є припущенням, яке не може бути покладено в основу доказування у справі.

Також, повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи було обумовлено тим, що прокурором для забезпечення проведення експертизи надано Shape-файли із даними про межі НПП «Пирятинський», отримані від ДП «Центр державного земельного кадастру», проте у Полтавському відділенні при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України немає ліцензійного програмного забезпечення, яке дає можливість опрацювати файли такого формату.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 7 ЦПК Українивисновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Повідомлення про неможливість надання висновку не є висновком експертизи у розумінні норм чинногоЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судову експертизу», а є технічним документом, яким закінчується експертиза у разі неможливості її проведення, що вбачається з пункту 1.13 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5. При цьому, експерт не несе відповідальності за правдивість викладених ним у повідомленні суджень і такі судження не можуть бути покладені в основу доказування у справі.

Твердження ТОВ «Заудайське», що співпадіння точки зору суду із точкою зору експерта, викладеною у повідомленні про неможливість проведення експертизи, колегія суддів відхиляє, як таке, що не спростовує факту, що стороною відповідача не надано належних, законних і достатніх доказів на рахунок своїх заперечень.

Технічна неможливість експерта (через відсутність необхідного ліцензійного програмного забезпечення) опрацювати надані на дослідження файли з координатами меж НПП «Пирятинський», отримані прокурором від ДП «Центр державного земельного кадастру» від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, не свідчить про об`єктивну неможливість отримати висновок експерта з приводу поставлених питань і не звільняє сторону, що ініціювала експертизу, від надання доказів на рахунок своїх заперечень.

Сторона відповідача, яка ініціювала її проведення, а також інші відповідачі у справі, не були позбавлені права ініціювати доручення експертизи іншій експертній установі, однак диспозитивно розпорядились своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Із урахуванням викладеного, повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи не є доказом у справі, яке б спростовувало доказове значення наданого прокурором висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 листопада 2022 року №8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, а також інших доказів на підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки у межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський».

Окрім указаного експертного висновку, прокурором на підтвердження факту формування спірної ділянки за рахунок земель НПП «Пирятинський» надано наступні докази: проєкт створення НПП «Пирятинський» (2009 рік), склад якого узгоджується з положеннямиЗакону України «Про природно-заповідний фонд України»і включає кольоровий картографічний матеріал, на якому зображено місцезнаходження природно-заповідних земель на території Харківецької сільської ради; проєкт організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (2013 рік), який також містить кольорові картографічні матеріали із зображенням місцезнаходження природно-заповідних земель на території Харківецької сільської ради, обриси яких є ідентичним проєкту створення; текстові та картографічні матеріали Інституту географії Національної академії наук України від 15 листопада 2021 року №01-03/263, якими підтверджено накладення меж спірної земельної ділянки на територію Парку на землях Харківецької сільської ради; текстові та картографічні матеріали Інституту географії Національної академії наук України від 03 червня 2022 року №01-03/33, якими підтверджено накладення меж спірної земельної ділянки на територію Парку на землях Харківецької сільської ради, які надавалися з вилученням.

Проте районний суд не надав належної оцінки таким доказам у їх сукупності та взаємозв`язку, що є порушенням вимог статей12,76-80,89,110 ЦПК України, що призвело до помилкових висновків про недоведеність прокурором позовних вимог і відсутність порушеного права та інтересу держави у спірних правовідносинах.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що такі докази не містять протиріч і повністю узгоджуються між собою, водночас відповідачі, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, усупереч принципу змагальності, жодних документів на підтвердження того, що територія Парку знаходяться в іншому місці і спірна земельна ділянка розташована за її межами, не надали.

Стосовно правомірності передачі спірної земельної ділянку у приватну власність зі зміною цільового призначення, перебування її в оренді та укладення договору дарування спірної земельної ділянки, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно зістаттею 7 Закону №2456-ХІІ(тут і далі в редакції, що діяла станом на час виникнення передання у власність та в оренду спірної земельної ділянки) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до законунадано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно достатті 6 цього Законуоб`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону №2456-ХІІвизначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Тоді як режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цьогоЗаконуз урахуванням їх класифікації та цільового призначення (стаття 14 Закону №2456-ХІІ).

Статтею 44 ЗК Українивизначено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки- пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Частинами першою, другоюстатті 45 ЗК Українипередбачено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно зістаттею 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Відповідно до пункту «г» частини четвертої наведеної норми до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду,що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЗК Українине підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів.

Згідно із частиною першоюстатті 150 ЗК Україниземлі природно-заповідного фонду віднесені до особливо цінних земель.

Частиною другою наведеної норми також визначено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Відповідно до вимогстатті 19 Конституції Україниоргани місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про законність передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, не врахував, що вона належить до земель державної форми власності, що перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду та у постійному користуванні національного природного парку, а отже має особливий порядок використання за цільовим призначенням і не могла бути передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без передбаченогозакономпорядку узгодження зміни цільового призначення.

Відповідно до матеріалів справи, територія, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, після постановленняУказу Президента України №1046/2009про створення НПП «Пирятинський» в силу імперативної вказівки із 11 грудня 2009 року набула статусу земель природно-заповідного фонду.

Передача у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

За змістом частини восьмоїстатті 118 ЗК Українипроект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленомустаттею 186-1 цьогоКодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним-підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. При цьому, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до позиції Верховного Суду, сформованої у справі №371/470/17 від 19.05.2021, отримання у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для цілей ведення особистого селянського господарства без відповідних згоди та погодження суперечить вимогам законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка належить до тієї частини земель Харківецької сільської ради, що надавалися у постійне користування НПП «Пирятинський» із вилученням, розташована у масиві земель поза межами села Харківці, є землею державної форми власності, розпорядником якої є відповідна обласна державна адміністрація в силу нормстатей 84-122 ЗК України. Тобто, титульним володільцем спірної земельної ділянки є Полтавська обласна державна адміністрація (наразі, згідно зУказом Президента України №68/2022 від 24 лютого 2022 року- Полтавська обласна військова адміністрація).

Матеріалами справи підтверджується, що Полтавською обласною державною адміністрацією не погоджувалась передача спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 зі зміною цільового призначення використання землі, а Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів не отримувало проєктів рішень Уряду та відповідної документації щодо вилучення, надання, зміни цільового призначення земельних ділянок у межах НПП «Пирятинський».

Отже, орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації, затверджуючи її і передаючи спірну ділянку у приватну власність, мав враховувати зазначену обставину та пересвідчитися у тому, що відповідна земля не є територією національного природного парку, враховуючи те, що станом на час прийняття рішень існувало підписане головою сільської ради охоронне зобов`язання, існувала картографія із проєкту створення (2009 р.) та із проєкту організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (2013 р). Натомість, відсутність визначення меж національного парку в натурі (на місцевості) не звільняло місцеву раду від обов`язку діяти в межах повноважень, передбачених законом.

За встановлених обставин, затвердження розробленої на замовлення ОСОБА_1 землевпорядної документації та передання спірної земельної ділянки йому у приватну власність із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (тобто зміною цільового призначення) відбулося без відповідного погодження у передбаченомузакономпорядку. Тоді як незаконне передання спірної земельної ділянки у приватну власність із державної, що має особливий режим використання земель природно-заповідного фонду, нівелює законність її подальшого передання в оренду, у зв`язку із чим договір оренди є недійсним в силу частини першоїстатті 203 ЦК України, а речові права, на підставі якого вони виникли (право оренди), підлягають припиненню.

Також відповідно до положень ст. 203 ЦК України є недійсним договір дарування спірної земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 не мав права на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 5323886201:01:005:0035, набутої ним без законних на те підстав.

Стосовно втручання у право на вільне володіння своїм майном, колегія суддів ураховує наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Із усталеної практики ЄСПЛ вбачається, щостаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбаченазаконом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Кривенький проти України» від 16.02.2017).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Так, у рішенні від 27 листопада 2007 року у справі «Гамер проти Бельгії» щодо зобов`язання заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, до якої застосовувалась заборона на будівництво, ЄСПЛ встановив: втручання у право заявниці на мирне володіння майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбаченезакономі переслідувало мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів шляхом приведення її у відповідність до плану землекористування, який визначав лісову зону, в якій будівництво не дозволялося.

Стосовно пропорційності втручання, то питання захисту навколишнього природного середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання (§ 79). Тому обмеження права власності були допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс (§ 80).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави повернути земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення НПП «Пирятинський» спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки, яка належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і, зокрема, частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 сформовано висновок, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_1 , при її передачі, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною Національного природного парку. Немає жодних підстав вважати, що відповідач не міг співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості та власними діями щодо останнього в тому числі і щодо укладення договору дарування цієї земельної ділянки.

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц, від 27.09.2023 у справі №621/394/20.

За таких обставин неможливо вважати, що втручання у право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкт, який вони за добросовісної поведінки не могли отримати, є для них надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед тим, як отримати земельну ділянку у відповідача були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цієї ділянки.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Із огляду на викладене, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_2 , яка набула право власності на спірну земельну ділянку за договором дарування, у збереженні права на земельну ділянку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2019 у справі №554/10377/16-ц та у постанові від 20.06.2023 року у справі № 554/10517/16-ц)

Отже, у втручанні держави у право мирного володіння та користування ОСОБА_2 та ТОВ «Заудайське» спірною земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами, а вимога про повернення спірної земельної ділянки у відання держави в особі НПП «Пирятинський» не суперечить вимогам закону.

Стосовно обраного позивачем способу захисту, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно зістаттею 2 ЦПК Українизавданнямцивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений закономабо договором, проте є ефективним та не суперечитьзакону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Наведене відповідає сталій позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, сформованій у справі №908/976/19 від 21.09.2022.

У справі, яка переглядається, предметом позову є вимоги: про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження та передання земельної ділянки приватну власність ОСОБА_1 ; скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку та припинення праві власності ОСОБА_1 на земельну ділянку; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Заудайське»; скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та припинення права оренди ТОВ «Заудайське» на земельну ділянку; визнання недійсним договору дарування спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язання ОСОБА_2 та ТОВ «Заудайське» повернути у власність держави спірну земельну ділянку.

Мета позову спрямована на усунення перешкод власникові (у даному випадку - держава), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зістаттею 391ЦК України(негаторний позов); за правилами наведеної норми власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.Тобто, власник може подати негаторний позов, якщо він не втратив володіння його майном, але є перешкоди у користуванні та розпорядженні останнім.

Власник, який зберігає володіння його майном, може заявити негаторний позов (про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні відповідним об`єктом), зокрема шляхом повернення майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20 сформовано висновок, що обов`язок орендаря повернути спірну земельну ділянку є наслідком визнання недійсним відповідного договору.

Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням закону потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, тому за таких умов негаторний позов є ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц, встановлення підстав для захисту порушених прав на землю в межах негаторного позову перебуває у зв`язку із законністю рішень органів держави або місцевого самоврядування, на підставі яких відбулись, зокрема, зміни у реєстраційному підтвердженні державою такого права за позивачем. Оскільки незаконність таких рішень має бути встановлена компетентним органом, то оскарження до суду таких рішень з вимогою їх скасування, не є обов`язковою умовою реалізації відповідного негаторного позову.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі №545/1847/20 виснував, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога про визнання наказу незаконним, його скасування є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Крім того, скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов`язанням повернути земельну ділянку.

Відповідно до частини 3статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цьогоЗакону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, абзац п`ятий пункту 143)). Однак, беручи до уваги те, що оскаржені рішення органів місцевого самоврядування не стосуються ОСОБА_2 як останньої набувачки земельної ділянки, вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування, на підставі яких земельну ділянку було оформлено за ОСОБА_1 , не призводять до відновлення порушеного права територіальної громади міста Полтави. За таких обставин у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Повернення спірної земельної ділянки у власність держави та у постійне користування національного природного парку матиме наслідком внесення державним реєстратором до реєстру відомостей про припинення права власності, є ефективним способом судового захисту та призведе до належного виконання рішення у справі. Наведене узгоджується з висновком ВС викладеним у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зістаттею 144 ЦПК України,пропорційно задоволенимвимогам позову,із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Заудайське» на користь Офісу Генерального прокурора підлягає стягненню судовий збір по 10337,50 грн. із кожного

Керуючись статтями 367,374 ч. 1 п.2 ,ст. 376 ч. 1 п.3,4,статтями 381,384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 від 25.07.2018 № 2, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заудайське».

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035 від 21.01.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0035.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Заудайське» на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 31012,50 грн., по 10337,50 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук

СудПолтавський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення12.11.2024
Оприлюднено27.11.2024
Номер документу123269402
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —544/597/22

Постанова від 12.11.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Ухвала від 13.09.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Ухвала від 10.09.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Ухвала від 09.08.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Ухвала від 24.07.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Ухвала від 22.07.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Рішення від 17.04.2024

Цивільне

Пирятинський районний суд Полтавської області

Ощинська Ю. О.

Рішення від 17.04.2024

Цивільне

Пирятинський районний суд Полтавської області

Ощинська Ю. О.

Ухвала від 17.10.2023

Цивільне

Пирятинський районний суд Полтавської області

Ощинська Ю. О.

Ухвала від 16.10.2023

Цивільне

Пирятинський районний суд Полтавської області

Ощинська Ю. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні