Постанова

від 05.11.2024 по справі 496/3487/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5469/24

Справа № 496/3487/23

Головуючий у першій інстанції Горяєва І.М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України - Дьоміна Сергія Олександровича на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Горяєва І.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки, сум індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

17.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 4 660,10 грн., середній заробіток за весь час затримки при звільненні у розмірі 40 885,86 грн., суму індексації заробітної плати у розмірі 5553,35 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 12.01.2021 року позивача було прийнято на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії агроекомоніторингу та удосконалення технологій виробництва сільськогосподарської продукціїОдеської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України, що підтверджується Наказом від 11.01.2021р. № 1-ОС (а.с. 17).

Наказом від23.12.2021року №73-ОСпозивача було звільнено з посади в.о. молодшого наукового співробітника лабораторії агроекомоніторингу та удосконалення технологій виробництва сільськогосподарської продукції за власним бажанням (а.с.18).

Однак, в день звільнення позивача 31.12.2021 рокувідповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми, належні при звільненні, та не здійснив виплату належних коштів. Позивач звернувся до відповідача із Листами з проханням надати (надіслати) копії наказів про призначення та звільнення за період з 12.01.2021 року по грудень місяць 2021 року включно та надати (надіслати) довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 12.01.2021 року по грудень місяць 2021 року включно.

Позивач надав розрахунок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 ,починаючи з 12.01.2021 року по грудень місяць 2021 року на підставі даних, які отримано з Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату.

Позивач також вказав, що у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, то з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 40 885,86 грн.,загальна сума індексації заробітної плати складає 5 553,35 грн.

Після не отримання позивачем повного розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, позивач зазнав значних душевних страждань, а тому вважає за необхідне через завдання відповідачем моральної шкоди, стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03.04.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, розмір моральної шкоди стягнути у розмірі 3000 грн., замість 10 00 грн., в іншій частині позовні вимоги були задоволені.

В апеляційній скарзі Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України ставить питання про скасування рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03.04.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.149-152).

При цьому, колегією судів враховано, що представник Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України надав суду апеляційної інстанції про слухання справи у відсутність апелянта і відповідача у справі, а також у відсутність його представників (а.с.211-212).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачем позивачу ОСОБА_1 не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, як то передбачено ст. 117 КЗпП України.

При цьому суд правильно вказав, що відповідач не довів відсутності в цьому своєї вини, а сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Так, суд правильно зазначив, що позивач звертався до відповідача із листами від 9.12.2022 року та повторно - 07.03.2023 року, згідно яких просив надати (надіслати) копії наказів про призначення та звільнення за період з 12.01.2021 р. по грудень місяць 2021 р. включно та надати (надіслати) довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 12.01.2021р. по грудень місяць 2021 р. включно, які були отримані позивачем (а.с. 19, 20, 21, 22).

Більше того, позивачем до матеріалів справи доданий розрахунок нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати, згідно до якого: нарахована заробітна плата відповідачем складає 57 476,96 грн. , із нарахованої заробітної плати відповідачем за час роботи позивача утримано податки, які складають 11 208,01 грн.

У зв`язку з цим, розмір заробітної плати позивача після утримання податків складає 46 268,95 грн. , фактичний розмір заробітної плати виплачений позивачу складає 41 608,85 грн. , розмір не виплаченої заробітної плати позивачу становить 4 660,10 грн.(а.с. 23).

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи довідку з Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (а.с. 24).

Суд також правильно вказав і долучив до матеріалів справи в якості додаткових доказів відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (а.с. 84-120), у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачанараховану, але не виплачену заробітну плату, яка складає 4660,10 грн., середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, який складає 40885,86 грн.

Що стосується індексації зазначених сум, то колегія суддів зазначає наступне.

Суд правильно вказав, що Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу, яка прирівнюється до вартості споживчих товарів і послуг.

У відповідності до положень ч. 6 ст. КЗпП України, статей 33, 34 Закону Про оплату праці такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року ч.2 ст. 233 КЗпП України вказує на те, що при порушенні законодавства про працю працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму індексації нарахованої але не виплаченої заробітної платі у загальній сумі 5553,35 грн.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд обгрунтовано вказав, що за змістом ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 3000,00 грн.

У відповідності до вимог, передбачених ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд також правильно розподілив між сторонами судові витрати.

Оскільки позовні вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 4 660,10 грн., середнього заробітку за весь час затримки при звільненні у розмірі 40 885,86 грн., суми індексації заробітної плати у розмірі 5553,35 грн., були задоволені у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі1073,60 грн.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368. п.1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384. 389-391 ЦГ1К України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України - Дьоміна Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили і дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.11.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Ссвєрова