Ухвала

від 20.11.2024 по справі 522/18377/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1685/24

Справа № 522/18377/24 1-кс/522/5859/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024163510000793 від 17.10.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

Слідчим відділенням ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024163510000793 від 17.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

17.10.2024 року ОСОБА_7 затриманий в порядку ст.208 КПК України та на наступний день 18.10.2024 року, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він, в період часу з 15.08.2024 по 10.10.2024 року, в період дії на території України воєнного стану, працював на посаді фахівця оператора мобільної групи відділення «Нової пошти» № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Сегедська, 18, де по сумісництву розташований пункт надання фінансових послуг (ПНФП) № НОМЕР_2 ТОВ «НоваПей».

Маючи намір на вчинення крадіжки чужого майна, переслідуючи ціль незаконного збагачення, визначив об`єктом свого злочинного посягання грошові кошти які перебували на рахунку ПНФП №16019, заздалегідь знаючи логін та пароль ключів користувачів касирів зазначеного ПНФП.

Надалі, з метою реалізації свого умислу, розуміючи протиправність своїх дій, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, а поряд відсутні сторонні особи, без відома касира, який перебував на зміні, користувався його ключем, відправляючи грошові кошти, які перебували на рахунку ПНФП №16019 ТОВ «НоваПей» на власний картковий рахунок ТОВ «НоваПей» № НОМЕР_3 , після чого переводив грошові кошти на власні банківські картки АТ КБ «Приват Банк».

Так, здійснивши в загальній кількості 20 операцій на різні суми з різник акаунтів касирів ТОВ «НоваПей», ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами, належними ТОВ «НоваПей» на загальну суму 261 000 гривень.

18.10.2024 року слідчий слідчого відділення відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді, з погодженим прокурором Приморської окружної прокуратури ОСОБА_9 , клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.

Клопотання мотивоване обґрунтованістю підозри та існуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та до підозрюваного ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 15.12.2024 року включно, з визначенням застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя зазначив, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра у вчинені ОСОБА_7 інкримінованого йому правопорушення, а також існують ризики, визначені п.п. 1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на безпідставність та незаконність ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

Захисник вважає, що в порушення вимог КПК України, слідчий суддя не навів обґрунтування заявлених прокурором ризиків, а в оскарженій ухвалі відсутнє посилання на докази, що підтверджують існування таких ризиків. Крім того, слідчий суддя не розглянув можливість застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, а також не взяв до уваги наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків. Захисник зазначає, що її підзахисний вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнає свою вину та розпочав відшкодовувати потерпілій стороні завдану шкоду. З огляду на викладені обставини запобіжний захід у виді домашнього арешту, на переконання захисника, цілком зможе запобігти заявленим стороною обвинувачення ризикам.

Прокурор у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, з заявами або клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

З огляду на положення ч.4 ст.405 КПК України апеляційний суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу сторони захисту без участі прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_6 , яка підтримала свою апеляційну скаргу; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст.404 КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст.177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ухвала містить достатнє мотивування прийнятого рішення, з посиланням на всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

У даному кримінальному провадженні обґрунтованість підозри ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом допиту представника потерпілого та наданими ним документами; протоколом допиту свідка; протоколом огляду речових доказів; протоколом затримання особи в порядку ст.208 КПК України та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності тощо.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд вважає, що на даному початковому етапі досудового розслідування додані до клопотання слідчого докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Так, підставою застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1 та 5 ч.1 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку апеляційного суду, обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Наявність у підозрюваного постійного місця проживання на території м. Одеси безумовно дещо зменшує існування вказаного ризику, проте не нівелює його повністю.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що перебуваючи на свободі підозрюваний може продовжувати вчиняти нові злочини.

Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_7 за версією обвинувачення вчинив тяжкий злочин за місцем роботи, чим завдав шкоди роботодавцю у великому розмірі. При цьому, протиправні дії ОСОБА_7 носили непоодинокий характер, оскільки зі змісту клопотання слідчого убачається, що загалом ОСОБА_7 здійснив 20 операцій на різні суми з різних акаунтів касирів ТОВ «НоваПей» та протиправно заволодів грошовими коштами на загальну суму 261000 грн.

За таких обставин ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК не можна вважати недоведеним, навіть незважаючи на відсутність у ОСОБА_7 попередніх судимостей.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскарженою ухвалою слідчий суддя визначив підозрюваному ОСОБА_7 в якості альтернативного запобіжного заходу заставу в максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК щодо особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, однак жодним чином не мотивував свого рішення щодо визначення максимального розміру застави.

За таких обставин оскаржена ухвала слідчого судді не може бути визнана законною та обґрунтованою.

Позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного/обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів, слідчим суддею в даному випадку не було враховано молодий вік підозрюваного та його майновому стану, тому визначено завідомо непомірний розмір застави.

При цьому, колегія суддів наголошує, що розмір застави не може ставитись у залежність від спричиненої шкоди, завданої діями, які інкримінуються підозрюваному.

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з висновками викладеними в другому реченні п. 31 рішення ЄСПЛ «Істоміна проти України» від 13.01.2022, відповідно до якого: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру, а також необхідності ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі спроможності підозрюваного сплатити визначений розмір застави, та задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі. Також в цьому рішенні ЄПСЛ зазначив, що ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

Таким чином, слід констатувати, що положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

З врахуванням наведених вище обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК.

Визначаючи розмір застави, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року)

Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_7 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням того, що ОСОБА_7 вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнає свою провину та співпрацює зі слідством, а також беручи до уваги його молодий вік, апеляційний суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить121120 гривень.

На переконання апеляційного суду такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, не буде для нього завідомо непомірним та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про обрання запобіжного заходу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 409,419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2024 року, якою в кримінальному провадженні №12024163510000793 від 17.10.2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.12.2024 року включно, із визначенням розміру застави скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого СВ ВП №5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 .

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 15.12.2024 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_7 , розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень).

Підозрюваний абозаставодавець маютьправо убудь-якиймомент внестизаставу надепозитний рахунокдля зарахуваннязаставних сум за наступними реквізитами: отримувач: Одеський апеляційний суд; Код ЄДРПОУ отримувача 42268321; Код банку отримувача (МФО) 820172; розрахунковий рахунок UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 20.11.2024 року; заставна сума за підозрюваного ОСОБА_7 (номер провадження суду апеляційної інстанції №11-сс/813/1685/24; судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

Підозрюваний ОСОБА_7 звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку;

- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими учасниками кримінального провадження, визначеними слідчим або прокурором;

- здати на зберігання до ДМС в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інший документ, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_7 наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого суворого запобіжного заходу

Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов`язків становить до 15.12.2024 року включно.

Копію ухвали невідкладно надіслати до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4