Постанова

від 05.11.2024 по справі 2-4126/04

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5223/24

Справа № 2-4126/04

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОМР Малюти В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги Одеської міської ради та ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Пуда Е.Ю., боржник Одеська міська рада,

встановив:

02.08.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Пуда Е.Ю., заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області.

Скарга обґрунтована тим, що Приморським районним судом м. Одеси 27.04.2004 року, яке набрало чинності, у справі № 2-4126/04 було винесено рішення, згідно якого суд зобов`язав Одеську міську раду (далі ОМР) розглянути питання щодо передачі в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 648 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1 та при позитивному рішенні видати ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку. Крім того, даним рішенням суд зобов`язав управління земельних ресурсів ОМР, як спеціально уповноважений орган підготовити у визначеному законодавством порядку матеріали для оформлення та передачі у власність ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки. Також даним рішенням зобов`язано Дачно-будівельний кооператив (далі ДБК) «Знамя» надати згоду на приватизацію вищевказаної земельної ділянки та усунути перешкоди у оформленні правовстановлюючих документів.

16.07.2004 року були видані виконавчі листи. Разом з тим, вказані виконавчі листи не були виконані, так як були повернуті 28.12.2004 року. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2014 року було частково відновлено втрачене судове провадження по справі № 2-4126/04. Ухвалою суду від10.05.2016 рокупо даній справі судом було відновлено строк на пред`явлення виконавчих документів до виконання та судом було повернуто три оригінали виконавчих листів від 16.07.2004 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ) в Одеськійобласті Пуйда Є.Ю. від 21.12.2016 року було закінчено виконавче провадження№ 53067285з мотивом «рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 року фактично виконано у повному обсязі» (т.1, а.с. 65).

ОСОБА_1 з вищевказаними діями головного державного виконавця не погоджується, а тому просила суд: скасувати постанову від 21.12.2016 року про закінчення ВП № 53067285, скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу від 07.12.2016 року, зобов`язати державного виконавця замінити боржника «Управління земельних ресурсів Одеської міської ради» на належного божника «Департамент комунальної власності Одеської міської ради», направити два виконавчих листа до виконавчої служби на примусове виконання та зобов`язати державного виконавця притримуватись порядку виконання згідно рішення суду від 27.04.2004 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2024 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано незаконною постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Пуйда С.Ю. від 21.12.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 53067285.

Зобов`язано ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» шляхом відновлення виконавчого провадження № 53067285 на виконання виконавчого листа № 2-4126/04 від 16.07.2004 року.

В іншій частині вимог скарги було відмовлено (т.2, а.с.75-84).

В апеляційній скарзі ОМР ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.91-102).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2024 року, в частині незадоволених вимог, скасувати та прийняти в цій частині судове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.137-140).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОМР Малюта В.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість (т.2, а.с.146-150).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОМР ОСОБА_2 , у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.156-161).

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а також те, що дана справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду (т.2, а.с.124, 141), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОМР та у відсутність інших учасників справи.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення представника ОМР, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 частково та зобов`язуючи виконавчу службу відновити виконавче провадження, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2024 року не виконано належним чином (т.2, а.с.75-84).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 27.04.2004 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 2-4126/04, було вирішено (мовою оригіналу):

«иск удовлетворить.

Обязать дачно-строительный кооператив «Знамя», устранить препятствия в оформлении правоустанавливающих документов на передачу в частую собственность (приватизацию) гр-кой ОСОБА_3 земельного участка под № 13, площадью 648 м.кв, расположенного в г.Одессе, по 1-му Дачному переулку, 1- путем предоставления согласия на приватизацию данного участка членом ДСК «Знамя» - гражданкой ОСОБА_3

Обязать управление земельных ресурсов Одесского городского Совета, как специально уполномоченный орган подготовить в установленном законодательными и нормативными актами Украины в порядке, соответствующие материалы для оформлений и передачи в собственность гр-ке ОСОБА_3 земельного участка под АДРЕСА_2 , при условии предоставления гр-кой ОСОБА_3 всех предусмотренных законом документов и материалов (в т.ч. проект овода, согласования) правоустанавливающего и технического характера, необходимых для оформления материалов по выделению земельного участка в собственность гражданина.

Обязать Одесский городской Совет в установленном законом порядке рассмотреть вопрос о передаче в частую собственность гр-ке ОСОБА_3 земельного участка под № 13, площадью 648 кв.м, расположенного в АДРЕСА_3 и при положительном решении видать гр-ке ОСОБА_3 государственный акт на право частной собственности на указанный земельный участок» (т.1, а.с.42-46).

16.07.2004 року Приморським районним судом м. Одеси було видано три виконавчі листи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2014 року було частково відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-4126/04 за позовом ОСОБА_1 до ДБК «Знамя», ОМР, Одеського міського управління земельних ресурсів ОМР про витребування земельної ділянки із використання, зобов`язати провести оформлення та видачу державного акту на право приватної власності на землю, в частині судового рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27.04.2004 року (т.1, а.с.47-49).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2016 року поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчих документів № 2-4126/04, виданих Приморським районним судом міста Одеси 16.07.2004 року на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27.04.2004 року у справі № 2-4126/04 за позовом ОСОБА_1 до ДБК «Знамя», ОМР, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про витребування земельної ділянки із використання, зобов`язати провести оформлення та видачу державного акту на право приватної власності на землю (т.1, а.с.553).

На виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області перебували наступні виконавчі провадження на підставі виконавчих листів у справі № 2-4126/04:

ВП № 53066675 про зобов`язання ДБК «Знамя» усунути перешкоди в оформлені правовстановлюючих документів на передачу у приватну власність (приватизацію) ОСОБА_1 земельної ділянки під АДРЕСА_2 - шляхом надання згоди на приватизацію даної ділянки членом ДБК «Знамя» громадянкою ОСОБА_1 . Зазначене виконавче провадження передано до Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області;

ВП № 53067077 про зобов`язання Управління земельних ресурсів ОМР, як спеціально уповноважений орган підготувати в установленому законодавством та нормативними актами України порядку, відповідні матеріали для оформлення та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки під АДРЕСА_2 , при умові представлення ОСОБА_1 всіх передбачених законом документів та матеріалів. У зв`язку припиненням юридичної особи-боржника, виконавчий лист повернуто стягувачу без прийняття до виконання;

ВП № 53067285 про зобов`язання ОМР у встановленому законом порядку розглянути питання про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки під АДРЕСА_2 , та при позитивному рішенні видати ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку.

На виконання зазначеного рішення суду було розглянуто питання про передачу у приватну власність позивача запитуваної земельної ділянки, а саме клопотання ОСОБА_1 про передачу їй безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0648 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, та 30.06.2016року ОМР прийняторішення № 892-VII«Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Відповідно до п. 3 зазначеного рішення ОМР вирішилавідмовити у наданні дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з переліком.Підставою для відмови у наданні відповідного дозволу є відсутність графічних матеріалів, на яких мало б бути зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (т.1, а.с.62-63).

21.12.2016 року ОМР повідомила головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Пуйду Є.Ю. про добровільне виконання боржником рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 року (т.1, а.с.60-61).

Як було вказано вище, постановою державного виконавця від 21.12.2016 року було закінчено ВП №53067285 з підстав п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т.1, а.с.65).

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ОМР виконала рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 року у справі № 2-4126/04.

Так, як було вказано вище, резолютивна частина рішення Приморського районного суду м. Одеси 27.04.2004 року у справі № 2-4126/04, зокрема, зазначає (мова оригіналу): «обязать Одесский городской Совет в установленном законом порядке рассмотреть вопрос, о передаче в частую собственность гр-ке ОСОБА_1 земельного участка под № 13, площадью 648 м.кв., расположенного в АДРЕСА_3 и при положительном решении выдать гр-ке ОСОБА_1 государственный акт на право частной собственности на указанный земельный участок», а не зобов`язано ОМР надати згоду на розробку проекту землевідводу, як зазначено у рішенні ОМР від 30.06.2016 року.

Таким чином, враховуючи, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 року у справі № 2-4126/04 року про зобов`язання ОМР розглянути питання щодо передачі в приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки станом на даний час належним чином виконано не було, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення скарги ОСОБА_1 та зобов`язав ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» шляхом відновлення виконавчого провадження № 53067285 на виконання виконавчого листа № 2-4126/04 від 16.07.2004 року.

З цих підстав апеляційний суд також зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст.10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

За таких обставин, враховуючи, що рішення Приморського суду м. Одеси від 27.04.2004 року у справі № 2-4126/04 є не виконаним, апеляційний суд відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі ОМР.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає, що у своїй скарзі на дії виконавця ОСОБА_1 також ставила питання про зобов`язання державного виконавця замінити боржника та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07.12.2016 року.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції було встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси 29.11.2017 року було задоволено заяву ОСОБА_1 та замінено сторону виконавчого провадження, з видачею дублікату виконавчих документів у цивільній справі № 2-4126/04.

Таким чином, враховуючи, що питання про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчих документів вирішено ухвалою суду від 29.11.2017 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в цій частині.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційних скарг не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційних скарг не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, доводи апеляційних скарг її не спростовують, оскільки ухвала прийнята у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 38-84, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги Одеської міської ради та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через перебування судді Комлевої О.С. на лікарняному, повне судове рішення складено 25.11.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова