Постанова

від 05.11.2024 по справі 2-248/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3614/24

Справа № 2-248/10

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Калініченко Л.В., повний текст ухвали суду складений 18 грудня 2023 року, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля Олександра Олександровича про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

У січні 2023року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля О.О. про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов про звернення стягнення на пенсію боржника винесених в рамках виконавчих проваджень ВП №48185088 та №48186012.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, постановити нове рішення, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу при неповному з`ясуванні обставин та дослідження доказів, що мають значення для справи, та при ігноруванні наданих скаржником документів.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 05 листопада 2024 року державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль О.О. не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 215, 217).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуваєна розгляді справа за скаргою ОСОБА_1 між тими самими учасниками, з того ж самого предмету розгляду та з тих самих підстав, що в даній справі.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України,кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення,ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З матеріалівсправи вбачається,що ОСОБА_1 , як боржник за виконавчими провадженнями ВП №48185088 та №48186012, звернувся до суду зі скаргою (справа №2-248/10; провадження №4-с/947/12/23) провизнання дій державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміля О.О. незаконними та скасування постанов про звернення стягнення на пенсію боржника винесених в рамках виконавчих проваджень ВП №48185088 та №48186012, з посиланням на протиправність дій державного виконавця Джміля О.О. з винесення вказаних постанов.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси також перебуває справа №2-248/10 (провадження №4-с/947/50/23) під головуванням судді Куриленко О.М. за скаргою ОСОБА_1 , за участю суб`єкта оскарження заступника начальника відділу державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер В.В., державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль О.О., в якій скаржник просив суд:

-визнати дії ОСОБА_2 - заступника начальника відділу другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ОСОБА_3 - державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) незаконними, скасувати постанови про звернення стягнення на пенсію боржника по виконанню виконавчих проваджень № 48185088 та № 48186012 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10 виданих 06.10.2010 року.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М. від 25.05.2023 року, провадження по вказаній справі зупинено, що свідчить про прийняття скарги до свого провадження та постановлення судового рішення за наслідком процесуального питання.

З оглянутих судом матеріалів справи №2-248/10 (провадження №4-с/947/50/23) було встановлено, що остання заведенана підставі скарги ОСОБА_1 , у тому числі до тих самих учасників, з того ж самого предмету скарги та з тих самих підстав, що є предметом і складом розгляду даної справи №2-248/10; провадження №4-с/947/12/23.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуваєна розгляді справа за скаргою ОСОБА_1 , між тими самими учасниками, з того ж самого предмету розгляду та з тих самих підстав, що в даній справі.

Поряд з цим, судом враховано, що в судовому засіданні 14.12.2023 року ОСОБА_1 було особисто визнано подання до Київського районного суду м. Одеси декількох скарг до тих самих учасників, з тих самих підстав, щодо того ж самого предмету розгляду.

Пунктом 4 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо зокрема у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судом звернуто увагу, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр деля Прадельпроти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення скарги ОСОБА_1 в рамках справи №2-248/10; провадження №4-с/947/12/23, без розгляду на підставі положень п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

На підставі вищевикладених обставин, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду, оскільки ним була подана скарга між тими самими учасниками, з того ж самого предмету розгляду та з тих самих підстав, що в даній справі.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скаргиОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції розглянув справу при неповному з`ясуванні обставин та дослідження доказів, що мають значення для справи, та при ігноруванні наданих скаржником документів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи, встановленими обставинами у відповідності до наданих доказів, яким надана обґрунтована та належна оцінка судом.

Одночасно,апеляційний судзвертає увагуна те,що заположеннями ч.ч.1-4ст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 25 листопада 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Є.С. Сєвєрова