Постанова

від 21.11.2024 по справі 904/1855/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1855/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М., (доповідач),

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від позивача: Чучупака Т.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференціїї апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2024р.

( суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 05.06.2024р.)

прийняту за результатами розгляду заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН"

про забезпечення позову

у справі № 904/1855/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН"

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ"

про стягнення 15 854 899,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" подало заяву про накладення арешту на майно та грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Акціонерному товариству "ДНІПРОВАЖМАШ" в сукупності в межах ціни позову в сумі 15 854 899,04 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2024 р. заяву ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" про забезпечення позову задоволено частково. Застосувано заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті ( гривня ), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Акціонерному товариству "ДНІПРОВАЖМАШ" в межах суми заборгованості у розмірі 6 354 695,38 грн, 3% річних в розмірі 440 745,46 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 152 737,52 грн. В решті заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2024 р. у справі № 904/1855/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 904/1855/24.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник наголошує на тому, що свою заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» обґрунтовує відсутністю дій з боку Відповідача щодо сплати заборгованості до відкриття провадження. Таке обґрунтування необхідності забезпечення позову суд визнав достатнім для накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Відповідача. Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відсутність дій щодо сплати заборгованості є лише підставою для звернення кредитора до суду за захистом свого порушеного права чи законного інтересу.

Водночас, на думку Скаржника, для можливості застосування такого інституту господарської юрисдикції як забезпечення позову, сам по собі факт наявності заборгованості і відсутність доказів її сплати є недостатнім для суду, який розглядає відповідну заяву.

При цьому, Скаржник зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Така позиція повністю співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах: від 21.02.2020 р. у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 р. у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 р. у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 р. у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 р. у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 р. у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 р. у справі № 911/3208/21.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції визнав достатнім обґрунтування заяви позивача для застосування заходів забезпечення позову, однак, в свою чергу, не навів жодної фактичної обставини, не кажучи вже про підтвердження доказами її наявності, з якою він пов`язує накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача. Відсутність доказів на підтвердження таких обставин лише підтверджує факт порушення судом процесуального закону в частині можливості забезпечення позову в разі наявності для цього достатніх підстав.

На переконання Скаржника всі вищезазначені обставини свідчать про: відсутність фактичних підстав для застосування заходів забезпечення позову; необґрунтованість відповідної заяви Позивача; порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону в частині необхідності належної оцінки обставин існування ризиків невиконання рішення суду та доказів, які це підтверджують.

У додаткових письмових поясненнях до заяви про розстрочення виконання рішення суду, АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» просить суд звернути увагу на той факт, що на АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» працює близько 1 000 працівників. Заробітна плата, яку отримують працівники заводу, є єдиним джерелом сімейного доходу майже для 1 000 родин. Незважаючи на важке фінансове становище, АТ «ДНІПРОВАЖМАШ», в тому числі й за рахунок запозичених коштів сплачує податки, збори, та обов`язкові платежі в обсягах, які надають можливість не збанкрутувати. Не надаючи жодної переваги одним особам перед іншими, Відповідач розуміє соціальну відповідальність у збереженні робочих місць й у виплаті їх заробітної плати. Негайне звернення до виконання судового рішення остаточно зруйнує виробничу діяльність АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» та призведе до його повної неплатоспроможності та, як наслідок, до визнання відповідача банкрутом. В той же час, розстрочення виконання судового рішення дасть змогу зберегти виробничий процес, кадровий потенціал відповідача та відновити нормальну прибуткову діяльність АТ «ДНІПРОВАЖМАШ». Відновлення виробництва та нарощення обсягів постачання замовникам, з якими у АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» наявні контракти, сприятиме надходженню коштів і дасть можливість виконати рішення суду. Крім того, надання розстрочки виконання судового рішення вбачається економічно більш вигідним для ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН», ніж ліквідація Відповідача, та сприятиме відновленню підприємством виробництва продукції та можливості сплати заборгованості. Сам факт ініціативи Відповідача щодо намагання знайти варіанти для погашення заборгованості з очевидним визнанням її розміру, свідчить про справжність намірів АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» виконати зобов`язання перед контрагентами, в даному випадку ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН».

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за Договором № 25/10-21 від 25.10.2021 р. на постачання природного Газу в сумі 15 863 503,58 грн. Споживачем всього по Договору здійснено оплату вартості обсягу Газу та наданих послуг на загальну суму 13 649 194,39 грн. Наразі у Споживача перед Постачальником наявна заборгованість по Договору на загальну суму 6 354 695,38 грн. У зв`язку з невчасним виконанням грошового зобов`язання, Позивачем нараховано три проценти річних в сумі 440 745,46 грн. та інфляційні втрати за пер період прострочення платежів у сумі 2 152 737,52 грн. Умовами Договору передбачено також сплату штрафу за порушення строків оплат, який становить 1 103 200,61 грн. та пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 5 803 520,07 грн.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що судом в забезпечено баланс інтересів сторін не створено загрози для здійснення підприємницької діяльності Відповідача а у випадку зняття коштів з рахунків Відповідачем, це призведе до порушення балансу інтересів сторін, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення можливо порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.

Товариство також вказує на те, що зобов`язання з оплати заборгованості за Договором № 25/10-21 на постачання природного Газу від 25.10.2021 р. Відповідачем не виконуються протягом тривалого часу, що свідчить про ухилення Апелянта від виконання зобов`язання. Тож скасування заходів забезпечення позову у цій справі, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права позивача на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Товариство вказує про те, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 зазначено, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А.( доповідач ), судді Мороз В.Ф., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 р. витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1855/24, пов`язані з розглядом заяви про забезпечення позову. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1855/24.

Після надходження матеріалів справи № 904/1855/24, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.08.2024 р..

Судове засідання, призначене на 15.08.2024 р. не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючої судді Коваль Л.А.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючої судді Коваль Л.А., 11.09.2024 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого, для вирішення питання щодо визначення іншої дати судового засідання, визначено новий склад суду у складі: головуючого судді Кощеєва І.М., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2024 р., судовою колегією у визначеному складі, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.11.2024 р..

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 1056/24 від 09.10.2024 р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Мороз В.Ф., Чередко А.Є..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2024 р. у справі № 904/1855/24 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 21.11.2024 р..

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 21.11.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" заборгованість у розмірі 6 354 695,38 грн. за Договором № 25/10-21 на постачання природного газу від 25.10.2021 р., три проценти річних в розмірі 440 745,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 152 737,52 грн., штраф в розмірі 1 103 200,61 грн., пеню в розмірі 5 803 520,07 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором № 25/10-21 на постачання природного газу від 25.10.2021 р.

ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" подало заяву про накладення арешту на майно та грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Акціонерному товариству "ДНІПРОВАЖМАШ" в сукупності в межах ціни позову в сумі 15 854 899,04 грн.

В обґрунтування заяви Позивач посилається на те, що відсутність дій з боку Відповідача щодо сплати заборгованості до відкриття провадження, свідчать про наявність ризиків зникнення грошових коштів що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, що у сукупності свідчить про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких заходів. Накладення арешту на майно та кошти у межах зазначеної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність Відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами Відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2024 р. заяву ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" про забезпечення позову задоволено частково. Застосувано заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Акціонерному товариству "ДНІПРОВАЖМАШ" в межах суми заборгованості у розмірі 6 354 695,38 грн, 3% річних в розмірі 440 745,46 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 152 737,52 грн. В решті заяви відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що з огляду на предмет спору за позовом та викладені в заяві обставини щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у випадку зняття коштів з рахунків Відповідачем, це призведе до порушення балансу інтересів сторін, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення можливо порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне застосувати заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Акціонерному товариству "ДНІПРОВАЖМАШ" в межах суми заборгованості у розмірі 6 354 695,38 грн, 3% річних в розмірі 440 745,46 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 152 737,52 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі: 6 354 695,38 грн. заборгованості за Договором № 25/10-21 на постачання природного газу від 25.10.2021 р., 440 745,46 грн. три проценти річних, 2 152 737,52 грн. інфляційних витрат, 1 103 200,61 грн. шрафу, 5 803 520,07 грн. пені.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду якою частково задоволено заяву ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" в межах суми заборгованості у розмірі 6 354 695,38 грн, 3% річних в розмірі 440 745,46 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 152 737,52 грн.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17 ).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 р. у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 р. у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 р. у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 р. у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 р. у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 р. у справі № 911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як зазначалося раніше, в обгрунтування вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції послався на те, що не накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України. Таким чином, накладення арешту на належне Відповідачу майно та грошові кошти буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів. Матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого господарского суду.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 р. у cправі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей ( доведення нічим не обмеженого права Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову ( такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 р. у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 р. у справі № 910/1200/20 ).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову Господарський суд Дніпропетровської області мав здійснити оцінку обґрунтованості доводів Позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 р. у справі № 910/11739/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 р. у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував ( у т.ч. в постановах від 09.12.2020 р. у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 р. у справі № 910/9627/20 ) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 ст. 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" ( рішення від 17.07.2008 р. ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів Позивача у майбутньому, заява ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» підлягає частковому задоволенню.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до негативних наслідків для Відповідача, адже зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер, метою застосування якого є забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2024р. у справі № 904/1855/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко