Рішення

від 13.11.2024 по справі 902/940/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2024 р.Cправа № 902/940/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді - Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників сторін:

позивача Коновал Д.В., ордер серії АІ №1687218 від 21.08.2024 (в режимі ВКЗ);

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "РИФ-К" (вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця, 21012)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "УКРЕКОПРОЕКТ" (вул. Перша Ливарна, буд. 40, м. Запоріжжя, 69002)

про стягнення 545670,65 грн

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "РИФ-К" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "УКРЕКОПРОЕКТ" про стягнення 545 670,56 грн заборгованості, з яких 457 758,00 грн - основного боргу, 19 350,02 грн - інфляційних втрат, 8 812,32 грн. - 3% річних та 59 750,22 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року, в частині сплати орендної плати за період червень 2023 по липень 2024.

Ухвалою суду від 29.08.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/940/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.09.2024.

12.09.2024 на адресу електронної пошти суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні 30.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 13.09.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні 30.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

30.09.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, надання доступу у підсистемі «Електронний суд» та про відкладення підготовчого судового засідання.

На визначену судом дату в судове засідання 30.09.2024 з`явився представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався.

За наслідками судового засідання, суд протокольними ухвалами задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 07.10.2024 о 11:30 год. Крім того, задовольнив усне клопотання представника позивача про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, суд ухвалою від 02.10.2024 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 14.10.2024 з`явився представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що вбачається з наявних в матеріалах справи доказів направлення ухвали суду від 02.10.2024 до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 13.11.2024 о 11:00 год. Крім того, задовольнив усне клопотання представника позивача про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, суд ухвалою від 15.10.2024 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 13.11.2024 з`явився представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що вбачається з наявних в матеріалах справи доказів направлення ухвали суду від 15.10.2024 до електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.11.2024 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без проголошення, в зв`язку з неявкою представників сторін на оголошення.

Розглянувши матеріали справи заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" в особі директора Сорокіна Віктора Володимировича (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди приміщення №01-04-18 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець надає в оренду приміщення (об`єкт Оренди) загальною площею 185 кв.м., розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.

Термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об`єкта, що орендується, за актом прийому-передачі (п. 3.1 Договору).

Згідно із п. 3.2. Договору якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення Договору не заявить про намір його розірвати, то Договір пролонгується на термін передбачений п. 3.1. і на умовах визначених Договором, за винятком орендної плати, яка узгоджується окремо.

Відповідно до п. 4.2. Договору розмір орендної плати на день підписання Договору становить 40 грн за 1 кв.м без ПДВ.

Орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Орендодавця або в касу Орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до Договору (пункти 4.4., 4.5. Договору).

За змістом пункту 4.6. Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.

Додатком №01 до Договору від 01.04.2019 сторони визначили, що розмір орендної плати на день підписання додатку до Договору становить 48,1 грн за 1 кв.м без ПДВ.

В подальшому Додатком №05 від 27.06.2019 та Додатком №02 від 01.07.2019 до Договору сторони погодили надання Орендодавцем в оренду відповідачу приміщень загальною площею 125 кв.м та загальною площею 370 кв.м, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.

Належність позивачу на праві тимчасового безоплатного користування переданих відповідачу в оренду приміщень підтверджує Договір користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладений між Компанією "Ukinvest development Limited" в особі директора П.Константіноу та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К".

Факт передачі позивачу в тимчасове безоплатне користування виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33 у м. Вінниця, які належать Компанії "Ukinvest development Limited" на праві власності, підтверджується Актом приймання-передачі майна від 06.12.2018.

Окремо слід зазначити, що рішенням Вінницької міської ради 2 сесії 7 скликання від 25.12.2015 № 71 "Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця", яке знаходиться у загальному доступі, вулицю Енгельса перейменовано на вулицю Дубовецьку.

Як стверджує позивач в позовній заяві, рішенням Господарського суду Вінницької області від 03 лютого 2022 року по справі № 908/2277/21, яке залишене без змін Постановою Північно- західного апеляційного господарського суду від 10 травня 2022 року, та яке набрало законної сили. Зокрема, вказаними судовими рішеннями встановлено факт користування. Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Укрекопроект» відповідними приміщеннями, та фактичного використання відповідачем саме трьох орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м). Спір по вказаній справі № 908/2277/21 стосувався стягнення ТОВ НВК «РИФ-К» (Позивачем) з ТОВ «Науково-дослідний інститут «Укрекопроект» (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 310 669,91 гривень, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором оренди приміщення № 01-04- 18 від 01 квітня 2018 року. У вказаній справі № 908/2277/21 Позивач стягував заборгованість з Відповідача за період з листопада 2020 року по липень 2021 року. До листопада 2020 року оплати Відповідачем проводились належним чином, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписувались. Після звернення Позивачем до господарського суду у 2021 році (справа № 908/2277/21) щодо стягнення заборгованості з Відповідача, останній припинив підписувати Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) які надаються Позивачем, хоча продовжує користуватися орендованими приміщеннями.

Також Позивачем було подано до Господарського суду Вінницької області позовну заяву про стягнення заборгованості Відповідача за Договором оренди приміщення № 01-04-18 від 01 квітня 2018 року за період серпень 2021 року - травень 2022 року (включно), справа № 902/481/22. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року по справі № 902/481/22 позовні вимоги Позивача задоволені повністю. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року по справі № 902/481/22 апеляційна скарга ТОВ «НДІ «Укрекопроект» залишена без задоволення, а Рішення Господарського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року по справі № 902/481/22 залишене без змін.

Крім того, Позивачем було подано до Господарського суду Вінницької області позовну заяву про стягнення заборгованості Відповідача за Договором оренди приміщення № 01-04-18 від 01 квітня 2018 року за період червень 2022 року - травень 2023 року (включно), справа № 902/863/23. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26 березня 2024 року по справі № 902/863/23 позовні вимоги Позивача задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" 493 734,84 гривень, з яких: 392 364,00 гривень основного боргу, 75 471,84 гривень пені, 19 771,66 гривень інфляційних втрат та 6 127,34 гривень 3% річних та 7 406,27 гривень судових витрат зі сплати судового збору. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2024 року по справі № 902/863/23 апеляційна скарга ТОВ «НДІ «Укрекопроект» залишена без задоволення, а Рішення Господарського суду Вінницької області від 26 березня 2024 року по справі № 902/863/23 залишене без змін.

Крім того, позивач звертає увагу суду на ту обставину, що у 2022 році Відповідач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним Договору оренди приміщення № 01-04-18 від 01 квітня 2018 року (справа № 902/314/22). Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2024 року по справі №902/314/22, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «УКРЕКОПРОЕКТ» до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Риф-К» про визнання недійсним Договору оренди приміщення № 01-04-18 від 01 квітня 2018 року - відмовлено. У вказаній постанові суд касаційної інстанції, зокрема, дійшов висновку, що справжньою метою заявлення позивачем (ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ") даного позову є намагання уникнути сплати орендної плати за Договором оренди, яка стягнута з нього на користь відповідача за судовим рішенням у справі № 908/2277/21. Звернення з вимогою про недійсність договору є інструментом, який дозволяє Досягнути цієї мети. Також, вказаною постановою було підтверджено що Договору оренди приміщення № 01-04-18 від 01 квітня 2018 року є дійсним, приміщення вказані в договорі та додатках до нього знаходяться в оренді у ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ", права ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ" жодним чином не порушені, а спори ініційовані Відповідачем мають на меті уникнути сплати орендної плати за Договором оренди.

Станом на дату подання цієї позовної заяви орендовані приміщення продовжують використовуватись відповідачем, та не поверталися позивачу. Передбачений п. 8.1. Договору оренди приміщення № 01-04-18 Акт приймання-передачі, який складається сторонами договору під час повернення орендованих приміщень після завершення строку дії договору або у випадку дострокового розірвання договору позивачем та відповідачем не складались та не підписувались.

Отже всі орендовані приміщення продовжують знаходиться у оренді відповідача.

В наслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів за період з червня 2023 року по липень 2024 року відповідно до Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" виник основний борг в сумі 457 758,00 грн, який заявлено до стягнення. При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" також нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" 19 350,02 грн - інфляційних втрат, 8 812,32 грн. - 3% річних та 59 750,22 грн - пені.

Як зазначалось судом вище, відповідач будь яких заперечень чи відзиву на позовну заяву не надав.

Також в провадженні Господарського суду Вінницької області перебували справи № 908/2277/21, №902/314/22, №902/481/22 та №902/863/23.

Так, відповідно до бази даних Діловодство спеціалізованого суду у справі №908/2277/21, 03.02.2022 прийнято рішення, яке оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, якою рішення залишено без мін.

В постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі №908/2277/21, зокрема зазначено наступне Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі №908/2277/21 позов задоволений частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" 282 270 грн - основного боргу; 2 844 грн - 3% річних; 10 572,19 грн - інфляційних втрат; 12 013,64 грн - пені та 4 615,49 грн - витрат на сплату судового збору. У стягненні 882,01 грн - інфляційних втрат та 2 088,07 грн - пені відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт існування заборгованості відповідача перед позивачем випливає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та не спростовано в установленому порядку відповідачем, а тому місцевий господарський суд задоволив частково позов з урахуванням здійсненого перерахунку пені та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі №908/2277/21 та прийняти нове, яким у задоволенні позову та судового збору відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд не надав оцінки, що під час підписання 01.04.2018 Договору оренди №01-04-18 сторонами не була досягнута згода з усіх його істотних умов, оскільки всупереч вимогам ч. 1 ст. 284 ГК України в договорі оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 відсутні обов`язкові істотні умови: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна. Суд при вирішенні даної справи не надав оцінку правочинам (договору позички та договору оренди) на їх відповідність закону (нікчемність). Звертає увагу суду, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" згідно відомостей з реєстру не є власником будівель по вул. Дубовецька, 33, м. Вінниця, а тому не мало право передавати майно в оренду та не могло укладати договір оренди, а також, що дата укладення договору позички (безоплатного користування) була пізніше, ніж Договір оренди - 01.12.2018…..

Враховуючи вищенаведене, а також наявність з липня по червень 2021 року Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаних зі сторони позивача, за відсутності у матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м) суд приходить до висновку, що факт використання таких приміщень за Договором за увесь заявлений позивачем період з листопада 2020 року по травень 2021 року за вірогідністю доказів є доведеним. При цьому доведення протилежних обставин в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України підлягає доказуванню відповідачем, однак жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували обов`язок сплати орендних платежів за Договором (за заявлений позивачем період та за трьома переданими у користування приміщеннями) останнім не надано.

Умови Договору не ставлять у пряму залежність обов`язок сплати орендних платежів за Договором від отримання та підписання відповідачем Актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Такий обов`язок визначений в силу обов`язковості виконання сторонами Договору згідно зі ст. 629 ЦК України. При цьому суд враховує презумпцію правомірності такого правочину в силу приписів ст. 204 ЦК України, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає, що у спірному договорі сторонами досягнуті всі істотні умови договору оренди: об`єкт оренди (п. 1.1 Договору), розмір орендної плати (п. 4.2 Договору), строк дії договору оренди (п. 3.1 Договору).

Заперечення відповідача, що позивач не є власником орендованого майна, не міг виступати Орендодавцем, укладати відповідний Договір та передавати приміщення в оренду спростовуються належністю позивачу на праві тимчасового безоплатного користування переданих відповідачу в оренду приміщень за Договором користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладеним з власником таких приміщень - Компанією "Ukinvest development Limited" в особі директора П. Константіноу. Крім того, судом встановлено, що відповідач користувався орендованим приміщенням, що підтверджується актами приймання-передачі…..

Таким чином, доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

У справі №902/314/22, Господарським судом Вінницької області 14.12.2022 прийнято рішення, яким Договір оренди нежитлового приміщення №01-04-2018 від 01.04.2018 визнано недійсним. Натомість постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №902/314/22 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області. При новому розгляді справи рішенням від 22.11.2023 позов задовольнити повністю, а саме визнано недійсним Договір оренди нежитлового приміщення №01-04-18 від 01.04.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект". Водночас Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 рішення суду першої інстанції скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові, яка залишена в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2024.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2024 у справі №902/314/22, зокрема погодився з висновками апеляційного господарського суду, що справжньою метою заявлення позивачем (ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ") даного позову є намагання уникнути сплати орендної плати за Договором оренди, яка стягнута з нього на користь відповідача за судовим рішенням у справі № 908/2277/21. Звернення з вимогою про недійсність договору є інструментом, який дозволяє Досягнути цієї мети. Також, вказаною постановою було підтверджено що Договору оренди приміщення № 01-04-18 від 01 квітня 2018 року є дійсним, приміщення вказані в договорі та додатках до нього знаходяться в оренді у ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ", права ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ" жодним чином не порушені, а спори ініційовані Відповідачем мають на меті уникнути сплати орендної плати за Договором оренди. «43. Верховний Суд зауважує, що в касаційній скарзі позивач не спростовує, а навпаки підтверджує наведені законні та обґрунтовані висновки суду апеляційної інстанції, вказуючи про те, що він звернувся до суду не за захистом порушеного права, а за захистом інтересу, який полягає в прагненні анулювання тих прав та обов`язків, які випливають з недійсного правочину.».

У справах №902/481/22 та №902/863/23 позовні заяви про стягнення заборгованості з відповідача за Договором оренди приміщення № 01-04-18 від 01 квітня 2018 року за період серпень 2021 року - травень 2022 року (включно) та за період червень 2022 року - травень 2023 року (включно) задоволені рішеннями від 16 січня 2023 року по справі № 902/481/22 та рішенням від 26 березня 2024 року по справі № 902/863/23. Постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року по справі № 902/481/22 та від 26 червня 2024 року по справі № 902/863/23 апеляційні скарги ТОВ «НДІ «Укрекопроект» залишені без задоволення, а Рішення Господарського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року по справі № 902/481/22 та від 26 березня 2024 року по справі № 902/863/23 залишені без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладену норму процесуального закону судом приймаються до уваги обставини, встановлені рішеннями суду в господарських справах №908/2277/21, №902/314/22, №902/481/22 та №902/863/23, оскільки вони набрали законної сили.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Судом встановлено, що згідно договору користування № 1/12-18 від 01 грудня 2018 року у сторони позивача є право користування виробничими, складськими та офісними приміщення, розташованими за адресою вул. Енгельса. 29 та вул. Енгельса. 33, м. Вінниця. 21012, для ведення господарської діяльності. При цьому жодних обмежень для ведення господарської діяльності власником манна встановлено не було. Таким чином позивач може використовувати надане йому в користування майно для здійснення господарської діяльності у вигляді передання майна у найм та отримання прибутку.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати орендної плати відповідачем встановлений умовами п. 4.4. Договору до 15 числа поточного місяця.

Матеріалами справи, а саме Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з червня 2023 року по липень 2024 року (а.с.129-150) підтверджено, що позивачем було належним чином виконано свої договірні зобов`язання перед відповідачем по наданню в користування орендованого майна на загальну суму 457 758,00 грн, разом з тим відповідач орендні платежі не сплатив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, доказів не використання в зазначений період орендованого майна матеріали справи не містять і відповідачем з цього приводу будь яких заперечень не надано, також матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу приміщень у період червень 2023 липень 2024 як і на день розгляду справи.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 904/1103/20 від 01.12.2020: "17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно із статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS")."

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищенаведене, а також факти встановлені рішеннями суду в господарських справах №908/2277/21, №902/314/22, №902/481/22 та №902/863/23, за відсутності у матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованих приміщень суд приходить до висновку, що факт використання таких приміщень за Договором за увесь заявлений позивачем період з червня 2023 по липень 2024 включно за вірогідністю доказів є доведеним. При цьому доведення протилежних обставин в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України підлягає доказуванню відповідачем, однак жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували обов`язок сплати орендних платежів за Договором (за заявлений позивачем період та за трьома переданими у користування приміщеннями) останнім не надано.

Окремо слід зазначити, що умови Договору не ставлять у пряму залежність обов`язок сплати орендних платежів за Договором від отримання та підписання відповідачем Актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Такий обов`язок визначений в силу обов`язковості виконання сторонами Договору згідно зі ст. 629 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 457 758,00 грн основного боргу є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19 350,02 грн - інфляційних втрат, 8 812,32 грн. - 3% річних та 59 750,22 грн пені внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.6. Договору обумовлено, що в разі несвоєчасної орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.

Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Так, позивачем здійснено нарахування пені обмежуючись подвійною обліковою ставкою НБУ за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що є правомірним.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок заборгованості за відповідний період прострочення в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нарахування 19 350,02 грн - інфляційних втрат, 8 812,32 грн. - 3% річних та 59 750,22 грн пені перебуває в межах розрахунку суду, тому підлягає задоволенню повністю в сумі заявленій позивачем.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та не спростовано в установленому порядку відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на сплату судового збору підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "УКРЕКОПРОЕКТ" (вул. Перша Ливарна, буд. 40, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 38563155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "РИФ-К" (вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця, 21012; код ЄДРПОУ 32719261) 457 758,00 грн - основного боргу, 19 350,02 грн - інфляційних втрат, 8 812,32 грн. - 3% річних, 59 750,22 грн пені та 8 185,06 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 25 листопада 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.: 1 - до справи