Рішення

від 22.11.2024 по справі 904/4589/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4589/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівердорбуд" (Донецька обл., м. Краматорськ)

до Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради (Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Слобожанське)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Лавринович О.В.;

від відповідача: Логвиненко В.М.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівердорбуд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1843347,16грн, з якої: 1734480,54грн заборгованість за виконані роботи, 86403,68грн - інфляційні втрати, 22462,94грн - 3% річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про виконання робіт №7 від 28.02.2024 в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) від 22.04.2024, актом вартості устаткування та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.11.2024.

06.11.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що не спростовує факт виконання позивачем робіт за договором, відповідність їх обсягу та якості, не заперечує проти заборгованості перед позивачем та підтверджує факт підписання актів КБ-2в та довідки КБ-3. Окрім того, зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки причиною для несплати взятих на себе зобов`язань став висновок моніторингу аудитслужби, який на даний час оспорюються відповідачем, а тому стягнення заборгованості є передчасним.

08.11.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення суми боргу за договором є невиконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робот, прийнятих останнім без заперечень. Зобов`язання з оплати виконаних робіт залежить виключно від факту їх виконання та відповідності умовам договору і не може бути пов`язане із результатами проведеної аудитслужбою перевірки. Додатково зазначає, що за виконаним договором зобов`язання з оплати за виконані роботи не можуть бути припинені шляхом укладання додаткової угоди, такі зобов`язання припиняються шляхом сплати заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.11.2024.

18.11.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що на виконання вимог висновку Східного офісу Держаудитслужби направляв на адресу позивача лист із додатковою угодою про розірвання договору №7 від 28.02.2024 на який позивачем було надано відповідь з відмовою від укладання такої додаткової угоди у зв`язку з виконанням робіт в повному обсязі. Додатково зазначає, що у зв`язку з наявністю висновку аудит служби, на думку відповідача, позивач не набув права на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

22.11.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому він просить зупинити провадження у справі №904/4589/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/11726/24.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що причиною для невиконання взятих на себе зобов`язань за договором про виконання робіт №7 від 28.02.2024 став висновок моніторингу, який наразі оспорюються Відділом з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради в судовому порядку в рамках адміністративної судової справи №160/11726/24. Відповідач вважає, що предмет позову у судовій справі №160/11726/24 має доказове значення у судовій справі №904/4589/24 у зв`язку з наведеними вище обставинами, а його розгляд підлягає здійсненню в порядку адміністративного судочинства, фактично необхідним є зупинення провадження у судовій справі №904/4589/24 до набрання законної сили рішенням у судовій справі №160/11726/24.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради про зупинення провадження у справі №904/4589/24.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 22.11.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

28.02.2024 між Відділом з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради (далі замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівердорбуд" (далі підрядник, позивач) укладено договір про виконання робіт №7 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язується власними силами і засобами, в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи на об`єкті: "Капітальний ремонт освітлення вулиці Українська с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області; 45310000-3 Електромонтажні роботи за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника", а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2 договору визначено, що склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації та вказуються у договірній ціні (Додаток № 1 до договору).

Договірна ціна робіт є твердою (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору договірна ціна робіт дорівнює ціні пропозиції учасника-переможця торгів і становить - 1742000,00грн (один мільйон сімсот сорок дві тисячі гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 290333,33грн. Договірна ціна є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Фінансування робіт (будівництва об`єкта) здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунки замовником проводяться тільки за фактично виконані роботи у термін на протязі 20-ти (двадцяти) календарних днів з моменту підписання замовником представлених підрядником належно оформлених актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3), рахунку на оплату, та тільки в межах бюджетних призначень. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані роботи здійснюються при отриманні замовником бюджетного призначення на фінансування цих робіт.

Пунктом 4.9 договору визначено, що вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються зі всіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні. Оплата за виконані роботи здійснюється в безготівковому порядку, валютою платежу є гривня.

Місце виконання робіт - вулиця Українська, с. Олександрівка Дніпровського району, Дніпропетровської область 52041 (пункт 5.1 договору).

Підрядник виконує роботи у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами та графіками виконання робіт (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору роботи за договором повинні бути виконані у терміни відповідно до календарного графіку виконання робіт, що оформляється додатком до договору і є його невід`ємною частиною.

Договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань за даним договором (пункт 13.1 договору).

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 13.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Відтак, договір про виконання робіт №7 від 28.02.2024 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Сторонами відповідно до умов договору укладено відповідні додатки до договору (а.с.20, 21, 24-35 том 1) в яких сторони визначили вид, склад, ціну і обсяг робіт.

Додатки підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи по вказаному об`єкту на загальну суму 1734480,54грн, що підтверджується підписаними сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року (форма №КБ-2в) №1 від 22.04.2024 (а.с. 6-7 том 1), актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №1/1 від 22.04.2024 (а.с. 5 том 1), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми №КБ-3) (а.с. 4 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач за виконані роботи не розрахувався.

З огляду на викладене, у зв`язку із порушенням замовником строків оплати виконаних робіт, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 1843347,16грн, з якої: 1734480,54грн - основного боргу, 86403,68грн - інфляційних втрат, 22462,94грн - 3% річних.

Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору про виконання робіт, строк його дії, строк оплати, виконання підрядником робіт, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини першої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина друга статті 875 Цивільного кодексу України).

Приписами частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості виконаних робіт. Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року (форма №КБ-2в), акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №1/1 від 22.04.2024 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми №КБ-3) підписані відповідачем без зауважень та заперечень до них.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 4.2 договору порядок оплати за виконані роботи, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав 13.05.2024 (12.05.2024 вихідний день) прострочення з 14.05.2024.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 1734480,54грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для сплати позивачу за виконані роботи у зв`язку з наявністю висновку Східного офісу Держаудитслужби, спростовуються викладеним, а тому відхиляються господарським судом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 22462,94грн за загальний період з 13.05.2024 по 17.10.2024 та інфляційні втрати в розмірі 86403,68грн за період з травня 2024 року по вересень 2024 року (а.с. 2 том 1).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята статті 254 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 22320,77грн за загальний період з 14.05.2024 по 17.10.2024.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 1843204,99грн, з якої: 1734480,54грн - основного боргу, 86403,68грн - інфляційних втрат та 22320,77грн - трьох відсотків річних.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом враховуються, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 92167,35грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії договору про надання правничої допомоги від 14.10.2024, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1326468 від 14.10.2024 (а.с. 22, 23, 41 том 1).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Відповідно до пункту 4.1 договору про надання правничої допомоги від 14.10.2024, укладеного між адвокатом Лавринович Оксаною Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівердорбуд", у разі досягнення адвокатом позитивного результату по справі, а саме: ухвалення рішення судом першої інстанції на користь клієнта про стягнення з Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради, не менш ніж 95% суми основного боргу, клієнт зобов`язується сплатити адвокату «гонорар успіху» в розмірі 5 (п`ять) відсотків від загальної стягнутої судом першої інстанції суми боргу та штрафних санкцій.

Заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу відповідачем не висловлювались.

Разом з цим, здійснюючи аналіз заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 10000,00грн.

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин стягненню на користь позивача підлягають 27648,08грн витрат по сплаті судового збору та 9999,29грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівердорбуд" до Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1843347,16грн, з якої: 1734480,54грн - основна заборгованість, 86403,68грн - інфляційні втрати, 22462,94грн - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровськи р-н, селище Слобожанське, вул. Будівельників, бд. 18, 172, ідентифікаційний код 44432290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівердорбуд" (84331, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Приймаченко Марії, буд. 4А, ідентифікаційний код 42702867) 1734480,54грн основного боргу, 86403,68грн інфляційних втрат, 22320,77грн трьох відсотків річних, 27648,08грн витрат по сплаті судового збору та 9999,29грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, розвитку інфраструктури та транспорту Слобожанської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівердорбуд" 142,17грн - трьох відсотків річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 25.11.2024.

Суддя В.О. Татарчук