Рішення

від 25.11.2024 по справі 904/4204/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4204/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Колективного підприємства "Олімпійський учбово-спортивний центр "Акварена" (Харківська обл., м. Харків)

до Фізичної особи-підприємця Чупахіна Іллі Олександровича (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Олімпійський учбово-спортивний центр "Акварена" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Чупахіна Іллі Олександровича про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 78015,97грн, з яких: 76984,38грн - грошових коштів отриманих згідно договору підряду №1/7/24 від 01.07.2024, 1031,59грн - штрафу за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду №1/7/24 від 01.07.2024 в частині повного та своєчасного виконання робіт за договором підряду, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути суму попередньої оплати та штраф за несвоєчасне виконання робіт.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялася ухвала суду від 26.09.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , а також направлялась за адресою зазначеною в договорі підряду №1/7/24 від 01.07.2024, а саме: 62418, Харківська обл., смт Пісочин, вул. Квартальна, буд. 3, кв. 136

Однак, поштові конверти з ухвалою суду від 26.09.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження) були повернуті працівниками поштового зв`язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 34-39 том 1).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 12.11.2024, оскільки 28.10.2024 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) за якою було зобов`язано надати відповідача відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 25.11.2024 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

01.07.2024 між Колективним підприємством "Олімпійський учбово-спортивний центр "Акварена" (далі замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Чупахіним Іллею Олександровичем (далі підрядник, відповідач) укладено договір підряду №1/7/24 (далі договір).

Відповідно до умов цього договору підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з підготовки підлоги та влаштуванню підлогового покриття у приміщенні (спортивній залі) Замовника за адресою: вул. Клочківська 43/47, м. Харків (далі об`єкт) та здати їх замовнику у встановлений договором строк, а замовник зобов`язується прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх вартість (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору строк виконання робіт за цим договором складає 20 (двадцять) робочих днів з моменту оплати замовником всіх необхідних матеріалів для виконання робіт, що є предметом цього договору.

Приписами пункту 2.3 договору встановлено, що найменування, кількість та ціна всіх необхідних матеріалів для виконання робіт, що є предметом цього договору вказуються та узгоджуються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору з моменту її підписання сторонами.

Підрядник зобов`язаний забезпечити своєчасне, високоякісне та безпечне виконання робіт (пункт 3.1.2 договору).

Приписами пункту 3.3.1 договору встановлено, що замовник зобов`язаний здійснити оплату всіх матеріалів необхідних для виконання робіт за цим договором згідно специфікації.

Згідно з пунктом 4.1 договору вартість робіт деталізується в протоколі договірної ціни (додаток №1), до даного договору, що є невід`ємною його частиною з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до пункту 4.2 договору загальна ціна договору складає 31080 (тридцять одна тисяча вісімдесят)грн 00копійок.

Порядок розрахунку по даному договору здійснюється наступним чином: Замовник вносить 100% передплату за всі матеріали, необхідні для виконання робіт, які визначені у специфікації до договору після його підписання сторонами. Замовник вносить передплату у розмірі 30% (9324.00грн) від вартості робіт, які визначені в додатку №1 до договору протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору сторонами. Плата у розмірі 70% (21756,00грн) за виконані роботи замовник вносить на розрахунковий рахунок підрядника після підписання сторонами акту виконаних робіт (пункт 4.3 договору).

Приписами пункт 4.4 договору встановлено, що розрахунки за договором проводяться замовником, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

В пункті 7.1 договору зазначено, що в разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до пункту 7.3 договору, за порушення підрядником строків виконання своїх зобов`язань, замовник, за бажанням, має право у письмовій формі вимагати, а підрядник зобов`язаний сплатити замовнику штраф в розмірі 0,02% за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості невиконаних зобов`язань.

У випадку невиконання своїх зобов`язань за цим договором, підрядник зобов`язується повернути всі попередньо отримані грошові кошти замовника в повному обсязі, протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника (пункт 7.7 договору).

Згідно з пунктом 10.1 договору даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2024 року, а в частині виконання сторонами свої зобов`язань до повного їх виконання.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Між сторонами підписано протокол узгодження договірної ціни (додаток №1) до договору (а.с. 15 том 1), відповідно до умов якої сторони узгодили розмір договірної ціни за виконання робіт за договором у розмірі: 31080,00грн.

Між сторонами підписано специфікацію (додаток №2) до договору (а.с. 16 том 1), відповідно до умов якої сторони визначили найменування, технічні характеристики, кількість та ціну всіх матеріалів, необхідних для виконання робіт за договором, відповідно до якої загальна вартість матеріалів становить 67660,38грн, які згідно з п.3 специфікації замовник сплачує у розмірі 100% протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури підрядником.

На виконання умов договору відповідач надав позивачу рахунок №1/07 від 01.07.2024 на загальну суму 67660,38грн (а.с. 17 том 1).

Позивач здійснив оплату на загальну суму 76984,38грн (яка включає в себе 67660,38грн вартість матеріалів, 9324,00грн 30% вартості робіт за договором підряду), що підтверджується платіжними інструкціями №№ 516, 517 від 02.07.2024 (а.с. 18, 19 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач у встановлений договором строк роботи не виконав.

У зв`язку з порушенням підрядником строків виконання робіт, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 76984,38грн, сплачені за договором, та пеню у сумі 1031,59грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено вимогу №19/08-01 від 20.08.2024 (а.с. 20 том 1) про повернення сплачених грошових коштів, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача за договором підряду №1/7/24 від 01.07.2024 суми попередньої оплати та пені за несвоєчасне виконання робіт.

Предметом доказування у справі є встановлення обставин щодо виконання або не виконання відповідачем робіт у межах визначених договором, наявності/відсутності правових підстав для стягнення з нього сплаченої позивачем попередньої оплати за цим договором у сумі 76984,38грн та наявності/відсутності підстав для стягнення неустойки за несвоєчасне виконання робіт.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини першої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина друга статті 875 Цивільного кодексу України).

Приписами частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 2.1 договору строк виконання робіт, приймаючи до уваги укладення договору 01.07.2024, отримання 02.07.2024 відповідачем оплати за договором, суд зазначає, що строк виконання робіт є таким, що настав 30.07.2024, прострочення з 31.07.2024.

Відповідач не надав суду доказів виконання робіт.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.08.2024 направив відповідачу поштовим зв`язком вимогу №19/08-01 від 20.08.2024 про повернення сплаченої за договором передоплати в сумі 76984,38грн (а.с. 20-25 том 1).

Доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 76984,38грн відповідач суду не надав.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 76984,38грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

Доказів виконання спірних робіт у встановлений договором строк відповідач не надав, доводи, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.3 договору, за порушення підрядником строків виконання своїх зобов`язань, замовник, за бажанням, має право у письмовій формі вимагати, а підрядник зобов`язаний сплатити замовнику штраф в розмірі 0,02% за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості невиконаних зобов`язань.

З урахуванням пункту 7.3 договору позивач нарахував відповідачу неустойку (0,02% за кожен день прострочення від вартості невиконаних зобов`язань) за загальний період з 08.07.2024 по 12.09.2024 на загальну суму 1030,59грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу та встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов`язань, а також невірно визначено суму невиконаного зобов`язання. Так, позивач у розрахунку визначає суму 76984,38грн, однак це сума попередньої оплати, здійсненої позивачем. Сума невиконаного зобов`язання відповідача, відповідно до умов пункту 4.2 договору підряду складає 31080,00грн, яка і приймається судом до розрахунку.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 273,50грн за загальний період з 31.07.2024 по 12.09.2024.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 76984,38грн основного боргу (суми попередньої оплати), 273,50грн штрафу. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Судом були досліджені всі докази в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2998,58грн.

Позивачем у позовній заяві подано попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, однак матеріали справи не містять доказів понесення таких витрат, а також не містять заяви позивача про надання таких доказів в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Колективного підприємства "Олімпійський учбово-спортивний центр "Акварена" до Фізичної особи-підприємця Чупахіна Іллі Олександровича про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 78015,97грн, з якої: 76984,38грн грошових коштів отриманих згідно договору підряду №1/7/24 від 01.07.2024, 1031,59грн штрафу задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чупахіна Іллі Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Колективного підприємства "Олімпійський учбово-спортивний центр "Акварена" (61022, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, буд. 43/47, ідентифікаційний код 04541974) 76984,38грн - основної заборгованості, 273,50грн - штрафу та 2998,58грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Чупахіна Іллі Олександровича на користь Колективного підприємства "Олімпійський учбово-спортивний центр "Акварена" 758,09грн - штрафу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 25.11.2024.

Суддя В.О. Татарчук