Рішення

від 21.11.2024 по справі 907/621/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 р. м. УжгородСправа № 907/621/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», м. Рівне

про стягнення 218 426,11 грн та розірвання договорів оренди землі

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» про стягнення 218 426,11 грн орендної плати за період з 02.03.2022 до 13.05.2024, а також розірвання:

- договору оренди земельної ділянки № 0030 від 04 жовтня 2013 року щодо земельної ділянки площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004 за адресою с. Дубриничі, вул. Центральна, 176;

- договору оренди земельної ділянки №0031 від 04 жовтня 2013 року щодо земельної ділянки площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008 за адресою с. Дубриничі, вул. Центральна, 176а;

- договору оренди земельної ділянки №0032 від 04 жовтня 2013 року щодо земельної ділянки площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007 за адресою с. Дубриничі, вул. Центральна, 176.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/621/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Надалі, ухвалою від 18 липня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 06 серпня 2024 року.

Підготовче засідання відкладалося до 17.09.2024 у зв`язку з неявкою представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Надалі, в підготовчому засіданні 17.09.2024 судом оголошено перерву до 15.10.2024 у зв`язку з заявленим позивачем клопотанням та для надання можливості Дубриницькій сільській раді Ужгородського району Закарпатської області подати розрахунки заявленої до стягнення заборгованості по кожному договору окремо.

У підготовчому засідання 15.10.2024 суд постановив ухвалу про відкладення на 31.10.2024 у зв`язку з неявкою представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи та повторно зобов`язав позивача надати суду, в строк до 25.10.2024 року включно, розрахунки заборгованості по кожному договору оренди окремо та банківські виписки по рахунках позивача з січня 2022 року із зазначенням надходжень по сплаті орендної плати відповідачем за договорами оренди №0030, №0031, №0032 від 04.10.2013 в цей період.

22 жовтня 2024 року позивач скерував до суду за допомогою системи «Електронний суд» клопотання від 22.10.2024 про надання витребуваних судом документів.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2024 підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд справи по суті на 21.12.2024 на 12:00 год.

В судове засідання 21.12.2024 представники сторін не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 31.10.2024 до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 31.10.2024 року.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 31.10.2024 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі доказами, яких достатньо для прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договорів оренди земельної ділянки № 0030 від 04 жовтня 2013 року, №0031 від 04 жовтня 2013 року, №0032 від 04 жовтня 2013 року в частині сплати орендної плати за користування земельними ділянками площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004, площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008 та площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007 за період з 02.03.2022 року до 13.05.2024 року включно, внаслідок чого станом на 28.06.2024 (дата оформлення позовної заяви) за ним рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 218 426,11 грн з вимогами про стягнення якої прокурором заявлено даний позов до господарського суду.

Окрім того, у зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати позивач просить суд розірвати Договори оренди земельної оренди земельної ділянки № 0030 від 04 жовтня 2013 року, №0031 від 04 жовтня 2013 року, №0032 від 04 жовтня 2013 року .

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву відповідно до приписів ст.ст. 165, 178 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

04 жовтня 2013 року між Дубриницькою сільською радою Перечинського району (на час розгляду справи Ужгородського району) Закарпатської області, як Орендодавцем та Дочірнім підприємством «Прикарпатзахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (зі зміненою організаційно-правовою формою та найменуванням ТОВ «Прикарпатзахідтранс»), як Орендарем укладено Договори оренди земельної ділянки № 0030, №0031, №0032 (надалі разом Договори, а кожен окремо Договір № 0030, №0031, №0032 відповідно), за умовами п. 1. яких Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться в межах населеного пункту с. Дубриничі Перечинського району Закарпатської області, вул. Центральна, 176 (176а за Договором №0031).

За змістом п.п. 2., 3. Договорів в оренду передаються:

-земельна ділянка площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004;

-земельна ділянка площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008;

-земельна ділянка площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007.

На земельних ділянках розміщені об`єкти нерухомого майна будівлі, а також об`єкти інфраструктури, які є власністю Орендаря.

Відповідно до Актів приймання-передачі від 04.10.2013 земельні ділянки площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004, площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008 та площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007 передано Орендодавцем Орендарю в оренду.

Термін дії Договорів сторонами визначено в їх пунктах 8, за якими Договори укладено на 49 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Право оренди відповідача земельних ділянок площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004, площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008 та площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007 зареєстроване 22.11.2013 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про що свідчать долучені до позовної заяви Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 22.11.2013 за №13285681, №13288290, від 28.11.2013 №13632986 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.11.2013, індексний номер 8242514, від 22.11.2013 індексний номер 8245238 та від 28.11.2013 індексний номер 8455242).

Пунктами 5 Договорів визначено розміри нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка становить 389 850,69 грн за Договором №0030, 874 432,31 грн за Договором №0031 та 189 008,02 грн за Договором №0032.

Розмір та форма орендної плати сторонами визначені у п. 9 Договорів, за змістом якого орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 7% нормативної грошової оцінки землі, що складає:

-27 289,55 грн в рік за Договором №0030;

-61 210,54 грн в рік за Договором №0031;

-13 230,56 грн в рік за Договором №0032.

Сторони погоджуються, що орендна плата на землю справляється з моменту прийняття рішення Дубриницької сільської ради від 21.06.2013 №375 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ДП «ПрикарпатЗахідтранс».

Відповідно до п.п. 10, 11 Договорів обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вносить щомісячно протягом 30 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного місяця в наступних розмірах:

-2274,13 грн в місяць за Договором №0030;

-5100,88 грн в місяць за Договором №0031;

-1102,55 грн в місяць за Договором №0032.

Позивач в позовній заяві та згідно з наданою Головним управлінням ДПС у Закарпатській області інформацією (лист від 05.06.202 за №5864/5/07-16-13-08-06) стверджує, що відповідач, як Орендар земельних ділянок площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004, площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008 та площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007 за Договорами, - не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не оплачував у визначений Договором строк орендну плату за користування земельними ділянками, у зв`язку з чим відповідно до листа Головного управління ДПС у Закарпатській області від 18.10.2024 за №10244/5/07-16-13-08-07 за період з лютого 2022 року по січень 2023 року включно заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» відповідно до поданого останнім до податкового органу розрахунку від 14.02.2022 (реєстр. №9028773481) становить 218 426,11 грн, з вимогами про стягнення яких позивачем заявлено даний позов до господарського суду.

Згідно з листом від 02.04.2024 за №148/02-36 (надісланий відповідачу 02.04.2024 та отриманий останнім 13.04.2024 фіскальний чек від 02.04.2024, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 8921000108186) Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області просила Орендаря вжити заходів з погашення заборгованості по сплаті орендної плати за Договорами в розмірі 217 406,11 грн та за взаємною згодою припинити дію Договорів оренди земельної ділянки № 0030 від 04 жовтня 2013 року, №0031 від 04 жовтня 2013 року, №0032 від 04 жовтня 2013 року.

Доказів надання відповідей на означений лист або його виконання відповідачем суду не надано.

Водночас, умови зміни умов Договорів і припинення їх дії визначені в п. 35. Договорів, за якими дія договорів оренди припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Позивач, з урахуванням наявних фактів систематичної несплати відповідачем орендної плати за Договорами за період з лютого 2022 року по січень 2023 року, просить суд розірвати Договори оренди земельної ділянки № 0030 від 04 жовтня 2013 року, №0031 від 04 жовтня 2013 року, №0032 від 04 жовтня 2013 року в порядку ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 141 Земельного кодексу України.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо вимог про стягнення орендної плати.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 13 Закону «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що земельні ділянки земельних ділянок площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004, площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008 та площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007 надавалася в оренду відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» відповідно до Договорів оренди земельної ділянки № 0030 від 04 жовтня 2013 року, №0031 від 04 жовтня 2013 року, №0032 від 04 жовтня 2013 року зі строком дії Договорів 49 років та на час розгляду справи в суді перебувають в платному користуванні відповідача.

При цьому, відповідно до частини першої статті 15 Закону «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Предметом позовних вимог у даній справі позивачем визначено стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у сумі 218 436,11 грн, яка згідно з листами Головного управління ДПС у Закарпатській області від 05.06.202 за №5864/5/07-16-13-08-06 та від 18.10.2024 за №10244/5/07-16-13-08-07 нарахована згідно з самостійно поданим відповідачем податковим розрахунком від 14.02.2022 (реєстр. №9028773481) за період з лютого 2022 року по січень 2023 року включно.

Згідно зі статтею 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Частинами першою - третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Тобто, чинне законодавство не встановлює конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Так, судом встановлено, що відповідно до листів Головного управління ДПС у Закарпатській області від 05.06.202 за №5864/5/07-16-13-08-06 та від 18.10.2024 за №10244/5/07-16-13-08-07, які, в свою чергу, базуються на податковому розрахунку з орендної плати за землю, що поданий відповідачем 14.02.2022 (реєстр. №9028773481), заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» по сплаті орендної плати за користування земельними ділянками площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004, площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008 та площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007 за період з лютого 2022 року по січень 2023 року включно становить 217 066,11 грн, в тому числі 18 088,80 грн за лютий 2022 року, по 18 088,85 грн за кожен місяць з березня по грудень 2022 року та 18 088,81 грн в січні 2023 року.

При цьому, відповідно до означеного вище листа Головного управління ДПС у Закарпатській області від 18.10.2024 за №10244/5/07-16-13-08-07 до складу податкового боргу за кодом платежу 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» в розмірі 218 426,11 грн включено також суми штрафних санкцій, що виникли на підставі прийнятих податкових повідомлень рішень: №0002771/07-16-04-10-09 від 16.06.2023 на суму 340,00 грн та №000/3587/07-16-04-10-09/13990932 від 22.04.2024 на суму 1020,00 грн, які не підлягають включенню в заборгованість по сплаті орендної плати за землю, позаяк виступають штрафними санкціями за порушення вимог податкового законодавства.

Отже, судом встановлено, що господарські відносини між сторонами є договірними, а не контролюючими, а матеріалами справи встановлено, що відповідачем в порушення умов Договорів оренди земельної ділянки № 0030 від 04 жовтня 2013 року, №0031 від 04 жовтня 2013 року, №0032 від 04 жовтня 2013 року не сплачено орендну плату за користування земельними ділянками площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004, площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008 та площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007 за період з лютого 2022 року по січень 2023 року включно, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи в суді за Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» рахується заборгованість по сплаті орендної плати за Договорами в розмірі 217 066,11 грн, що не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача 1360,00 грн штрафних санкцій, що виникли на підставі прийнятих податкових повідомлень рішень: №0002771/07-16-04-10-09 від 16.06.2023 та №000/3587/07-16-04-10-09/13990932 від 22.04.2024 належить відмовити, позаяк позивач у справі, як Орендодавець за Договорами не може стягувати з Орендаря штрафні санкції за порушення податкового законодавства, які ніраховані на підставі податкових повідомлень рішень та стягувачем за якими можуть бути органи державної податкової служби.

Щодо розірвання договорів.

За загальним правилом, встановленим статтею 188 ГК України, розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зокрема, за змістом частин 3 та 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору є розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як зазначено у постанові Верховного суду від 16.05.2018 у справі №920/817/17 у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі N 6-75цс13.

Водночас, нормами статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 914/374/21 зазначено таке:

Таким чином, аналіз вище вказаних норм права та практики їх застосування дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору (постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19).

При цьому, у постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору), а у постанові від 10.11.2021 у справі № 175/642/19 Верховний Суд вказав, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Подібний правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц.

Таким чином, наявність чи відсутність заборгованості з орендної плати, яка виникла у зв`язку із систематичним порушенням договору оренди щодо сплати орендної плати, що може бути підставою для розірвання такого договору, встановлюється судом саме на момент подання позову про розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 914/374/21).

За встановленими у справі обставинами, в п. 35. Договорів визначено, що їх дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як обґрунтовано зазначає позивач, укладаючи Договори оренди землі, орган місцевого самоврядування як Орендодавець розраховує, перш за все, на те, що Орендар буде систематично вносити плату за використання орендованого майна.

Натомість, позивач протягом тривалого періоду (за період з лютого 2022 року по січень 2023 року включно) орендні платежі не одержує, що є істотним порушенням умов Договорів та дає підстави Орендодавцю ініціювати питання розірвання договору оренди.

Відповідно до наданих позивачем звітів про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача за періоди 2021-2022 роки, останній платіж по оренді відповідачем здійснено 03.06.2022 в розмірі 10,00 грн, а загальна сума сплаченої протягом 2022 року орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» становить 212,00 грн.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлене судом систематичне порушення відповідачем істотних умов Договорів щодо сплати орендної плати, зважаючи що право на розірвання Договорів за наведених обставин визначене сторонами в п. 35 Договорів, зазначене в ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та реалізоване Орендодавцем шляхом надіслання Орендарю листа від 02.04.2024 за №148/02-36 та подання даного позову до суду, а відтак, позовні вимоги про розірвання Договорів оренди земельної ділянки № 0030 від 04 жовтня 2013 року, №0031 від 04 жовтня 2013 року, №0032 від 04 жовтня 2013 року задовольняються судом як правомірні, обґрунтовані та незаперечені відповідачем у встановленому законом порядку.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 20. Договорів визначено, що після припинення їх дії Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України за вимогою майнового характеру покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За розгляд позовних вимог немайнового характеру сплачений позивачем судовий збір покладається судом на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 192, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (33028, м. Рівне, вул. Котляревського, буд. 18, код ЄДРПОУ 13990932) на користь Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89210, с. Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 44А, код ЄДРПОУ 04351179) 217 066,11 грн (двісті сімнадцять тисяч шістдесят шість гривень 11 копійок) заборгованості та 12 339,99 грн (дванадцять тисяч триста тридцять дев`ять гривень 99 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

3. Розірвати Договір оренди землі №0030 від 04 жовтня 2013 року, укладений між Дубриницькою сільською радою Перечинського району Закарпатської області та Дочірнім підприємством «Прикарпатзахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс») щодо оренди земельної ділянки площею 0,6753 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0004, розташованої в межах населеного пункту с. Дубриничі Перечинського району Закарпатської області, вул. Центральна, 176.

4. Розірвати Договір оренди землі №0031 від 04 жовтня 2013 року, укладений між Дубриницькою сільською радою Перечинського району Закарпатської області та Дочірнім підприємством «Прикарпатзахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс») щодо оренди земельної ділянки площею 1,5147 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0008, розташованої в межах населеного пункту с. Дубриничі Перечинського району Закарпатської області, вул. Центральна, 176А.

5. Розірвати Договір оренди землі №0032 від 04 жовтня 2013 року, укладений між Дубриницькою сільською радою Перечинського району Закарпатської області та Дочірнім підприємством «Прикарпатзахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс») щодо оренди земельної ділянки площею 0,3274 га, кадастровий номер 2123281000:02:003:0007, розташованої в межах населеного пункту с. Дубриничі Перечинського району Закарпатської області, вул. Центральна, 176.

6. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 25 листопада 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.