Рішення

від 22.11.2024 по справі 908/2362/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/159/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2024 Справа № 908/2362/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, фактична адреса: 04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 41348526)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Єльцова Станіслава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )

про стягнення 10 515,87 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Фізичної особи-підприємця Єльцова Станіслава Ігоровича про стягнення 10 515,87 грн, а саме: 8 517,74 грн основного боргу, 1 095,12 грн штрафу, 642,89 грн пені, 72,61 грн 3 % річних, 187,51 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за Договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.09.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2362/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 10 515,87 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2362/24; присвоєно справі номер провадження 19/159/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвала суду від 09.09.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2362/24, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду 30.09.2024 з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2362/24.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій строк сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 09.09.2024 у справі № 908/2362/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2362/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 22.11.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

24 липня 2023 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Робочий орган) та Фізичною особою-підприємцем Єльцовим Станіславом Ігоровичем (Рекламорозповсюджувач) укладено Договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (Договір).

Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору встановлено, що на підставі відповідного наказу Робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, включно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (право тимчасового користування).

Рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 207 від 5 лютого 2019, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у м. Києві № 34/2211 від 25 лютого 2019 (Порядок), своєчасно та в повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2.2 Договору, адресний перелік - це невід`ємна частина договору, яка містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за Рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу (виду) РЗ, площі його вертикальної/горизонтальної проекції, на які встановлено/продовжено пріоритет, дату встановлення/продовження та строк дії пріоритету, дату початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

За умовами п. 3.2 Договору, Робочий орган та/або КП "Київреклама" здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет Рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.

Підставою для формування та внесення змін до адресних переліків є відповідні рішення робочого органу/виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийняті в порядку, встановленому законодавством (п. 3.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.4 Договору, у разі внесення змін до відповідного адресного переліку, робочий орган формує адресний перелік у новій редакції або зміни до відповідного адресного переліку. Рекламорозповсюджувач зобов`язаний підписати відповідний адресний перелік (зміни до нього) на підставі встановлених/продовжених пріоритетів, наданих/продовжених дозволів, внесених змін до дозволів або скасованих (втрачених) відповідних пріоритетів та анульованих дозволів протягом трьох робочих днів з моменту встановлення/продовження відповідних пріоритетів, їх скасування (втрати), надання/продовження чи анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чи внесення до них відповідних змін. При цьому обов`язки щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ виникають для рекламорозповсюджувача з дати прийняття рішення про встановлення/продовження пріоритету, прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України.

На підставі наказів Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.10.2023 №1434 та від 27.12.2023 №1794 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами», відповідачу надано Дозволи на розміщення рекламних засобів № 95303-23, № 95760-23, № 95761-23, № 97634-23, та між позивачем та відповідачем, було підписано Адресні переліки № 1 від 24.07.2023, № 2 від 20.09.2023, № 3 від 09.10.2023, № 4 від 06.11.2023, № 5 від 24.01.2024, який є невід`ємною частиною Договору, згідно якого відповідачу надано право тимчасового користування місцем.

Відповідно до умов п.п. 6.1, 6.2, 6.3 Договору, ціною договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст. 632 ЦК України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу від встановлених Рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках. Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується Робочим органом у порядку, визначеному рішенням Київської міської ради або її виконавчого органу. Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки Рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення рекламного засобу), відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цей договір.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що плата щомісячно нараховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету м. Києва, відповідно до умов Договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених Договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов Договору та законодавства.

Згідно з положеннями п. 6.6 Договору, плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Відповідно до умов п.п. 6.13, 6.14 Договору, розрахунковим періодом надання місяця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місяцем є календарний місяць. Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві для зарахування до цільового фонду спеціального бюджету м. Києві, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення оплати.

Строк дії Договору, відповідно до умов п. 8.1 Договору, встановлений з моменту його підписання сторонами та діє щодо кожного місяця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу у разі наявності у Рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення договору в цілому.

Позивач посилався на те, що станом на час звернення до суду з даним позовом, відповідачем не здійснено оплату по Договору в розмірі 8 517,74 грн за період з січня 2024 по липень 2024.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати заборгованість за Договором стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, пов`язані із розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві, регулюються, зокрема, Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженими розпорядженням Київської міської ради від 05.02.2019 №207, Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051.

Так, згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

У відповідності до пункту 23 та пункту 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Як вже було зазначено вище, на підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)"Про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами" відповідачу надані/продовжені дозволи на розміщення рекламних засобів, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що плата щомісячно нараховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету м. Києва, відповідно до умов Договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених Договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов Договору та законодавства.

Відповідно до умов п.п. 6.13, 6.14 Договору, розрахунковим періодом надання місяця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місяцем є календарний місяць. Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві для зарахування до цільового фонду спеціального бюджету м. Києві, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення оплати.

Однак, доказів оплати відповідачем заборгованості за Договором в розмірі 8 517,74 грн за період з січня 2024 по липень 2024, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 8 517,74 грн заборгованості є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем за порушення відповідачем строків оплати нараховано 642,89 грн пені за загальний період з 21.01.2024 по 01.08.2024 (по кожному платежу окремо) та 1 095,12 грн штрафу.

Згідно п.п. 7.2, 7.3 Договору, Робочий орган застосовує до Рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

За таких обставин, перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем розрахунок суми пені та штрафу, суд визнав їх обґрунтованими та вірним, а отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 642,89 грн та сума штрафу в розмірі 1 095,12 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача за загальний період з 20.01.2024 по 01.08.2024 (по кожному платежу окремо) 72,61грн 3 % річних та 187,51 грн інфляційних втрат.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нарахована сума інфляційних втрат є вірною, однак сума 3 % річних є невірною, після перерахунку судом отримано суму 3 % річних в розмірі 71,92 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума втрат від інфляції в розмірі 187,51 грн та сума 3 % річних в розмірі 71,92 грн. В іншій частині судом відмовляється.

Під час розгляду справи відповідачем своїх заперечень не подано, позовні вимоги не спростовано.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єльцова Станіслава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, фактична адреса: 04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 41348526) отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005; код отримувача (ідентифікаційний код 37993783); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA988999980314111938000026001; код класифікації доходів бюджету: 50110005) 8 517 (вісім тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 74 коп. основного боргу, 642 (шістсот сорок дві) грн 89 коп. пені, 1 095 (одну тисячу дев`яносто п`ять) грн 12 коп. штрафу, 71 (сімдесят одну) грн 92 коп. 3 % річних, 187 (сто вісімдесят сім) грн 51 коп. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єльцова Станіслава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, фактична адреса: 04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 41348526) (отримувач коштів: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); код отримувача (ідентифікаційний код): 41348526; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA498201720344230001000099759) 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 22.11.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.