Рішення

від 07.11.2024 по справі 908/2798/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/180/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 908/2798/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», (01044, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 27)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД», (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 114-В)

про стягнення 713 927,94 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Рябова Г.В., на підставі довіреності № б/н від 21.09.2022 (адвокат), в режимі відеоконференції;

від відповідача не з`явився;

05.09.2023 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 05.09.2023, (вх. № 3031/08-07/23 від 05.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД», м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 713 927,94 грн. штрафних санкцій за порушення строків розрахунків по договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021, з яких 15 842,05 грн. пені, 11 613,68 грн. інфляційних втрат та 2 795,66 грн. 3 % річних за період з 11.10.2021 по 29.11.2021, 429 882,83 грн. пені, 218 771,90 грн. інфляційних втрат та 35 021,82 грн. 3 % річних за період з 30.11.2021 по 22.08.2023.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 справу № 908/2798/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2798/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/180/23, підготовче засідання призначено на 27.11.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 провадження у справі № 908/2798/23 зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/3722/21.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2024 після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі № 908/2798/23 поновлено, підготовче засідання призначено на 04.09.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у зв`язку з введенням в дію ПАТ «Запоріжжяобленерго» за вказівкою НЕК «Укренерго» графіків погодинних відключень електроенергії 04.09.2024 з 09-00 по 13-00, що унеможливило проведення судового засідання, підготовче засідання перенесено на 17.09.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/2798/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 16.10.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.11.2024.

В судове засідання 07.11.2024 з`явився представник позивача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 07.11.2024 приєднався представник позивача.

В судовому засіданні 07.11.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в жодне судове засідання у справі № 908/2798/23 після поновлення провадження у справі не з`явився, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомив.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 07.02.2025 включно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, вся територія Бердянської міської територіальної громади Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 27.02.2022 по теперішній час).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД» має місце реєстрації на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у м. Бердянськ Запорізької області.

У зв`язку із викладеним, враховуючи територіальне перебування відповідача на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 908/2798/23 опубліковані на офіційному веб-сайті судової влади України.

За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, всі ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 908/2798/23 направлені та доставлені до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС адвоката Пругло Михайла Сергійовича, який представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД» у справі № 908/2798/23, та яким, серед іншого, подавалося клопотання про поновлення провадження у справі № 908/2798/23.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2798/23 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі 1 і 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 07.11.2024 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 15, 509, 525, 526, 530, 610-612, 629, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 173, 174, 193, 216, 230 ГК України. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу за вересень 2021 року за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 та додаткової угоди № 1 від 02.09.2021 до нього, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 675 276,44 грн. Так, як зазначає позивач, рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/3722/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» основний борг в розмірі 675 276,44 грн. за спожитий за вересень 2021 року природний газ за договором № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 та витрати на оплату судового збору в розмірі 10 129,15 грн. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/3722/21 залишено без змін. У даній справі позивач стверджує, що оскільки внаслідок порушення відповідачем термінів оплати, встановлених договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за вересень 2021 року в розмірі 675 276,44 грн., яка підтверджена відповідним судовим рішенням, то у позивача виникло право на нарахування на підставі ст. 625 ЦК України річних відсотків та інфляційних втрат, а також на нарахування відповідно до умов п. 6.2.1 договору пені. За розрахунком позивача з урахуванням дат часткової оплати відповідачем вартості поставленого природного газу за вересень 2021 року стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15 842,05 грн. пені, 11 613,68 грн. інфляційних втрат та 2 795,66 грн. 3 % річних за період з 11.10.2021 по 29.11.2021, а також 429 882,83 грн. пені, 218 771,90 грн. інфляційних втрат та 35 021,82 грн. 3 % річних за період з 30.11.2021 по 22.08.2023. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 70 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Відповідачем відзив на позовну заяву по суті заявлених позовних вимог не наданий. Залучений до матеріалів справи відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД» на позовну заяву (вих. № 2023/234 від 09.11.2023, вх. № 24336/08-08/23 від 14.11.2023) містить лише інформацію, що станом на час подання до суду цього відзиву рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/3722/21 не набрало законної сили, а, отже, сума основного боргу за вересень 2021 року за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 не є підтвердженою беззаперечними доказами.

Відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

Згідно із ч., ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/3722/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД» стягнуто з ТОВ «АЗОВ ІНТРЕЙД» на користь ТОВ «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» основний борг в розмірі 675 276,44 грн. за спожитий за вересень 2021 року природний газ за договором № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 та витрати на оплату судового збору в розмірі 10 129,15 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/3722/21 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/3722/21 встановлено, що:

01.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД» (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір № ГО 01/09/21-1 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а Споживач - прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ. Постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.5.1 Договору встановлено, що за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних оператора ГТС Постачальник протягом трьох днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (п. 2.5.2 Договору).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 2.5.3 Договору).

Пунктом 2.5.4 Договору встановлено, що у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

В розділі 4 Договору сторонами узгоджено, що розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць. Оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключного грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 30 % до 10-го числа місяця поставки газу; оплата у розмірі 30 % до 20-го числа місяця поставки газу; оплата у розмірі 40 % до 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

В Додатковій угоді № 1 від 02.09.2021 сторони узгодили ціни на газ, починаючи з 04.09.2021 по 30.09.2021. Ціна за одну тисячу кубічних метрів (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 17 000,00 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 136,58 грн., без ПДВ. Ціна за одну тисячу кубічних метрів (куб.м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 17 136,58 грн. Податок на додану вартість становить 3 427,32 грн. Всього ціна однієї тисячі кубічних метрів природного газу становить 20 563,90 грн. з ПДВ. Орієнтовний обсяг споживання природного газу у вересні місяці складає 35 тис.м.куб.

Пункт 4.2 Договору виклали в наступній редакції: « 4.2 Оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 10 % до 10-го числа місяця поставки газу; оплата в розмірі 30 % до 20-го числа місяця поставки газу; оплата в розмірі 30 % до 30-го числа місяця поставки газу; оплата в розмірі 30 % до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місця, наступного за звітним.».

На виконання умов Договору позивач у вересні місяці 2021 року поставив відповідачу природний газ у обсязі 36,49241 тис.м.куб.

Факт постачання позивачем природного газу підтверджується Актом приймання-передачі природного газу № ТЕК00000087 від 30.09.2021, згідно з яким вартість отриманого відповідачем природного газу склала 820 276,44 грн. з ПДВ. Зазначений Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками Товариств.

Відповідач оплату за переданий природний газ здійснив частково, у зв`язку з чим сума боргу склала 675 276,44 грн.

Відсутність своєчасної оплати відповідачем за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 15 842,05 грн. пені, 11 613,68 грн. інфляційних втрат та 2 795,66 грн. 3 % річних за період з 11.10.2021 по 29.11.2021, а також 429 882,83 грн. пені, 218 771,90 грн. інфляційних втрат та 35 021,82 грн. 3 % річних за період з 30.11.2021 по 22.08.2023, а всього 713 927,94 грн. за порушення строків розрахунків за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 (з урахуванням дат часткової оплати відповідачем вартості поставленого природного газу за вересень 2021 року).

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 за вересень 2021 року підтверджене висновком суду у справі № 908/3722/21.

При цьому, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі № 908/3722/21 сторонами у встановленому законом порядку не оскаржувалася.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача річних відсотків, інфляційних втрат і пені.

Матеріали даної справи містять докази часткової сплати відповідачем за спожитий природний газ за вересень 2021 року за Договором № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

-№ 1988 від 08.09.2021 на суму 15 000,00 грн.;

-№ 48 від 10.09.2021 на суму 15 000,00 грн.;

-№ 58 від 15.09.2021 на суму 20 000,00 грн.;

-№ 66 від 17.09.2021 на суму 30 000,00 грн.;

-№ 70 від 20.09.2021 на суму 25 000,00 грн.;

-№ 76 від 24.09.2021 на суму 10 000,00 грн.;

-№ 80 від 28.09.2021 на суму 20 000,00 грн.;

-№ 104 від 05.10.2021 на суму 5 000,00 грн.;

-№ 120 від 29.11.2021 на суму 5 000,00 грн.

Отже, станом на 10.10.2021 включно (останній день строку, передбаченого п. 4.2 Договору, для розрахунку за спожитий природний газ за вересень 2021 року) заборгованість відповідача за вересень 2021 року становила 680 276,44 грн., а починаючи з 30.11.2021 розмір заборгованості відповідача за спожитий природний газ за вересень 2021 року склав 675 276,44 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 2 795,66 грн. 3 % річних за період з 11.10.2021 по 29.11.2021 та 35 021,82 грн. 3 % річних за період з 30.11.2021 по 22.08.2023, які розраховані з урахуванням передбаченого п. 4.2 остаточного строку розрахунку за спожитий природний газ за відповідний період та здійснених відповідачем часткових оплат заборгованості за цей період.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 2 795,66 грн. 3 % річних за період з 11.10.2021 по 29.11.2021 та 35 021,82 грн. 3 % річних за період з 30.11.2021 по 22.08.2023 заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Згідно з розрахунком позивача за порушення строків розрахунків за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 стягненню з відповідача підлягає 11 613,68 грн. інфляційних втрат за період з 11.10.2021 по 29.11.2021 та 218 771,90 грн. інфляційних втрат за період з 30.11.2021 по 22.08.2023, які розраховані з урахуванням передбаченого п. 4.2 остаточного строку розрахунку за спожитий природний газ за відповідний період та здійснених відповідачем часткових оплат заборгованості за цей період.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат 11 613,68 грн. інфляційних втрат за період з 11.10.2021 по 29.11.2021 та 218 771,90 грн. інфляційних втрат за період з 30.11.2021 по 22.08.2023 у заявлених позивачем розмірах.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021, зокрема, пункту 6.2.1 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених Розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

При цьому, в п. 9.12 Договору сторони узгодили, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсацій встановлюється тривалістю 3-и роки.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання ТОВ «АЗОВ ІНТРЕЙД» грошових зобов`язань за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 становить 15 842,05 грн. за період з 11.10.2021 по 29.11.2021 та 429 882,83 грн. за період з 30.11.2021 по 30.06.2023, яка розрахована з урахуванням передбаченого п. 4.2 остаточного строку розрахунку за спожитий природний газ за відповідний період та здійснених відповідачем часткових оплат заборгованості за цей період.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені суд також зауважує, що вказаний розрахунок здійснений позивачем з дотриманням наступних змін в цивільному законодавстві.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020, розділ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Також доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.

Карантин, впроваджений в Україні з 12.03.2020 безперервно продовжувався до 30.06.2023 (постанови Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023).

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24:00 30.06.2023.

В подальшому, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності з 17.03.2022.

На теперішній час п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023 та передбачає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 07.02.2025 включно.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, та виходити за межі однорічного строку позовної давності для штрафних санкцій, а Законами України від 15.03.2022 № 2120-ІХ та від 08.11.2023 № 3450-ІХ на законодавчому рівні запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.

Наданий позивачем розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний правильно з урахуванням встановленого п. 6.2.1 Договору розміру пені, строку нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 ГК України (відповідно до строку дії карантину) та з дотриманням положень щодо строків позовної давності.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 15 842,05 грн. пені за період з 11.10.2021 по 29.11.2021 та 429 882,83 грн. пені за період з 30.11.2021 по 30.06.2023 за порушення строків розрахунків за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення, в тому числі пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у позовній заяві, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В позовній заяві позивачем зазначено лише попередній орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, а саме позивачем зазначено, що попередньо (орієнтовно) сума судових витрат на правничу допомогу адвоката становить 70 000,00 грн.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи не надано відповідних документів.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості, також відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 07.11.2024 в судових дебатах представником позивача усно заявлено суду, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД», м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 713927,94 грн. штрафних санкцій за порушення строків розрахунків по договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ГО 01/09/21-1 від 01.09.2021 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ ІНТРЕЙД», (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 114-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36963501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», (01044, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 39624119) 15 842 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 05 коп. пені за період з 11.10.2021 по 29.11.2021, 11 613 (одинадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 68 коп. інфляційних втрат за період з 11.10.2021 по 29.11.2021, 2 795 (дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн. 66 коп. 3 % річних за період з 11.10.2021 по 29.11.2021, 429 882 (чотириста двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 83 коп. пені за період з 30.11.2021 по 30.06.2023, 218 771 (двісті вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 90 коп. інфляційних втрат за період з 31.11.2021 по 31.07.2023, 35 021 (тридцять п`ять тисяч двадцять одну) грн. 82 коп. 3 % річних за період з 30.11.2021 по 22.08.2023 та 8 567 (вісім тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 14 коп. судових витрат на оплату судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 25» листопада 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.