Рішення

від 14.11.2024 по справі 908/2256/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/153/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 Справа № 908/2256/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі:

позивача: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ППП ВІКТОРІЯ 2010», м. Запоріжжя

про стягнення суми 394 350,01 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Самойленко О.П.

За участю представників:

прокурор: Михальчук І.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про стягнення з відповідача: ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» суми 394 350,01 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.08.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2256/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2256/24, присвоєний номер провадження 9/153/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.08.2024 заяву Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/2256/24 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010», код ЄДРПОУ 37056656, а саме на майно: вагову літ. В інв. №881, що розташована за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Скворцова, будинок 232а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1281875023101, номер відомостей про речове право 24828230.

Ухвалою суду від 22.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2256/24 на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2024.

В судовому засіданні 14.11.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, зазначивши, що ТОВ «ППП Вікторія 2010» користувалось земельною ділянкою загальною площею 0,807 га, кадастровий номер 2310100000:02:011:0294, яка розташована за адресою м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 232а без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), тобто без достатньої правової підстави. Ураховуючи положення ст.ст. 1212-1214 ЦК України ТОВ «ППП Вікторія 2010» повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які воно одержало у вигляді несплаченої орендної плати, зменшені на суму сплаченого земельного податку за період з 18.10.2020 по 31.01.2024. Позов обґрунтовано ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 1212-1214 ЦК України, ст.ст. 125, 206 Земельного кодексу України.

Представники Запорізької міської ради та ТОВ «ППП Вікторія 2010» в судові засідання не з`являлись, про причини неявки суду не повідомляли.

Запорізька міська рада письмові пояснення з викладенням свої правової позиції щодо заявленого прокурором позову, як то було зазначено в ухвалі суду від 17.09.2024, не надала.

ТОВ «ППП Вікторія 2010» своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про відкриття провадження у справі, про дати, час і місце судових засідань позивач та відповідач були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (ухвал суду) до електронних кабінетів позивача та відповідача від 27.08.2024, 18.09.2024 та від 24.10.2024.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставку копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Додатково копію ухвали суду від 26.08.2024 про відкриття провадження у справі судом було направлено відповідачу на його зареєстровану адресу місцезнаходження відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 69039, м. Запоріжжя, вул. Чавунна, буд. 24-А. Разом з тим, ухвала суду про відкриття провадження у справі 13.09.2024 була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зі змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2024, 08.02.2018 за ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» (ідентифікаційний код юридичної особи 37056656) зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 232а, а саме:

1) будівлю складу літ. А площею 309,2 кв.м., виробничу будівлю літ. Б площею 298,9 кв.м., прибудову літ. Б1 площею 14 кв.м., будівлю літ. Е площею 6,6 кв.м., адміністративну будівлю літ. П площею 71,2 кв.м., склад літ. Г площею 114,3 кв.м., вагову літ. У площею 5,6 кв.м., навіси літ. Ж, Ф, Ц, Ч, вбиральню літ. З, побутовку літ. К;

2) будівлю цеху літ. Т загальною площею 335,5 кв.м.;

3) вагову літ. В, інв. № 881, загальною площею 20,5 кв.м.

У технічному паспорті на будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 232а, виготовленого 05.10.2016 ФОП Остапенко С.В. (інвентаризаційна справа № 1/16), абрису перенесення в натуру меж охоронних зон існуючих комунікацій та кадастрового плану земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 232а, які є складовою частиною проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою, виготовленого у 2020 році ФОП Малюковим К.О., установлено, що зазначене вище нерухоме майно, власником якого є ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:02:011:0294.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий 2310100000:02:011:0294 сформована за проектом землеустрою та 17.10.2020 зареєстрована у реєстрі.

Відповідно до Витягу від 12.02.2024 № НВ-2300020222024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:011:0294 становить 6573741,30 грн.

ГУ ДПС у Запорізькій області у листі від 13.03.2024 № 3274/5/08-01-04-07 зазначило, що ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» у період з 2021 року по теперішній час нарахована та згідно ІКП сплачена сума земельного податку за земельну ділянку площею 0,807 га з кадастровим номером 2310100000:02:011:0294. У 2020 році декларувало та сплачувало земельний податок за земельну ділянку площею 0,9437 га.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» право власності або користування, у тому числі оренди, земельною ділянкою площею 0,807 га з кадастровим номером 2310100000:02:011:0294 не зареєстровано.

Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» (ідентифікаційний код юридичної особи 37056656) земельною ділянкою площею 807 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 232а без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 18.10.2020 по 31.01.2024.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченого земельного податку, за період з 18.10.2020 по 31.01.2024 становить 394 350,01 грн.

Як зазначив прокурор, ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» до 31.01.2024 користувалося вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави і відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які воно одержало у вигляді несплаченої орендної плати, зменшені на суму сплаченого земельного податку за період з 18.10.2020 по 31.01.2024, а саме у розмірі 394 350,01 грн.

У зв`язку з чим, заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в порядку ст. 53 ГПК України, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивача: Запорізької міської ради до відповідача: ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради суми 394 350,01грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі, органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, з положень ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» вбачається, що право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Статтями 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому за інформацією, опублікованою на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету м. Запоріжжя.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, сам факт незвернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таку ж позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Наведений правовий висновок уточнений у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (нездійснення захисту інтересів держави). Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Вознесенівська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області зверталась до Запорізької міської ради з листом-запитом від 21.03.2024 № 52-103-2932вих-24 щодо надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:011:0294, площею 0,807 га, яка розташована по вул. Скворцова, 232а у м. Запоріжжі, у вигляді орендної плати за землю за період з 18.10.2020 по теперішній час.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради листами від 22.04.2024 № 06276/03.3-20/3 та від 10.06.2024 № 06276/03.3-20/3 зокрема повідомив окружну прокуратуру про те, що Запорізька міська рада не планує вживати заходи претензійно-позовного характеру в інтересах Запорізької міської ради щодо стягнення з ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» недоотриманого доходу за фактичне використання вказаної земельної ділянки у вигляді орендної плати.

Отже позивач був проінформований прокурором про наявність порушень інтересів держави та підстав для звернення з позовом до суду, а отже мав можливість самостійно пред`явити позов.

Разом з тим, Запорізька міська рада будучи обізнаною про наявність підстав для подання позову про стягнення безпідставно збережених платежів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, жодних дій, спрямованих на вирішення спірної ситуації, не вживала.

19.08.2024 Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області було повідомлено Запорізьку міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради шляхом пред`явлення позову до ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» про стягнення недоотриманого доходу за фактичне користування вказаним товариством земельною ділянкою площею 8070 кв.м, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 232а без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 18.10.2020 до 31.01.2024 у розмірі 394350,01 грн. Вказана інформація повідомлена для реалізації вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав у прокурора для звернення з відповідним позовом до суду для захисту інтересів держави.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення доходу, отриманого відповідачем від безпідставно набутого майна, підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статей 80, 83 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 124 Земельного кодексу України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 11 ст. 120 Земельного кодексу України визначено: якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або128 цього Кодексу.

За приписами ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Як встановлено судом вище, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (№391421759, дата формування довідки 19.08.2024) з 08.02.2018 за ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010», код ЄДРПОУ 37056656, зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: будівлю складу літ. А площею 309,2 кв.м., виробничу будівлю літ. Б площею 298,9 кв.м., прибудову літ. Б1 площею 14 кв.м., будівлю літ. Е площею 6,6 кв.м., адміністративну будівлю літ. П площею 71,2 кв.м., склад літ. Г площею 114,3 кв.м., вагову літ. У площею 5,6 кв.м., навіси літ. Ж, Ф, Ц, Ч, вбиральню літ. З, побутовку літ. К, будівлю цеху літ. Т загальною площею 335,5 кв.м. та вагову (літ. В) інв. № 881 загальною площею 20,5 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 232а.

Разом з тим, доказів виконання власником нерухомого майна приписів діючого законодавства, яке регулює право користування земельною ділянкою на якій розташоване власне нерухоме майно, а саме оформлення правовстановлюючих документів на землю, суду не надано.

Таким чином, ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» користувалося земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:011:0294, загальною площею 0,807га, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 232а, без оформлення правовстановлюючого документу.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13.03.2024 № 3274/5/08-01-04-07, копія якого додана до позовної заяви, ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» у період з 2021 року по теперішній час нарахована та згідно ІКП сплачена сума земельного податку за земельну ділянку площею 0,807 га з кадастровим номером 2310100000:02:011:0294. У 2020 році декларувало та сплачувало земельний податок за земельну ділянку площею 0,9437 га.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Прокурор, мотивуючи заявлені позовні вимоги, посилається на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог, а обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача суми 394350,01 грн зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, за період з 18.10.2020 по 31.01.2024, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві.

Частинами 1 та 2 ст. 1212 глави 83 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Перелік ситуацій, що міститься в частині 3 ст. 1212 ЦК України, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним, отже ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За змістом глави 83 ЦК України, для кондиційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.08.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 під час розгляду аналогічних спорів.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Такі правові позиції ЄСПЛ є джерелом права для суду в силу приписів ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та частини 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Ухилення з боку особи від оформлення права власності або права користування та у зв`язку із цим фактичне використання такою особою (орендарем) земельної ділянки, на якій розташоване належне останньому нерухоме майно, без відповідної правової підстави, позбавляє іншу сторону (орендодавця) права на її правомірні очікування, на які він розраховував внаслідок реалізації укладення договору оренди землі, та тягне наслідки у вигляді недоотримання плати за користування земельної ділянкою комунальної власності.

Отже ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна, за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце саме факт безпідставного збереження ТОВ «ППП ВІКТОРІЯ 2010» орендної плати за рахунок міської ради і до вказаних правовідносин належить застосовувати положення ст.ст. 1212-1214 глави 83 ЦК України.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, у тому числі договорів оренди землі.

Згідно з п.п. 288.5, 288.5.1, 288.5.2 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону).

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок і, як наслідок, розмір земельного податку та ставок орендної плати за землю є способом регулювання уповноваженими органами плати за користування землею в межах та на виконання норм Податкового кодексу України.

Частинами 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Пунктами 34, 35 частини першої ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішується виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя; встановлено, що нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства (п.8). Згідно з п. 7 рішення вводиться в дію з 01.01.2016. Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», керуючись абзацами другим і третім пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Запорізька міська рада вирішила установити на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з додатком. Згідно із п.15 Додатку до вказаного рішення встановлено річний розмір орендної плати за використання інших земельних м.Запоріжжя, які перебувають у комунальній власності, який дорівнює 3% від їх нормативної грошової оцінки. Вказане рішення міської ради введено в дію з 01.01.2019 (п. 3 Рішення). (тексти зазначених рішень знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/4150, https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564).

Враховуючи положення п. 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно п.289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, вказано, що нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.

Відповідно до наданого прокурором до позову розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою площею 8070 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 232а, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації НГО складає: за 2020 рік 4944465,69 грн, за 2021 рік 4944465,69 грн, за 2022 рік 5438912,26 грн, за 2023 рік 6254749,10 грн, за 2024 рік 6573741,30 грн.

До позовної заяви додано копію Витягу № НВ-2300020222024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:011:0294 становить 6573741,30 грн (дата формування витягу 12.02.2024).

Розмір належної до сплати орендної плати за відповідний період (рік) визначено виходячи з річного розміру орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік.

Крім того, відповідно до наданого розрахунку заявлених позовних вимог, розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою у спірний період зменшено на суму сплаченого відповідачем земельного податку згідно з даними, зазначеними у доданій до позовної заяви копії листа Головного управління ДПС у Запорізькій області № 3274/5/08-01-04-07 від 13.03.2024. Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 18.10.2020 по 31.01.2024 включно складає: 394 350,01 грн (30304,82 грн + 104930,28 грн + 115422,83 грн + 132735,85 грн + 10956,23 грн).

При цьому, суд наголошує, що згідно з частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») наголошено, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

На підставі усього вищевикладеного та оскільки відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не спростував, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ППП ВІКТОРІЯ 2010», код ЄДРПОУ 37056656 (69039, місто Запоріжжя, вул. Чавунна, буд. 24-а) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) дохід отриманий від безпідставно набутого майна у розмірі 394 350 (триста дев`яносто чотири тисячі триста п`ятдесят) грн 01 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ППП ВІКТОРІЯ 2010», код ЄДРПОУ 37056656 (69039, місто Запоріжжя, вул. Чавунна, буд. 24-а) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5; р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) суму 4732 (чотири тисячі сімсот тридцять дві) грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та суму 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Повне рішення складено та підписано 25.11.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва