Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/6710/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/6710/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Гарантований покупець»

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Представники учасники справи:

Від позивача: Гринько К.В.;

Від відповідача: Мартьянова Л.В.;

Від третьої особи: Єфремов В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» (ТОВ "ДІОНІС БГЕ") (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (НЕК «УКРЕНЕРГО») (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» щодо неакцептування заяви - приєднання ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» від 17.01.2024 р. до Договору про надання послуги із зменшення навантаження;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» визнати Договір про надання послуги із зменшення навантаження № 2240-15013-1-1 від 26.01.2024 р. укладеним 19.01.2024 р.

- визнати протиправними дії щодо неврахування обсягу відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» 62W686885821215A (62ZV92439G99802J) за період з 27 по 29 січня 2024 року включно.

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» визнати обсяг відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» 62W686885821215A (62ZV92439G99802J) за січень 2024 р. (включно з періодом з 27 по 29 січня 2024 р.) на рівні 1 011 404 кВт*год Державному підприємству «Гарантований покупець» та здійснити коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» : 62 W803196486758L (62 ZV18579 472478) на рівні 1 011 404 кВт*год за січень 2024 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач проігнорував заяву - приєднання до Договору про надання послуги із зменшення навантаження надіслану електронною поштою 17.01.2024, вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки останній отримавши всі необхідні документи від позивача у строк та в повному обсязі, не вчинив необхідні дії для акцептування цієї заяви.

Крім цього, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач неправомірно, ще до настання строку визначеного законом, всупереч умовам абз. 3 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, застосував до позивача санкцію, передбачену абз. 4 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3220-IX та не врахував обсяги фактично відпущеної енергії, чим порушив права позивача, що визначені п.2-3 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії», що в результаті призвело до порушення прав позивача, як учасника ринку електроенергії у формі неврахування повного обсягу відпущеної електроенергії, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» залишено без руху.

13.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Гарантований покупець», підготовче засідання призначено на 22.07.2024.

02.07.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

17.07.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19.07.2024 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначила, що станом на 26.01.2024 для приєднання до договору купівлі - продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом у відповідності із типовим договором купівлі - продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим НКРЕКП та укладення договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс БГЕ» був відсутній чинний договір ППВДЕ. Договір ППВДЕ між ТОВ «Діоніс БГЕ» та НЕК «Укренерго» набув чинності з 30.01.2024.

Після набуття чинності договором ППВДЕ, 30.01.2024 Гарантований покупець здійснив підписання додаткової угоди щодо приведення договору купівлі - продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом у відповідність до типового договору купівлі - продажу електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача у підготовчому засіданні 22.07.2024 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 22.07.2024 не заперечував щодо задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.

Представник третьої особи у підготовчому засіданні 22.07.2024 не заперечував щодо задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.

Суд у підготовчому засіданні 22.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 21.08.2024.

22.07.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав:

Листом від 27.01.2024 №73/405 ДП «Гарантований покупець» повідомило НЕК «Укренерго» про невиконання учасниками балансуючої групи вимог Закону в частині неукладення договорів про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

Листом від 30.01.2024 №73/438 ДП «Гарантований покупець» повідомило НЕК «Укренерго» про учасників балансуючої групи гарантованого покупця, зокрема ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі», з якими 30.01.2024 приведено договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у відповідність із типовим договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та укладено договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

Як зазначає відповідач, за січень 2024 р АКО, на виконання вимог Закону, не врахував фактичні дані відпуску електричної енергії ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» за 27-29 січня 2024 року, про що АКО повідомив АТ «Житомиробленерго» як ППКО в ролі ОДКО листом від 04.02.2024 № 01/7071.

Щодо тих обставин, що позивач 17.01.2024 для укладення договору про надання послуги із зменшення навантаження на адресу НЕК «Укренерго» направлено пакет документів відповідач зазначає, що для підтвердження доказів відправлення заяви приєднання позивачем до позовної заяви було надано копія роздруківки веб-інтерфейсу електронної пошти та висновок експерта від 22.03.2024 № 24/4 КТ-12, які не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, оскільки не підтверджують саме факту отримання електронного листа контрагентом, тобто не відповідають нормам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а тому не підтверджують їх одержання.

Відповідач вважає, що підстави, викладені позивачем у позовній заяві є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

19.08.2024. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що відповідач ще до настання строку визначеного законом, всупереч умовам абз. 3 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень застосував до позивача санкцію, передбачену абз. 4 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3220-ІХ - не врахував обсяги фактично відпущеної енергії, про що було повідомлено Оператора систем розподілу - АТ «Житомиробленерго» листом від 04.02.2024 р.

ДП «Гарантований покупець» підписало Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом та Договір про участь у балансуючій групі із позивачем лише 30.01.2024 р., у разі ж розгляду відповідачем первинної заяви-приєднання до Договору про надання послуги із зменшення навантаження, заява позивача вже була б акцептована на наступний день після її подачі до ОСП, тобто - 18.01.2024 р, а тому позивач вважає дії Оператора систем передачі - НЕК «Укренерго», щодо неврахування відпуску електричної енергії позивачем за період з 27 по 29 січня 2024 року включно неправомірними та такими, що порушують права позивача, гарантованих пунктами 2-3 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Представник відповідача у підготовчому засіданні 21.08.2024 повідомив суд про намір подати до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 09.09.2024.

09.09.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 закрито підготовче провадження по справі № 910/6710/24 та призначено розгляд справи по суті на 30.09.2024.

26.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження, в якій відповідач просив суд закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про :

- визнання протиправними дії щодо неврахування обсягу відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» 62W686885821215A (62ZV92439G99802J) за період з 27 по 29 січня 2024 року включно:

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» визнати обсяг відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» 62W686885821215A (62ZV92439G99802J) за січень 2024 р. (включно з періодом з 27 по 29 січня 2024 р.) на рівні 1 011 404 кВт*год Державному підприємству «Гарантований покупець» та здійснити коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» : 62 W803196486758L (62 ZV18579 472478) на рівні 1 011 404 кВт*год за січень 2024 р.

30.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо заяви відповідача про закриття провадження у справі.

Судом у судовому засіданні 30.09.2024 відкладено вирішення питання щодо закриття провадження в частині позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи.

Судом у судовому засіданні 30.09.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 21.10.2024.

Судом у судовому засіданні 21.10.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладено вирішення питання щодо закриття провадження в частині позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи та оголошення перерви по розгляду справи по суті на 06.11.2024.

29.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 06.11.2024 представник відповідача підтримав заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2024 заперечив проти задоволення заяви про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

У судовому засіданні 06.11.2024 представник третьої особи підтримав заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Судому у судовому засіданні 06.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, з підстав її необґрунтованості та безпідставності.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2024 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2024 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні 06.11.2024 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 06.11.2024 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» є виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.11.2021 № 2297 та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії про право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП від 13.10.2021 № 1752.

Постановою НКРЕКП від 25.10.2023 № 1970 Товариству з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» встановлено надбавку до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України (далі - Закон № 3220-IX) в прикінцевих та перехідних положеннях зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом привести у відповідність з вимогами цього Закону типовий договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та затвердити типовий договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

Гарантований покупець та учасники балансуючої групи гарантованого покупця у термін не пізніше дати набрання чинності підпунктом 23, абзацами першим - восьмим, десятим - шістдесят восьмим підпункту 27, абзацами шостим - двадцять четвертим підпункту 29 пункту 2 розділу I цього Закону зобов`язані привести договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у відповідність із типовим договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та укласти договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

Абзацом 3 пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що учасник балансуючої групи гарантованого покупця протягом 20 календарних днів з дати оприлюднення форм додаткової угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця надсилає гарантованому покупцю підписані примірники додаткової угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

Листом від 11.01.2024 року № 01/2228 відповідач повідомив позивача про необхідність укладення Договору про надання послуги із зменшення навантаження.

17.01.2024 року на електронну пошту, а саме: nec-kanc@ua.energy, позивач направив підписаний КЕП пакет необхідних документів, для укладення Договору про надання послуги із зменшення навантаження, а саме: заяву-приєднання, витяг з ЄДРПОУ, наказ про призначення директора, постанову НКРЕКП від 24.11.2021 року № 2297 про встановлення «зеленого» тарифу, постанову НКРЕКП від 25.10.2023 року №1970 про встановлення надбавки до «зеленого» тарифу, постанову НКРЕКП від 29.12.2023 р. No2652 із додатком.

Згодом, 19.01.2024 на електронну пошту, а саме: nec kanc@ua.energy, позивач додатково направив підписаний КЕП статут Товариства.

24.01.2024 р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розробила та опублікувала постанову № 178 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», разом із новими редакціями типових договору про купівлю - продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, на виконання абзацу 4 пункту 3 вищезазначеного Закону № 3220-IX.

Позивачем було з`ясовано, що працівниками Оператора систем передачі, функції якого покладені на відповідача, не було надано заяву - приєднання, яка була надіслана на електронну адресу nec-kanc@ua.energy департаменту, який відповідальний за укладення договорів із виробниками за «зеленим» тарифом та надано рекомендації щодо повторного відправлення заяви-приєднання до договору про надання послуги із зменшення навантаження на електронну адресу singlewindow@ua.energy.

Позивач, 24.01.2024 повторно направив до відповідача заяву - приєднання до договору про надання послуги із зменшення навантаження на адресу singlewindow@ua.energy.

25.01.2024 з електронної пошти відповідача askod@ua.energy позивачу надійшло повідомлення про реєстрацію заяви - приєднання.

25.01.2024 року Державне підприємство «Гарантований покупець» опублікувало на власному сайті (за посиланням https://www.gpee.corn.ua/news_item/1313) типові форми додаткової угоди до Договору про купівлю - продаж електричної енергії за зеленим тарифом, договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та оголошення учасникам балансуючої групи гарантованого покупця, про необхідність у строк до 25.01.2024 р. направити на електронну адресу Гарантованого покупця зазначені підписані Виробниками угоди.

З метою виконання приписів чинного законодавства позивач направив на електронну адресу ДП «Гарантований покупець» підписані КЕП додаткову угоду до договору купівлі - продажу електричної енергії за зеленим тарифом та договір про участь у балансуючій групі.

Листом від 26.01.2024 року відповідач повідомив позивача про приєднання до договору про зменшення навантаження та зазначив, що датою акцептування заяви -приєднання є 26.01.2024 року, датою внесення до реєстру ППВДЕ є 30.01.2024 р.

27.01.2024 року ДП « Гарантований покупець» повідомив НЕК «Укренерго» про не укладення з боку ТОВ «Діоніс БГЕ» Додаткової угоди до Договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом та Договору про участь у балансуючій групі.

У зв`язку з наведеними обставинами, ДП «Гарантований покупець» підписало Додаткову угоду до Договору купівлі - продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом та Договір про участь у балансуючій групі із позивачем 30.01.2024 р.

В подальшому, при розрахунках з ДП «Гарантований покупець» за січень 2024 р., позивач дізнався про неврахування Адміністратором комерційного обліку даних відпуску електричної енергії за період з 27.01.2024 р. по 29.01.2024 р. включно.

Листом від 27.02.2024 року НЕК «Укренерго» зазначило, що діючи як Адміністратор комерційного обліку, не врахувало фактичні дані відпуску електричної енергії ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» за 27-29 січня 2024 р., про що було повідомлено Оператора систем розподілу - АТ «Житомиробленерго», як ППКО в ролі ОДКО листом від 04.02.2024 р.

ДП «Гарантований покупець» зі своєї сторони, підписало два акти купівлі продажу електричної енергії: акт від 25.01.2024 р. за період з 01.01.2024 р. по 25.01.2024 р. в розмірі 809 108 кВт*год, та акт від 31.01.2024 р. за період 26.01.2024 р., 30.01.2024 р. по 31.01.2024 р. в розмірі 101 178 кВт*год.

У позовній заяві позивач зазначає, що у разі належного виконання відповідачем своїх обов`язків з розгляду первинної заяви - приєднання до договору про надання послуги із зменшення навантаження заяву позивача було б акцептовано на наступний день після її подачі 18.01.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» у позовній заяві зазначає, що відповідач проігнорував заяву - приєднання позивача до Договору про надання послуги із зменшення навантаження, наслідком чого було зменшення обсягів врахованої відпущеної електричної енергії Гарантованому покупцю та призупинення оплати за вироблену та відпущену електричну енергію Гарантованому покупцю.

За доводами позивача, дії відповідача є неправомірними, свідчать про порушення ним, як адміністратором комерційного обліку та адміністратором розрахунків, законодавства у сфері енергетики, оскільки останній отримав всі необхідні документи від позивача у строк та в повному обсязі, проте внаслідок недбалості не вчинив необхідні дії. Відповідач неправомірно, ще до настання строку визначеного законом, всупереч умовам абз. 3 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, застосував до позивача санкцію, передбачену абз. 4 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3220-IX у зв`язку з чим, не врахував обсяги фактично відпущеної енергії, чим порушив права позивача, що визначені п.2-3 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії», що в результаті призвело до порушення прав позивача, як учасника ринку електроенергії у формі неврахування повного обсягу відпущеної електроенергії, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До таких осіб зазначена норма відносить юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18.

Отже, під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» направлені на:

- визнання протиправною бездіяльності Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» щодо неакцептування заяви - приєднання ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» від 17.01.2024 р. до Договору про надання послуги із зменшення навантаження;

- зобов`язання Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» визнати Договір про надання послуги із зменшення навантаження № 2240-15013-1-1 від 26.01.2024 р. укладеним 19.01.2024 р.

- визнання протиправними дій щодо неврахування обсягу відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» 62W686885821215A (62ZV92439G99802J) за період з 27 по 29 січня 2024 року включно.

- зобов`язання Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» визнати обсяг відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» 62W686885821215A (62ZV92439G99802J) за січень 2024 р. (включно з періодом з 27 по 29 січня 2024 р.) на рівні 1 011 404 кВт*год Державному підприємству «Гарантований покупець» та здійснити коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» : 62 W803196486758L (62 ZV18579 472478) на рівні 1 011 404 кВт*год за січень 2024 р.

Підставою відповідного позову стали протиправні, на думку позивача, дії відповідача, які свідчать про порушення ним, як адміністратором комерційного обліку та адміністратором розрахунків, законодавства у сфері енергетики, оскільки останній неправомірно, ще до настання строку визначеного законом, всупереч умовам абз. 3 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, застосував до позивача санкцію, передбачену абз. 4 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3220-IX у зв`язку з чим, не врахував обсяги фактично відпущеної енергії, чим порушив права позивача, що визначені п.2-3 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії», що в результаті призвело до порушення прав позивача, як учасника ринку електроенергії у формі неврахування повного обсягу відпущеної електроенергії.

Згідно з визначеннями, наведеними у ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку електричної енергії - це юридична особа, яка забезпечує організацію та адміністрування комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також виконує функції центральної агрегації даних комерційного обліку.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Пунктами 1, 13, 19 ч. 3 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператор системи передачі зобов`язаний:

- дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

- вести окремий облік витрат та доходів щодо виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії;

- надавати інформацію для реєстрації приєднаних до системи передачі генеруючих установок активних споживачів, які продають електричну енергію за "зеленим" тарифом гарантованому покупцю або постачальнику універсальних послуг, для отримання гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, а також здійснювати перевірки таких генеруючих установок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов`язані з покладенням на нього спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов`язків.

Оператор системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів придбаває послуги, які надаються йому на обов`язковій основі суб`єктами ринку, визначеними відповідно до цього Закону, на підставі договору про надання послуг для забезпечення загальносуспільних інтересів, типова форма якого затверджується Регулятором (ч.8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Статтею 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі.

Адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів:

1) здійснює адміністрування відносин щодо комерційного обліку електричної енергії шляхом забезпечення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії, а також контролю за дотриманням учасниками ринку електричної енергії вимог кодексу комерційного обліку;

2) координує інформаційний обмін на ринку електричної енергії шляхом визначення регламентів та протоколів інформаційної взаємодії учасників ринку щодо обміну даними комерційного обліку електричної енергії;

3) отримує від постачальників послуг комерційного обліку дані комерційного обліку електричної енергії, визначає їхню придатність до використання та забезпечує центральну агрегацію;

4) надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку;

4-1) надає дані для формування гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

5) створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії;

6) здійснює інші функції, передбачені правилами ринку та кодексом комерційного обліку.

Відповідно до ч. 1ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Кабінет Міністрів України з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом, придбання послуги за механізмом ринкової премії, що надається суб`єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, якщо об`єкт електроенергетики або черга будівництва електричної станції (пусковий комплекс) такого виробника виключений за його заявою з балансуючої групи гарантованого покупця, та суб`єктами господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначає суб`єкта господарювання державного сектору економіки для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії. Фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється в межах кошторису, що затверджується Регулятором.

Згідно з п. 6 Розділу II Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України (далі - Закон № 3220-IX) Гарантований покупець та учасники балансуючої групи гарантованого покупця у термін не пізніше дати набрання чинності підпунктом 23, абзацами першим - восьмим, десятим - шістдесят восьмим підпункту 27, абзацами шостим - двадцять четвертим підпункту 29 пункту 2 розділу I цього Закону зобов`язані привести договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у відповідність із типовим договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та укласти договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

З цією метою гарантований покупець протягом п`яти днів з дати набрання чинності рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначеним абзацом п`ятим пункту 3 цього розділу, розміщує на своєму веб-сайті форми додаткової угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

Учасник балансуючої групи гарантованого покупця протягом 20 календарних днів з дати оприлюднення форм додаткової угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця надсилає гарантованому покупцю підписані примірники додаткової угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

У разі невиконання учасником балансуючої групи гарантованого покупця вимог абзацу третього цього пункту - з наступного дня після строку, передбаченого абзацом першим цього пункту, надані таким учасником балансуючої групи гарантованого покупця прогнозні дані відпуску електричної енергії не враховуються гарантованим покупцем, адміністратором комерційного обліку не враховуються фактичні дані відпуску електричної енергії електроустановками такого учасника балансуючої групи гарантованого покупця, призупиняються зобов`язання купівлі-продажу електричної енергії та оплати частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.

Як встановлено з матеріалів справи, листом від 27.01.2024 №73/405 ДП «Гарантований покупець» повідомило НЕК «Укренерго» про невиконання учасниками балансуючої групи вимог Закону в частині неукладення договорів про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

Листом від 30.01.2024 №73/438 ДП «Гарантований покупець» повідомило НЕК «Укренерго» про учасників балансуючої групи гарантованого покупця, зокрема ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі», з якими 30.01.2024 приведено договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у відповідність із типовим договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та укладено договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.

Судом встановлено, що листом від 04.02.2024 № 01/7071 НЕК «Укренерго» повідомило АТ «Житомиробленерго», що значення сертифікованих даних комерційного обліку для кожної ТКО по зазначеним ДП «Гарантований покупець» ресурсним об`єктам генерації в області обліку АТ «Житомиробленерго» за період з 27.01.2024 по 31.01.2024 визначені АКО на рівні 0 кВт*год.

Відповідно до додатку 9 Правил ринку, ч. 2.1 - 2.4 розділу 2 Порядку надання послуги із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою (Правила доповнено новим Додатком 9 згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2818 від 30.12.2020;із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 178 від 24.01.2024) Договір про надання послуги із зменшення навантаження є публічним договором приєднання, розробляється ОСП на основі додатка 11 до Правил ринку (далі - договір), оприлюднюється на офіційному вебсайті оператора системи та укладається шляхом надання ВДЕ з підтримкою заяви-приєднання, форма якої наведена в додатку 1 до договору (далі - заява). Датою початку дії зазначеного договору є другий робочий день від дня акцептування ОСП заяви-приєднання учасника ринку, який є кандидатом в ППВДЕ, про що ОСП своїм листом повідомляє такого учасника ринку.

Форма заяви та інформації щодо ППВДЕ оприлюднюється ОСП на власному офіційному вебсайті.

Кандидат у ППВДЕ повинен згідно з інструкцією на вебсайті ОСП підключитись до системи керування обмеженнями ВДЕ, що є підсистемою СУР.

ОСП розглядає заяву та не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати її отримання інформує кандидата у ППВДЕ щодо результатів її розгляду. У випадку надання в заяві неповної та/або недостовірної інформації ОСП відмовляє в укладенні договору, про що повідомляє кандидата у ППВДЕ із зазначенням причин такої відмови.

Кандидат у ППВДЕ має право надати необхідну (виправлену) інформацію протягом 2 робочих днів з дати отримання повідомлення.

Якщо кандидат у ППВДЕ не надав необхідну інформацію протягом цього строку, ОСП відмовляє в приєднанні до договору.

ОСП включає кандидата у ППВДЕ до Реєстру ППВДЕ на другий робочий день після акцептування заяви.

У разі виникнення спору між кандидатом у ППВДЕ та ОСП щодо реєстрації та/або укладення договору кандидат у ППВДЕ або ОСП можуть звернутися до Регулятора для його вирішення відповідно до Порядку врегулювання спорів, які виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 05 лютого 2019 року № 156.

Якщо за результатами розгляду спору Регулятор приймає рішення на користь кандидата у ППВДЕ, кандидат вважається таким, що приєднався до договору, а ОСП з дня прийняття відповідного рішення Регулятором зобов`язаний здійснити дії, передбачені цієї главою.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2024 року позивач направив на електронну пошту, а саме: nec-kanc@ua.energy пакет документів, для укладення Договору про надання послуги із зменшення навантаження, а саме: заяву-приєднання, витяг з ЄДРПОУ, наказ про призначення директора, постанову НКРЕКП від 24.11.2021 року № 2297 про встановлення «зеленого» тарифу, постанову НКРЕКП від 25.10.2023 року №1970 про встановлення надбавки до «зеленого» тарифу, постанову НКРЕКП від 29.12.2023 р. №2652 із додатком.

Згодом, 19.01.2024 на електронну пошту nec kanc@ua.energy, позивач додатково направив підписаний КЕП статут Товариства.

Позивач, 24.01.2024 повторно направив до відповідача заяву - приєднання до договору про надання послуги із зменшення навантаження на адресу singlewindow@ua.energy.

25.01.2024 з електронної пошти відповідача askod@ua.energy позивачу надійшло повідомлення про реєстрацію заяви - приєднання.

Листом від 26.01.2024 року відповідач повідомив позивача про приєднання до договору про зменшення навантаження та зазначив, що датою акцептування заяви приєднання є 26.01.2024 року, датою внесення до реєстру ППВДЕ є 30.01.2024 р.

У зв`язку з наведеними обставинами, ДП «Гарантований покупець» підписало Додаткову угоду до Договору купівлі - продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом та Договір про участь у балансуючій групі із позивачем 30.01.2024 р.

Відповідно до вищевикладеного порядку, ОСП розглядає заяву та не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати її отримання інформує кандидата у ППВДЕ щодо результатів її розгляду. У випадку надання в заяві неповної та/або недостовірної інформації ОСП відмовляє в укладенні договору, про що повідомляє кандидата у ППВДЕ із зазначенням причин такої відмови.

Як встановлено судом, листом від 26.01.2024 року відповідач повідомив позивача про приєднання до договору про зменшення навантаження та зазначив, що датою акцептування заяви - приєднання є 26.01.2024 року, датою внесення до реєстру ППВДЕ є 30.01.2024 р., а тому дії відповідача є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 зазначила таке: "процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах."

Листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20 (п. 84) та у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 910/15383/21 (п.38) обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 стаття 73, частина 1 стаття 74, частина 1 стаття 76, частина 1 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

В матеріалах справи наявні листи позивача надіслані відповідачу на електронні адреси - nec-kanc@ua.energy, askod@ua.energy та singlewindow@ua.energy, проте, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що з копій наданого позивачем електронного листування не можливо встановити авторів такого листування, відтак, такі докази є неналежними та недопустимими, тому судом вони не приймаються та відхиляються.

Крім того, судом не приймається до уваги Висновок експерта за результатами проведення комп`ютерно - технічного експертного дослідження № 24/4 КТ -12 від 22.03.2024, оскільки з його змісту вбачається лише те, що листи від 17.01.2024 та 19.01.2024, були надіслані на електронну адресу - nec-kanc@ua.energy, проте даний висновок ніяким чином не підтверджує автора отримання (посадову особою відповідача), а отже визнається судом необґрунтованим.

Способи захисту цивільних прав і законних інтересів осіб, прав та законних інтересів суб`єктів господарювання визначені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Визначені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України переліки способів захисту порушених прав та інтересів не є вичерпними.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та, зокрема викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та інших.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначила про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна позиція Верховного суду викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19).

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на предмет, підставу позову та вимоги про визнання протиправною бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» щодо неакцептування заяви - приєднання ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» від 17.01.2024 р. до Договору про надання послуги із зменшення навантаження та зобов`язання Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» визнати Договір про надання послуги із зменшення навантаження № 2240-15013-1-1 від 26.01.2024 р. укладеним 19.01.2024 р., визнання протиправними дій щодо неврахування обсягу відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» 62W686885821215A (62ZV92439G99802J) за період з 27 по 29 січня 2024 року включно та зобов`язання Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» визнати обсяг відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» 62W686885821215A (62ZV92439G99802J) за січень 2024 р. (включно з періодом з 27 по 29 січня 2024 р.) на рівні 1 011 404 кВт*год Державному підприємству «Гарантований покупець» та здійснити коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» : 62 W803196486758L (62 ZV18579 472478) на рівні 1 011 404 кВт*год за січень 2024 р., не призведуть до реального поновлення прав позивача в разі задоволення позову, оскільки питання обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» може вирішуватися у межах спору щодо оплати за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом.

Суд також звертає увагу, що заявлена позивачем вимога в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Також на переконання суду ініціювання позивачем цього позову зводиться до того, що останній прагне домогтись не лише вчинення дій з боку відповідача щодо визнання обсягу відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом ТОВ «Діоніс Біогаз Енерджі» 62W686885821215A (62ZV92439G99802J) за січень 2024 р. (включно з періодом з 27 по 29 січня 2024 р.) на рівні 1 011 404 кВт*год Державному підприємству «Гарантований покупець» та здійснення коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку у певний проміжок часу (з 27 січня по 29 січня 2024 року), але і одночасно вирішити спір щодо обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» у спірний період.

Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (постанова Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №910/10764/19). Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/3232/22.

Підсумовуючи вище викладене, позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у справі.

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) та від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» до Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 86, 129, 231 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс Біогаз Енерджі» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.11.2024.

Суддя Літвінова М.Є.