Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/3893/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/3893/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (вул. Велика Васильківська, 57/3, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 23522853)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів» (вул. Грушевського Михайла, 28/2, н.п.43, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 43692530)

про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 288 702,17 грн.

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальнітю «Хімлаборреактив» (далі за текстом - ТОВ «Хімлаборреактив», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів» (далі за текстом - ТОВ «Київський завод кранів», Відповідач) про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 270 000 грн., нараховану неустойку - 14 522 грн та 3 % - 180, 17 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання умов договору поставки товару № 003-00949 від 13.04.2021 (далі за текстом - Договір) сплачено на користь Відповідача аванс у розмірі 100% вартості товару за Договором у сумі 274 000 грн.

З огляду на те, що поставка товару за вимогою Позивача не відбулася, Позивачем в односторонньому порядку розірвано Договір та пред`явлено Відповідачу вимогу про повернення 274 000 грн., як безпідставно набутих Відповідачем.

Станом на дату звернення до суду з позовом Відповідачем кошти на користь Позивача не сплачено, що стало підставою для нарахування неустойки за прострочення виконання поставки та 3% річних за несвоєчасне повернення коштів.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Судове засідання призначено на 17.05.2024.

18.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 засідання відкладено на 28.06.2024.

17.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

28.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 засідання відкладено на 16.08.2024.

16.08.2024 засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 засідання призначено на 27.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2024 засідання відкладено на 25.10.2024.

На підставі розпорядження керівника апарату від 17.10.2024 № 01.3-16/1209/24, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3893/24, за результатами якого обрано суддю Пукаса А.Ю. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 прийнято справу до провадження, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи зі стадії розгляду справи по суті.

Суд вказує, що ухвала від 03.04.2024 та від 21.10.2024 надсилалась Відповідачу поштовими повідомленнями № 0600261161947 та 0600299827167, які отримані Відповідачем 18.04.2024 та 28.10.2024 (відповідно).

За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі № 910/3893/24 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення до суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлений про відкриття провадження належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.04.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором поставити у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти Товар та оплатити його вартість.

Поставка товару здійснюється Постачальником на підставі специфікації (пункт 3.1 Договору).

Строк поставки Товару визначається специфікацією (3.2 Договору).

Відповідно до 5.3 Договору в разі порушення строків постачання Товару, Постачальник сплачує неустойку за кожний день такого прострочення в наступних розмірах:

на строк не більше 3 (трьох) календарних днів штраф y розмірі 0,1% від вартості непоставленої партії Товару за Договором;

на строк від 4 (чотирьох) календарних днів і більше - додатково 1% (один відсоток) від вартості непоставленої партії Товару за Договором. В цьому разі Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору шляхом направлення Постачальнику відповідного письмового повідомлення, із вимогою повернути сплачені грошові кошти, а Постачальник має задовільнити вимогу Покупця протягом семи календарних днів

Пунктом 7.2 Договору визначено, що Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині невиконаних зобов`язань за Договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно Договору.

Суд зазначає, що Специфікацією № 1 від 13.04.2021 сторонами погоджено, що строк поставки товару становить 60 робочих днів, а умови оплати: 60 % - аванс, 40 % по факту готовності товару до відвантаження.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем виставлено Позивачу рахунок на оплату № 97 від 13.04.2024 на суму 274 000 грн (з ПДВ), який сплачено останнім згідно платіжної інструкції № 15272 від 23.04.2021.

23.04.2021 Відповідач сформував податкову накладну № 21 (далі - ПН № 21) та належно зареєстрував її у Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно вимог пункту 187.1 статті 187 пункту 201.1., 201.7. Податкового кодексу України.

Згідно доводів Позивача, зазначене фактично свідчить про отримання Відповідачем коштів Позивача.

Позивач зазначає, що строки поставки товару за Договором не можна вважати належно встановленими, оскільки ні з умов останнього, ні з тексту Специфікації № 1 від 13.04.2021 не вбачається за можливе встановити порядок відрахування 60-ти робочих днів на здійснення поставки.

З огляду на зазначене, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами виконати зобов`язання за Договором та здійснити поставку, що вбачається з вимог від 08.01.2024 (направлено на адресу визначену Договором), 20.02.2024 та 26.02.2024.

Докази направлення вказаних вище вимог містяться в матеріалах справи, а факт їх отримання Відповідачем не заперечується.

Відповідачем вказані вимоги проігноровано у зв`язку з чим Позивачем направлено на адресу Відповідача повідомлення про розірвання договору від 12.03.2024 № 4-п з посиланням на пункт 5.3 Договору та вимогою про повернення коштів в розмірі 270 000 грн у строк до 19.03.2024.

Докази направлення вказаної вимоги містяться в матеріалах справи, а отримання Відповідачем останньої не заперечується.

Враховуючи вищевикладене, Позивач зазначає, що згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання з поставки мало б бути виконане Відповідачем у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто не пізніше 04.03.2024 (протягом 7 календарних днів, починаючи з 26.02.2024 - дата пред`явлення вимоги).

Згідно доводів Позивача та що вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення до суду з позовом поставку Відповідачем на користь Позивача не здійснено, що стало підставою для нарахування неустойки на підставі пункту 5.3 Договору за прострочення строків поставки товару, а кошти в сумі 270 000 грн - не повернуто, що стало підставою для нарахування 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Заперечення та спростування заявлених вимог Відповідачем до матеріалів справи не надано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд погоджується з доводами Позивача в частині відсутності погодження сторонами належних та зрозумілих строків поставки у зв`язку з чим Позивачем правомірно заявлено вимогу у порядку статті 530 ЦК України з метою отримання оплаченого товару за Договором.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на межі заявлених вимог, суд зазначає, що визначення Позивачем кінцевим строком поставки товару - 04.03.2024 з огляду на направлення вимоги від 26.02.2024 не порушує прав Відповідача та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів поставки Відповідачем товару станом на 04.03.2024 та станом на дату звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про порушення Відповідачем зобов`язання в частині строків поставки товару за Договором.

Що стосується одностороннього розірвання Договору Позивачем суд зазначає, що пунктом 5.3 Договору закріплено право Покупця (Позивача) на одностороннє розірвання договору у випадку порушення Постачальником строків поставки на строк від 4-ох календарних днів і більше.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України закріплено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи доводи Позивача, направлення 22.12.2022 на адресу Відповідача повідомлення про відмову від Договору, а також з огляду на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.03.2019 по справі № 911/3142/19, якою визначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, суд погоджується з доводами Позивача, що Договір є розірваним з 12.03.2024 в односторонньому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналогічні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, на які посилається скаржник.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Відповідно до частини 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення Позивачу суми 274 000 грн, суд погоджується з доводами Позивача, що заявлена до стягнення сума фактично є набутою за розірваним Договором, тобто на підставі, яка є припиненою та наразі є відсутньою, а відтак кошти у вказаному розмірі підлягають поверненню Відповідачем на користь Позивача.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частини 2 та 3 статті 549 ЦК України).

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок в частині нарахування неустойки за порушення строків поставки товару за Договором суд зазначає про її обґрунтованість та наявність підстав для стягнення з Відповідача в розмірі 14 522 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки строк повернення Відповідачем коштів в розмірі 274 000 грн у нього є таким, що настав 20.03.2024 (оскільки кошти згідно вимоги Позивача мали б бути повернуті у строк не пізніше 19.03.2024), суд вважає правомірним нарахування Позивачем 3 % річних за прострочення строків повернення вказаних коштів, що за підрахунками суду становить 157, 21 грн, а відтак дана вимога Позивача підлягає частковому задоволенню.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставин, враховуючи правомірну відмову Позивача від Договору, останній є розірваним у зв`язку з чим кошти в розмірі 270 000 грн підлягають поверненню Відповідачем на підстав статті 1212 ЦК України, а нараховані Позивачем 3 % та неустойка заявлено правомірно, що є підставою для часткового задоволення позову.

Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіл витрат Позивача на професійну правничу допомогу наразі судом не здійснюється в силу зазначення Позивачем необхідності подання додаткових доказів згідно частини 8 статті 129 ГПК України

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів» (вул. Грушевського Михайла, 28/2, н.п.43, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 43692530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (вул. Велика Васильківська, 57/3, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 23522853) безпідставно набуті кошти - 274 000 (двісті сімдесят чотири тисячі), неустойку - 14 522 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн, 3 % річних - 157 (сто п`ятдесят сім) грн 21 коп та судовий збір - 4 329 (чотири тисячі триста двадцять дев`ять) грн 65 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 21.11.2024

Суддя Антон ПУКАС