Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/8887/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/8887/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТИБЮШН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФАУРА"

про стягнення 160 643,44 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТИБЮШН" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФАУРА" (далі - відповідач) про стягнення 160 643,44 грн, з яких 103 551,66 грн суми боргу, 7 384,62 грн 3% річних, 35 809,32 грн інфляційних втрат, 3 897,84 грн пені, 10 000,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 136/2020 від 30.12.2020 у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача 26.07.2024 о 19.09 год. та відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою учасникам 27.07.2024.

Відповідачу копія ухвали суду направлена за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення № 0600279640141 повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку від 19.08.2024, в якій причиною невручення вказаного поштового відправлення «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Крім того, ухвала суду опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач у даній справі правом на подання письмових пояснень та заперечень не скористався.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних та достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

30.12.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 136/2020, відповідно до умов якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, поставити та передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець прийняти у власність, вчасно та повністю оплатити товар згідно з умовами даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару оформлюється видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною договору. В накладній зазначаються: дата поставки, асортимент, кількість та ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар.

Згідно з п. 2.11 датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній.

Як визначено п. 3.1 договору, покупець зобов`язується повністю оплатити загальну суму кожної окремої накладної не пізніше 7 календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від призначення платежу покупець у першу чергу оплачує товар, що поставлений йому раніше (товар, що поставлений по наступній накладній оплачується покупцем лише після повної оплати загальної суми вартості товару, поставленого за попередніми накладними).

Відповідно до п. 8.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Але цей договір вважається сторонами таким, що продовжений на невизначений строк, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до дати припинення дії цього договору не повідомлена іншу сторону про своє бажання припинити дію договору.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем за період з 09.02.2021 по 22.02.2022 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 604 549,43 грн, що підтверджується видатковими накладними, долученими до позовної заяви.

При цьому, як зазначає позивач у позові, поставлений товар був оплачений частково в розмірі 500 997,77 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, у відповідача наявна заборгованість в розмірі 103 551,66 грн (604 549,43 - 500 997,77).

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 384,62 грн 3% річних, 35 809,32 грн втрат від інфляції, 3 897,84 грн пені та 10 000,00 грн штрафу.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Під час розгляду даної справи суду не надано доказів виконання зобов`язання за договором поставки на суму 103 551,66 грн (оплати товару на вказану суму або його повернення позивачу).

За вказаних обставин суд вважає заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача 103 551,66 грн основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 384,62 грн 3% річних, 35 809,32 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що останні виконані арифметично вірно та відповідно до норм чинного законодавства, а відтак вимоги про стягнення 7 384,62 грн 3% річних, 35 809,32 грн втрат від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 897,84 грн пені та 10 000,00 грн штрафу.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення і до дати повної оплати.

Згідно з п. 5.3 договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару більш, ніж на 30 календарних днів, постачальник набуває право стягнути з покупця штраф у розмірі 1000,00 грн за кожен випадок відповідного прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд зазначає, що останні виконані відповідно до умов договору та чинного законодавства, а такому вимоги про стягнення з відповідача 3 897,84 грн пені та 10 000,00 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладення на відповідача в розмірі 3028,00 грн.

Крім того, у позовній заяві позивачем вказано про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн, детальний розрахунок яких буде надано до суду додатково.

Проте, на даний момент до матеріалів справи позивачем не надано суду доказів понесення ним таких витрат, у зв`язку з чим станом на момент прийняття рішення у суду відсутні підстави для розподілення таких витрат між сторонами у даній справі.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФАУРА" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 44/22, код 35646935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТИБЮШН" (08700, Київська обл., м. Обухів(з), вул. Чумацький Шлях, буд. 58, код 43883446) 103 551,66 грн (сто три тисячі п`ятсот п`ятдесят одну грн 66 коп.) суми основного боргу, 7 384,62 грн (сім тисяч триста вісімдесят чотири грн 62 коп.) 3% річних, 35 809,32 грн (тридцять п`ять тисяч вісімсот дев`ять грн 32 коп.) інфляційних втрат, 3 897,84 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто сім грн 84 коп.) пені, 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.) штрафу, 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 25.11.2024.

Суддя О.Г. Удалова