Рішення

від 05.11.2024 по справі 910/4813/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2024Справа № 910/4813/24

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення"

до Міністерства оборони України

про стягнення 21 722 171,00 грн.

та за зустрічним позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл"

про визнання недійсним договору

Суддя: Людмила ШКУРДОВА

Секретар: с/з Інна ШЕЙГЕЦЬ

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" (позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (відповідач за первісним позовом) про стягнення 21 722 171,00 грн боргу за договором №286/2/23/24 від 23.06.2023.

Первісні позовні вимоги обґрунтовано невиконанням Міністерством оборони України передбаченого п. 13.4 договору №286/2/23/24 від 23.06.2023, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл", обов`язку щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" забезпечуваного платежу (грошового депозиту) у сумі 21 722 717,00 грн, сплаченого ним на виконання п. 13.3 вказаного договору, право вимоги на який перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" на підставі договору факторингу від 13.03.2024 № PR_F_114.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.06.2024.

Відповідачем за первісним позовом подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що первісному позивачу, як фактору за Договором факторингу №PR_F_114 від 13.03.2024, не було передано оригінали документів, які засвідчують права вимоги, а тому відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України права вимоги від ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» до ТОВ "Фінансова компанія "Прості рішення" не перейшло. Також Міністерство оборони України стверджує, що договір факторингу укладений на шкоду йому та має ознаки недійсності, оскільки між ним та ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» було укладено декілька договорів поставки за якими у Міністерства до ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» є вимоги про сплату неустойки (пені та штрафу). З огляду на це відповідач за первісним позовом наполягає, що у нього є майнові вимоги до ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл», які могли б бути частково погашені шляхом зарахування їх проти вимог, що були відступлені ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» позивачеві за первісним позовом.

21.05.2024 до суду від Міністерства оборони України (позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" (відповідач-1 за зустрічним позовом) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору факторингу від 13.03.2024 № PR_F_114.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір факторингу, на підставі якого Товариством з обмежуваною відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансовій компанії «Прості рішення» право вимоги до Міністерства оборони України, не є економічно вигідним, оскільки його укладення завдає шкоди кредиторським вимогам Міністерства оборони України, а тому має бути визнаний недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" про визнання недійсним договору факторингу від 13.03.2024 № PR_F_114 до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №910/4813/24. Залучено ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" до участі у справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом та призначено підготовче засідання на 18.06.2024.

21.05.2024 до суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому він просить суд призначити комплексну почеркознавчу та судово-технічну експертизу документів (договору факторингу від 13.03.2024 № PR_F_114 та акту приймання-передачі від 13.03.2024 до договору факторингу) та поставити на розгляд експертів ряд питань, вказаних в прохальній частині даного клопотання.

Клопотання про призначення експертизи обґрунтоване виникненням у Міноборони сумнівів, яким чином під час перебування ОСОБА_1 в слідчому ізоляторі останній міг укладати договори факторингу з ТОВ «ФК «Прості рішення» та передавати оригінали документів на підтвердження заборгованості.

У підготовчому засіданні 04.07.2024 суд на місці постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви про призначення експертизи, з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

04.06.2024 від ТОВ "Фінансова компанія "Прості рішення" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якій він просить відмовити у задоволенні вимог, посилаючись на необґрунтованість тверджень позивача за зустрічним позовом щодо неправомірності договору факторингу. Заперечуючи проти доводів, викладених у зустрічному позові, відповідач за зустрічним позовом вказує, що вимоги Міністерства оборони України до ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл», які є чи будуть предметом розгляду у інших провадженнях, є спірними і не можуть вважатись узгодженими чи такими, що підлягають безумовному виконанню. Крім того, за відсутності кредиторських вимог позивача за зустрічним позовом у конкретному розмірі не може йтись про порушення договором факторингу його інтересів, тому доводи позивача за зустрічним позовом про існування у нього зустрічних вимог до ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» є його намаганням безпідставно уникнути виконання грошових зобов`язань перед позивачем за первісним позовом.

01.10.2024 від ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" надійшли пояснення у справі, в яких він стверджує, що Міноборони не є його кредитором, тому відповідно укладання Договору факторингу не може порушувати прав та інтересів Міноборони, яке не є його стороною і інтерес якого цим договором факторингу не порушується.

У судовому засіданні 05.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (постачальник) відповідно до рішення колегіального органу Міністерства оборони України з питань оборонних закупівель - комісії Міністерства оборони України з питань оборонних закупівель, оформленого протоколом від 13.06.2023 № 2/8/6 (UA-2023-05-25-013818-a), було укладено договір №286/2/23/24 на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) продукти харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2023 рік.

Згідно з п.п. 1.1. договору постачальник зобов`язується у 2023 році здійснити постачання Замовнику у зумовлені строки комплекти продуктів, а замовник прийняти та оплатити вказані комплекти продуктів відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.6 договору ціна, кількість та строки постачання комплектів продуктів харчування за каталогом продуктів зазначаються у специфікації цього договору в редакції, викладеній у п. 1.6 договору, відповідно до якої постачання здійснюється з 02.07. до 31.12.2023 року. Загальна вартість продуктів харчування (комплект продуктів за Каталогом продуктів) з ПДВ становить 724 072 366,80 грн.

У подальшому між сторонами договору укладено ряд додаткових угод до вказаного договору, якими неодноразово сторонами змінювались істотні умови договору, а саме: додаткові угоди № 1 від 23.06.2023, № 2 від 03.07.2023, № 3 від 24.07.2023, № 4 від 24.07.2023, № 5 від 17.08.2023, № 6 від 17.08.2023, № 7 від 27.09.2023, № 8 від 27.09.2023 та № 9 від 28.12.2023.

Відповідно до п. 1.6 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.06.2023) загальна вартість продуктів харчування (комплект продуктів за Каталогом продуктів) з ПДВ становить 723 953 666,41 грн.

У пункті 5.1. (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.06.2023) договору встановлено, що його ціна становить 723 953 666,41 грн з ПДВ.

Пунктом 13.3 договору сторони погодили, що укладанням цього договору сторони вчиняють письмовий правочин щодо забезпечення виконання всіх зобов`язань постачальника, визначених в цьому договорі.

Сторони домовилися встановити наступні види забезпечення виконання зобов`язань постачальника за цим договором - грошовий депозит.

Постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за цим договором у розмірі 3 % ціни договору 21 722 171,00 грн. у виді: (безвідсотковий грошовий депозит шляхом перерахування грошових коштів на рахунок замовника) платіжне доручення від 22 червня 2023 № 4967.

Пунктом 13.4 договору передбачено, що замовник зобов`язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору після закінчення строку дії договору за умови належного виконання постачальником умов договору щодо якості, кількості та строків, а також у разі скасування у судовому порядку результатів закупівлі або цього договору та у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Відповідно до п. 12.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення, за умови надання платіжних документів у межах дії договору. Після закінчення терміну дії цього договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.

Отже, строк дії договору закінчився 31.12.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом виконано договір №286/2/23/24 від 23.06.2023, в тому числі щодо якості, кількості та строків, що підтверджується складеним між сторонами Актом від 03.01.2024 звіряння розрахунків між ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за період 02.07.2023 по 31.12.2023 за договором від 23.06.2023 №286/2/23/24.

Проте, відповідач не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" забезпечувальний платіж (грошовий депозит) у розмірі 21 722 171,00 грн, як то встановлено пунктом 13.4 договору.

Надалі, 13.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" (Фактор) було укладено Договір факторингу №PR_F_114 (далі - Договір факторингу).

Пунктом 1.1. Договору факторингу встановлено, що Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 2 170 000,00 грн (надалі іменуються "кошти") у розпорядження Клієнта за плату в розмірі 1 000,00 грн, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові майнові права грошової вимоги за Договором №286/2/23/24 від 23.06.2023 року у розмірі 21 722 171,00 грн (надалі іменується "сума відступлення грошової вимоги"), що набуто Клієнтом, в процесі виконання умов п. 13.3 Договору №286/2/23/24 від 23.06.2023 року до Міністерства оборони України (код 00034022) (надалі іменується "Боржник".

Фактор підтверджує наявність у нього права за чинним в Україні законодавством укладати та виконувати цей Договір. Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником. За цим Договором допускається наступне відступлення права грошової вимоги. Право грошової вимоги передається у розмірі частини заборгованості Боржника перед Клієнтом (пп. 1.1.1 - пп. 1.1.3 та п. 1.2 договору факторингу).

Для підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Клієнт передає Фактору документацію в наступному порядку: документація, що стосується виконання умов цього Договору передається протягом 10 (десяти) днів з моменту його підписання; передача документації оформлюється Актом приймання-передачі, який підписується Сторонами та скріплюється печатками Сторін за формою, наведеною в Додатку №1 до Договору. Право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його Заборгованості. Разом з правом грошової вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 1.3. - 1.4. Договору факторингу).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору факторингу за цим Договором Клієнт відступає та передає Факторові право грошової вимоги в сумі 21 722 171,00 грн. В свою чергу, Фактор сплачує Клієнтові грошові кошти у сумі 2 170 000,00 грн до 31 грудня.2024 року включно шляхом перерахування на банківський рахунок за наведеними реквізитами. Розрахунок між Сторонами вважається здійсненим в момент зарахування на рахунок Клієнта всієї грошової суми, що передбачена в п. 2.1. та плати відповідно до п. 1.1. цього Договору.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 13.03.2024 року - моменту його підписання Сторонами та скріпленням печатками Сторін. Строк дії Договору розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і становить з 13.03.2024 року по 31.12.2024 року (п. п. 6.1., 6.2. Договору факторингу).

04.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Прості рішення» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" було підписано і скріплено печатками Акт приймання-передачі документації до Договору факторингу, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв наступну документацію в копіях/оригіналах: договір №286/2/23/24 від 23.06.2023; Акт №286/2/23/24 від 03.01.2024 року звіряння розрахунків між ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за період 02.07.2023 по 31.12.2023 року за договором від 23.06.2023 №286/2/23/24, виписку з банківського рахунку ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" від 22.06.2023 - платіжна інструкція № 4967 від 22.06.2023.

20.03.2024 ТОВ «ФК «Прості рішення» направило Міністерству оборони України повідомлення №18/03-001 від 18.03.2024 про відступлення права вимоги за Договором № 286/2/23/24 від 23.06.2023 (поштове відправлення № 0102419209764), в якому повідомив про укладення Договору факторингу, просив сплатити заборгованість за поставлений за Договором товар у сумі 21 722 171,00 грн та повідомив реквізити для перерахування коштів. Додатками до вказаного повідомлення вказано копії Договору №286/2/23/24 від 23.06.2023 року на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3), платіжної інструкції № 4967 від 22.06.2023, Акту від 03.01.2024 року звіряння розрахунків між ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за період 02.07.2023 по 31.12.2023 року за договором від 23.06.2023 №286/2/23/24 та договору факторингу № PR_F_114 від 13.03.2024 року, з додатками.

Вказане повідомлення позивачем було також направлено до Державної казначейської служби України (поштове відправлення №0102419209772).

Відтак, відповідно до договору факторингу від 13.03.2024 №PR_F_114, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Прості рішення» та ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл", позивач за первісним позовом набув майнові права грошової вимоги за договором №286/2/23/24 від 23.06.2023 у розмірі 21 722 171,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову Міністерство оборони України стверджувало, що ТОВ "Фінансова компанія "Прості рішення" не набуло права вимоги грошового зобов`язання у розмірі 21 722 171,00 грн.

Оскільки, предметом первісного позову є стягнення відступленого за договором факторингу права вимоги боргу у розмірі 21 722 171,00 грн, а предметом зустрічного позову є визнання недійсним договору факторингу від 13.03.2024 № PR_F_114, то за даних обставин справи, розгляд первісного позову ставиться в залежність від розгляду зустрічного позову в частині встановлення обставин щодо набуття / не набуття права вимоги за таким договором, то спочатку судом розглядається зустрічний позов у даній справі.

З цього приводу судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Як вже зазначалось, ТОВ «ФК «Прості рішення» 20.03.2024 повідомило Міністерство оборони України про відступлення права вимоги за Договором № 286/2/23/24 від 23.06.2023

Матеріали справи не містять заперечень позивача за зустрічним позовом проти вимоги нового кредитора - ТОВ «ФК «Прості рішення» у зобов`язанні до звернення останнього до суду з первісним позовом у даній справі.

Як на підставу визнання договору факторингу недійсним відповідно до 215 Цивільного кодексу України, Міністерство оборони України посилається на наступне:

1) розмір грошової вимоги, яка за спірним договором була відступлена, перевищує ціну її відступлення на 19 552 171,00 грн., і така вимога була передана в той момент, коли засновник та керівник ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" розумів невідворотний факт стягнення штрафних санкцій за порушення умов договорів з Міноборони на поставку товарів для потреб речової служби, оскільки протягом частини 2023 року та з самого початку 2024 року товар за договорами не поставлявся.

2) укладення низки аналогічних договорів факторингу, за якими ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" відступило саме ТОВ «ФК «Прості рішення» право вимоги до Міноборони на загальну суму 60 701 737,57 грн. за 5 970 000 грн. (свідчить про безпідставне зменшення активів товариства) для уникнення відповідальності перед Міноборони.

3) відсутність доданих до позовної заяви доказів, які б підтверджували наявність в керівника ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" права на підписання від імені юридичної особи відповідного договору факторингу.

4) перерахунок коштів за відступлення права вимоги до Міноборони на банківський рахунок, який не перебуває під арештом, здійснено для виведення таких коштів та уникнення цивільно - правової відповідальності перед Міноборони за неналежне виконання своїх зобов`язань.

5) наявність доказів в кримінальному провадженні, які свідчать про неналежне виконання посадовими особами, зокрема, ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл", умов, визначених договорами про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.02.2023, в частині постачання товарів, які не відповідають технічним вимогам, зазначеним у вказаних договорах, зокрема, висновків експертів щодо неможливості використання військовослужбовцями Збройних Сил України товарів за своїм призначенням;

6) укладення від імені ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" договору факторингу особою, яка перебуває в слідчому ізоляторі, що викликає об`єктивні сумніви в його підписанні такою особою.

7) наявність об`єктивних сумнівів про пов`язаність одного із засновників ТОВ «ФК «Прості рішення» із керівником та засновником ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл».

Відтак, доводи відповідача зводяться до того, що він вважає договір факторингу таким, що завдає шкоди його кредиторським вимогам, тому такий договір він вважає фраудаторним, а поведінку ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» недобросовісною.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).

Статтею 1080 ЦК України унормовано, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

За приписами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Якщо фактор пред`явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред`явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Боржник не може пред`явити факторові вимоги до клієнта у зв`язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ст. 1085 ЦК України).

Положеннями ст. 1086 ЦК України встановлено, що у разі порушення клієнтом своїх обов`язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов`язання передати клієнтові грошові кошти, пов`язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов`язання перед боржником, пов`язаного з відступленням права грошової вимоги.

Доводи позивача за зустрічним позовом щодо непередання Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Прості рішення» оригіналів документів при відступлені права вимоги спростовуються наступним.

Суд відзначає, що для відступлення права вимоги за договором факторингу факт передання документів чи їх форма не є істотною умовою відповідно до зазначених вище спеціальних норм, що регулюють відносини за договором факторингу.

Крім того, як було встановлено судом, документи, які підтверджують права грошових вимог, були передані клієнтом Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Прості рішення» відповідно до Акту приймання-передачі документації до договору факторингу №PR_F_114 від 13.03.2024.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про укладення договору факторингу йому на шкоду, суд зазначає наступне.

У постанові від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21 Верховний Суд зазначив про те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину як: фіктивного (ст. 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст. ст. 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України). При цьому, у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки, унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Позивач у зустрічній позовній заяві зазначає, що завдання йому договором факторингу шкоди полягає в тому, що непогашена заборгованість ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» із сплати неустойки за рядом договорів могла б бути погашена шляхом списання заборгованості Міністерства оборони перед ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл», яка і є предметом грошових вимог відступлених за договором факторингу ТОВ «ФК «Прості рішення».

Проте, умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, судом застосовується з урахуванням саме відсутності спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, однак прямо випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог.

Отже, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

Однак, кредиторські вимоги Міністерста оборони України до ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» не є безспірними, а навпаки: вони є або предметом розгляду у судових спорах, на які позивач за зустрічним позовом посилається (справи №902/411/24; №902/448/24; №902/483/24; №902/476/24; №902/487/24; 902/522/24), або будуть предметом ініційованих в майбутньому судових спорів (вимоги на суму більше 10 006 041,92 грн. та на суму 1 237 282,56 грн).

Наявність судових спорів про стягнення з ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» штрафних санкцій були ініційовані і провадження у них було відкрито після укладання Договору факторингу, а також після закінчення (31.12.2023) договору від 23.06.2023 № 286/2/23/24 - спростовує доводи позивача за зустрічним позовом, що договір факторингу укладено з метою ухилення ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» від виконання зобов`язань перед Міністерством оборони України, оскільки на момент укладання договору факторингу ані узгоджених грошових зобов`язань ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» перед відповідачем, ані спору стосовно них були відсутні.

Доказів протилежного суду не надано.

Крім того, у згаданих вище провадженнях позивачем за зустрічним позовом пред`явлено вимоги на загальну суму 222 907 807,20 грн., з яких близько 50% від загальних вимог, це штраф за односторонню відмову від виконання договорів ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл», а відтак такі вимоги не є безспірними. Стосовно решти вимог на які вказувало Міністерство, як кредиторські вимоги до ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл», то їх обґрунтованість, а відтак і безспірність, можуть бути встановлені виключно судами під час розгляду вимог Відповідача у конкретних судових справах.

Тобто, такі вимоги Міністерства оборони України до ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» є спірними і не можуть вважатись узгодженими чи такими, що підлягають безумовному виконанню.

При цьому, Міністерством оборони України не вказано та не обґрунтовано конкретного розміру кредиторських вимог до ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл».

Суд констатує, що за відсутності кредиторських вимог Міністерства оборони України у конкретному розмірі не може йтись про порушення договором факторингу його інтересів, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження того, що виконання ним грошових вимог на користь відповідача за зустрічним позовом, якимось чином пов`язано чи призведе до неможливості виконання ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» його зобов`язань, що можливо виникнуть в майбутньому.

Фактична заміна кредитора за такими грошовими вимогами з ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» на ТОВ «ФК «Прості рішення» за договором факторингу не може порушувати інтересів Міністерства оборони України, оскільки жодним чином не впливає на обов`язок самого ж позивача за зустрічним позовом виконати таке зобов`язання.

Більш того, вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом фактично є вимогами про повернення грошових коштів, які фактично були грошовими коштами ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» права вимоги на які перейшли до позивача за первісним позовом. Тобто право грошової вимоги до Міністерства оборони України є реальним.

Стосовно посилання позивача за зустрічним позовом на обставини кримінального провадження №62023000000000876 від 12.10.2023, не беруться судом до уваги, з огляду на відсутність вироку суду та, крім того, в межах вказаного кримінального провадження не розслідуються обставини укладання та виконання договору №286/2/23/24 від 23.06.2023 року чи власне самого Договору факторингу.

Щодо сумнівів позивача за зустрічним позовом щодо дійсного існування договору факторингу та передачі позивачу оригіналу договору на закупівлю, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, ч. 2 ст. 207 ЦК України.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату цього відзиву та станом на дату укладання з сторони ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» Договору факторингу (13.04.2024) керівником ТЛР з повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори був ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тримання керівника ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» ОСОБА_1 під вартою не обмежує його право та дієздатності як керівника ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» на укладання правочинів від імені ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл».

За твердженням позивача, йому було відомо про тримання керівника ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» під вартою, а тому переговори щодо укладання Договору та його укладання було здійснено через захисника ОСОБА_1, на підтвердження чого до матеріалів справи додано лист Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 30.04.2024 №05/512-24/598Ад, з якого вбачається, що зустріч ОСОБА_1 з адвокатом Парфило І., зокрема, відбулася 13.03.2024, тобто в день укладання договору факторингу.

Отже, укладання (підписання) договору факторингу ОСОБА_1, який є директором ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл», навіть під час тримання його під вартою не обмежує його право і дієздатності і не забороняє укладання ним договорів в інтересах ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл», а відтак не свідчить про недійсність договору факторингу.

Стосовно доводів про різницю між розміром фінансування відповідачем за зустрічним позовом ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» (2 170 000,00 грн.) за договором факторингу та розміром грошових вимог, що відступлені ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» позивачу за первісним позовом (21 722 171,00 грн.).

Як установлено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Право вимоги, яке відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість.

Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.

Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.

Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі- продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається).

Оскільки сторони договору відступлення права вимоги не обмежені номінальною вартістю права вимоги, сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, вважатися платою за договором факторингу.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит). Тому з однієї сторони за договором факторингу відступлена грошова вимоги не є платою за надане фінансування і порівняння реального розміру наданого фінансування з номінальною вартістю майнових прав грошової вимоги є некоректним. З іншої сторони розмір фінансування може бути як більший так і менший від номінального розміру грошової вимоги. Конкретний розмір визначається за погодженням сторін з урахуванням багатьох обставин.

Таким чином, сторони договору факторингу скористались правом на визначення його умов, викладених в оскаржуваному договорі.

Судом встановлено, що відповідач не є стороною договору факторингу, а тому оскарження ним, як заінтересованою особою, цього договору є допустимим лише за умови доведення ним порушенням договором факторингу його прав.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає підстав для визнання договору факторингу недійсним, з огляду на не встановлення унеможливлення виконання зобов`язання ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» і завдання шкоди Міністерству оборони України.

Враховуючи викладене, позивачем за зустрічним позовом не спростовано обставини щодо дійсності договору факторингу Міністерством оборони України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" про визнання недійсним договору факторингу від 13.03.2024 № PR_F_114.

Щодо первісного позову, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл» виконало договір №286/2/23/24 від 23.06.2023 і вказаний договір є припиненим.

Отже, строк повернення договірного забезпечення у розмірі 21 722 171,00 грн. за договором №286/2/23/24 від 23.06.2023 є таким, що настав.

У той же час положеннями ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд звертає увагу відповідача за первісним позовом на те, що наведені ним доводи щодо недійсності договору факторингу не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі, враховуючи не встановлення судом у даному провадженні факту недійсності означеного правочину.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, у 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" поставило, а Міністерство оборони України прийняло товар вартістю 723 941 267,39 грн.

Факт поставки товару за Договором на загальну суму 723 941 267,39 грн та його відповідність якісним, кількісним та іншим критеріям замовника, а також прийняття такого товару замовником без зауважень, підтверджується матеріалами справи та не заперечується Міністерством оборони України.

Судом встановлено відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження виконання відповідачем обов`язку з повернення забезпеченої суми 21 722 171,00 грн, або відсутності у відповідача такого обов`язку.

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за договором у розмірі 21 722 171,00 грн.

Доводи відповідача щодо недійсності договору факторингу не спростовують наявність документально підтвердженої заборгованості за поставлений товар та не є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення такої заборгованості, з огляду на не встановлення судом таким підстав під час розгляду зустрічного позову у даній справі.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову про стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" боргу у розмірі 21 722 171,00 грн., як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи, що судом задоволено первісний позов повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено, то відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, сплачені за первісним та зустрічним позовом, покладаються судом на Міністерство оборони України.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" (03110, м. Київ, пр-т Лобановського Валерія, буд. 39-а, код 44620729) 21 722 171 (двадцять один мільйон сімсот двадцять дві тисячі сто сімдесят одну) грн. 00 коп. боргу та 325 832 (триста двадцять п`ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн 57 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Дата складення повного судового рішення: 25.11.2024