Ухвала

від 25.11.2024 по справі 910/11422/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/11422/24

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК-Тракс", м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «ЛТСП», м. Київ

про стягнення 1 259 226,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК-Тракс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «ЛТСП» про стягнення основного боргу в сумі 1 164 314,28 грн та пені в розмірі 94912,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договорами поставки №ЕК-02/12/20 від 23.11.2020 та №612023 від 31.05.2023 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 23.09.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що за договором №ЕК/02/12/20 від 23.11.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «ЛТСП» повністю сплачено за поставлений товар, а за договором №6/2023 від 31.05.2023, за яким у відповідача є невиконані зобов`язання за поставлений товар. Відповідачем наголошено, що позивач неправильно здійснив облік коштів, які сплачував відповідач на виконання зобов`язань за договором поставки №6/2023 від 31.05.2023. Позивач, всупереч вимог ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», здійснив нарахування пені у більшому розмірі, ніж визначено законом. Відсутні підстави для нарахування 25% річних від суми боргу та інфляційного збільшення. Зазначені нарахування є пенею у розумінні ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України. Відповідач заявив про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки ( п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України). Позивачем проігноровано вимогу ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені до 50%, що буде підлягати до стягнення.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що згідно підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за договором №6/2023 від 31.05.2023 року відповідачем було сплачено: 02.08.2023 року - 351293,78 грн.; 08.12.2023 року - 100000,00 грн. 02.05.2024 року - 100000,00 грн. На момент підписання вказаного акту відповідач не заперечував правильності зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів. Позовні вимоги сформовані відповідно до підписаних (узгоджених) сторонами актів звірки взаєморозрахунків. Відповідач просить суд застосувати до стягнення неустойки спеціальну позовну давність, а отже просить відмовити в задоволені позову в цій частині з нереабілітуючих підстав, тобто відповідач фактично визнає правильність нарахування такої неустойки. Така процесуальна заява вказує на внутрішню суперечливість у позиції відповідача.

Тобто, з наведеного вбачається, що фактично між сторонами виник спір стосовно врахування грошових сум, які були сплачені відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за укладеними між сторонами договорами. При цьому, судом враховано, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи (банківська виписка, платіжні інструкції), на підставі яких судом могло б бути встановлено призначені платежів.

Наразі, суд зазначає, що частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Ческьої Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь- якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст.14 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Отже, з метою дотримання принципів рівності та змагальності учасників судового процесу, з огляду на необхідність ухвалення вірного та справедливого рішення у справі, суд дійшов висновку щодо доцільності вирішення спору у порядку загального позовного провадження.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається (ч.6 ст.250 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги перебування судді Князькова В.В. у щорічній відпусті у період з 16.12.2024 по 05.01.2025, з огляду на необхідність завчасного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов щодо доцільності призначення судового засідання на дату після виходу судді з відпустки.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, керуючись приписами ст.ст.2, 3, 234, 235, 250 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Здійснювати розгляд справи №910/11422/24 за правилами загального позовного провадження.

2. Призначити підготовче засідання у справі на 08.01.25 об 11:00 год. Викликати для участі у засіданні представників учасників справи.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-В, зал судових засідань №41 (корпус «В»).

3. Усі заяви, клопотання, заперечення проти заяв і клопотань подати до суду у строк до 20.11.2024. з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст.170 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.

5. Повідомити учасників процесу, що відповідно до ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

6. Рекомендувати учасникам судового процесу взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом". Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання подати до суду заяву (засобами поштового зв`язку, на електронну пошту суду (підписану, за наявності, електронним підписом) або до скриньки для кореспонденції, встановленої у приміщенні канцелярії суду) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом" із зазначенням його облікового запису (логіну) у програмі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя В.В. Князьков