Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/10790/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/10790/24

За позовом ОСОБА_1

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС"

відповідача-2: Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" (далі - відповідач-1, ТОВ "ОА "АНТАРЕС", Товариство), Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2), в якому просить суд припинити трудові відносини у зв`язку зі звільненням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України; зобов`язати державного реєстратора внести зміни до відомостей про юридичну особу.

Позовну заяву разом з доданими до неї документами сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" 03.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

14.09.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та 16.09.2024 зареєстровано в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10790/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.10.2024 о 12:00 год.

19.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 21.10.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про розгляд справи без участі.

21.10.2024 в системі "Електронний суд" сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" повідомлення про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

У підготовче засідання, призначене на 21.10.2024, представники позивача та відповідачів не з`явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 21.10.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.11.2024 о 10:20 год.

У судове засідання, призначене на 18.11.2024, представники позивача та відповідачів не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 явка учасників справи у судове засідання, призначене на 18.11.2024, визнана не обов`язковою.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 18.11.2024, за відсутності представників учасників справи.

У судовому засіданні 18.11.2024 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 18.11.2024 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

З`ясувавши обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи докази, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" (далі - відповідач-1, ТОВ "ОА "АНТАРЕС", Товариство) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Попередня назва цієї юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО "ЛУКОМ-А-УКРАЇНА" (далі - ТОВ "АГЕНСТВО "ЛУКОМ-А-УКРАЇНА"), що підтверджується Протоколом Загальних зборів Учасників (рішення єдиного учасника) № 9 від 09.07.2015, згідно якого прийнято рішення про зміну найменування товариства.

Єдиним засновником (учасником) Товариства є громадянин України ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), дані про що відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ОСОБА_2 , Учасник Товариства).

На підставі протоколу засідання Загальних зборів Учасників ТОВ "АГЕНСТВО "ЛУКОМ-А-УКРАЇНА" від 04.07.2014 № 8 та наказу № 116-00 від 09.07.2014 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) було призначено Генеральним директором ТОВ "АГЕНСТВО "ЛУКОМ-А-УКРАЇНА" за трудовим договором (контрактом) з 09.07.2014 по 08.07.2015.

У подальшому, між ТОВ "АГЕНСТВО "ЛУКОМ-А-УКРАЇНА" та ОСОБА_1 та укладено трудовий договір (контракт) від 08.04.2015, відповідно до п. 1.1 якого працівник прийнятий на роботу в ТОВ "АГЕНСТВО "ЛУКОМ-А-УКРАЇНА" на посаду Генерального директора та здійснює функції одноосібного виконавчого органу Товариства.

Додатковою угодою від 07.04.2022 внесено зміни до трудового договору (контракту) від 08.04.2015 в частині строку дії контракту з 08.04.2015 по 08.04.2023, інші умови трудового договору залишено без змін.

Відомості про ОСОБА_1 як керівника та підписанта Товариства було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач зазначив, що у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану, наказом від 02.03.2022 № 15-ос його було увільнено з роботи у зв`язку із призовом на військову службу.

Наразі позивач проходить військову службу на посаді начальника управління життєвого циклу ОВТ головного управління забезпечення супроводження ОВТ МО України.

Разом з цим, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про позивача як директора Товариства, хоча з 02.03.2022 позивач увільнений з роботи у зв`язку із призовом на військову службу, а трудовий договір з 2023 року з ним не продовжувався.

Як вказує позивач, йому стало відомо, що протягом 2022-2024 років погіршився фінансовий стан Товариства, розпочато процедуру банкрутства Товариства, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі № 910/2646/24 припинені трудові відносини в.о. Генерального директора Бролінського М. І. з ТОВ "ОА "АНТАРЕС", єдиний учасник Товариства - ОСОБА_2 не бере активної участі в управлінні Товариством та не приймає належних управлінських рішень. При цьому позивач, у зв`язку із призовом на військову службу, з 02.03.2022 не виконує функції Генерального директора, не керує діяльністю Товариства, не вирішує питання діяльності Товариства, а тому бажає припинити трудові відносини з Товариством.

Позивач підписав заяву про його звільнення з посади Генерального директора Товариства № 01-01 від 21.06.2024, адресовану Загальним зборам учасників Товариства, яку надіслав на адресу Товариства поштовим відправленням з описом вкладення у цінний лист №0405050531805, №0405050531813 від 22.06.2024 та шляхом відправлення електронного повідомлення (заяви про звільнення) з електронним підписом на електронну пошту Учасника Товариства ІНФОРМАЦІЯ_2 та на електронну пошту Товариства ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також, 22.06.2024 позивач надіслав Учаснику Товариства та Товариству повідомлення про скликання загальних зборів № 01-02 від 21.06.2024 (поштовим відправленням з описом вкладення у цінний лист №0405050531791, №0405050531953 від 22.06.2024 та шляхом відправлення електронного повідомлення (повідомлення про скликання загальних зборів) з електронним підписом на електронну пошту Учасника Товариства ІНФОРМАЦІЯ_2 та на електронну пошту Товариства ІНФОРМАЦІЯ_3).

Відповідно до наведеного повідомлення про скликання загальних зборів, позивач повідомив Учасника Товариства про скликання загальних зборів учасників Товариства 22.07.2024 о 10 год. 00 хв. за адресою фактичного місцезнаходження Товариства: 08136, Київська область, с. Крюківщина, вулиця Єдності, будинок 5, приміщення № 9, позивач запропонував включити до порядку денного наступні питання: про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора Товариства з 22.07.2024 за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України та про призначення нового Генерального директора Товариства.

Скликані на 22.07.2024 загальні збори учасників Товариства не відбулись, у зв`язку з неявкою на них єдиного учасника Товариства - ОСОБА_2 (його представника), який був повідомлений про скликання Загальних зборів учасників Товариства належним чином, відповідно до статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". За фактом неявки єдиного учасника Товариства на загальні збори учасників Товариства позивачем за участі свідків було складено Акт про неявку учасників на загальні збори Товариства від 22.07.2024.

Отже, позивач стверджує, що ним з додержанням строків було повідомлено Учасника Товариства про скликання загальних зборів з приводу звільнення позивача за власним бажанням, проте Загальні збори учасників Товариства не відбулися, рішення про звільнення позивача не розглядалося, а відповідно і не було прийняте, відтак позивач не мав можливості реалізувати своє право звільнитися за власним бажанням. Крім того, позивач продовжує обліковуватись як директор Товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій України; базах Державної податкової служби України та базах інших компетентних органів та служб, оскільки позбавлений можливості самостійно внести відповідні зміни до ЄДР про звільнення. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, згідно якого позивач просить суд:

- припинити трудові відносини ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" (ідентифікаційний код 31725625; 04071, місто Київ, вул. Ярославська, будинок 39Г) у зв`язку зі звільненням із займаної посади Генерального директора на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, ідентифікаційний номер 37333608) внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" (код ЄДРПОУ 31725625) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме до графи: "відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по-батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" внести запис про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" шляхом звільнення з посади Генерального директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України на підставі рішення у цій справі.

Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались. Враховуючи приписи ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами частин 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Як встановлено судом, позивач просить суд припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС", у зв`язку зі звільненням із займаної посади Генерального директора на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, при цьому, зазначає, що особливість звільнення директора полягає у тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального виконавчого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 вбачається, що за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина 2 статті 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина 12 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством (пункти 8.14, 8.15, 8.19, 8.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20).

Наведеними висновками Велика Палата Верховного Суду відступала від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 2 статті 99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Частиною 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Судом встановлено, що Статутом ТОВ "ОА "АНТАРЕС" (нова редакція), затвердженим рішенням Загальних зборів учасників Товариства (рішення єдиного учасника), протокол № 29 від 19.09.2016 (далі - Статут), передбачено, що органами Товариства є: Загальні збори учасників; Директор Товариства, Ревізор Товариства (п. 7.1.); Загальні збори учасників є вищим органом управління Товариства, мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (п. 7.2.1.); у зв`язку з тим, що кількість учасників Товариства складається з однієї особи, повноваження зборів учасників здійснюється Учасником одноосібно. Рішення Учасника з питань, що належать до компетенції зборів учасників, оформлюється ним письмово (у формі рішення) та засвідчується печаткою Товариства або нотаріально. Таке рішення учасника має статус протоколу зборів учасників Товариства (п. 7.2.2.); до виключної компетенції загальних зборів (Учасника) Товариства належить: призначення Генерального директора Товариства та підписання з ним контракту, його звільнення (пп 7.2.5.4. п. 7.2.5.); Учасник Товариства не може ухилятись від вирішення питань, передбачених Статутом (п. 7.2.10); якщо Учасник Товариства не може взяти участь у засіданні, він мусить призначити замість себе представника і заздалегідь інформувати про це Генерального директора Товариства (п. 7.2.11.); у Товаристві створюється виконавчий одноособовий орган - Генеральний директор Товариства, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним Учаснику Товариства (п. 7.3.1.).

Отже, питання щодо звільнення Генерального директора Товариства, який є його виконавчим органом, належить до виключної компетенції загальних зборів (Учасника) Товариства.

Відповідно до частин 2 - 5 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Статутом Товариства не встановлений інший спосіб повідомлення про загальні збори учасників, ніж визначений Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що позивач для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників (Учасника) Товариства (пункт 1 ч. 1, ч. 7 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників (Учасника) Товариства (ч. 1 ст. 99 ЦК України , п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", пп 7.2.5.4. п. 7.2.5. Статуту).

При цьому позивач мав дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників шляхом надсилання поштового відправлення з описом вкладення повідомити учасника Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

Отже, з огляду на встановлені судом у даній справі обставини, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано визначений Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядок скликання загальних зборів учасників (Учасника) Товариства та належним чином повідомлено Товариство та його єдиного учасника - ОСОБА_2 про дату, час, місце проведення, порядок денний таких зборів шляхом надіслання письмового повідомлення про скликання загальних зборів, яке було направлено не пізніше, ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників (повідомлення направлено 22.06.2024, датою зборів визначено 22.07.2022) поштовим відправленням з описом вкладення.

Надані позивачем докази направлення повідомлення про скликання загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з Товариством в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як встановлено судом, скликані позивачем на 22.07.2024 загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою на них єдиного учасника Товариства - ОСОБА_2. (його представника), про складено відповідний акт, питання про звільнення позивача з посади Генерального директора Товариства за власним бажанням не вирішено, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має 1) не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й 2) за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства заяви позивача про звільнення з посади за власним бажанням, а також фактичного звільнення позивача з посади Генерального директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Наведене дає підстав для висновку про те, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як Генерального директора Товариства з незалежних від нього причин.

Додатково судом було враховано, що наказом від 02.03.2022 № 15-ос позивач був увільнений з роботи у зв`язку із призовом на військову службу та наразі проходить військову службу. В матеріалах справи відсутні докази продовження строку дії трудового договору (контракту) від 08.04.2015 після 08.04.2023 (дата, до якої було продовжено строк дії трудового договору згідно з додатковою угодою від 07.04.2022). На підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України за мобілізованим працівником зберігається місце роботи та посада. Водночас, мобілізований працівник може звільнитися за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Отже, за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, останній з метою захисту своїх прав може звернутися до суду. Належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС".

Щодо вимог позивача про зобов`язання державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме до графи: "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по-батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" внести запис про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" шляхом звільнення з посади Генерального директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України на підставі рішення у цій справі, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, виходячи з викладеного, можна дійти висновку, що процедура припинення трудових відносин керівника з товариством має супроводжуватись внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про керівника юридичної особи.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем з відповідачем-1, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині про зобов`язання державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме до графи: "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по-батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" внести запис про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10790/24.

При цьому суд зазначає, що зобов`язання державного реєстратора на підставі судового рішення здійснити дії щодо внесення до ЄДР відповідних змін до відомостей про керівника юридичної особи, без виключення при цьому з ЄДР відомостей про попереднього керівника юридичної особи, не буде примушенням державного реєстратора здійснити дії, які суперечать статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а також не буде порушувати публічний порядок.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд доходить висновку про задоволення позову.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 6 056,00 грн.

Відповідачі-1, 2 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подали.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даної позовної заяви, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 4 844,80 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з квитанції про сплату № 0778-7280-1714-2661, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (4 844,80 грн). З клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивач не звертався.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи задоволення позову, приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" (Україна, 04071, місто Київ, вул. Ярославська, будинок 39Г; ідентифікаційний код 31725625).

3. Зобов`язати державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, Контрактова площа, будинок 2, ідентифікаційний номер 37333608) внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" (Україна, 04071, місто Київ, вул. Ярославська, будинок 39Г; ідентифікаційний код 31725625) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме до графи: "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по-батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" внести запис про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10790/24.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" (Україна, 04071, місто Київ, вул. Ярославська, будинок 39Г; ідентифікаційний код 31725625) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.) судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.11.2024

Суддя Оксана ГУМЕГА