Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/11316/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024Справа № 910/11316/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕКСТРАКШН"

про стягнення 12 950,37 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕКСТРАКШН" про стягнення 12 950,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань із оплати виконаних позивачем робіт, на підставі листів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕКСТРАКШН" № 47 від 20.11.2018 та №1/12-21 від 11.11.2021, а також актів здачі-приймання виконаних робіт від 18.01.2019 № 1 та від 23.12.2021 № 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11316/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Визначено сторонам строки на подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі від 23.09.2024 у справі № 910/11316/24 була направлена: позивачу шляхом доставлення копії ухвали до електронного кабінету, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи 23.09.2024 о 17:56, відповідачу шляхом доставлення копії ухвали до електронного кабінету, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи 23.09.2024 о 17:56.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито належних заходів щодо повідомлення позивача про стан поданої ним позовної заяви,а відповідача про строк подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 23.09.2024 про відкриття провадження у справі № 910/11316/24 вважається врученою сторонам 24.09.2024 (з урахуванням доставки ухвали в електронний кабінет).

Таким чином, установлений судом строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву з моменту отримання представником позивача ухвали суду від 23.09.2024 тривав до 09.10.2024 (включно).

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.09.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відтак, суд звертає увагу, що на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Водночас, судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством ПрАТ "НАК "Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕКСТРАКШН" була досягнута домовленість, згідно з якою позивач проводив дослідження проб нафти із свердловини №1 Адамівська Прачівської площі та проводив аналіз проб нафти і води, відібраних із свердловини №1 Адамівська Прачівської площі, а відповідач мав оплатити їх вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.11.2018 відповідач звернувся до позивача із листом № 47 від 20.11.2018 з проханням провести дослідження проб нафти із свердловини №1 Адамівська Прачівської площі та з гарантією оплати виконаних робіт.

На підтвердження виконаних позивачем досліджень до матеріалів справи долучено копію акту № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 18.01.2019, згідно гарантійного листа №47 від 20.11.2018, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У вказаному акті сторонами погоджено вартість робіт у розмірі 3060,88 грн з ПДВ, а також підтверджено відповідність виконаних робіт встановленим вимогам. Визначено, що акт є підставою для проведення взаємних розрахунків між сторонами.

13.12.2021 відповідач звернувся до позивача із листом № 1/12-21 від 11.11.2021 з проханням провести аналіз проб нафти і води, відібраних із свердловини №1 Адамівська Прачівської площі та з гарантією оплати виконаних робіт.

На підтвердження виконаних позивачем досліджень до матеріалів справи долучено копію акту № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 23.12.2021, згідно гарантійного листа №1/12-21 від 11.11.2021, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У вказаному акті сторонами погоджено вартість робіт у розмірі 9889,49 грн з ПДВ, а також підтверджено відповідність виконаних робіт встановленим вимогам. Визначено, що акт є підставою для проведення взаємних розрахунків між сторонами.

Як вказує позивач, оплата відповідачем за виконані роботи (дослідження та аналіз) не проведена та станом на дату подання позову в останнього утворилася заборгованість в розмірі 12 950,37 грн, яку заявлено до стягнення за даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт від 18.01.2019 № 1 та від 23.12.2021 № 1, такі акти є підставою для проведення між сторонами розрахунків.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 854 Цивільного Кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, відтак, як вбачається з актів здачі-приймання виконаних робі відповідач підтвердив прийняття виконаних робіт відповідно до гарантійних листів, підтвердив, що виконані роботи відповідають встановленим вимогам та належним чином оформлені, підтвердив, що взаємних претензій сторони не мають та, що дані акти є підставами для проведення взаємних розрахунків між Замовником та Виконавцем.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідачем оплата за виконані роботи не була проведена.

Оцінивши подані позивачем докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 12 950,37 грн є такою, що підтверджена належними доказами та не спростована відповідачем.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 12 950,37 грн обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ЕКСТРАКШН" (Кловський узвіз, 7-А, оф. 8-10, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код: 39804431) на користь Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" (вул. М. Бірюзова, 53, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код: 01432552) 12 950,37грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.11.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко