Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/5350/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/5350/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/5350/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті мега трейд"</a>;

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА";

про стягнення 343 074,18 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті мега трейд"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" заборгованість у розмірі 343 074,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-37/8 від 02.04.2021, договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-411/8 від 29.09.2021, договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-381/8 від 04.02.2022, договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-314/8 від 04.10.2022, договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-285/8 від 26.07.2021 та договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-233/8 від 30.07.2021, внаслідок чого утворилась спірна заборгованість у загальному розмірі 343 074,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті мега трейд"</a> залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

18.07.2024 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 відкрито провадження у справі № 910/5350/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

09.08.2024 Державне підприємство "Завод 410 ЦА" подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті мега трейд"</a> до господарського суду надійшла відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті мега трейд" (далі також - позивач, продавець) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (далі також - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-37/8 від 02.04.2021, договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-411/8 від 29.09.2021, договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-381/8 від 04.02.2022, договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-314/8 від 04.10.2022, договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-285/8 від 26.07.2021 та договір купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-233/8 від 30.07.2021 (далі - договори).

Позивач вказує, що на виконання умов договору, поставив відповідачеві товар, а останній його прийняв без зауважень, однак не сплатив вартість такого товару.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що не здійснив з позивачем розрахунки по вищевказаними договорами з підстав що не залежать від покупця, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

Відповідач вказує, що на підприємстві неодноразово оголошувалися простої, зокрема, через неможливість виконання завдань та існування загрози нанесення чергових ракетно-бомбових ударів по підприємствам оборонно-промислового комплексу України, з виникненням ситуації, небезпечної для життя та здоров`я працівників підприємству.

Крім того, відповідач зазначає, що перебуває у дуже скрутному фінансовому становищі та є боржником за виконавчими провадженнями.

В свою чергу, відповідач звертає увагу, що на підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 14.03.2023 № 43 Державне підприємство "Завод 410 ЦА" включене до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період дії воєнного стану.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-37/8 від 02.04.2021, продавець зобов`язується по договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях які є невід`ємною частиною цього договору (далі - специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору. Найменування товару: кріпильні деталі. Код ДК:021-2015:14620000-3. Поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої продавцю факсимільним зв`язком або електронною поштою. номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач поставив відповідачеві 05.07.2021 товар загальною вартістю 50 000,00 грн, який був прийнятий останнім без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № 43 від 05.07.2021.

Крім того, позивачем виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 43 від 05.07.2021 на суму 50 000,00 грн.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п. 4.1. договору, розрахунки проводяться наступним шляхом: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Оплата по договору проводиться після проходження перевірки: товаром ВТК, тa 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.

У специфікації № 1 до вказаного договору визначено, що оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки ТМЦ, проходження вхідного контролю на підприємстві покупця та підписання договору, у розмірі 100 % вартості ТМЦ.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Однак, відповідач не сплатив позивачеві вартість поставленого товару, яка складає 50 000,00 грн, про що і сам не заперечує у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-411/8 від 29.09.2021, продавець зобов`язується по договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях які є невід`ємною частиною цього договору (далі - специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору. Найменування товару: кріпильні деталі. Код ДК:021-2015:44530000-4. Поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої продавцю факсимільним зв`язком або електронною поштою. номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач поставив відповідачеві 16.11.2021 товар загальною вартістю 63 363,68 грн, який був прийнятий останнім без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № 77 від 16.11.2021.

Крім того, позивачем виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 74 від 16.11.2021 на суму 63 363,68 грн.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п. 4.1. договору, розрахунки проводяться наступним шляхом: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Оплата по договору проводиться після проходження перевірки: товаром ВТК, тa 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.

У специфікації № 1 до вказаного договору визначено умови оплати: 100 % оплати протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, та підписання договору.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Однак, відповідач не сплатив позивачеві вартість поставленого товару, яка складає 63 363,68 грн, про що і сам не заперечує у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-381/8 від 04.02.2022, продавець зобов`язується по договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях які є невід`ємною частиною цього договору (далі - специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору. Найменування товару: кріпильні деталі. Код ДК:021-2015:44530000-4. Поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої продавцю факсимільним зв`язком або електронною поштою. номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач поставив відповідачеві 18.02.2022 товар загальною вартістю 71 113,50 грн, який був прийнятий останнім без зауважень, що підтверджується видатковими накладними №12, 13 від 18.02.2022.

Крім того, позивачем виставлено відповідачеві рахунки на оплату № 12, 13 від 18.02.2022 на суму 71 113,50 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено п. 4.1. договору, розрахунки проводяться наступним шляхом: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Оплата по договору проводиться після проходження перевірки: товаром ВТК, тa 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.

У специфікації № 1 до вказаного договору не визначено строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Оскільки строк виконання грошового зобов`язання по сплаті поставленого товару за видатковими накладними №12, 13 від 18.02.2022 не встановлено, то позивач вправі вимагати його виконання в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про сплату вартості поставленого товару у розмірі 71 113,50 грн матеріали справи не містять.

Разом з цим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що кредитор може здійснити своє право вимоги будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, позивачем щодо сплати вартості поставленого товару здійснено право вимоги шляхом викладення її у позові про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 71 113,50 грн.

Однак, відповідач не сплатив позивачеві вартість поставленого товару, яка складає 71 113,50 грн, про що і сам не заперечує у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-314/8 від 04.02.2022, продавець зобов`язується по договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях які є невід`ємною частиною цього договору (далі - специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору. Найменування товару: кріпильні деталі. Код ДК:021-2015:44530000-4. Поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої продавцю факсимільним зв`язком або електронною поштою. номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач поставив відповідачеві 05.10.2022 товар загальною вартістю 20 000,00 грн, який був прийнятий останнім без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № 18 від 05.10.2022.

Крім того, позивачем виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 21 від 05.10.2022 на суму 20 000,00 грн.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п. 4.1. договору, розрахунки проводяться наступним шляхом: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Оплата по договору проводиться після проходження перевірки: товаром ВТК, тa 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.

У специфікації № 1 до вказаного договору визначено умови оплати: 100 % оплати протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, та підписання договору.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Однак, відповідач не сплатив позивачеві вартість поставленого товару, яка складає 20 000,00 грн, про що і сам не заперечує у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-285/8 від 26.07.2021, продавець зобов`язується по договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях які є невід`ємною частиною цього договору (далі - специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору. Найменування товару: кріпильні деталі. Код ДК:021-2015:44530000-4. Поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої продавцю факсимільним зв`язком або електронною поштою. номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач поставив відповідачеві 02.08.2021, 28.09.2021 та 16.11.2021 товар загальною вартістю 130 950,00 грн, який був прийнятий останнім без зауважень, що підтверджується видатковими накладними № 47 від 02.08.2021, № 70 від 28.09.2021 та № 78 від 16.11.2021.

Крім того, позивачем виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 48 від 02.08.2021, № 64 від 28.09.2021 та № 73 від 16.11.2021 на суму 130 950,00 грн.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п. 4.1. договору, розрахунки проводяться наступним шляхом: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Оплата по договору проводиться після проходження перевірки: товаром ВТК, тa 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.

У специфікації № 1 до вказаного договору визначено умови оплати: 100 % оплати протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, та підписання договору.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Однак, відповідач не сплатив позивачеві вартість поставленого товару, яка складає 130 950,00 грн, про що і сам не заперечує у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-233/8 від 30.07.2021, продавець зобов`язується по договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях які є невід`ємною частиною цього договору (далі - специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору. Найменування товару: комплектуючі. Код ДК:021-2015:14620000-3, 44530000-4, 44310000-6. Поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої продавцю факсимільним зв`язком або електронною поштою. номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач поставив відповідачеві 04.08.2021 товар загальною вартістю 7 647,00 грн, який був прийнятий останнім без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № 48 від 04.08.2021.

Крім того, позивачем виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 49 від 04.08.2021 на суму 7 647,00 грн.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п. 4.1. договору, розрахунки проводяться наступним шляхом: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Оплата по договору проводиться після проходження перевірки: товаром ВТК, тa 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.

У специфікації № 1 до вказаного договору визначено умови оплати: 100 % оплати протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, та підписання договору.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Однак, відповідач не сплатив позивачеві вартість поставленого товару, яка складає 7 647,00 грн, про що і сам не заперечує у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене суд вказує, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 343 074,18 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, суд зазначає таке.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2. Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Тобто, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Напроти, включення відповідача до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період дії воєнного стану свідчить про: перебування підприємства у процесі виконання державного контракту (договору), укладеного ним з державним замовником у сфері оборони, або залучення підприємства на підставі договорів, зокрема зовнішньоекономічних договорів (контрактів), до виконання такого державного контракту (договору); включення підприємства до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів).

Крім іншого, суд відзначає, що відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання самого зобов`язання, а є лише підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а тому суд відхиляє заперечення відповідача як законодавчо необґрунтовані.

Крім того суд вказує, що зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару по договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-37/8 від 02.04.2021, договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-411/8 від 29.09.2021, договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-285/8 від 26.07.2021 та договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-233/8 від 30.07.2021 настало до введення в Україні воєнного стану.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, буд. 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті мега трейд"</a> (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 172, оф. 208/1, ідентифікаційний код 37515781) заборгованість у розмірі 343 074 (триста сорок три тисячі сімдесят чотири) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 5 146 (п`ять тисяч сто сорок шість) грн 11 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко