Рішення

від 17.10.2024 по справі 910/9575/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2024Справа № 910/9575/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дека лазер"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Док Лайф"простягнення 1378628,65 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаКобилецький В.В.від відповідачане з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дека лазер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Док Лайф" про стягнення 1378628,65 грн, з яких: основний борг у розмірі 619810,43 грн, штраф в розмірі 377933,65 грн, інфляційні втрати в сумі 314219,88 грн, 3% річних в сумі 66664,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №05/04/2021 від 05.04.2021 в частині оплати поставленого позивачем товару у встановлений цим правочином строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/9575/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека лазер" залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 відкрито провадження у справі №910/9575/24; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 19.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2024.

17.10.2024 від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, в т.ч. витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу на суму 158162,87 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 17.10.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 17.10.2024 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав.

У судовому засіданні 17.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дека лазер", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Док Лайф", як покупцем, було укладено договір №05/04/2021.

За умовами договору постачальник зобов`язується на умовах, передбачених даним договором, здійснити в інтересах покупця постачання обладнання "Апарат медичний лазер MOTUS АХ", що іменований надалі - товар, в комплектності згідно зі специфікацією (додаток №1 до цього договору), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість та вартість робіт у відповідності з вимогами розділу 2 даного договору (п.1.1).

Вартість (ціна) товару за цим договором встановлюється в національній валюті 2058400,00 грн без ПДВ, яка на день укладення договору за безготівковим курсом продажу євро АТ КБ "Приватбанк" еквівалентна 62000 євро. Порядок розрахунків: ціна (вартість) товару за цим договором встановлюється в національній валюті та визначається у грошовому еквіваленті відповідно до безготівкового курсу продажу євро, що встановлюється АТ КБ "Приватбанк" і зазначається в додатках (специфікаціях) до договору; передплата за договором складає: 823360,00 грн, яка на день укладення договору, відповідно до курсу продажу євро АТ КБ "Приватбанк" еквівалентна 24800,00 євро; наступні платежі здійснюються згідно графіку платежів, що визначений у додатку 2 до договору. Підставою для перерахування коштів є договір. Сторони домовились про наступні правила визначення валютного еквіваленту кожного платежу та перерахунку вартості (ціни) товару в національну валюту: курс євро для цілей цього договору розуміється безготівковий курс продажу евро, що встановлюється АТ КБ "Приватбанк"; грошовий еквівалент ціни товару в євро визначається за курсом євро на робочий день, що передує дню здійснення оплати. Якщо у день, що передує дню платежу, встановленого відповідно до умов оплати цього договору, курс продажу євро збільшиться більш ніж на 0,1% порівняно із курсом продажу євро, який передував дню підписання цього договору, то сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов`язань за цим договором, визначається шляхом перерахунку відповідно до курсу продажу євро, який передує дню фактичного здійснення платежу покупцем. При цьому, у випадку зменшення курсу продажу євро, перерахунок не здійснюється. Продовження строків платежів може бути здійснено лише на підставі додаткової угоди до договору. Сплатою за товар вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.п.2.1, 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.4.1, 2.2.4.2, 2.3, 2.5 договору).

У п.3.3 договору зазначено, що право власності на товар переходить покупцю після повної оплати його вартості.

Постачальник зобов`язаний своєчасно поставити товар згідно умов цього договору, а покупець - своєчасно прийняти товар та провести оплату згідно умов оплати цього договору (п.п.4.1, 4.1.1, 4.3, 4.3.1 договору).

Відповідальність покупця: у випадку прострочення оплати ціни (вартості) товару (п.2.2 договору) більше ніж на 30 календарних днів, покупець одноразово сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% з еквівалентну неоплаченої ціни товару (частини неоплаченої ціни товару) на день нарахування. У випадку прострочення оплати ціни (вартості) товару (п.2.2 договору) більше ніж на 60 календарних днів, покупець додатково одноразово сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% з еквівалентну неоплаченої ціни товару (частини неоплаченої ціни товару) на день нарахування (п.п.5.2, 5.2.1, 5.2.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до 15.12.2021 або до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань. Факсові копії мають силу оригіналу до отримання оригіналу договору (п.10.1 договору).

Згідно специфікації від 05.04.2021 до даного договору сторонами погоджено найменування, кількість і ціну товару, а саме: апарат медичний лазер MOTUS АХ у кількості 1 шт, вартістю 2058400,00 грн.

Згідно додаткової угоди від 05.04.2021 сторонами погоджено графік платежів за договором.

На виконання умов договору постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 2058400,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №77 від 08.07.2021, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно платіжних доручень №58 від 15.04.2021 на суму 823360,00 грн, №78 від 13.05.2021 на суму 155229,57 грн, №776 від 15.02.2022 на суму 100000,00 грн, №805 від 23.02.2022 на суму 100000,00 грн, №01/08/2023 від 01.08.2023 на суму 30000,00 грн, №686 від 06.09.2023 на суму 40000,00 грн, №739 від 09.10.2023 на суму 40000,00 грн, №1015 від 19.04.2024 на суму 50000,00 грн, №1028 від 23.04.2024 на суму 50000,00 грн, №1079 від 30.05.2024 на суму 50000,00 грн відповідачем було частково сплачено за отриманий товар у загальному розмірі 1438589,57 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 11.07.2024 склала 619810,43 грн, що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків від цієї ж дати.

Оскільки відповідач зазначену вище заборгованість не сплатив, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч.1. 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

На підтвердження факту поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну №77 від 08.07.2021 на загальну суму 2058400,00 грн.

Обставини щодо належного виконання позивачем зобов`язань з поставки товару не були спростовані чи заперечені, доказів не прийняття товару відповідачем чи висування останнім претензій щодо поставленого позивачем товару суду також не надані.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно умов додаткової угоди від 05.04.2021 до договору сторонами погоджено графік платежів, згідно якого визначені суми та дати оплати (з 15.05.2021 по 15.12.2021).

З урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день..

За висновками суду, з урахуванням вищенаведених положень законодавства та договору, останнім днем оплати за товар, поставлений позивачем було 15.12.2021, у зв`язку з чим прострочка виконання зобов`язання по оплаті виникла у відповідача з 16.12.2021.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання по оплаті зазначеного товару належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором не виконав, частково сплативши позивачу 1438589,57 грн, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість загальну суму 619810,43 грн, а отже позовні вимоги позивача про стягнення зазначеної суми заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 66664,69 грн та інфляційних втрат на суму 314219,88 грн, нарахованих за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 15.12.2021 по 05.08.2024.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, тобто фактичної сплати заборгованості.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати суми заборгованості за отриманий за договором товар повністю не виконано, а отже, мало місце прострочення його виконання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

За здійсненим судом перерахунком та з огляду на умови договору щодо оплати товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 66575,93 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 16.12.2021 по 05.08.2024 та інфляційні втрати у розмірі 313152,36 грн за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд зауважує наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктами 5.2, 5.2.1, 5.2.2 договору визначено відповідальність покупця, а саме: у випадку прострочення оплати ціни (вартості) товару (п.2.2 договору) більше ніж на 30 календарних днів, покупець одноразово сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% з еквівалентну неоплаченої ціни товару (частини неоплаченої ціни товару) на день нарахування. У випадку прострочення оплати ціни (вартості) товару (п.2.2 договору) більше ніж на 60 календарних днів, покупець додатково одноразово сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% з еквівалентну неоплаченої ціни товару (частини неоплаченої ціни товару) на день нарахування.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати за поставлений позивачем товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив.

В той же час, сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) в договорі у спосіб, який суперечить публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст.3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору.

Суд наділений повноваженнями перевіряти обраний сторонами договору спосіб врегулювати свої відносини на предмет відповідності Конституції України.

Гарантована ст.61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення має на меті уникнути несправедливого покарання.

Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 60 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, тобто подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення штрафу у розмірі 10% з еквівалентну неоплаченої ціни товару (частини неоплаченої ціни товару) на день нарахування на суму 61981,04 грн; у решті вимог щодо стягнення штрафу слід відмовити.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 158162,87 грн.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3-5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для розподілу витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- ордер серії АА №1471475 від 01.08.2024;

- договір про надання правової допомоги від 15.07.2024, укладений між адвокатом Кобилецьким В.В. та позивачем;

- звіт про виконання доручення від 16.10.2024;

- видатковий касовий ордер від 16.10.2024 на суму 20300,00 грн.

В п.8 укладеного між адвокатом Кобилецьким В.В. та позивачем договорі про надання правової допомоги від 15.07.2024 зазначено, що у випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% вартості всього отриманого внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.

Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, наявність подібних спорів між сторонами у суді, суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним та таким, що суперечить принципу розподілу таких витрат, становить надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим з урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Док Лайф" (02132, місто Київ, вул.Трускавецька, будинок 10-в, ідентифікаційний код 44088676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека лазер" (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73, офіс 7, ідентифікаційний код 43390978) 619810 (шістсот дев`ятнадцять тисяч вісімсот десять) грн 43 коп. основного боргу, 61981 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна) грн 04 коп. штрафу, 313152 (триста тринадцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 36 коп. інфляційних втрат, 66575 (шістдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 93 коп. 3% річних, 12738 (дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 24 коп. витрат по сплаті судового збору та 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.11.2024

Суддя Ю.М.Смирнова